Сонячні промені наповнюють світлом кімнату квартири двоповерхового будинку на вулиці Ярмарковій, вікна якої виходять на двір Ліцею №15. Останнє осіннє тепло, яскравий сонячний день – як подарунок природи. «Краса цієї квартири – сонце», – говорить Віленін Куянов, який проживає тут понад 70 років. Того дня він зустрічав гостей і приймав привітання: 18 листопада Віленіну Івановичу виповнилося 95.
Сьогодні я бачила героя. Ні, не супергероя з кіновсесвіту, не почесного громадянина з великою кількістю подяк та нагород, а звичайного чоловіка, який повернувся «звідти». «Звідти» – це те страшне місце, звідки не всі повертаються, а ті, що повертаються, вже навіки несуть на собі відбиток тієї страшної старої, що зветься війна. І мій герой зміг вирватися з її лап, хоча життя для нього, як і для всіх українців, назавжди поділилося на «до» і «після».
Служба безпеки затримала настоятеля одного із храмів Харківської єпархії УПЦ (МП), який підозрюється у роботі на ворога.
За матеріалами справи, на замовлення рф фігурант зливав інформацію про Сили оборони в регіоні. Зокрема, він намагався встановити орієнтовну кількість особового складу та наявне озброєння на українських блокпостах поблизу Харкова.
Також протоієрей відслідковував маршрути переміщення військової техніки ЗСУ у напрямку передової.
Отримані відомості клірик месенджером направляв агресору у вигляді позначок на гугл-картах та їхнім детальним описом.
За наявною інформацією, окупанти планували використати ці розвіддані для підготовки ракетно-бомбових ударів по локаціях Сил оборони, які залучені до захисту Харкова.
Служба безпеки спрацювала на випередження і запобігла ворожим атакам завдяки своєчасному викриттю російського інформатора, документуванню його злочинів і затриманню.
За даними слідства, 43-річний протоієрей почав виконувати ворожі завдання у жовтні 2024 року. Він народився у Мелітополі і протягом 2009-2018 року перебував на території рф.
Згодом він приїхав до Харкова, де працював ІТ-фахівцем єпархіального управління УПЦ (МП) та був призначений настоятелем місцевого храму.
Під час обшуків у затриманого вилучено мобільний телефон із доказами співпраці з окупантами. Також у нього виявлено російські рублі та кремлівські нагороди.
Слідчі Служби безпеки повідомили фігуранту про підозру за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (несанкціоноване поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ за можливості їх ідентифікації на місцевості).
Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує 8 років тюрми.
Протягом чотирьох місяців, з липня по жовтень включно, олександрійська громадська організація «Центр громадської активності «Перемога» реалізовувала проєкт «Пересувні «Освітні простори» – для соціалізації підлітків та молоді Олександрійщини» за підтримки ГО «Десяте_квітня», в рамках проєкту «Захист внутрішньопереміщених осіб та постраждалого населення, розширення прав і можливостей громад» у партнерстві з агентством ООН у справах біженців в Україні.
Щодня на сторінці «Зоодопомоги» у Facebook з’являються нові пости. В переважній більшості такі: «Забрали коричневого песика від міської лікарні. У нього піроплазмоз, відмовили нирки. Два дні намагалися врятувати, але, на жаль, нічого не вийшло»; «У суботу забрали з вулиці Садової збитого песика. Зараз він у притулку. Стан його стабільний»; «З чотирьох залишився один котик. Він дуже не хоче жити у клітці. Йому потрібна родина»; «Цуценята у пошуках родин. Подаруйте їм теплий дім»; «Друзі, терміново треба допомога: пиляти та рубати дрова»…
Комсомольська правда рф поширила пам’ятку МНС рф, де рекомендує мешканцям у випадку атак БПЛА ховатись слідом за домашніми тваринами, спати по черзі, бігти в сторону кордону з Україною, «заварити» інвалідів у металеві конструкції та захистити автомобілі каркасом, як військову техніку.
Спати по черзі, уважно спостерігати за домашніми тваринами та наварити залізні конструкції над ліжками інвалідів. МНС ерефії випустив трешові поради як сховатися від українських БПЛА.
