Міжнародні дебати учнів у Берліні. Враження учасниці

З 20 по 27 вересня у Берліні (Німеччина) проходив третій етап конкурсу знавців німецької мови під назвою «Jugend debattiert» («Молодь дебатує»). У конкурсі брали участь старші учні навчальних закладів з 14-ти країн світу, крім Німеччини, тобто ті, для кого офіційно німецька є іноземною (чи недержавною) мовою. Учні й учениці обговорювали різні питання сьогодення міжнародного масштабу. В числі учасників конкурсу була учениця 11 класу Олександрійського Мультипрофільного ліцею Катерина Глазкова.
Щоб потрапити на завершальний етап, вона спершу успішно пройшла перший – регіональний, який проходив навесні цього року в режимі онлайн і в якому треба було перемогти у своєму регіоні. Далі, у червні, був Всеукраїнський етап, який проходив у Варшаві (Польща), у ньому Катерина посіла друге місце (про це свого часу повідомляв «Олександрійський тиждень». Це дало право їй брати участь у заключному етапі в Берліні наприкінці минулого місяця. Допомагала готуватися до конкурсу на всіх його етапах викладачка іноземної мови Мультипрофільного ліцею Наталія Вікторівна Малишева. Вона також була присутньою на конкурсі у Берліні, уболіваючи за свою ученицю. Захід був організований і проведений німецькою стороною. Як усе проходило – ми порозмовляли з Катею в редакції «ОТ».

(Спочатку коротке «досьє» на співрозмовницю. Навчається з першого класу з поглибленим вивченням іноземної мови (англійська і німецька). Активна читачка бібліотеки. Протягом літніх канікул 2020 р. змагалася за звання «Лідера читання» серед юних книголюбів Кіровоградщини. За підсумками змагань, обласне журі визначило І місце Глазковій Катерині, 13 років.
З березня по грудень 2023 р. – участь в обласних етапах Всеукраїнських предметних олімпіад. Німецька мова – І місце, диплом першого ступеня (10 клас), українська мова – ІІ місце, англійська мова – ІІ місце, інформатика – ІІ місце. Глазкова Катерина – голова шкільного парламенту. Займається в хореографічному ансамблі “Коханочка”. Тренується у секції фехтування Олександрійської КДЮСШ №2. Увійшла до рейтингу 100 українських фехтувальників (фехтувальниць) вікової групи «кадети» під номером 50. Тож при такому діапазоні занять не дивно, що вона – людина зайнята. Але все одно легко погодилася на інтерв’ю, віднайшовши «віконце» у своєму щільному «графіку»).
– Отже, як проходив третій етап «Молодих дебатантів» у Німеччині?
– Він тривав тиждень, протягом якого спочатку були зустрічі, де ми могли просто познайомитися, потім так званий «тренінг переможців», далі відбувалися кваліфікаційні етапи, півфінал і фінал.
– З ким довелося дебатувати?
– Структура дебатів побудована так, що у дискусії виступають двоє осіб за якусь пропозицію чи рішення і двоє – проти цього ж. Питання ставилося «варто чи ні». Наприклад, була тема «Чи варто Євросоюзу ставати ядерним об’єднанням?». На першому кваліфікаційному етапі мені довелося дебатувати з дівчинкою з Румунії, з хлопчиками з Польщі і Литви. Оскільки всі учасники виступали у двох перших кваліфікаційних етапах, то вісім перших проходили у півфінал. Я брала участь також у обговоренні теми «Чи варто заборонити соціальні медіа для підлітків до 15 років?»
Теми пропонувалися й інші для тих, хто проходив до півфіналу, наприклад: «Чи варто проводити Олімпійські ігри щоразу в одному і тому ж місці?». А фінальна тема була політичного спрямування і насправді дуже важка: «Чи варто обирати напряму голову Єврокомісії?». Тобто не через Єврокомісію, а прямими народними виборами.
– Як довго тривали дебати?
– Дебати тривають 24 хвилини: 8 хвилин відводиться на перший етап, там просто обговорюється проблема, пропонуємо її вирішення і сторона, яка проти, ставить запитання, потім 12 хвилин на другий етап і 4 хвилини на третій. Наприклад, якщо це про Євросоюз, то ми кажемо: «Ми пропонуємо з такого-то року ввести законопроєкт, який буде гарантувати запровадження ядерної зброї» (приміром). Далі наступний етап, де є 12 хвилин на всіх, ми обмінюємося аргументами, чому так, а не інакше, а останній етап – просто підбиття підсумків.
