Олександрійський щоденник
«Я все чув, все бачив». Фрагменти з рукопису Івана Кочерженка (1022-1938)» – так називається книга, яку презентував 18 січня в Олександрійському міському музейному центрі її упорядник – краєзнавець, журналіст і директор культурно-освітнього центру «Толока» в селі Попельнастому Валерій Жванко.
Майже минув календарний місяць, як до Олександрійського міського музейного центру ім. А.Ф.Худякової надійшла гуманітарна допомога від Міністерства закордонних справ Німеччини та Центру допомоги мистецтву України Ukraine Art Aid Center.
Запалення може бути спричиненим різними факторами. Це можуть бути захворювання, поранення чи інші причини. Незважаючи на причини виникнення запалення, слід прийняти негайні кроки для запобігання цього процесу. Для ефективного зменшення запалення можна використовувати препарат Серрата, який можна купити в інтернет-аптеці «Здравица».
Існують коштовності, які приємно купувати і для себе (для власного ювелірного арсеналу) і на подарунок. Чому? Тому що точно знаєш що вони пасують усім, незалежно від віку, статусу та навіть таті. Таку покупку точно оцінять і вона нікого не залишить байдужим.
Загублені у часі
У лютому 2002 року в Мельбурні у газеті для української діаспори вийшов некролог (дослівно мовою оригіналу): «22 лютого 2002 року відійшов у вічність Олексій Коваленко. Народився він 25 лютого 1909 року в Новостародубі недалеко від Олександрії, Дніпропетровська область. Батько його Іван, мати Юлія. Окрім Олексія вони мали ще три доньки – Анну, Стефанію і Євгенію. Батько його був головою волості та мав велике господарство. Дядько Олексія був партизаном, воював з большевиками. Коли большевики проголосили амністію повстанцям, він повірив їм, але большевики його арештували та розстріляли. Важко було Олексієві здобути освіту, бо був сином куркуля. Все ж таки він закінчив Педагогічний інститут. Працював учителем до1942 року. У 1940 році він одружився з Іриною, мали одну доньку Наталію. Взявши розвід в 1942 р., був схоплений німцями та вивезений на примусові роботи до Німеччини. Працював у тунелі Маґдебуґ – Блякденбурґ. В 1945 році був визволений американцями. Поступив в університет в Ахені, де вчився до 1947 р. Одружився вдруге з Анною-Катериною в 1949 р., а до Австралії прибув в 1951 р.
16 січня – Всесвітній День The Beatles. Цього дня у 1957 році ліверпульська четвірка вперше виступила на сцені клубу Cavern. А на фото – Астрід Кірхгерр и Стюарт Саткліфф. Яке відношення мають ці двоє до Бітлів? Виявляється, найближче! Склад легендарного гурту змінювався п’ять разів. У січні 1960-го до Леннона, Маккартні та Харрісона долучився однокурсник Джона з художнього коледжу Стюарт Саткліфф, який став басистом. У 1961 році під час других гастролей гурту в Гамбурзі Саткліфф закохався у молоду художницю і фотографа Астрід Кірхгерр. Саме вона вигадала фірмові бітловські стрижки і запропонувала хлопцям замість потертих косух одягти піджаки за кроєм П’єра Кардена – без комірців. Астрід і влаштувала першу професійну фотосесію The Beatles у новому іміджу. І зачіски, і костюми стали візитною карткою The Beatles. Саткліфф вирішив піти з гурту і залишитися у Гамбурзі з Астрід. У 1962 році він помер у Гамбурзі від крововиливу в мозок. Незважаючи на те, що Стюарт пробув у складі гурту зовсім недовго, він вплинув на усіх учасників The Beatles. За ним посмертно закріпилося прізвисько П’ятого з четвірки. У фильмі «Бітлз: 4+1 (П’ятий з четвірки)» 1994 року розповідається про цей період в історії гурту.