Це 1000 днів незламності, відваги та щоденної боротьби героїчного українського народу за свободу, який довів усьому світу, що його дух нездоланний, а прагнення до перемоги — непохитне.
Кожен день українського спротиву — це історії героїзму, болі, втрат і перемог. Це дні, коли вся країна, від військових до волонтерів, об’єдналася заради однієї мети — зберегти нашу незалежність і майбутнє.
Ми пам’ятаємо, за що боремося. Ми вдячні кожному, хто стоїть на захисті України, хто допомагає в тилу, хто підтримує інформаційний фронт. Наші 1000 днів — це не лише про боротьбу, а й про незламну віру в те, що Україна переможе.
🕊 Слава Україні
У квітні 2024 року командування 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії Росії звернулося до регіональних влад із проханням допомогти розшукати військовослужбовців, які самовільно залишили фронт. У списку, отриманому журналістами «Важливих історій», було понад тисячу осіб — контрактників, мобілізованих та навіть строковиків.
Офіційні дані про кількість дезертирів та тих, хто самовільно залишив частину (СОЧ), у російській армії не розголошуються. Судові справи за цими статтями також не відображають повної картини, оскільки не всі випадки доходять до суду. Список, що опинився в розпорядженні журналістів, демонструє реальний масштаб втеч із російської армії під час війни. Лише з однієї дивізії втекло понад тисячу осіб, тоді як у війні проти України беруть участь щонайменше два десятки дивізій.
Журналісти «Важливих історій» підтвердили автентичність цього списку. Вони також знайшли кількох військовослужбовців, які втекли, та їхніх родичів, отримавши доступ до інших внутрішніх документів з’єднання. Ця історія розкриває реалії російської армії на прикладі однієї дивізії: підготовку до вторгнення в Україну, причини втеч із фронту, покарання тих, хто відмовляється воювати, втрати командування та причини повернення деяких військових на війну.
Як верифікували список
Документ, що опинився в розпорядженні журналістів, — це список «військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини (місця служби), включно з місцями виконання бойових (спеціальних) завдань» 20-ї мотострілецької дивізії. У списку — 1010 осіб із зазначенням ПІБ, дат народження, військових звань та інших деталей. Документ підписаний в.о. начальника Волгоградського територіального гарнізону гвардії полковником Шамілем Ягудіним. Список складено не пізніше квітня 2024 року.
Журналісти отримали від незалежного джерела реєстр бойового та особового складу 20-ї дивізії на весну 2022 року. 31 особа зі списку збіглася за ПІБ із військовослужбовцями з реєстру. Інші, ймовірно, були додані до штату після весни 2022 року, оскільки дивізія була значно недоукомплектована.
Журналісти повністю верифікували особи 65 військовослужбовців зі списку. Вони поспілкувалися з чотирма військовими дивізії, які підтвердили, що дійсно залишили службу. Родичі та знайомі деяких військових також підтвердили їхній статус або повідомили про загибель чи зникнення безвісти.
38 осіб зі списку перебувають у федеральному розшуку. Щонайменше 96 осіб зі списку фігурують у вироках гарнізонних судів за справами про самовільне залишення частини.
Підготовка до вторгнення
У січні 2022 року військовослужбовців 20-ї дивізії направили до Криму на «навчання». Один із них, 28-річний Михайло, розповів, що вже через пів року служби розчарувався в армії, але його заяви на звільнення ігнорувалися. У Криму їм повідомили, що вони залишаться там на невизначений термін.
Втечі з фронту
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну багато військовослужбовців 20-ї дивізії зіткнулися з важкими умовами та бездарним командуванням. Це призвело до масових втеч із фронту. Деякі військові, як-от Михайло, залишили службу через небажання брати участь у бойових діях та через погане ставлення командування.
Покарання та втрати
Тих, хто відмовлявся воювати, піддавали покаранням, включно з арештами та кримінальними справами. Командування дивізії зазнало значних втрат, що вплинуло на моральний стан особового складу.
