24.07

СБУ та НАБУ повідомили про підозру Медведчуку та його спільникам

Служба безпеки та НАБУ зібрали масштабну доказову базу, яка доводить незаконність приватизації державного нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» у 2015 році. Наразі про підозру повідомлено екснардепу Віктору Медведчуку та чотирьом представникам колишнього топменеджменту «Прикарпатзахідтрансу», які заволоділи та управляли нафтопроводом.

Відповідно до вчинених злочинів, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури підозра оголошена за такими статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги);
• ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу);
• ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 (заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою);
• ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 (організація набуття, володіння та використання коштів, внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою та в особливо великому розмірі).

За матеріалами справи, організатором схеми із незаконної приватизації виступив підозрюваний СБУ у державній зраді екснардеп Віктор Медведчук.

Відповідно до наявних даних він почав її реалізацію у 2015 році і діяв у чіткій координації з тодішнім вищим політичним керівництвом України та рф.

До схеми Медведчук залучив третіх осіб, які у подальшому отримали керівні посади на підприємстві, що «приватизувало» вказаний нафтопровід.

Як свідчать матеріали провадження, нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок» після розпаду СРСР залишився у власності росії. Починаючи з 2005 року, Україна через суди доводила своє право на володіння ним, і лише у 2014-2015 роках це право підтвердили Апеляційний і Вищий господарський суди. Втім, за підтримки тодішнього вищого керівництва України Медведчуку вдалося скасувати це рішення через Рівненський господарчий суд і оформити продаж нафтопродуктопроводу швейцарській компанії, яку фактично контролювали учасники схеми.

Після заволодіння «трубою» Медведчук та його спільники забезпечили її функціонування через підприємство «Прикарпатзахідтранс», а отримані прибутки виводили на рахунки афілійованих зарубіжних компаній та розподіляли між собою.

Відповідна інформація підкріплена доказами, які є у розпорядженні НАБУ та СБУ, а також показами самого Віктора Медведчука, які були добровільно та з усвідомленням сказаного надані ним до обміну з рф.

З травня 2019 року прокачування дизеля через нафтопровід було заблоковано для його повернення у державну власність, а правоохоронні органи досліджували законність приватизації. У січні 2024 року Верховний суд України остаточно визнав українську частину нафтопроводу державною власністю.

Наразі досудове розслідування триває. Проводиться комплекс заходів для притягнення підозрюваних, які знаходяться за кордоном, до відповідальності, а також встановлюється коло всіх причетних до цієї незаконної оборудки.

Прим.: Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Коментарі

13.07

СБУ готує для Гааги докази використання рф протипіхотних мін проти цивільних українців

З початку повномасштабного вторгнення через російські вибухові пристрої постраждали понад 1 тис. мирних жителів, з яких 297 – загинули. Серед них – багато дітей. Окупанти облаштовують мінні пастки у населених пунктах, маскують боєприпаси дитячими іграшками та коробками з цукерками. Найбільше страждають території Донецької та Харківської областей. Після збору достатньої кількості доказів СБУ передасть їх до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Служба безпеки закликає бути обережними: якщо виявили вибухонебезпечний предмет – не чіпайте його, запам’ятайте місце знахідки та повідомте за номером 112 чи 101

Коментарі

10.07

Ще одна партія абсурдних моментів з російських пропагадистських телеканалів

Російські пропагандисти у прямому ефірі істерично реагують на удар по дитячій лікарні “Охматдит” у Києві. Зокрема, Ходаренок під час чергового сплеску емоцій майже визнав обстріл українських дітей! Але, як усім відомо, нічого людського в кремлівських прислужників немає. Вони намагаються виправдати цю атаку всіма силами!

Коментарі

8.07

Російська ракета по «Охматдиту» «вразила саме ту ціль, на яку була запрограмована» – правоохоронці

Наявні дані дозволяють однозначно стверджувати, що дитячу лікарню “Охматдит” було уражено за допомогою крилатої ракет повітряного базування Х-101, яка діяла у штатному режимі без впливу засобів ППО та РЕБ.

На це вказують, насамперед, уламки, знайдені на місці події, які належать саме ракеті Х-101. Існує велика кількість відео- і фотоматеріалів, які зафіксували наявність на місці події саме цих уламків.

Всі інші зібрані дані також підтверджують висновок щодо удару по лікарні КР Х-101. Зокрема:

1) характер руйнувань (повністю знищено двоповерховий корпус лікарні, навколишні будівлі мають значні ушкодження) характерний саме для бойової частини Х-101 (400 кг), руйнування в жодному разі не могли бути спричинені ЗРК NASAMS, бойові частини ракет до якої приблизно в 20 разів менш потужні;

2) пропорції, форма та розміри ракети, яка зафіксована на наявних у відкритому доступі відео, повністю відповідають ракеті Х-101, і, навпаки, не характері для ЗКР, у т.ч. до ЗРК NASAMS. Спроби російських пропагандистів порівняти ракету на відео, яка вражає лікарню за кілька сотень метрів, з розмірами будівлі на передньому плані – цинічна і безглузда маніпуляція.

3) траєкторія польоту ракети повністю відповідає характеристикам Х-101 (набір висоти, або “гірка”, перед атакою цілі, і атака приблизно під кутом 60 градусів);

4) завдання удару по дитячій лікарні “Охматдит” саме КР авіаційного базування Х-101 зафіксована матеріалами об’єктивного контролю за допомогою радарів. Ми знаємо, з якого літака було запущено ракету, і з якого літака він злетів. І вже зараз можна стверджувати, що рішення про ураження лікарні було прийнято вищим керівництвом рф.

На відео видно ракету, яка за формою та пропорціями (відношенням довжини корпусу до його ширини) повністю відповідає крилатій ракеті. На це також однозначно вказує наявність двох крил, які знаходяться у нижній частині корпусу, що відповідає конструкції ракети Х-101. Ззаду на ракеті наявні три руля керування, що також характерно для ракети Х-101 (натомість, у ракети «Калібр» та у всіх зенітних ракет рулів по чотири). Перед рулями в нижній частині корпусу ракети спостерігається наявність двигуна, який знаходиться поза межами корпусу ракети знизу. Це притаманно саме ракеті Х-101, у якої двигун висувається з корпусу ракети після пуску з літака. Крім того, перед самим заходом на ціль ракета Х-101 робить запрограмовану «гірку» для збільшення кута атаки, що ми і бачимо на відео. На відео ми не спостерігаємо задимлення чи горіння ракети, вона рухається по запланованій траєкторії «гірки» перед ціллю, що свідчить про те, що вона не була пошкоджена засобами ППО і вразила саме ту ціль, на яку вона була запрограмована.

Висновок про використання ракети Х-101 підтверджується даними з місця влучання.

Коментарі

25.06

Скільки врожаю з окупації не зібрала Україна? Федеральна система «Зерно» в окупованій Херсонщині

Мінімум 8.5 мільйонів тонн врожаю у 2023 році Україна втратила через окупацію півдня та сходу. Згідно з  інформацію з російської інформаційної системи «Зерно» з даними про всі операції з агропродукцією за 2022-2023 роки.

Федеральна державна інформаційна система «Зерно» є автоматизованою системою, призначеною для відстеження поставок зерна та його перероблених продуктів на території Росії. Починаючи з 1 березня 2023 року, її використання стало обов’язковим.

Ця система вимагає внесення інформації про кожну партію постаченого зерна або продуктів його переробки. Також до системи заносяться дані про рік врожаю, місце вирощування та інші характеристики кожної партії.

При переміщенні партій, підприємство повинне оформити супровідний документ для ідентифікації зерна (СДІЗ). Для цього заявник має зареєструватися в системі ФДІС «Зерно». В особистому кабінеті формується партія продукції, яка підлягає карантину і планується до переміщення, а також заповнюється форма для створення СДІЗ. На окупованих територіях України реєстрація у ФДІС «Зерно» також є обов’язковою.

Згідно баз даних з ФДІС «Зерно» по окупованій Херсонщині, ми бачимо, що усі операції з зерном здійснені в окупації протягом 2022-2023 років.