В Олександрійському професійному аграрному ліцеї навчають керуванню безпілотними літальними апаратами. Така можливість зявилася у цьому закладі з початку нинішнього навчального року завдяки спільним зусиллям адміністрації ліцею і селищної ради Приютівської громади, на території якої знаходиться ліцей. Взагалі ідея запровадити таку технічну новацію в навчанні аграрній справі виникла значно раніше – ще років з пять тому, коли в Приютівській громаді і професійному ліцеї замислилися над перспективністю застосування безпілотних апаратів (дронів). Про це свого часу розповідав в інтерв`ю «Олександрійському тижню» селищний голова Андрій Коломійцев. Всебічно вивчивши суть питання, селищна рада вирішила виділити навчальному закладу на розвиток підготовки операторів БПЛА та відповідну матеріальну базу понад 600 тисяч гривень. Але як зауважив директор ліцею Сергій Братченко, негайному здійсненню намірів перешкодив ряд зовнішніх чинників: спочатку в державі раптом виникла пандемія COVID-19, потім воєнний стан, і все це разом вплинуло і на фінансування, яке проходило у декілька етапів, і на закупівлю обладнання. Та минулого року ідея поступово таки набула реального застосування: були закуплені як самі дрони, так і все необхідне обладнання для навчання та керування ними.
Український Державний Прапор із підписами військових з олександрійської волонтерської спільноти «Піксель» був представлений в австралійському місті Джилонг на зустрічі української діаспори з віце-прем'єр-міністром і міністр оборони Австралії Річардом Марлзом та послом України в Австралії Василем Мирошниченком. Благодійний вечір відбувся 20 грудня за ініціативи Союзу українських організацй Австралії за підтримки посольства України в Австралії. На ньому було оголошено про початок роботи благодійного фонду Future Ukraine.
Напередодні Нового року міський голова Сергій Кузьменко традиційно поспілкувався з місцевими засобами інформації. Зустріч не мала ознак формальної прес-конференції із запитаннями з однієї сторони і відповідями з іншої – скоріше, це була підсумкова бесіда, всі учасники якої обмінювалися думками стосовно останніх найпомітніших подій року, що минає. Але звісно ж, представників ЗМІ передусім цікавила особиста думка міського голови. Як потім виявилося, цього ж, зі свого боку, очікував від гостей і господар кабінету на третьому поверсі Олександрійської міської ради:
«Звісно, головним завданням сьогодні залишається захистити Україну. Але виникає питання: якою повинна бути в цей час Україна, яким має бути життя в містах і селах? На мій погляд, ми повинні не допустити зневіри, економічного хаосу, коли люди не отримують заробітну плату чи не мають інших засобів до існування. Не дати нашим містам скотитися в прірву сірості і некерованості. Оці два завдання – захистити країну і зберегти її, мені здається, було основним завданням цього року. Як ми з цим впоралися – мені було б цікаво дізнатися від вас», – сказав на початку Сергій Кузьменко. Відповіді на ці та інші запитання присутні в ході подальшої розмови шукали разом. Отже, відвертість стосувалася таких тем.
Такі круглі килимки сьогодні плетуть для наших захисників і відправляють на фронт. Колись давно їх самостійно виготовляли чи не в кожній оселі. Не в усіх були кошти, аби придбати справжні килими, тому економні та практичні домогосподарки знайшли вихід – стали плести «кругляшки» зі старого одягу. Так вирішували питання оздоблення інтер'єру та й не давали пропадати старим речам. Подекуди ці килимки зустрічаються і зараз – як у селах, так і в міських оселях у любителів печворку й автентики, а також у громадських закладах. Їх виготовляють із трикотажних футболок, старих рушників, флісових простирадл, махрових халатів, старих светрів та джемперів, навіть із колгот та панчох.
Наше життя – це довгий шлях, не завжди гладкий та рівний. Дні бувають різними. Але все одно треба не боятися йти веред і заявляти про себе. Іти з усмішкою, з добром до людей та любов'ю до себе, вважає підприємець Марина Самолига. І це не просто слова – Марина сама є прикладом, як залишатися яскравою, успішною та затребуваною попри все.
