Олександрійські фехтувальниці Анна та Юліана Лосєві стали героїнями документального фільму «Хочу стати як Харлан».
Багато здобутків української ідентичності знищені колективізацією та Голодоморами. Лише в Олександрії з 15 тисяч жителів загинула десята частина населення. Як розповіла головний зберігач фондів Олександрійського міського музейного центру ім. А.Ф.Худякової Тетяна Вальчишена, завдяки актам реєстрації смертності за 1933 рік, які вдалося зберегти, відома точна кількість людей, що загинули в Олександрії – понад 1500 осіб. При цьому треба розуміти, що наше місто тоді було набагато меншим, ніж сьогодні. На території Олександрійського району трагічні події 1933 забрали життя 1350 осіб.
15 листопада в Центральній міській бібліотеці відбулася презентація 13 номера Всеукраїнського літературно-мистецького журналу «Олександрійський маяк», номера видання «Олександрійський маяк». На його сторінках, як завжди, є поезія, проза, і нові імена, і літературні дослідження, і критика.
Цей матеріал став можливим завдяки небайдужій людині з Новопразької громади. Депутат селищної ради Володимир Кісільов завітав до редакції «ОТ» і просто запропонував нам познайомитися з двома шанованими, за його словами, жителями Нової Праги, які «вірою і правдою служать громаді ось вже п’яте десятиліття».
«Бажаю здоров’я, шановні!» – так починаються пости очільника волонтерської спільноти «Піксель» Володимира Чехмейстера. Створена з перших днів повномасштабного вторгнення, спільнота об’єднала небайдужих людей, які хочуть і чим можуть допомагають захисникам України – плетуть маскувальні сітки, виготовляють кавери і кікімори, донатять на автомобілі та інші необхідні бійцям речі й техніку.
105 років тому, третього вересня 1920 року, спільно зі Степовою дивізією Костя Блакитного, на чолі тисячі гайдамаків отаман Чорного лісу Пилип Хмара вибив з Олександрії регулярні частини Червоної армії.
Нещодавно міський голова Сергій Кузьменко зустрівся з представниками Державної служби з надзвичайних ситуацій. Діалог з рятувальниками стосувався впровадження в Олександрійській громаді нововведення «Офіцер-рятувальник громад», після чого за Олександрійською громадою було закріплено і особисто представлено двох офіцерів. Зміни, пов’язані з реформуванням служби ДСНС, торкнулися і назви місцевого підрозділу: тепер віднедавна він називається Олександрійське районне управління цивільного захисту та превентивної діяльності.
«У школі нам усім розповідали і продовжують розповідати, що українці – миролюбна нація землеробів. Воювали скіфи, сармати, німці, тепер воюють росіяни, але не ми. Вони – воїни, ми – ні. І це найбільша неправда, – так розпочав свою зустріч з учнями Мультипрофільного ліцею відомий краєзнавець, етнограф, колекціонер і вчитель історії Улянівського ліцею Попельнастівської сільської ради Сергій Коломоєць. – За нашу землю воювали завжди. І у наших предків було два варіанти: або їх звідси би вигнали чи знищили, або – брати у руки зброю і захищати себе, свої родини, свою землю. Завойовників та окупантів не цікавлять люди. Їм потрібна земля. І те, що ми живемо на своїй землі, свідчить, що ми – нащадки воїнів. І нам є чим пишатися».
В Олександрії незабаром відкриється соціальне ательє. Його створила громадська організація Alex Angels, яка отримала міні-грант на розвиток соціального підприємництва. Конкурс мінігрантів ініціювала обласна організація Всеукраїнської ГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», фінансує цей проєкт Національний фонд підтримки демократії (США).
Ментальний стан дітей залишається однією з найуразливіших сфер у час повномасштабної війни. За рік рівень дитячого стресу зріс на 10%.
Наші дівчата, які не раз чули, що вони – найкрасивіші у світі, якщо не поголовно, то через одну, точно мріють вийти заміж за іноземця. Бажано за англійця, француза, італійця або американця. Дехто бував за кордоном і бачив на власні очі, що мешканки інших країн часто поступаються слов’янкам у зовнішніх даних, доглянутості та відчутті стилю. І тому не розуміють: як же так? Така молода, гарна, струнка, витончена і модна українська дівчина з провінції цілком могла б ощасливити будь-якого іноземця (бажано молодого, симпатичного, заможного і, звісно, не скупого). Але вони одружуються зі своїми – і зовсім не соромляться ходити вулицями поруч із товстими, неохайними дружинами.
У столиці презентували унікальне документальне видання – фрагменти з рукопису Івана Кочерженка (1922-1938), що відкриває правду про колективізацію, розкуркулення та трагедію Голодомору очима її організатора.
19 вересня в Залі пам’яті Музею Голодомору відбулася презентація книги «Я все чув, все бачив. Фрагменти з рукопису Івана Кочерженка (1922-1938)». Це унікальний історичний документ, що дає змогу побачити події 1920-1930-х років не з боку жертв, а очима активного учасника радянського ладу – голови села, червоного активіста, організатора розкуркулення й колективізації на Олександрійщині.