Одна з таблиць ФДІС «Зерно» містить детальну інформацію про врожай 2023 року. У ній відзначені усі виробники, що діють в окупації, кількість гектар у їх володінні, врожайність, а також інформація щодо району, у якому було зібрано продукцію.

Друга таблиця з бази даних стосується безпосередньо партій зерна, на яке оформлювалися СДІЗ. Таблиця містить дані з вересня 2022 до листопада 2023. У таблиці на понад 6 тисяч рядків міститься інформація про 233 компанії, а також 105 приватних підприємців, що ведуть бізнес в окупації, номери СДІЗ на кожну партію зерна, об’єми, а також адреси призначення разом з найменуванням отримувача.

Тіньове зерно

У мережі майже немає інформації щодо точних об’ємів зерна, яке було зібрано в окупованих територіях. На початку 2024 року Президент Росії Володимир Путін заявив, що на «нових територіях» у 2023 році зібрали 4 мільйони тонн зерна.

Одночасно із цим, дослідники NASA Harvest зазначають, що на окупованих територіях України було зібрано щонайменше 6.4 мільйони тонн тільки пшениці.

Інформація з ФДІС «Зерно», доступ до якої нам вдалося здобути, розкриває більш детальні статистичні дані щодо кожного регіону РФ, а також щодо територій України, які були анексовані у 2014 та 2022 роках.

Станом на листопад 2023 року на окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей було зібрано 5.7 мільйонів тонн врожаю, зокрема 4.7 зернових та 679 тисяч тонн олійних. На території Криму окупанти зібрали ще 2.6 мільйони тонн зернових, а також 86 тисяч тонн олійних.

Отже, загальна кількість врожаю, якого не дорахувалася Україна у 2023 році, згідно з інформацією з ФДІС «Зерно», складає мінімум 8.5 мільйонів тонн.

Багато документів, які не увійшли в розслідування, однак які є корисними для дослідження теми агробізнесу в окупації. Документи звернень понад 60 компаній та приватних підприємців до окупаційної адміністрації Херсонщини, розкривають численні випадки привласнення українських аграрних підприємств і не тільки.

Деяка інформація про привласнення агропідприємств на Херсонщині надає додаткового контексту інформації з першої таблиці ФДІС «Зерно».

Згідно з базою даних, за 2023 рік в окупованій Херсонщині було зібрано понад 1.3 мільйона тонн різноманітної агропродукції, зокрема ячменю, пшениці, гороху, кукурудзи тощо.

До прикладу, російська компанія «НИКА» з реєстрацією у Воронезькій області РФ у 2023 році намагалася привласнити низку покинутих бізнесів. Це випливає з листа заступника міністра Мінстрою РФ Васильєва до гауляйтера окупованої Херсонщини Володимир Сальдо.

Інформація з ФДІС «Зерно» свідчить про понад три тисячі тонн, які ТОВ «НИКА» зібрала з полів Чаплинського району, які числяться за нею як такі, що перебувають під «орендою». Отже, можна зробити висновок, що «НИКА» все ж отримала у керування покинуте українське майно.

Інший випадок стосується приватних підприємців Олександра та Євгенія Нємикіних, а також Павла Нємичко, які разом звернулися до окупантів щодо можливості взяти в «оренду» покинуте майно, що знаходиться в селі Верхні Сірогози.

Записи його діяльності також присутні в таблиці з урожаєм 2023 року з бази ФДІС «Зерно». Компанія «Агри-Юг» зібрала по тисячі тонн ячменю та озимої пшениці.

Брехливий Грифон або хто в окупації не бреше?

Друга таблиця з бази ФДІС «Зерно» стосується усіх оформлених СДІЗ на партії, що в сумі свідчать про 1.3 мільйони тонн агропродукції, яка була задекларована з вересня 2022 по листопад 2023.

Судячи з інформації з другої таблиці бази, до Ростовської області та Краснодарського краю окупанти вивезли понад 184 тисяч тонн агропродукції. Також міститься інформація про Воронезьких, Курських, Липецьких та Кримських покупців.

Компанія «Грифон Агротранс», яка у 2023 році просила про надання квот на безмитний вивіз агропродукції з окупованої Херсонщни, директор якої під час спілкування з журналістами сипав погрозами, а пізніше всіляко намагався применшити свою злочинну діяльність в окупованій Херсонщині, порекомендував менше цікавитися справами компанії. Більше того, директор «Грифон Агротранс» Григорій Ставіцький, заявив, що зерно є власністю нібито Російської Федерації.

У базі даних ФДІС «Зерно» по Херсонській області міститься майже 350 рядків інформації про операції, здійснені компанією Ставіцького.

До прикладу, найчастіше серед отримувачів вантажу значиться ТОВ «АВАЛ», що знаходиться в окупованому Севастополі, однак також є інша інформація про компанії з Ростову, Краснодару та Воронежу.

Так, наприклад, серед компаній, які купували ячмінь та горох з Херсонської області значиться ростовська ТОВ «Топ Грейн Л.Т.Д.». Ця компанія існує з 2005 року, а її керівники – Сергій та Ольга Басови – входять до 50 найбагатших людей Ростовської області.

З бази даних ФДІС «Зерно» ми знаємо про як мінімум 2000 тонн ячменю та 2800 тонн гороху, який придбала ростовська фірма від «Грифон Агротранс».

Завдяки витоку з російської таможні, наданої Вёрстка, ми маємо інформацію про зовнішньоекономічну діяльність ростовської фірми. «Топ Грейн Л.Т.Д.» має доволі широку географію іноземних покупців, починаючи з Туреччини, Китаю, Йорданії та закінчуючи країнами ЄС: Італія, Греція, Бельгія, Іспанія, Португалія.

№49-у або бізнеси з орбіти Сальдо

У липні 2023 року на території окупованої Херсонщини було поширено так званий «указ губернатора Херсонської області №49-у», який стосується порядку видачі «дозвільних» документів на вивіз окремих видів агропродукції за межі Херсонської області.

Згідно з документом, з 1 серпня 2023 року було введено заборону на видачу подібних дозволів на вивіз тим компаніям, які не були зареєстровані у ФДІС «Зерно». Окрім того, окупантами було визначено низку компаній та установ, які можуть надавати подібні дозволи. Серед них: «Мінсільгосп» (він же «МінАПК»), ДУП «Херсонська зернова компанія», яка керує Братолюбівським та Партизанським елеваторами, ТОВ «Б-АГРО» — керує Новоолексіївським та Сірогозським елеваторами, а також компанія «Еверест» з Рівненським елеватором. 

Якщо з «Мінсільгоспом» та ДУП «ХЗК» все очевидно — вони мають безпосереднє відношення до Сальдо, то «Б-АГРО» та «Еверест» не настільки прозорі. 

Компанія «Еверест» фігурує у листі заступника міністра Мінстрою РФ Васильєва до гауляйтера окупованої Херсонщини Сальдо, про який йшлося вище. Отже, Васильєв прозоро натякає Сальдо, що компанію, яка хотіла привласнити елеватор, обділили увагою. Пізніше, судячи з указу 49-у, «Еверест» все ж отримав бажаний актив. 

Власником «Б-АГРО» є Віктор Булюк, син Віталія Булюка, одного з найбільш впливових людей на території Херсонщини, який пішов на співпрацю з окупантами у 2022 році і отримав посаду заступника гауляйтера Сальдо.

База «Зерно» містить інформацію про як мінімум 100 тисяч тонн агропродукції, яку реалізувала «Б-АГРО». Покупцями продукції є найбільш відомі крадії зерна, які також фігурували у розслідуванні «Квоти на грабунок». Це «Кубань-Форвард», «ТД Фрегат» та «Агро-Фрегат».

Журналістам Радіо Свобода вдалося додзвонитися до директорів обох «фрегатів». Очільник «ТД Фрегат» Володимир Поцелуєв заперечував свої зв’язки з компанією.

