Автоматизація процесу військового обліку для громадян віком 16-25 років

Міністерство оборони України розробило експериментальну постанову, згідно з якою громадяни України віком від 16 до 25 років можуть автоматично стати на військовий облік без фізичного візиту до територіальних центрів комплектування (ТЦК).

Про це повідомила заступник Міністра оборони України з питань цифровізації Катерина Черногоренко під час інтерв’ю.
«Це стосується наших громадян, які живуть в Україні, а також перебувають за кордоном», — зазначила вона, відповідаючи на запитання щодо того, як бути громадянам, які мають реєстрацію на окупованих територіях або проживають за межами країни.
Для інших категорій військовозобов’язаних, таких як резервісти та призовники, поки що не передбачено можливості стати на облік без візиту до ТЦК. Проте, за словами Катерини Черногоренко, команда Міністерства оборони активно працює над тим, щоб у майбутньому цей процес був доступний для всіх категорій військовозобов’язаних.
Окрім цього, військовозобов’язані громадяни повинні пам’ятати, що, навіть за наявності автоматизованих систем обліку, зобов’язані ставати на облік у відповідних ТЦК у своїх регіонах. Міністерство оборони наголошує на важливості актуалізації даних, які необхідні для забезпечення належного мобілізаційного планування та підготовки обороноздатності країни.
Гаряча лінія з питань мобілізації та обліку військовозобов’язаних надає оперативну інформацію щодо військової служби, що значно спрощує процес взаємодії та підвищує рівень поінформованості громадян в умовах воєнного стану.
Зі свого боку, Call-центр Командування Сухопутних військ підтримує зв’язок між військовозобов’язаними та військовими частинами, а також допомагає вирішувати питання, пов’язані з проходженням служби, підготовкою та підтримкою військовослужбовців.

Росія використовує північнокорейських військових як засіб залякування: історичні аналогії та сучасні проблеми

Останнім часом російська армія почала активно використовувати військовослужбовців із Північної Кореї, однак замість зміцнення бойових підрозділів вони стали радше інструментом залякування. За словами російських солдатів, які служать поруч із ними, ефективність такого підкріплення залишається вкрай низькою через мовний бар’єр, що робить координацію та керування неможливими.

Цей підхід, за оцінками аналітиків, більше нагадує спробу посіяти страх та створити ілюзію збільшення чисельності, ніж забезпечити реальну боєздатність. Подібні методи не нові: в історії вже траплялися приклади, коли війська однієї країни поповнювалися іноземними солдатами для збільшення “маси” військової сили та психологічного тиску. Наприклад, під час Першої світової війни Османська імперія залучала німецьких військових радників та спеціалістів, які хоч і допомагали стратегічно, але через культурні та мовні бар’єри часто стикалися з труднощами в комунікації з османськими солдатами. Подібні випадки траплялися і в армії Наполеона, де численні іноземні легіони, хоча й збільшували чисельність, але часто ставали джерелом напруги та конфліктів через різні культури та відсутність взаєморозуміння.

На сучасному фронті російські командири, як і їхні історичні попередники, стикаються з подібними проблемами. Присутність північнокорейських військових має швидше символічне значення для підвищення бойового духу російських підрозділів та залякування супротивника, ніж реальну користь. Відсутність базової комунікації і культурні відмінності значно ускладнюють інтеграцію північнокорейців у бойові підрозділи. Самі російські солдати навіть називають їх «некерованим стадом», вказуючи, що іноземні військові більше заважають, ніж допомагають.

Історія вказує на те, що такі експерименти рідко приводять до успіху. І хоча для Росії це є спробою «заповнити прогалини» і показати силу перед противником, аналітики вважають, що ця стратегія може призвести до зворотного ефекту. Використання військових підкріплень, позбавлених злагодженості та єдності, може стати джерелом розбіжностей і додаткових труднощів у вже напруженій ситуації на фронті.