Видання підготував і упорядкував краєзнавець, журналіст, директор культурно-освітнього центру «Толока» в селі Попельнастому Валерій Жванко. Книга вийшла у Кропивницькому видавництві «Імекс-ЛТД» накладом лише 100 примірників за сприяння директора СТОВ ім. Шевченка Юрія Анатольєва.
В одному з попередніх випусків ми спілкувалися з військовослужбовцем одного з елітних підрозділів Національної гвардії України – 5-го окремого загону спеціального призначення «Омега». Нашим співрозмовником був офіцер підрозділу безпілотних літальних апаратів на позивний «Тихий», бесіда вийшла тоді доволі тривалою і стосувалася вона переважно специфіки цього роду військ. Але разом з тим значне місце в ній респондент приділив такому аспекту, як мотивація до служби в силах оборони України. Отож сьогодні ми продовжимо цю вкрай важливу і не просту тему. Для початку коротко нагадаємо про нашого респондента «Тихого» (з його слів):
У першу неділю жовтня ми традиційно вітаємо педагогів з Днем працівників освіти. Це свято в Україні є одночасно і професійним, і днем вдячності – можливістю для учнів, студентів та їхніх батьків подякувати і висловити свою шану, повагу та підтримку педагогам. Адже у перекладі з давньогрецької слово педагог означає – той, хто веде дитину, провідник дитини.
[Читати детальніше]Нещодавно в читацькому просторі «Разом Хаб» Олександрійської бібліотеки-філії №8 для юнацтва відбулася презентація аудиторії юних читачів нової книжки «Vitalii Petrenko and the Secret of the Roman Baths» (“Віталій Петренко і секрет Римських Лазень»).
У наш час особливої ваги набувають історії про людей, які навіть після найважчих випробувань не здаються і доводять: життя триває, якщо є віра, любов і внутрішня сила. Саме такою є історія майора Збройних сил України, військового сапера з позивним Локі — Володимира Собовенка. Його приклад надихає сотні людей, адже він довів: навіть після втрати ніг можна залишатися лідером, бійцем і людиною, яка живе на повну силу. Ця історія — про військового сапера, який звільнив сотні квадратних кілометрів української землі від ворожої вибухівки; про чоловіка, чия машина підірвалася на протитанковій міні; про пораненого бійця, якому ампутували обидві ноги; але одночасно — про чоловіка, який не зламався, пройшов реабілітацію, став на протези і сьогодні активно працює, навчає й надихає інших.
[Читати детальніше]Кожен хоч раз мріяв про вечірку, яка могла б стати сценою з фільму: стильну, яскраву, сповнену сміху та незабутніх моментів. Це не просто зустріч друзів, а подія, де все працює на створення атмосфери: від простору і музики до частувань і деталей. Щоб втілити цю мрію в реальність, не обов’язково бути професійним організатором. Достатньо знати кілька секретів і бути готовим проявити трохи креативності. Розберемося, як перетворити звичайну зустріч на справжню вечірку, яку ваші гості згадуватимуть ще довго.
Олександрійські бібліотеки вже давно із звичайних книгозбірень перетворилися на центри культури і всебічного розвитку. Із 2003 року, завдяки участі у грантових програмах, тут створені й успішно працюють інтернет-центри, креативні навчальні простори, вітальні, клуби для дітей та дорослих, є навіть тренажерний зал. У бібліотеках можна отримати консультації психологів, юристів та інших фахівців, навчитися цифрової грамотності, створювати вироби хенд-мейду, вивчати мови, відвідувати культурно-мистецькі заходи, як-то виставки картин і зустрічі з письменниками, розважальні програми і ще багато різних активностей.
28 вересня 100 років тому народився Григорій Нікітенко (1925-2017) – Почесний громадянин Олександрії, педагог, партизан, учасник бойових дій в роки Другої світової війни. Олександрійці пам’ятають Григорія Феодосійовича як ветерана – активного учасника міських заходів на Братській могилі 9 травня, 22 вересня – у День партизанської слави, 26 жовтня – у День визволення України від фашистських загарбників, 6 грудня – у День визволення Олександрії. Ногу він втратив після поранення під час Другої світової війни. Але це не завадило Григорію Феодосійовичу жити повноцінно і бути завжди енергійним, працьовитим, мати досягнення. Згадаємо його добрим словом з нагоди 100-річного ювілею та Дня партизанської слави.
Сьогодні ми продовжуємо спілкуватися з одним із елітних підрозділів Національної гвардії України – точніше, з 5-м окремим загоном спеціального призначення «Омега». Це порівняно молоде військове формування, яке створене лише на початку двотисячних років. Але, як відомо, в його історії вже немало звитяжних сторінок – починаючи від операцій звільнення сходу України від російсько-терористичних сил в АТО-ООС з 2014 року і до нинішньої великої війни включно. Наш співрозмовник – офіцер підрозділу безпілотних літальних апаратів на позивний «Тихий».
[Читати детальніше]