Як уже повідомлялося, Олександрійською міською радою завершується підготовка Програми економічного і соціального розвитку міста на 2024 рік. Так само, як і раніше, дана Програма залишається наряду з міським бюджетом основним стратегічним документом року, спрямованим на активізацію розвитку усіх галузей життєдіяльності громади та визначення основних завдань цього напрямку. Зазвичай завершують формування річної Програми громадські слухання, після чого вона затверджується і вважається готовою до виконання. Але у зв’язку з воєнним станом у країні громадських слухань з обговорення Програми у їх звичному вигляді не передбачено, і вона обговорювалася онлайн. Які ще особливості Програми в нинішніх реаліях – про це ми говорили з начальником управління економіки Олександрійської міської ради Ростиславом Черевашком. Ось на чому наш співрозмовник акцентував увагу.
Люся – звичайна дворняжка. Тиха, добра, поступлива, делікатна і вдячна, як усі врятовані тварини. Люсю привіз до Олександрії із зони бойових дій солдат Олександр Гордовий, який служить у Збройних силах України.
Молодіжний простір «Другий поверх» організовує мотиваційні зустрічі, на яких молоді олександрійці, які живуть і працюють або народилися і навчалися в нашому місті, а потім переїхали до інших міст чи країн, розповідають історії свого успіху і дають слушні поради тим, хто лише починає свій шлях.
Четвертого грудня в юнацькій бібліотеці з олександрійськими учнями та студентами спілкувалися спортінструктор та фотомодель Ілля Маловік і викладач німецької мови, студент Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана Маґа. Точніше кажучи, спілкувався з ними ведучий Єгор Ющик, але усі присутні мали можливість долучитися до розмови і отримати відповіді на свої запитання.
Судова влада в Україні є рівносильною із законодавчою та виконавчою гілками влади – так визначає її роль Конституція нашої держави. А українське закондавство, крім того, визначило 15 грудня щорічним професійним святом працівників суду. У переддень цієї дати – коротке інттерв`ю, яке погодилася дати «Олександрійському тижню» голова Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Людмила Нерода. Розмова стосувалася особливостей роботи суду в умовах воєнного стану. Далі – пряма мова.
О 4-й годині ранку 2 травня 1986 року командир взводу старший прапорщик Володимир Власенко у складі провідної команди військової частини виїхав з Олександрії на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Йшли своїм ходом колоною військової техніки до Чернігова. Там прибулих розподіляли на роботи згідно з посадовими обов'язками. Володимира призначили начальником розвантажувально-вантажної команди. У підпорядкуванні – 30 солдатів із Прибалтики. Вантажі, які доправлялися літаками до Чернігова, перевантажували у гелікоптери та розвозили по майданчиках на реакторі. Це були парашути, свинець, радіокерований «лунохід», який розливав смолу на реакторі. Доставлялися вантажі на новеньких МІ-26, які швидко потрапляли на «цвинтар техніки» в Розсосі. Охорона цієї техніки також входила до обов'язків Володимира.
Освіта, культура, соціальний захист, молодь, спорт. В умовах воєнного стану, в якому вже понад 20 місяців перебуває країна, дуже часто можна чути тези, що головне – це тільки оборона країни і її економіка, яка повинна працювати лише на оборону і більше нічого. Про все інше, мовляв, слід забути до перемоги над ворогом. Протилежна теза невідомого авторства, яку нині дістали з «шухляд» часів Другої світової війни – «Якщо культура під час війни не важлива, то за що ми тоді воюємо?». Отже, що відбувається з гуманітарною сферою життя у нашому місті, куди і наскільки змістилися у ній пріоритети та що зараз, висловлюючись нинішнім поширеним «штампом», є «не на часі» – про це сьогодні розмова із заступницею олександрійського міського голови з питань виконавчих органів влади Іриною Чемерис.