– Аргументували учасники свою точку зору теж по черзі?
– Так. Взагалі ідеальна форма – це коли перша людина «за», ще одна перша «контра», друга людина «за» і друга також «контра». Але в ході дебатів може порушуватися ця послідовність, якщо у людини є що доповнити, або навпаки – якщо немає аргументів. Наприклад, була ситуація у другому етапі, коли хлопчик, з яким я дебатувала, не захотів розмовляти і мені довелося весь час відповідати самій.
– Занадто складною виявилась тема, чи він просто був до неї не готовий?
– Так, не готовий. Хоча тема була і не настільки важкою: «Чи варто підвищувати податки на виробництво м’яса і м’ясних продуктів в Україні?». Як на мене, серед інших тем це була найлегша.
– Як розподілялися опоненти?
– Це взагалі відбувається так: кожен має витягти жеребок, де написана його роль. А в цьому році нас просто ознайомили з уже готовим списком, хто з ким дебатує. І це, мабуть, трішки навіть нечесно, бо коли людина сама тягне папірець, то це створює якусь ілюзію вибору. А так усе залежить не від тебе, а від когось, хто за тебе вирішив. Мова йде, ким виступати: «про1» чи «про2» і «контра1» або «контра2». Це важливо, бо наприклад, для мене бути «про2» – найгірше. А «про1» легко. Тому що «про1» говорить пропозицію, а «про2» повинен щось вигадати і розповісти про це. Але пропозиція може бути або складною, навіть безглуздою, або ти взагалі можеш бути не згодний з нею, але тобі все одно треба щось розповідати про її вирішення. І все це німецькою мовою. А в мене якраз була роль «про2».
– Тому брався до уваги ще й рівень знання мови?
– Ні, якраз це не було критерієм. Але звісно, чим вищі знання мови, тим легше висловлювати свої думки. Мені, наприклад, часом не вистачало мого рівня, щоб донести думку. До того ж співрозмовники дуже різні: наприклад, хлопчик зі Швейцарії – зрозуміло, що він знає німецьку добре, бо вона для нього майже рідна. А дівчинка-учасниця дебатів зі Швеції – тим більше. Ще у когось – батьки з Німеччини. Тобто тут теж не все рівносильно.
– А що ж тоді оцінювалося? Адже за визначенням, це конкурс саме знавців німецької мови…
– Оцінка за іншими критеріями. Це знання матеріалу і фактів, уміння переконувати, вміння вести дебати.

– Цікаво знати твою думку щодо ядерного озброєння Євросоюзу.
– Щодо цього, я була спочатку проти. На мою думку, надати всім 26 країнам Євросоюзу (бо у Франції і так є власна ядерна зброя) доступ до спільної ядерної зброї не можна. Чому Євросоюз так відтискається від неї – у нього є захист в особі Сполучених Штатів через спільне членство в НАТО. Але з іншого боку, в результаті виборів президентом США може стати Трамп, який налаштований на те, щоб ядерна зброя Америки належала тільки Америці. А якщо до влади прийде Камала Гарріс, то її позиція у цьому питанні не дуже зрозуміла. Взагалі як цей захист надається: якщо росія, наприклад, завдасть ядерного удару по якійсь із країн Європи, то ніхто не стверджує, що у відповідь росія отримає таку ж ядерну атаку. Тобто Сполучені Штати кажуть, що не будуть відповідати на ядерні удари до того моменту, поки це не буде стосуватися власне території Сполучених Штатів. Просто застосовуватимуться якісь всі інші можливі заходи проти агресора, але без застосування ядерної зброї. Тобто виходить, що цей захист має якийсь дуже ефемерний вигляд, і по факту нічого не буде, як це ми бачимо на прикладі з Україною. Тому зараз, після дебатів, я мабуть, на тій думці, що ядерна зброя Євросоюзу потрібна. Але під дуже жорстким контролем і гарантіями, що європейські країни між собою не розпочнуть війну. Тільки це буде дуже складно і з фінансово-економічної точки зору, і з екологічної тощо. Знову ж таки, це й дуже небезпечно, адже в європейських країнах зараз новий «історичний поворот», там дуже багато чого змінюється, тому, мабуть, таке нововведення – робити ЕС ядерним союзом – саме зараз було б не найкращим рішенням. До того ж, якщо брати до уваги, що лише в однієї Франції достатньо боєголовок, аби знищити планету Земля хоча б один раз, то її існуючого ядерного озброєння вже вистачить для захисту країн Європи, і не потрібно тоді створювати нове. Ось така складна, хоча й цікава тема.
