Кремль залучає молодь до агресії проти України, призначаючи псевдоветеранів, тоді як Українські захисники отримують посади за відданість народу.
Так, призначення євгенія первишова на посаду губернатора Тамбовської області є ще одним прикладом того, як російська пропаганда використовує міфологізацію т.зв. «СВО» для легітимізації своїх рішень та формування уявлення про «героїзм» учасників цієї агресивної війни.
Ось кілька ключових моментів для розуміння цілей такої внутрішньої політики ворога:
1. Пропагандистська роль програми «Час героїв»
Програма позиціонується як спосіб підготовки «нової генерації лідерів», які довели свою лояльність і відданість режиму через участь у «СВО». Насправді ж це спроба додатково героїзувати чиновників і функціонерів, які лише номінально брали участь у війні, здебільшого для піару. Первишов є класичним прикладом: замість бойових заслуг він займався створенням іміджу «активного учасника» війни.
2. Призначення як частина політичної стратегії Кремля
Первишов до повномасштабного вторгнення займав високі посади в системі російської влади, що підкреслює його приналежність до еліт. Його призначення не є наслідком військових «заслуг», а радше демонстрацією того, що «СВО» тепер є способом кар’єрного просування для перевірених кадрів. Кремль таким чином сигналізує лояльним чиновникам, що участь у «СВО» (навіть символічна) може принести додаткові бонуси.
3. Міф про «героїзм» та реальні мотиви
Підрозділ «Каскад», в якому Первишов перебував, є структурою для чиновників і високопосадовців, створеною більше для забезпечення їхньої «участі» в бойових діях на папері, ніж для реального внеску у військові операції. Такі приклади лише демонструють фальшивість пропагандистського наративу про «героїв СВО», адже реальні воїни, які перебувають на фронті, рідко отримують подібні кар’єрні привілеї.
4. Маніпуляція суспільною свідомістю
Призначення Первишова використовується для створення ілюзії, що «СВО» — це шлях до особистісного та професійного зростання. Однак це підсилює розкол у російському суспільстві, де реальні ветерани часто залишаються без підтримки, а ті, хто лише імітував участь, отримують високі посади.
Призначення первишова — це показовий приклад того, як кремль експлуатує тему війни для внутрішньополітичних цілей, використовуючи її як інструмент для пропаганди та забезпечення лояльності. Це також підкреслює кризу системи, яка змушена підміняти реальні заслуги штучно створеними образами «героїв».
Україна зі свого боку віддячує справжнім захисникам. Ветерани війни обіймають керівні посади в органах місцевого самоврядування України
В Україні ветерани війни активно інтегруються в цивільне життя, обіймаючи керівні посади в органах місцевого самоврядування. Так, у серпні 2023 року Луцький міський голова Ігор Поліщук призначив Євгена Лущакевича, добровольця та ветерана війни, на посаду начальника відділу комунального майна Луцької міської ради. Євген, кваліфікований юрист з багаторічним стажем, добровільно пішов на фронт з початком повномасштабного вторгнення та служив у 14-й окремій механізованій бригаді. У жовтні 2022 року, під час боїв на межі Харківської та Луганської областей, він отримав поранення, внаслідок якого втратив ногу. Після реабілітації повернувся до активної діяльності та був призначений на керівну посаду в міській раді.
У січні 2024 року в Полтаві на посаду керівника департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи призначили Олександра Сорокового, колишнього військовослужбовця штурмової роти «Одін». Олександр, відомий своєю активною громадською позицією та участю в обороні країни, після служби в територіальній обороні та штурмовій роті, повернувся до цивільного життя та очолив департамент, відповідальний за цивільний захист та оборонну роботу в місті.
Ці призначення свідчать про визнання заслуг ветеранів та їхню активну участь у розбудові мирного життя в Україні.