Повернення на війну
Деякі військовослужбовці, які втекли, згодом поверталися на фронт. Причини повернення різні: від тиску з боку влади до фінансових проблем та відсутності альтернатив.
Ця історія демонструє глибокі проблеми в російській армії під час війни проти України, зокрема масові втечі, некомпетентне командування та низький моральний дух військовослужбовців.
Сьогодні вранці російські Telegram-канали поширили інформацію про нібито прорив кордону російськими диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ) на Чернігівщині. Центр протидії дезінформації при РНБО України наголошує, що такі повідомлення є частиною інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на дестабілізацію ситуації та посів паніки серед населення.
«Жодного прориву кордону не було. російський триколор був встановлений на зруйнованому мосту біля кордону, але диверсанти не заходили на територію населених пунктів. Місцевість під контролем українських сил, і додаткові підрозділи забезпечують протидиверсійну оборону», – зазначив речник ДПСУ Андрій Демченко
Метою таких інформаційних атак є деморалізація українського суспільства та військових, а також спроба вплинути на міжнародну підтримку України. Центр закликає громадян критично ставитися до інформації з неперевірених джерел та довіряти офіційним повідомленням.
Для перевірки достовірності інформації рекомендується користуватися офіційними ресурсами та звертатися до Центру протидії дезінформації.
Нещодавно в Олександрійській центральній бібліотеці відбулася презентація нової книги відомого письменника, журналіста й телеведучого Сергія Полуляха, яку він назвав «Дажбог день». Твір став третьою частиною його літературної трилогії. На зустрічі були присутні читачі різного віку і напрямків діяльності: учнівська молодь, студенти місцевих коледжів, слухачі «Університету третього віку», інші поціновувачі художнього слова. Автор поділився з присутніми метою задуму книги, а також у ході подальшої бесіди відповів на запитання. Судячи з усього, тема і сюжетні повороти книги неабияк зацікавили присутніх, оскільки автор отримав від них як вдячні відгуки, так і ряд конретних запитань з приводу подій, зображених у романі. Таким чином, бесіда проходила жваво і двосторонньо.
Новий проєкт за підтримки YMCA – однієї з найбільших молодіжних організацій у світі – реалізує в Олександрії громадська організація матерів дітей з інвалідністю «Серце матері».
26 жовтня Олександрія приймала гостей першого Всеукраїнського форуму майстрів пастильє, який організувала підприємиця, крафтовий виробник Софія Римар. Той день для неї став особливою датою – чотири роки її власної діяльності як майстра пастильє. За цей період Софія пройшла шлях від домогосподарки до власниці майстерні та розробниці навчальних курсів. Сьогодні вона не лише виготовляє і продає пастилу, фріпси, джерки, чаї, сухі супи, борщі та льодяники, а й проводить навчання для всіх охочих опанувати секрети створення натуральних корисних смаколиків. Та й сама активно навчається, бере участь у конференціях, фестивалях, ярмарках. І щоразу це перезавантаження, нові знання і новий досвід. Тож цьогоріч вирішила сама виступити в ролі організатора першого подібного заходу Всеукраїнського масштабу.
14 листопада своє професійне свято відзначають логопеди. Помилково вважати, що вчитель-логопед працює тільки над виправленням неправильної вимови звуків. Корекція звуковимови – це тільки верхівка айсберга. Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: загальним недорозвиненням мовлення, його відсутністю, порушеннями голосу, темпу і тембру мови, мовними відхиленнями внаслідок патології центральної нервової системи.
Так, призначення євгенія первишова на посаду губернатора Тамбовської області є ще одним прикладом того, як російська пропаганда використовує міфологізацію т.зв. «СВО» для легітимізації своїх рішень та формування уявлення про «героїзм» учасників цієї агресивної війни.
Ось кілька ключових моментів для розуміння цілей такої внутрішньої політики ворога:
1. Пропагандистська роль програми «Час героїв»
Програма позиціонується як спосіб підготовки «нової генерації лідерів», які довели свою лояльність і відданість режиму через участь у «СВО». Насправді ж це спроба додатково героїзувати чиновників і функціонерів, які лише номінально брали участь у війні, здебільшого для піару. Первишов є класичним прикладом: замість бойових заслуг він займався створенням іміджу «активного учасника» війни.