Директор «Агро-Фрегату» Дмитро Лапкін назвав інформацію про вивіз агропродукції з окупованої Херсонщини «маячнею» і порекомендував журналістам «їхати до Херсону і дивитися хто і що там вивозить».

Однак, «Б-АГРО» не єдина фірма з орбіти Сальдо, якій дісталися ласі шматки українських агробізнесів в окупації. Масив інформації, який був проаналізований для розслідування також містить згадки компаній «Сервис Мясо», «Таврические Свиньи» та «Б-ГРАУНД», якими через своїх партнерів також керує сім’я Булюків. Усі ці компанії у 2023 році займалися привласненням агробізнесів в окупації. 

ТОВ «Таврические свиньи» отримали під контроль підприємтво «Рис України». У листі директора компанії Михайла Мотринця йдеться про збільшення податкових надходжень до бюджета на 5.4 мільйони рублів. 

Директор «Сервис Мясо» Максим Кугут заявив про збільшення податкових надходжень на 2.3 мільйони рублів після отримання у власність Фермерського господарства «Аделаїда». У листах Кугута до Сальдо також йдеться про передачу майна ще декількох компаній, однак невідомо, чи отримав він їх у кінцевому рахунку. 

Від імені директора компанії «Б-ГРАУНД» Кугут також подавав запит на дозвіл взяти під управління ще декількох агробізнесів. 

Коментарі

10.06

За матеріалами СБУ та ДБР підозру отримали брати екснардепів-зрадників Медведчука та Козака

Служба безпеки та Державне бюро розслідувань зібрали докази злочинної діяльності Сергія Медведчука та Богдана Козака – братів колишніх народних депутатів Віктора Медведчука і Тараса Козака, які підозрюються у держзраді.

Наразі всі четверо переховуються за межами України і здійснюють підривну діяльність на користь рф.

Слідством встановлено, що Сергій Медведчук і Богдан Козак причетні до фінансових махінацій на шкоду Україні протягом 2017-2023 років.

Мова йде про умисно виведені «в тінь» мільйони гривень, внаслідок чого до державного бюджету не надійшло понад 75 млн грн податків.

За оперативними даними, ці кошти були спрямовані для фінансування війни рф проти нашої держави.

Для реалізації оборудки фігуранти задіяли львівську компанію з виробництва будівельних матеріалів, якою вони управляли як бенефіціарні власники.

За їхньою вказівкою топменеджмент підприємства не обліковував частину продукції і нелегально продавав третім особам.

У такий спосіб учасники «схеми» ухилялися від сплати податків за реалізовану продукцію.

Для цього директор і бухгалтер компанії вносили недостовірні відомості до фінансово-звітної документації.

Ініційована Службою безпеки судово-економічна експертиза підтвердила факти нанесення державі збитків на мільйони гривень та привласнення цих грошей на користь фігурантів.

На підставі зібраних доказів Сергію Медведчуку та Богдану Козаку заочно повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

Дії їхніх спільників – директора і бухгалтера підконтрольної компанії, які перебувають в Україні додатково кваліфіковано за ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

Триває розслідування для встановлення всіх обставин злочину та притягнення винних до відповідальності. Зловмисникам загрожує тюремне ув’язнення.

Комплексні заходи проводили співробітники Управління СБУ у Львіській області спільно з слідчими ДБР і за процесуального керівництва обласної  прокуратури.

Коментарі

8.06

Офіс Генерального прокурора повідомляє про викриття офіцера відділення Центрального управління ВСП на одержанні хабара за працевлаштування військовозобов’язаного у регіональне відділення

За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора викрито та повідомлено про підозру офіцеру одного з відділень Центрального управління військової служби правопорядку в одержанні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України).

За даними слідства, підозрюваний за 5 тис доларів США пообіцяв влаштувати громадянина до регіонального відділення ВСП.

Підозрюваному обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 605 600 грн.

Досудове розслідування здійснюється слідчими ГСУ ДБР за оперативного супроводу ДВБ Нацполіції України та у співпраці і взаємодії з Управлінням внутрішньої безпеки Міністерства оборони України.

Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Коментарі

3.06

Російський вплив на фламанські партії в Бельгії

У червні бельгійці голосуватимуть за представників у регіональному, національному та європейському парламентах. Лідирує у виборчих перегонах радикальна сепаратистська партія «Фламандський інтерес», яка не лише виступає за відокремлення Фландрії, але й має найбільшу кількість прихильників Кремля серед своїх представників.

Еволюція та суперечливі альянси фламандського націоналізму.
Фламандський інтерес (Vlaams Belang)

«Фламандський інтерес» — це ребрендинг партії «Фламандський блок», яка розпалася після рішення суду в 2004 році, який засудив партію за расизм. Після реорганізації у «Vlaams Belang» партія продовжила основну філософію свого попередника, проводячи кампанію на сепаратистській та фламандській націоналістичній платформі.

Як і «Vlaams Blok», «Vlaams Belang» спочатку користувалася популярністю серед фламандського електорату і була однією з найуспішніших націонал-популістських партій у Європі. Проте з 2008 року партія зазнала зниження підтримки та членства, що збіглося з внутрішніми суперечками всередині партії та зростанням поміркованого націоналістичного Нового фламандського альянсу (Nieuw-Vlaamse Alliantie, N-VA), який також підтримує незалежність Фландрії. Під нинішнім керівництвом Тома Ван Грікена Vlaams Belang почав відновлювати підтримку населення та повернувся під час федеральних виборів 2019 року. Потяг до ідеї відділення Фландрії від Бельгії сприяв підтримці ідей Путіна щодо сепаратизму в Україні та анексії Криму. Партійці були присутні на так званих референдумах у Криму та виборах у самопроголошеній Донецькій народній республіці (ДНР), але на цьому підтримка російської інтервенції на Заході не закінчилася.

Філіп Девінтер

Філіп Девінтер — перший віце-президент фламандського парламенту, член міської ради Антверпена та спостерігач на російських виборах. Він також є членом і колишнім лідером Партії фламандських інтересів.

Депутат Палати представників Бельгії Філіп Девінтер, який вже був спостерігачем на парламентських виборах у Росії в 2016 році, зазначив, що процес під час президентських виборів 2018 року був краще організований не тільки з технічної точки зору, але й з точки зору організації допоміжних заходів. 

У лютому 2017 року він відвідав російську військову базу Хмеймім у Сирії та зустрівся з сирійським диктатором Асадом, назвавши Росію «єдиною країною, яка надає реальну допомогу сирійському народу».

У 2018 році у складі бельгійської делегації відвідав Ялтинський міжнародний економічний форум у Криму, де планувалося надати 50 млн євро інвестицій для розвитку кримського бізнесу.

Філіп Девінтер також працював над відкриттям представництва Автономної Республіки Крим у Брюсселі. За словами бельгійського депутата Філіпа Девінтера, представництво допоможе «організовувати культурні проекти», подолати «негативний порядок денний навколо регіону» і дозволить «європейським бізнесменам реалізовувати бізнес-проекти на півострові».

У січні 2018 року він був співавтором резолюції про зняття санкцій з РФ, яка була подана до парламенту Бельгії.

У жовтні 2020 року, коментуючи отруєння Навального, він заявив, що не вірить у причетність російської влади, натомість натякнув на причетність «певних сил» із Західної Європи.

У березні 2022 року Філіп Девінтер дав інтерв’ю австралійському військовому кореспонденту Метту Вільямсу, яке опублікував на власному YouTube-каналі. Хоча в цьому інтерв’ю Філіп Девінтер засудив дії Путіна і назвав його агресором, він виступив проти жорстких санкцій проти Росії та постачання зброї Україні.

Бельгійський депутат Філіп Девінтер, представник правопопулістської партії Vlaams Belang, дав інтерв’ю «Голосу Європи» у грудні 2023 року.

Медіаплатформа «Голос Європи» також увійде до майбутнього 14-го пакету санкцій Євросоюзу проти Росії. Про це заявила віце-президент Єврокомісії Вера Йоурова. Наприкінці березня 2024 року уряд Чехії включив цю компанію в національний список санкцій, оскільки чеські спецслужби вважали, що платформа намагалася вплинути на європейські вибори.