– Ну а як щодо обмеження соціальних медіа для підлітків? Що взагалі малося на увазі під цим поняттям?
– Мова йшла про ресурси, де є доступ до контенту і можливість обміну ним. Сюди відносять соцмережі, сайти, відеохостинги (наприклад, Youtube) тощо. Тут простіше. Я однозначно проти. Хоча ці обмеження і введені в ряді країн (в тому числі й деяких європейських, де як мінімум, дітям до 13 років діють такі обмеження). Але як бачимо, ці заборони не діють з різних причин. По-перше, для цих ресурсів втратити найактивнішу частину користувачів є дуже небажаним. По-друге, діти завжди знайдуть, як обійти заборони. Тому це рішення – воно ніби й потрібне, але ввести його практично нереально.
– Тобто, підсумовуючи, можна сказати, що ставилися питання різної складності, які або вже мають своє вирішення в житті, або передбачали якусь однозначну відповідь, або ж навпаки – давали простір для роздумів? Бо наприклад, про Олімпійські ігри: адже й так всім зрозуміло, що проводити їх у тому вигляді, в якому вони існують зараз, щоразу в одному місці не тільки недоцільно, а й фізично й економічно неможливо. Може, такі наївні запитання ставилися лише з метою полегшити завдання конкурсантам, аби вони могли чіткіше продемонструвати їхній рівень вміння аргументувати свою точку зору на простих запитаннях? Щоб дехто з дебатантів просто не замовк від безвиході, як той згаданий тобою хлопчик?
– Тим не менш те ж запитання про Олімпійські ігри було на півфіналі. Тобто його не вважали за легке. До речі, півфінальні і фінальні дебати проводилися у присутності багатьох людей, до того ж, фінал проходив у німецькому посольстві, на них були присутні різного рівня політики, в тому числі – представники українського посольства та інших країн. Я думаю, що це не просто так, а щоб почути різні думки на важливі теми. От стосовно голови Єврокомісії, як там зроблено: коли обираються партії до Європарламенту, кожна з них висуває кандидата, кого б вона хотіла бачити головою Єврокомісії. Таким чином, обираючи партію, фактично обирають і представника. Партія, яка набрала найбільше голосів – її кандидат став головою Єврокомісії. Це було нормально. Але на другий рік ніхто не підтвердив того кандидата, який виграв від партії. Ще один кандидат – теж не сподобався. І вийшло, що Ангела Меркель з Еммануелем Макроном вирішили самі: нехай буде ось так. Ось так зараз в Єврокомісії головує Урсула фон дер Ляєн.
(Катя жваво і часто не без гумору деталізує свою розповідь, яка поступово перейшла у наші з нею невимушені «дебати» на різні теми у приймальні редакції. Випадкові відвідувачі, які час від часу заходили до приміщення редакції з різних питань, з подивом косилися на юну співрозмовницю, очевидно, не очікуючи від неї такої ерудиції).
– Зараз ти на «фінішній прямій» – в 11 класі. Як тобі вдається ще й займатися фехтуванням і танцями?
– Зараз ні, на фехтування вже не вистачає часу. Але подобається дуже. Якщо кудись поступлю після школи, думаю, що потім відновлю заняття.
– А плани у виборі майбутньої професії вже є?
– Ще ні (посміхається. – Прим. авт.). Ну, можливо, хотілося б десь пов’язати роботу зі сферою міжнародних відносин. Але ж це… Ну, ви розумієте.
… З анотації організаторів заходу на сайті Jugend debattiert після його завершення: «У детальній документації ми супроводжували учасників дебатів, викладачів, інструкторів та інших учасників федеральних фінальних днів 2024 року від підготовки до кваліфікації та федерального фіналу. Це призвело до унікальних ідей, які відкривають різні перспективи одного з найбільших національних молодіжних змагань. Документальний фільм (знятий про перебіг дебатів. – Прим.авт.) занурює глядача в атмосферу напруги, зосередженості, емоцій, але насамперед спільноти. Подивіться!»

Олександр Наріжний