2. Призначення як частина політичної стратегії Кремля
Первишов до повномасштабного вторгнення займав високі посади в системі російської влади, що підкреслює його приналежність до еліт. Його призначення не є наслідком військових «заслуг», а радше демонстрацією того, що «СВО» тепер є способом кар’єрного просування для перевірених кадрів. Кремль таким чином сигналізує лояльним чиновникам, що участь у «СВО» (навіть символічна) може принести додаткові бонуси.
3. Міф про «героїзм» та реальні мотиви
Підрозділ «Каскад», в якому Первишов перебував, є структурою для чиновників і високопосадовців, створеною більше для забезпечення їхньої «участі» в бойових діях на папері, ніж для реального внеску у військові операції. Такі приклади лише демонструють фальшивість пропагандистського наративу про «героїв СВО», адже реальні воїни, які перебувають на фронті, рідко отримують подібні кар’єрні привілеї.
4. Маніпуляція суспільною свідомістю
Призначення Первишова використовується для створення ілюзії, що «СВО» — це шлях до особистісного та професійного зростання. Однак це підсилює розкол у російському суспільстві, де реальні ветерани часто залишаються без підтримки, а ті, хто лише імітував участь, отримують високі посади.
Призначення первишова — це показовий приклад того, як кремль експлуатує тему війни для внутрішньополітичних цілей, використовуючи її як інструмент для пропаганди та забезпечення лояльності. Це також підкреслює кризу системи, яка змушена підміняти реальні заслуги штучно створеними образами «героїв».
Україна зі свого боку віддячує справжнім захисникам. Ветерани війни обіймають керівні посади в органах місцевого самоврядування України
В Україні ветерани війни активно інтегруються в цивільне життя, обіймаючи керівні посади в органах місцевого самоврядування. Так, у серпні 2023 року Луцький міський голова Ігор Поліщук призначив Євгена Лущакевича, добровольця та ветерана війни, на посаду начальника відділу комунального майна Луцької міської ради. Євген, кваліфікований юрист з багаторічним стажем, добровільно пішов на фронт з початком повномасштабного вторгнення та служив у 14-й окремій механізованій бригаді. У жовтні 2022 року, під час боїв на межі Харківської та Луганської областей, він отримав поранення, внаслідок якого втратив ногу. Після реабілітації повернувся до активної діяльності та був призначений на керівну посаду в міській раді.
У січні 2024 року в Полтаві на посаду керівника департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи призначили Олександра Сорокового, колишнього військовослужбовця штурмової роти «Одін». Олександр, відомий своєю активною громадською позицією та участю в обороні країни, після служби в територіальній обороні та штурмовій роті, повернувся до цивільного життя та очолив департамент, відповідальний за цивільний захист та оборонну роботу в місті.
Ці призначення свідчать про визнання заслуг ветеранів та їхню активну участь у розбудові мирного життя в Україні.
З початку жовтня 2024 року в Україні набрала чинності нова норма, що дозволяє військовозобов’язаним напряму мобілізуватися до обраної військової частини, оминаючи стандартний процес через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).
Згідно з новим порядком, кандидати на мобілізацію тепер можуть звертатися безпосередньо до військових частин, де пройдуть тестування та співбесіди. Медичне обстеження та остаточний призов здійснюються через територіальний центр, але основну роль у відборі відіграють командири частин.
Такий підхід дає військовозобов’язаним змогу потрапити саме до обраної частини після проходження базової військової підготовки.Жителі області активно долучаються до Збройних Сил України, усвідомлюючи небезпеку війни.
Також триває мобілізація спеціальних транспортних засобів, але звичайні автомобілі громадян вилучати не планують. Ніхто, крім нас, не захистить нашу країну. Ми маємо відстоювати нашу свободу та незалежність.