У червні 2014 року він брав участь у парламентській конференції в Москві, яка фінансувалася з російського бюджету під головуванням тодішнього спікера Держдуми Наришкіна.

Френк Крейелман

У березні 2014 року Френк Крейелман брав участь у фейковому референдумі в Криму, заявивши, що кожен народ має право на самовизначення незалежно від міжнародного права. Разом з Люком Мішелем і Жан-П’єром Вандерсміссеном, ключовими фігурами Національно-європейської партії (Parti Communautaire National-Européen, PCN), які відомі своїми тісними зв’язками з російською політикою та участю в сумнівних міжнародних виборчих місіях. Їхні дії відображають загальну ідеологію PCN, яка підтримує націоналістичні та сепаратистські рухи, особливо коли вони просувають інтереси Росії.

PCN та її члени, в тому числі Френк Крейелман, Люк Мішель і Жан-П’єр Вандерсміссен, базуються на ідеологічному прагненні створити єдину європейську державу, що простягається від Росії до Атлантичного океану. Ця ідеологія часто включає підтримку геополітичних інтересів Росії та антизахідну риторику, спрямовану на розкол Європейського Союзу та зміцнення Росії як домінуючої сили в Євразії.

Після «референдуму» Крейельман продовжив свою діяльність, ставши «спостерігачем» на так званих виборах у «Донецькій народній республіці» в листопаді 2014 року та знову в 2018 році. Фламандського альянсу також був присутній, про нього ми поговоримо окремо.

Після початку повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року в інтерв’ю російському каналу Sputnik News він виступив проти надання зброї Україні, порівнявши в соцмережах вторгнення Росії з бомбардуваннями Сербії НАТО. Він стверджував, що війна була «частково спровокована іноземними силами з геополітичними та фінансовими планами, які не поважають Україну», і що конфлікт виник через «постійне переміщення кордонів ЄС і НАТО на схід».

У своєму профілі у Facebook він публікує статті, які частково виправдовують збройну агресію Росії в Україні та агітують проти військово-технічної співпраці між ЄС та Україною.

Френк Крейелман, колишній член ультраправої фламандської партії Vlaams Belang у Бельгії, був замішаний у значному шпигунському скандалі, пов’язаному з Китаєм. У звітах детально описано, як Крейелмана нібито завербували китайські спецслужби, щоб впливати на європейську політику на користь Пекіна. Це включало спроби схилити дискусії на чутливі теми, такі як Гонконг, уйгури та енергетична безпека Європи. Його дії нібито координувалися через спілкування з офіцером китайської розвідки на ім’я Даніель Ву, який намагався послабити відносини США та ЄС.

Скандал було розкрито завдяки спільному розслідуванню провідних міжнародних ЗМІ, зокрема Financial Times, Der Spiegel та Le Monde. Розслідування підкреслило складність справи та її міжнародне значення. Після того, як факти були розкриті, Vlaams Belang швидко дистанціювався від Крейельмана та виключив його з партії. Справа Крейелмана також привернула увагу до його брата Стівена Крейелмана, активного однопартійця, який брав участь у подібних діях. Однак Стівен стверджує, що не знав про шпигунський контекст дискусій, ініційованих його братом.

Ян Пенріс

Ян Пенріс – депутат міської ради Антверпена та муніципальний радник Антверпена, спостерігач на фейкових виборах у «Донецькій народній республіці» (ДНР). Він є членом Партії фламандських інтересів.

У березні 2014 року разом із відомими Френком Крейельманом, Люком Мішелем і Жан-П’єром Вандерсміссеном він незаконно відвідав Крим під час «референдуму», назвавши його «народним гулянням», де «все пройшло правильно».

У листопаді 2018 року у складі тієї ж групи осіб був присутній як «спостерігач» на «виборах» у «ДНР», заявивши, що вибори там проходять «дуже добре» і бачить «людей, які вірять». у їхній демократії».

У лютому 2019 року під час пленарного засідання він нецензурно висловився на адресу депутата Каріни Ван Котер, після чого був змушений припинити політичну діяльність і пройти лікування від алкогольної залежності.

На сторінці Яна Пенріса у Facebook є російськомовне привітання радянського маршала Жукова з днем народження від «представника ДНР в Бельгії» разом із згаданим Крісом Романом.

Крістіан Верогстраете

Крістіан Веругстрате є почесним членом фламандського парламенту та колишнім членом Партії фламандських інтересів.

У березні 2014 року він незаконно відвідав Крим під час «референдуму» з уже відомими фігурантами.

У листопаді 2018 року був присутній як «спостерігач» на «виборах» в «ЛНР» (ЛНР). На цих виборах лідером псевдореспубліки було обрано Леоніда Пасічника.

Станом на 2022 рік припинив політичну діяльність.

Йохан Декмін

Йохан Декмін був обраний членом фламандського парламенту від виборчого округу Східна Фландрія у 2019 році.

Він був присутній на виборах президента Росії у 2018 році разом із двома іншими бельгійцями, Філіпом Чансом Вілмоттом (юрист) та Гілбертом Доктороу, відомим коментатором і аналітиком з міжнародних відносин, відомим своїми проросійськими поглядами та активною участю в російських ЗМІ. Протягом своєї кар’єри Доктороу часто з’являвся на російських телеканалах, таких як RT і програми Володимира Соловйова, де він часто висловлював підтримку російській зовнішній політиці, включаючи її дії на міжнародній арені. Його критична позиція щодо політики США та ЄС разом із закликами до більш жорстких заходів з боку Росії відображає його глибоку віру в необхідність зміцнення позицій Росії у всьому світі.

Спостерігачі з країн ЄС не виявили істотних порушень на виборах президента Росії в Астрахані, заявив журналістам медіаресурсу Interfax.ru представник місії ОБСЄ з Бельгії Йохан Декмін. «Ми відвідали сім дільниць і серйозних порушень не виявили. Загальне враження хороше. Єдине, що мені не сподобалось, так це котики на одній станції. Якщо пломби на всіх станціях зроблені за стандартами, то тут вони були пластикові», – сказав він.

Герольф Аннеманс

Герольф Аннеманс – депутат Європарламенту, який не засудив анексію Криму.

Крім того, у 2017 році євродепутат Герольф Аннеманс голосував проти надання Україні безвізу. У своїх промовах він часто згадує проросійського професора Тома Зауера з Антверпенського університету, який часто публікується в ЗМІ та виступає на різних конференціях. «Професор» вважає ідентичними ситуації навколо Косова та Криму, звинувачує Захід у війні Росії проти України, розглядає Революцію Гідності як переворот та використовує інші кремлівські наративи.

Кріс Роман

Згідно з відкритими джерелами, Кріс Роман у 1988 році агітував за тодішній Фламандський блок (попередник партії «Фламандський інтерес»). У 1994 році він визнав цю партію занадто поміркованою і покинув її.

Бельгієць Кріс Роман, родом з Антверпена, має тісні зв’язки з Росією і називає себе русофілом. Він не лише підтримує нацистську політику Путіна щодо війни в Україні, а й популяризує її в Європі, зокрема на батьківщині.

Кріс Роман розпочав свою політичну кар’єру в 1988 році, приєднавшись до партії «Фламандський блок» (попередник нинішньої партії «Фламандський інтерес»). Однак до 1994 року він вийшов з партії через її «надмірну поміркованість». Його відкрита любов до Росії почалася в 2000-х роках. У 2003 році Романа притягнули до кримінальної відповідальності за антисемітські та расистські висловлювання і засудили до дев’яти місяців умовно. За даними бельгійської газети DeMorgen, саме після цього Кріс Роман вперше відвідав Росію за допомогою Павла Тулаєва, ультраправого неоязичницького активіста. Російський історик і філософ Павло Тулаєв вважається одним з ідеологів російських ультраправих. У своїх творах він писав про «білу расу», «білу Русь», називав росіян «сучасними арійцями».

