Щороку 17 вересня в Україні відзначають День рятувальника. Це професійне свято працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також усіх, хто займається порятунком людей від небезпек, стихійних лих та інших загроз.
В Олександрії учасники спільноти «Pantheon. Література та мистецтво» і шанувальники поетичного слова зібралися на презентації 5-го випуску Всеукраїнського літературного журналу LUMINOUS у бібліотеці-філії №3 Олександрійської МЦБС на вулиці Шевченка, 66.
До дитячого будинку «Перлинка» Таня потрапила у 14 років. На вигляд вона молодша. У дівчинки вроджена вада – заяча губа (щілина верхньої губи та піднебіння). І це не лише естетичний дефект. Без своєчасної операції вада може стати болючим вироком.
[Читати детальніше]Діана Толок – засновниця ініціативної групи «Безвісти зниклі та полонені Олександрії» – не любить, коли її називають головою чи очільницею об’єднання. Говорить, що вона просто представниця спільноти. Проте саме її стараннями група, до якої входять рідні безвісти зниклих і полонених воїнів, живе, зростає і розвивається. Сама Діана домоглася того, що до Олександрії взимку 2025 року приїжджали фахівці Південного регіонального центру Координаційного Штабу з питань поводження з військовополоненими. У приміщенні Дитячої музичної школи вони зустрілися з родинами оборонців, які зникли безвісти або потрапили у полон. На зустрічі також були присутні представники Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ветеранських організацій тощо. Упродовж зустрічі родини захисників отримали відповіді на свої запитання.
У Кропивницькому з робочим візитом перебував український архітектор, дослідник контекстуальної інклюзії та архітектурної безбар’єрності Артем Мойсеєнко. Мета візиту — просування інноваційної програми ПРООН, яка спрямована на інклюзивне відновлення України та створення безбар’єрних міських просторів.
[Читати детальніше]Смартфон став невід’ємним елементом сучасного життя: він допомагає нам підтримувати зв’язок, працювати, навчатися та відпочивати. Проте навіть надійні пристрої мають слабкі місця. Одним із таких є порт зарядки, який з часом може пошкодитися. Виникає закономірне питання: що робити, якщо гніздо живлення перестало працювати? Чи реально обійтися без нього і продовжувати користуватися телефоном?
[Читати детальніше]Світлана Піскова – директорка Будинку культури №1 селища Нової Праги – понад 30 років займається соломоплетінням і знає більше 30 технік, якими володіє досконало. Авторка методичних розробок та рекомендацій атестована Національною спілкою майстрів народного мистецтва України. Нещодавно майстриня повернулася з Польщі, де у місті Любліні у складі української делегації представляла зі своїми виробами Україну та Новопразьку громаду на Ягелонському ярмарку.
7 вересня – День підприємця
Анна Хворостина – член виконавчого комітету Олександрійської міськради. Успішна підприємиця, власниця магазину Ot rebenka k rebenku, мама двох доньок, Кіри та Вероніки (Кіра – чемпіонка зі спортивно-бальних танців). Анна встигає грати у театрі «Апельсин», і (її дуже люблять глядачі за талант, яскраві образи й гумор), та бере участь у благодійних проєктах. Колись вона мріяла про іншу кар’єру. А зараз не мислить себе на найманій роботі та готова боротися за права підприємців.
Як стало нещодавно відомо, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 902-р від 26 серпня 2025 р. включив Індустріальний парк «СТАН-ІНВЕСТ» в Олександрії до Реєстру індустріальних парків. Це можна розглядати як крок вперед до мети, яка не один рік стоїть перед міською владою і громадою Олександрії.
У збірці «Дорогою до мрії» олександрійської письменниці Наталії Фоміної є оповідання «Мрії здійснюються». У ньому авторка згадує реальний епізод зі свого життя. Наталія народилася і до 17 років жила у селі Житньому на Сумщині. Але щороку на літні канікули приїздила з бабусею в Олександрію, де жив мамин старший брат – військовослужбовець. І от, коли Наталії було років 14-15, вона вкотре гостювала у дядька, який жив на площі Покровській. У дівчини було хобі – колекціонування фотографій артистів. Одного разу біля кіоску, де продавалися фото кінозірок, вона познайомилася з хлопцем, її ровесником. Пару раз вони бачилися випадково – то у черзі за квасом, то просто на вулиці. Він розповів, що хоче стати актором. Наталія тоді на нього дивилася і думала: «Хіба з твоїми даними бути актором? Худий, довгов’язий, незграбний, блідий».
Кропивницька міська рада підтримала Закон України №9549, який спрощує процедури відведення земельних ділянок для розвитку цифрової інфраструктури. Документ Верховна Рада ухвалила 25 березня 2025 року.