Обираючи військову освіту, молодь в Україні робить вибір, що поєднує здобуття професії та можливість служити країні й захищати рідну землю. Це рішення потребує внутрішньої сили та відповідальності, а також готовності взяти на себе почесну роль в обороні держави та підтриманні миру.
Отримання військової освіти дає молодим людям шанс долучитися до військової спільноти, здобути офіцерське звання і впевнено розпочати професійну кар’єру в лавах Збройних Сил України. Багато хто знаходить у цьому рішенні не лише кар’єрний розвиток, але й відчуття гідності та гордості за свою службу на благо держави.
Майбутні курсанти можуть обрати різні вищі військові навчальні заклади, серед яких:
Детальну інформацію про вступ і можливості навчання можна знайти на офіційних сайтах кожного з навчальних закладів.
В Україні почастішали інформаційні вкиди, спрямовані на зрив мобілізаційної кампанії. Зокрема, ворожі ресурси активно транслюють такі деструктивні наративи, що не відповідають дійсності:
«Представники ТЦК та СП проводять облави з метою власного збагачення»;
«В Україні мобілізують усіх поспіль — хворих записують здоровими»;
«Українська влада забороняє медіа висвітлювати роботу ТЦК та СП»;
«Українці масово тікають від ТЦК та СП за кордон»;
«В Україні скоро знизять мобілізаційний вік»;
«Представники ТЦК та СП проводять масові облави та “бусифікацію” українських чоловіків»;
«Мобілізація в Україні не є справедливою, а дії ТЦК та СП підривають обороноздатність».
Звертаємо вашу увагу, що кожна з вищенаведених фраз не відповідає дійсності та поширюєтьсяється з метою зірвати мобілізаційну кампанію в Україні, поширити паніку та недовіру до української влади та Збройних Сил.
Вкотре нагадуємо, що загальна мобілізація була оголошена в Україні у зв’язку з початком повномасштабного вторгнення росії як вимушений захід та єдиний спосіб врятувати країну від кремлівських загарбників. Працівники ТЦК та СП діють у межах своїх повноважень згідно з чинним законодавством. Військовозобов’язані також мають бути готові виконати свій конституційний обов’язок і стати на захист країни в разі потреби.
Юрія Біланюка знають далеко за межами Олександрії. Його багатогранна натура, різнобічно талановита особистість, здатність завжди йти в ногу з часом, а часто навіть випереджати його дозволяють досягати успіхів в усьому, за що б не брався у своєму житті Юрій Фадейович. Здається, для нього немає неможливого. На основі його яскравої та насиченої біографії можна написати захоплюючу книгу. Тим більше, є достойний привід: 8 листопада Юрій Біланюк відзначає 70-річчя. Але для такої людини ювілей – радше не про підбиття підсумків, а про плани на майбутнє, а їх у Фадейовича, як завжди, вистачає. Та все-таки, розповідаючи про таку непересічну знану особистість, хочеться зупинитися на трьох напрямках його діяльності, в яких він досягнув успіхів: культура, освіта, футбол. Три грані його таланту. Скрізь, де працював, Біланюк привносив у роботу свіжі ідеї та нові напрямки діяльності, які подобалися і колективам, і глядачам.
Нещодавно КП «Теплокомун-енерго» оприлюднило інформацію для своїх абонентів про розрахунковий метод визначення тепла на загальнобудинкові потреби. Тобто застаріла проблема сама нагадала про себе, що вона нікуди не зникла, а просто у літній період, скоріше за все, відійшла на другий план. І комунальне підприємство своєю публікацією спробувало пояснити суть питання на даний час.
4-го листопада українські залізничники відзначили своє професійне свято. Ініціатором цієї дати в українських календарях виступила Львівська залізниця. 4-го листопада в далекому 1861-му році, коли сучасний український Львів знаходився під протекцією Австро-Угорської імперії, на залізничний міський вокзал прибув перший пасажирський состав, що носив назву «Ярослав». За сучасними мірками це був справжній поїзд міжнародного сполучення, що відкрив сучасну історію української залізниці. Він курсував між Віднем і Львовом, перетинаючи міста Краків і Перемишль.