У 2007 році після неодноразових візитів до Москви Кріс Роман вирішив відкрити аналітичний центр «Євро-Русь» під гаслом «За велику Європу — від Гібралтару до Владивостока». Кріс Роман неодноразово заявляв, що просуває вісь «Париж – Берлін – Москва».

Бельгійські журналісти-розслідувачі фламандського видання Apache пишуть, що завдяки своєму аналітичному центру Крісу Роману вдалося побудувати «вражаючу неонацистську мережу». Його називають посередником між екстремістськими російськими націоналістами, які мають добрі стосунки з членами путінської партії «Єдина Росія», а також західними ультраправими політиками, такими як Жан-Марі Ле Пен, Нік Гріффін і Девід Дюк.

Проросійський аналітичний центр закрили в середині 2021 року. Однак цікаво, що під час його діяльності одним із засновників був Герт Верекем, член партії «Новий фламандський альянс» і громадянка Росії Світлана Астачкіна. Політична сила має націоналістичну ідеологію та виступає за розкол Бельгії, зокрема, за відокремлення Фландрії.

На цьому зв’язки Кріса Романа з Росією не закінчуються. У 2018 році, після початку війни в Україні, він їздив на так звані вибори в так звану «ДНР» як «міжнародний спостерігач». Бельгієць заявив, що на окупованих територіях відбулися «відкриті та прозорі» вибори, яких, на його думку, бракує в Євросоюзі. За такі заслуги він отримав посаду представницького центру так званої «Донецької народної республіки» в Бельгії.

Після повномасштабного вторгнення в Україну він продовжив візити до Росії. У квітні 2022 року він навіть розглядав можливість переїзду до країни-агресора. Причиною таких думок була нібито небезпека для русофілів у Європі, а українські біженці, яких Роман називав «націоналістами», могли лише погіршити ситуацію.

«Я очікую, що незабаром до Бельгії приїде кілька мільйонів українців, але не справжніх, а пропагандистів. Вони будуть як албанська мафія. І можуть бути конфлікти. Вони продовжать антиросійську пропаганду, але вже з Європи. Європа давно схожа на Титанік, але незабаром вона буде тонути ще швидше», – розповів Роман російським ЗМІ.

Зараз бельгієць активно підтримує російську армію і навіть побував на мітинговому концерті на стадіоні «Лужники», де прославляли окупантів і війну. За даними газети DeMorgen, Кріс Роман продовжує підтримувати контакти з фламандськими ультраправими молодіжними організаціями та намагається продати свої проросійські погляди появам франкомовних ультраправих груп.

Новий фламандський альянс (N-VA) може стати союзником Vlaams Belang

Наразі націоналістична партія Новий фламандський альянс – Nieuw-Vlaamse Alliantie (N-VA) є найбільшою політичною силою за кількістю місць у Палаті представників, Сенаті та фламандському парламенті. Партія має трьох депутатів у Європарламенті та ще трьох представників у Брюссельському парламенті.

Ідеологія партії базується на поміркованому консерватизмі та фламандському націоналізмі, спрямованому на відокремлення Фландрії від Бельгії. Лідер партії Барт де Вевер, який також є мером Антверпена, заявив, що «ніколи не відмовлявся від мрії про те, щоб усі голландськомовні люди жили разом», і запропонував об’єднати Фландрію з Нідерландами. Euronews повідомляє, що “Новий фламандський альянс” і “Фламандський інтерес” можуть об’єднатися після виборів у фламандський парламент.

Перед повномасштабним вторгненням лідер «Нового фламандського альянсу» Барт де Вевер відвідав Росію. Зокрема, у 2020 році він зустрівся з губернатором Санкт-Петербурга Олександром Бєгловим і підписав двосторонню угоду про соціально-економічне, науково-технічне, гуманітарне та культурне співробітництво. Однак після повномасштабного вторгнення він назвав Путіна «психопатом» і «божевільним».

Крім того, один із однопартійців Герт Верекем разом із «русофілом» Крісом Романом є співзасновником аналітичного центру «Євро-Русь». 24 лютого 2022 року, на початку повномасштабної війни проти України, Верекем опублікував на своїй сторінці у Facebook фото з підписом «Разом ми непереможні», натякаючи на підтримку російської армії.

Люк Мішель і Партія національно-європейського співтовариства (Parti Communautaire National-Européen, PCN)

Партія національно-європейської спільноти (PCN), заснована в 1984 році Люком Мішелем у Бельгії, є прикладом націонал-більшовицької мікроорганізації, яка прагне створити єдину європейську державу, що простягається від Росії до Атлантики. Ця партія відома своїми тісними зв’язками з Росією та активною участю в міжнародних політичних заходах, які просувають російські інтереси.

Ідеологічна основа та політичні зв’язки

Хоча PCN не здобула значного впливу на внутрішньополітичній арені Бельгії чи Франції, вона знайшла своє місце в ідеологічних і геополітичних кампаніях, орієнтованих на Росію. Люк Мішель, засновник і лідер партії, відомий своїми проросійськими поглядами та активною участю в моніторингу референдумів і виборів, які Росія використовує для легітимізації своїх дій на міжнародній арені, зокрема в Криму.

Співпраця з російськими організаціями

Люк Мішель тісно співпрацював з російським молодіжним рухом «Наші» і відвідував їхні табори, наприклад Селігер, де підтримував політичні ініціативи Кремля. Це підкреслює його роль у культурних та ідеологічних обмінах, спрямованих на підтримку зовнішньої політики Росії.

Легітимізація дій Росії

Однією з найзначніших ролей Мішеля був моніторинг фейкових референдумів у Криму. Російські державні ЗМІ представили його як спостерігача ОБСЄ, незважаючи на те, що організація не бере участі в цьому процесі. Це стало частиною ширшої російської стратегії використання західних «маріонеток» для легітимізації своїх політичних дій.

Інтернет мережа «Руссосфера»

Мішель також очолює «Руссосферу», пропагандистську мережу, що активно працює в соціальних мережах і спрямована на захист російських інтересів. Ця мережа була запущена ще до повномасштабного російського вторгнення в Україну та швидко набула популярності, зібравши тисячі передплатників. Він діє для захисту російських інтересів у соціальних мережах, які перебувають під санкціями, і використовується для поширення дезінформації.

Заключні зауваження

Діяльність Партії національно-європейської спільноти та її лідера Люка Мішеля чітко демонструє змішування політичної ідеології з геополітичними амбіціями. Хоча партія може здаватися маргінальною на внутрішньому фронті, її міжнародна діяльність і зв’язки з Росією відіграють значну роль у допомозі російському уряду та збереженні його впливу в Європі.

Жан-П’єр Вандерсміссен: співзасновник і діяльність

Жан-П’єр Вандерсміссен є ключовою фігурою в контексті зв’язків Партії національно-європейського співтовариства з Росією через його роль в Євразійській обсерваторії з питань демократії та виборів (EODE). EODE є однією з організацій, залучених до легітимізації сумнівних процесів виборів і референдумів, організованих або підтримуваних Росією, зокрема на спірних територіях, таких як Крим і регіони на сході України.

Роль в Євразійській обсерваторії

Як співзасновник EODE Вандерсміссен бере участь в організації спостережних місій, які часто фінансуються з російських джерел. Ці місії зазвичай спрямовані на підтримку наративів, сприятливих для Росії, стверджуючи «прозорість» і «демократичність» виборчих процесів, які міжнародна спільнота часто вважає сфабрикованими або несправедливими.

Співпраця з неонацистськими елементами

Зв’язки Вандерсміссена з неонацистськими діячами, такими як Жан-Франсуа Тіріар, ще більше підкреслюють екстремістську ідеологічну основу його діяльності. Це також демонструє змішування радикального правого екстремізму з проросійською геополітичною стратегією, створюючи сумнівні альянси на міжнародній арені.

Загальний вплив

Діяльність таких діячів, як Люк Мішель і Жан-П’єр Вандерсміссен у Партії національно-європейської спільноти, показує, як маргінальні політичні групи можуть використовувати міжнародні кризи та конфлікти для зміцнення та поширення своїх ідеологій. Їхні дії допомагають Росії утримувати свій міжнародний вплив і намагатися дестабілізувати політичний ландшафт за межами своїх кордонів.