[Читати детальніше]Сучасні планшети дивують нас яскравими кольорами, глибиною чорного та чіткістю картинки. Але чи знаєте ви, який тип дисплея встановлено саме у вашому пристрої? У більшості випадків користувачі орієнтуються лише на діагональ екрана, не замислюючись про його технологію. А дарма, адже від типу дисплея залежать зручність використання, автономність, ціна й навіть здоров’я очей. Якщо хочете ознайомитися з асортиментом дисплеїв для планшетів, вам сюди: https://www.aks.ua/catalog/displei-ekran/
[Читати детальніше]Володимир Ястребов прожив на світі всього 44 роки. Але багато встиг. Його спадщиною користуються досі – приміром, зібраними у нашому краї 70 зразками писанок. А щороку у міжнародний День музеїв (18 травня) у Кропивницькому вручається краєзнавча премія імені Володимира Ястребова, заснована обласною радою – за кращі науково-дослідницькі роботи з питань історії, культури та природи області. Так було увічнено пам’ять дослідника археології, етнографії, топонімії, засновника музейної справи в краї, педагога, який з’явився на світ на російських теренах, а відомим шукачем і збирачем старовини став у Центральній Україні.
Цього літа в Олександрії працюють декілька таборів відпочинку для дітей та підлітків. Усі вони – денного перебування, тобто, на ніч діти у них не залишаються, і у більшості зміни тривають один тиждень, деякі – два. Зрозуміло, йдеться про приватні ініціативи, і коштує такий відпочинок недешево.
Про ці сторінки нашої історії часів ІІ Світової війни не заведено було говорити багато і занадто голосно упродовж багатьох попередніх років – у радянські часи. На те були свої залізні аргументи радянської ідеології. Із зрозумілих причин: бо не надто звитяжно і славетно такі сторінки характеризують діяльність тодішнього військово-політичного керівництва СРСР часів сталінського режиму у міжнародній і внутрішній політиці, наслідком чого стали жахливі людські й матеріальні воєнні втрати держави, яка займала одну шосту частину суходолу земної кулі… Хто б там що не говорив про «Велику Перемогу над фашизмом», ціна її завдяки тій політиці радянського злочинного режиму була не просто страшною, а жахливою.
Найщасливішим днем свого життя Ярослав Янушев називає повернення додому з полону. 23-річний олександрієць – захисник Маріуполя – пройшов крізь пекло, але повернувся для того, щоб жити. Після всього пережитого у нього кардинально змінилися цінності, зізнається хлопець. Найбільші з них – це життя і сім’я. Три роки у російському полоні Ярослав максимально сумував за рідною домівкою. Все попереднє життя мріяв десь поїхати – вчитися, працювати. У полоні жив лише мріями про повернення додому.
Літо – час пригод і відпочинку, але у наш час далеко не всі батьки мають змогу по-їхати у відпустку разом з дітьми або забезпечити їм активне дозвілля. Саме тому варто звернути увагу на табір «Коло Лисиці» – затишне місце за містом, де панують розваги, подорожі, гармонія з природою, нові знайомства, яскраві враження та розвиток. Саме те, що потрібно влітку! Тут на дітей чекають тематичні ігри, творчі майстерки, захопливі квести та повноцінне харчування.
Тренуючись малювати портрети, Катерина найшла у Рinterest зображення дівчини. На його основі вона зробила декілька робіт, зображуючи цю дівчину в окулярах і без, з зеленим та рожевим волоссям. І одного разу на ярмарку майстрів у парку Шевченка Катерина побачила … її. У жовтих окулярах, із волоссям зеленого кольору, навіть одяг такий, як вона малювала. А риси обличчя не залишали сумніву – це саме та дів=чина! Буває ж таке! Поки юнка не загубилася у натовпі, художниця підбігла до неї знайомитися і намагалася розповісти все й одразу. Дівчина спочатку нічого не розуміла, аж поки Катерина не взяла її за руку і не відвела до своїх робіт на виставці. Дивлячись на портрети, дівчина завмерла. Це здавалося нереальним. Так Катерина знайшла реального прототипа своїх портретів в Олександрії. Цікаво, що дівчина-прототип навчається в Олександрійському фаховому коледжі культури і мистецтв за спеціальністю образотворче мистецтво і реставрація. Її портрети можна побачити на першій персональній виставці робіт художниці Катерини Капканець, що відкрилася третього липня в Олександрійському міському музейному центрі на вулиці Перспективній, 14.
Кожен водій знає, що його професія відрізняється великою кількістю специфічних особливостей, але є й переваги з деякими недоліками. Так у будь-якій професії, адже деякі складнощі можуть виникнути навіть у того, хто думає, що робота – це легка прогулянка з мінімальним набором обов’язків та вимог до себе.
Колишній директор Олександрійського рудоремонтного заводу, автор декількох власних книг з віршами, прозою та крає-знавчими розвідками, Віталій Куроп’ятник до свого 85-річчя, яке відзначив минулого року, написав нову книгу – «Із життя Олександрійщини». Як завжди, набрати і зверстати книгу допомогла вірна помічниця – бібліотекар Зінаїда Гнойова, але надрукувати її немає можливості – місцева друкарня ліквідована, на співпрацю з видавництвом у Віталія Карповича, який попри хвороби тримається і навіть намагається зберігати бодай якусь активність, коштів немає.