Суперечливі зв’язки Бельгійської робітничої партії з Росією

Бельгійська робітнича партія, відома як Partij van de Arbeid van België (PVDA) (фр. Parti du Travail de Belgique, PTB), часто представляла себе захисником робітничого класу, твердо виступаючи проти ринкового капіталізму та виступаючи за соціалістичний ідеали. Однак нещодавні розслідування виявили тривожні зв’язки між PVDA та російськими інтересами, які вимагають уваги фламандських виборців. Ця стаття заглиблюється в докази приналежності PVDA та її небайдужу позицію щодо важливих міжнародних питань.

Робітнича партія Бельгії — ультраліва, марксистська та соціалістична політична партія Бельгії. Це єдина бельгійська партія, представлена ​​в парламенті, яка є повністю національною партією. Партія утрималася від голосування щодо засудження російського вторгнення в Україну в Палаті представників у 2022 році.

У своїй соціально-економічній програмі ПВДА часто з ностальгією повертається до радянського комунізму, наголошуючи на повазі до робітничого класу та відмові від ринкового капіталізму.

Інформація

Руді Кеннес є провідним кандидатом від PVDA на майбутніх виборах до Європейського парламенту. Він був одним із провідних представників профспілок на колишньому заводі Opel/GM в Антверпені та служив у місцевій раді Віллебрука.

Ухильна позиція PVDA щодо російського вторгнення в Україну

Одним із найяскравіших ознак проблемної позиції PVDA є її позиція щодо вторгнення Росії в Україну. Незважаючи на офіційну позицію партії, що засуджує вторгнення та критикує режим Путіна, PVDA неодноразово утримувався або голосував проти заходів на підтримку України в різних парламентах. Наприклад, під час пленарного засідання у фламандському парламенті 24 лютого 2022 року член PVDA Кім де Вітте розкритикував підтримку України Заходом і НАТО, навіть згадавши Джона Міршаймера, професора, відомого своїми проросійськими наративами.

Крім того, у вересні 2023 року представник PVDA Набіль Букілі виступив проти постачання Україні винищувачів F-16, що узгоджується з наративами російської пропаганди про участь Заходу в конфлікті.

Зв’язки PVDA виходять за межі парламентських голосувань. У 2019 році Марк Ботенга, представник PVDA в Європейському парламенті, зустрівся з Комуністичною партією Франції, зокрема з Франсісом Вюрцем, активним учасником заходів, організованих російським «Товариством друзів L’Humanité». Такі зустрічі свідчать про ідеологічне та потенційно оперативне узгодження з російськими інтересами.

Чергові докази співпраці з’явилися в лютому 2023 року, коли лідери ПВДА зустрілися з Максимом Гольдарбом, головою забороненої в Україні партії «Союз лівих сил – за новий соціалізм». Результатом цієї зустрічі в Брюсселі стала угода про співпрацю та досягнення цілей міжнародної ініціативи «Європа заради миру», співорганізатором якої є PVDA​. Участь українського діяча, якого підозрює СБУ (Служба безпеки України), підкреслює масштаб суперечливих зв’язків PVDA.

Поширення російських наративів

Риторика PVDA часто відображає російську пропаганду, зокрема щодо НАТО та впливу санкцій на Європу. Йос Д’Газе, лідер PVDA у фламандському парламенті, публічно заявив, що антиросійські санкції завдають шкоди світовому робітничому класу, про що часто говорять російські державні ЗМІ.

Крім того, позиції ПВДА регулярно висвітлюються на російських пропагандистських платформах. Згадки про партію та її членів з’являються на таких каналах, як Soloviev Live і Telegram-канал Олексія Пушкова, підкріплюючи наратив про те, що PVDA є рупором російських інтересів у Бельгії.

Післямова

Перевірка Vlaams Belang і Робітничої партії Бельгії (PVDA) виявила значне занепокоєння щодо їх узгодження з іноземними інтересами, зокрема з Росією. Vlaams Belang, що вийшов із суперечливого Vlaams Blok, зберіг свою націоналістичну програму, водночас демонструючи тривожну модель підтримки дій Росії, включаючи анексію Криму та вторгнення в Україну. Такі відомі члени, як Філіп Девінтер і Френк Крейелман, брали участь у проросійській діяльності, що ще більше підкреслює суперечливу міжнародну позицію партії.

Подібним чином те, що PVDA утрималася під час ключових голосувань із засудженням вторгнення Росії в Україну та її зв’язків з афілійованими з Росією організаціями, викликає тривогу. Риторика партії часто відображає російську пропаганду, підриваючи цілісність бельгійської політики. Такі лідери, як Марк Ботенга та Йос Д’Газе, брали участь у діяльності, яка узгоджується з російськими інтересами, ставлячи під сумнів відданість партії суверенітету Бельгії.

Для фламандських виборців ці відкриття підкреслюють важливість ретельного вивчення політичних пристрастей і потенційного впливу іноземних програм. І Vlaams Belang, і PVDA представляють себе як борці за інтереси місцевого населення та робітничого класу, але їхні дії свідчать про сприйнятливість до зовнішніх впливів, які можуть поставити під загрозу національну цілісність. Оскільки політичний ландшафт змінюється, пильність і обґрунтоване прийняття рішень є вирішальними для збереження демократичних цінностей і суверенітету Бельгії.

Є партії, які мають російські зв’язки, є представники інших партій, які своєю політикою та рішеннями служили російським інтересам. Так, прем’єр-міністр Бельгії Александр Де Кроо (OpenVLD) був одним із останніх, хто відвідав Україну після повномасштабного вторгнення в листопаді 2022 року. Міністр закордонних справ Бельгії Хаджа Лахбіб (MR) незаконно відвідав Крим за півроку до повномасштабного вторгнення. масштабного вторгнення як журналіста, і, незважаючи на це, досі призначений МЗС. Петра де Суттер (Грун), як представник Бельгії в ПАРЄ, рекомендувала повернути Росію до Ради Європи в 2019 році і зараз є віце-прем’єр-міністром.

Сьогодні по Брюсселю гуляє близько 100 російських «дипломатів». Громадяни Росії працюють в установі Euroclear, яка відповідає за заморожені російські активи. Такий російський бізнес, як «Лукойл», досі почувається тут комфортно. Через бельгійський порт Зебрюгге російський СПГ потрапляє в увесь світ.

Політика умиротворення перед повномасштабним вторгненням, а також недостатня та запізніла підтримка України зараз коштує життя Україні та безпеки Європи.

Коментарі

31.05

Російсько-українські переговори в Стамбулі з самого початку були грою Росії в імітацію.

Росія хотіла тільки капітуляції. Сторони не були близькі до угоди, це російський наратив для дискредитації та демотивації України.

Якуб Кумох, екс-держсекретар канцелярії Анджея Дуди, який супроводжував українську делегацію на переговорах у лютому-березні, дав розгорнуте інтерв’ю виданню Polska Times (https://i.pl/jakub-kumoch-ujawnia-kulisy-negocjacji-rosja-nie-chciala-pokoju-tylko-kapitulacji-ukrainy/ar/c1p2-26324503) (перекладене виданням “Нова Польща”) (https://novayapolsha.eu/article/deistvitelno-li-mir-byl-blizko-zakulise-peregovorov-rossii-i-ukrainy-v-2022) і розвіяв багато міфів про ті переговори.

Напевно, це найдетальніші відомості про ті переговори на цей момент.

▪️У західних медіа шириться кремлівський тезис, що навесні 2022 року Україна та Росія нібито були близькі до підписання миру, але в останній момент Київ відмовився. Кремль перекладає відповідальність на українську сторону. Насправді Росія хотіла капітуляції.

▪️Це було на самому початку повномасштабної війни, 28 лютого. Після нічних спроб штурмувати великі міста російські танки стояли знищеними. “Українська армія не розбіглася”, – ця фраза одного з коментаторів виявилася знаковою.

▪️Ідею про переговори запропонував нібито Лукашенко, тобто росіяни. Вони планували “вручити” українцям умови капітуляції. Це говорить про те, що ці умови були готові ще до повномасштабного вторгнення. Росіяни не оцінили належним чином ситуацію на фронті і під час перших переговорів, ймовірно, зондували настрої українців. Це був просто театр для відволікання уваги.

▪️Один член української делегації після переговорів сказав мені: “Ти знаєш історію крейсера “Москва”? Я хотів сказати росіянину: російський військовий переговорник, йди нах**”.

▪️Туреччина – другий напрямок переговорів, про який заговорили на початку березня. Я був послом у Туреччині (зараз Кумох посол Польщі в Китаї), я знаю їхню еліту. Ми хотіли зрозуміти, в яку гру грає Туреччина.

▪️Згодом The Insider, Bellingcat та Wall Street Journal розповіли про отруєння у Туреччині Романа Абрамовича, який був посередником на переговорах, і члена української делегації Рустема Умерова, (нині міністра оборони). Можу сказати те, що сам бачив. Я бачив людину, яка скаржилася на погане самопочуття, схоже на те, що було у його колеги та українського політика. У Анкарі ми відразу ж пішли до клініки, де їх оглянули. Я дуже хотів знати, чи немає у мене слідів “новачка” чи чогось такого, перш ніж відвідаю дружину і дітей в Анкарі. Лікар сказав, що це якась нешкідлива хімічна речовина, з нами все буде в порядку. Не знаю, кому і навіщо це було потрібно. Думаю, хтось хотів налякати, але не завдавати шкоди. Мовляв, “не думай, що втечеш від нас”.

▪️Проект Стамбульської мирної угоди був, м’яко кажучи, своєрідний. Очевидно, росіяни підготували його ще до повномасштабного вторгнення. Він передбачав, зокрема:

• визнання анексії Криму;
• визнання незалежності східних регіонів України;
• обмеження чисельності українського війська;
• запровадження російської мови;
• заборону на вступ до НАТО;
• безстроковий нейтралітет.

▪️Були й дуже принизливі для України пункти:

• зобов’язання провести “денацифікацію”;
• ввести культ Великої Вітчизняної війни.

▪️Росія привезла Україні список законів, які та повинна змінити. Починаючи з Конституції. Країна “А” ніколи не може нав’язувати такого країні “Б”.

▪️Мені сподобалися українські представники Олександр Чалий та Микола Точицький. Не знаю, чи вистачило б у мене професіоналізму в умовах війни просто не встати з-за столу і не вибухнути. Але вони чемно крок за кроком пояснювали, чому той чи інший пункт потрібно прибрати. Вони не зривали переговори. Вони чекали, поки росіяни розкриються. А росіяни виявили велику нетерплячість і в певний момент зняли маски.

▪️Українці загнали їх у пастку, дописавши до проєкту договору фрагмент про Будапештський меморандум 1994 р. – документ, який підписала Росія. Меморандум гарантував територіальну цілісність України, а російський переговорник відповів, що це неприпустимо, тому що… змінилися кордони. І все. Так Росія визнала, що здійснює спробу захоплення української території.

▪️Звісно, ми все це знали, але одне діло – факти, і зовсім інше – коли росіяни офіційно зізнаються, що намагаються викинути на смітник принцип непорушності кордонів.

▪️Про будь-які компроміси можуть дозволити собі писати окремі ЗМІ, але жоден політик не прийме таке рішення. Хіба що той, хто готовий нести відповідальність за нові війни на Балканах та у Східній Європі, а можливо і на Заході.

▪️Якщо Україна не вступає до НАТО, де гарантії того, що Росія знову не нападе? Будапештський меморандум не спрацював. Хто дасть Україні гарантії? Була й інша ідея: нейтралітет, але озброєний. Як Фінляндія після 1940 р., за підтримки партнерів – із потужною армією, тотальною обороною і так далі. Але Росія домагалася скорочення українського війська. На цьому переговори зупинилися.

▪️”Кіпрський варіант” – коли є невизнана територія, але ніхто в нікого не стріляє – Росія цього не хотіла. Вона хотіла: визнайте Крим, Донбас, скоротіть армію, введіть російську мову, і тоді, повірте нам на слово, можливо ми на вас не нападемо. Це ментальність XIX століття. Могло скластися враження, що на переговорах був прогрес, але прогресу не було.

▪️Росія хотіла такі гарантії безпеки для України, на які вона могла накласти вето. Читай, не хотіла. За її сценарієм, Росія – один із гарантів, і без її рішення нічого не можна було зробити по суті те ж саме, що й у Радбезі ООН, де Росія ветує всі незручні їй ініціативи. Це з самого початку була гра в імітацію.

▪️Навіть якби Росія припинила вимагати, щоб в Україні офіційно ввели російську мову і поставили пам’ятники маршалу Конєву, Росія б не відступилася від питання кордонів і роззброєння України.

▪️Президент Анджей Дуда не вірив у договір на російських умовах. Дуда прагнув до прискорення інтеграції України з ЄС та відкриття шляху в НАТО. Ми говорили: Польща не погодиться на жодні рішення щодо України без України. Дуда значною мірою вплинув на еволюцію позиції США.

▪️Дуда краще за будь-якого іншого західного лідера володів інформацією про стан справ. У Дуди був проєкт російсько-українського договору. Він використовував цей проєкт, щоб показати, як діє Росія. Він цитував документ і казав, що у РФ немає намірів підписувати мир. Він запитав, хто з присутніх підписав би таке? Усі були одностайні.

▪️Я прочитав статтю в Foreign Affairs нашуміла стаття про те, що Україна була за крок від підписання договору, але Зеленський під впливом Заходу відмовився, цю статтю від корки до корки розібрав (https://www.youtube.com/watch?v=fb1CJHZPmow) Майкл Наки. Я – посол Польщі в Китаї, я знаю, що говорить російська дипломатія. Той документ, який потрапив до рук Foreign Affairs, очевидно, версія, підготовлена російською стороною. У тому документі йдеться про “Російську Федерацію” і “українську сторону”. Це типовий наратив російської пропаганди, яка уникає слова “Україна”. Не скажу, що автори статті працюють на Росію, просто іноді медіа так працюють. Вони просто отримали матеріал і вирішили його опублікувати.

▪️Російська пропаганда особливо активна в Китаї, Бразилії та Туреччині. Один із турецьких переговорників написав мені, що та стаття – це… дуже нецензурне російське слово.

▪️У ній завуальоване звинувачення Зеленського. Мовляв, він міг би вберегти нас від цієї трагедії, але не підписав мирну угоду 2022 року. Ще й тому, що хтось на Заході змусив його відмовитися від цього. Ті, хто не любить Зеленського, особливо в Україні, можуть підтримувати ці наративи. Але я запевняю: по-перше, він не міг; по-друге, його ніхто не примушував. Тут нема про що говорити.

▪️Всім дипломатам очевидно, що новина про те, що сталося в Бучі, не могла призвести до того, що група переговорників від України встане з-за столу. Навпаки. Це був момент разючого ослаблення Росії. Саме по собі зондування того, що російська делегація отримає нові інструкції і пом’якшить підхід, було варте того, щоб залишитися.

▪️Кажуть, “яструбом” був Борис Джонсон. Я не помітив значних розходжень між позиціями Джонсона і Дуди. Коли з Києва поверталася фон дер Ляйєн, я теж не помітив значних розходжень. Було багато розмов, але про те, як допомогти Україні.

▪️Цінність у переговорів все ж була – розроблявся механізм обміну полоненими і гуманітарні коридори.

▪️Усі війни завжди супроводжуються переговорами і закінчуються мирними договорами. Немає нічого неможливого. Я просто хочу сказати, що ті переговори з самого початку були в глухому куті. Думаю, відповідь проста: ключі до миру лежать не в Києві, а в Москві. Москва не бажала довгострокового миру.

Коментарі

30.05

Отримав поранення, але все одно хоче боротися за незалежність нашої держави. Неймовірна історія нашого земляка!

Коментарі

24.05

Росія звинувачує Україну у злочинах, які скоїла сама

Третій рік йде повномасштабна агресивна війна росії проти України. Геноцид на окупованих територіях, тортури та вбивства полонених, страти без суду та слідства, мародерство, зґвалтування, примусові переміщення цивільних за межі України. Напевно, вже не залишилося такого злочину, який би не чинили окупанти. Застосування заборонених міжнародними конвенціями засобів ведення війни, особливо проти мирних громадян та цивільних об’єктів, вже стало візитною карткою російської армії. Весь цивілізований світ здригається від фотографій і відео, які безальтернативно свідчать про факти злочинного порушення російськими військами будь-яких норм та правил ведення війни.

Серед заборонених боєприпасів, росія активно застосовує протипіхотні фугасні міни «ПФМ-1С» та «ПФМ-1», які називають «пелюстками», або «метеликами». Від вибуху цих досить «чутливих» та малопомітних на місцевості мін постраждали вже сотні людей. Невеликого розміру, у пластмасових корпусах зеленого або коричневого кольору – ці протипіхотні міни майже непомітні в траві або в кущах. Використання протипіхотних мін невиборчої дії — це справді велика проблема цієї війни, яка зберігається і лише посилюється. Це призвело до того, що територія України стала однією з найзабрудненіших мін у світі. І це несе велику загрозу громадянському населенню нашої держави.

При тому сама росія не знає меж в своїй цинічності. Українськи сапери виявляють такі незвичні підходи окупантів до розповсюдження мінно-вибухових предметів, які несуть загрозу саме цивільному населенню, зокрема дітям. Так, на вулицях Первомайського Харківської області виявили ліхтарики з вибухівкою замість батарейок, які детонують при вмиканні.

Як повідомляють представники ЗСУ, такі ліхтарики розкидають проросійські негідники по населених пунктах. Всередині замість батарейок –вибухівка. При вмиканні вона детонує. Заряд невеликий, але пошкодження кінцівок забезпечено.

Застосовуючи такі звірячі методи на території України, росія, в той же час, активно звинувачує в цьому нашу державу. Це черговий прояв гібридності у розрахунку на тиск з боку Західних партнерів та, як наслідок, зменшення допомоги для України.

Коментарі

22.05

Влучний удар по “Академії МВС” окупантів: українські ракети зруйнували базу росіян у Луганську

Чергове вдале влучення наших ракетчиків по базі рашистів. Ракети SCALP-EG “прилетіли” так званою “Академією внутрішніх справ”, у селищі Ювілейному у передмісті окупованого Луганська. Про це повідомив голова Луганської ОВА Артем Лісогор.

“У місцевих чатах луганчани підтверджують, що на місці влучення облаштоване військове містечко посеред цивільної забудови. До 2014 року в цьому районі працювала академія внутрішніх справ, яку потім уподобали рашисти”, – уточнив Лисогор.

Російський телеграм-канал зазначає, що “Академія МВС” використовувалася як командний пункт угруповання військ “Південь”. Крім того, повідомляється, що на момент удару в будівлі проводилася нарада. Внаслідок атаки загинули 13 російських військовослужбовців, ще 26 отримали поранення, у тому числі й командувач військ Південного військового округу Геннадій Анашкін.

Коментарі

22.05

Приєднуйся до ЗСУ!

Коментарі

15.05

База від нашого захисника ЗСУ!

Коментарі

14.05

Кадри другої лінії оборони фортифікаційних споруд на Харківщині.

На кадрах друга лінія оборони фортифікаційних споруд на Харківщині, яка знаходиться на більш безпечній відстані від кордону з рф, що дало змогу побудувати із залученням приватного партнерства із застосуванням важкої техніки.
Процес її зведення інспектував ще в березні 2024 року голова ВЦА Олег Синєгубов.

Коментарі

13.05

Голова Державної спеціальної служби транспорту Олександр Яковець заявив, що фортифікаційне обладнання оборонних споруд на Харківщині здійснюється у декілька рубежів.

Олександр Яковець зазначив, що найбільш підготовлений рубіж – той, що розміщений на деякій відстані, що дозволяє використовувати й засоби інженерного озброєння, й залізобетонні споруди. Перед ним розташований рубіж, де працюють підрозділи Командування сил підтримки ЗСУ та Державної спеціальної служби транспорту.

“Перший рубіж і так званий передній край, звичайно, він утримується підрозділами, обладнується самими підрозділами. І тут говорити про використання важкої техніки, залізобетонних споруд, на жаль, немає можливості”, – заявив Яковець.

За його словами, перший рубіж на Харківщині розташований на відстані від 1,5 до 5-6 кілометрів від кордону з Росією. Це залежить від умов місцевості, природних перешкод та панівних висот. 

Крім цього, Яковець відмовився коментувати подробиці щодо другого рубежу оборони через міркування безпеки.

Водночас третій рубіж розташований на різній відстані, залежно від умов місцевості, від 17 до 35 кілометрів. З інженерного погляду він найбільш обладнаний – із встановленням залізобетонних споруд, як вогневих, так і для укриття і проживання особового складу.

Яковець також прокоментував заяву командира взводу розвідки 1-го стрілецького батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Дениса Ярославського щодо відсутності першої лінії фортифікацій і мін на Харківщині.

“Знаєте, коли це говорять експерти, які перебувають на відстані 700-1000 кілометрів до районів бойових дій, це ще можна якось зрозуміти. А коли військові, то, чесно кажучи, я цього не розумію. Інформаційні вкиди щодо можливості обладнання триповерхових бетонних споруд під вогневим впливом противника, м’яко кажучи, є абсурдними. І знецінюють ті зусилля, яких сьогодні дійсно докладають і військовослужбовці інженерних підрозділів, і цивільний персонал”, – наголосив голова Держспецтрансслужби.

Коментарі

13.05

Слідчі Нацполіції оголосили підозру шахраям, які легалізували в Україні понад 25 млн грн незаконного прибутку, отриманого у співпраці з росією.

Слідчі Нацполіції оголосили підозру шахраям, які легалізували в Україні понад 25 млн грн незаконного прибутку, отриманого у співпраці з росією

Під час повномасштабного вторгнення фігуранти розміщували рекламу інвестиційних проєктів та освітніх курсів в російській пошуковій системі «Яндекс», соціальній мережі «Вконтакте» та на розважальному порталі «Дзен.ру». Таким чином просували товари та послуги російської держкорпорації Газпром та одного з найбільших банків росії «Тінькофф».

Для оплати послуг з розміщення реклами та конвертації отриманих коштів У криптовалюту, фігуранти використовували московську криптобіржу «Garantex». В Україні, Великобританії та США на неї наклали санкції, щоби завадити росіянам уникнути фінансової блокади, запровадженої після вторгнення в Україну.

Гроші з підсанкційної російської біржі обготівковувались в Україні через неофіційні обмінні пункти, після чого вносились на банківські рахунки через підставних осіб, які не знали, що беруть участь у злочині.

Таким чином без сплати податків фігуранти встигли легалізувати в Україні більше 25 мільйонів гривень, отриманих у ході співпраці з росією.

Коментарі

10.05

Лайфхак від військового.

Коментарі

9.05

Ось так проходять навчання мобілізовані у одному з центрів підготовки Збройних сил України.

Ось так проходять навчання мобілізовані у одному з центрів підготовки Збройних сил України.

1 Коментар »

8.05

Рашистські війська вже робили спроби захопити Сумщину.

Рашистські війська вже робили спроби захопити Сумщину. Їм навіть це не вдалося. Але мешканці вирішили окупантам про всяк випадок нагадати, що у разі ще однієї спроби, в них земля буде горіти під ногами, як це було з нацистами під час Другої світової війни. Бо Сумщина – це край, де воювали бійці Першої Української партизанської дивізії під проводом легендарного українського ватажка – Сидора Артемовича Ковпака. Кожен окупант та колаборант буде знищений, нагадують місцеві патріоти на фоні пам’ятника командувача партизанським рухом.

Коментарі