На чемпіонаті світу з військово-спортивних багатоборств, дисципліна "бойове двобортсво " , який проходив з 17 по 19 листопада у польському місті Вроцлаві, сім вихованців ПСК "Захист", які увійшли до складу Національної збірної України з даного виду спорту, виступили гідно і посіли призові місця.
Вісточки, на які так чекали. Їм 80 років. Пожовклі від часу паперові трикутники із чорним штампом цензури. Розгортаєш і бачиш – списано кожен сантиметр вільної площі. Як багато хотілося написати хороших слів рідним людям, як багато втиснути почуттів у маленький клаптик паперу. Адже можна було й не встигнути сказати головне: а раптом цей лист стане останнім?..
Ви стали переможцем, і вам хочуть вручити виграш? Не поспішайте радіти. Спочатку переконайтеся, що не потрапили на гачок до шахраїв.
Не пам’ятаю, у якій з газет була колись рубрика « Про людей хороших». Під цією рубрикою друкувалися нариси про людей, які чимось надзвичайно хорошим привернули увагу того чи іншого журналіста. Героями чи героїнями таких публікацій могли бути невтомні трударі, рятівники чийогось життя, звичайні люди, котрі допомогли іншим у скрутну годину.
Згадала я ту рубрику, і захотілося мені розповісти про справді хорошу людину, спогади про спілкування з якою до цього часу гріють мені душу…
7 грудня за календарем – державне професійне свято тих, хто працює в обласних, міських, селищних, районних, сільських радах. Тобто всіх тих, кому ми довірили управління життям наших міст і сіл.
Бо саме так і зазначається в усіх офіційних документах: завданням місцевої ради, всіх її гілок і робочих ланок є забезпечення життєдіяльності міста чи селища, дотримання виконання законодавства, поліпшення умов життя.
І це саме від місцевого самоврядування залежить, як плануватиметься бюджет. Від нього певною мірою залежить і благоустрій територій, і якість комунальних послуг, тарифна політика на деякі з цих послуг та ще багато чого іншого, що за звичних і задовільних умов життя пересічні мешканці можуть навіть не помічати або над чим не замислюватися.
Тому День місцевого самоврядування — це відмінний привід пригадати, що можна зробити для розвитку громади та реалізації того чи іншого проєкту в місті, в якому ми всі проживаємо. Але говорити про будь-які святкування у тяжких умовах воєнного стану, звісно ж, є зовсім неприйнятним, і тому наша розмова у переддень відзначення вищезгаданого Дня дещо про інше: особливості роботи місцевої влади в режимі «реального часу». Поділитися думками з читачами погодилася секретар Олександрійської міської ради Вікторія Косяк.
У світі логістики тендери на перевезення вантажів займають значне місце, а система Prozorro надає унікальні можливості для участі в таких тендерах. Прозорість та доступність інформації в системі Prozorro забезпечують рівні умови для всіх учасників, від невеликих компаній до великих логістичних операторів.
Участь у тендері вимагає від учасників ретельної підготовки та здатності відповідати строгим вимогам, включаючи наявність необхідного транспорту, досвід роботи в галузі, здатність забезпечувати високий рівень сервісу, а також дотримання умов безпеки та стандартів перевезення.
(більше…)Сьогодні, мабуть, мало хто з міських жителів знає, що таке бабусина скриня і які скарбу і ній зберігалися. Але у деяких вже дорослих і навіть посивілих дівчат є яскраві спогади дитинства, коли відбувалося справжнє таїнство: піднімалося важелезне віко чималої дубової бабусиної скрині, і звідти витягувався «на світ Божий» увесь її вміст. Скриня була особливою річчю в хаті, її не дозволялося, без особливого на те бабусиного дозволу, відчиняти жодному члену родини. Там протягом усього життя дбайливо зберігалися всі її скарби, надійно приховані від сторонніх очей: сувої полотна, вишиті та ткані рушники й сорочки, настільники і скатерки, святковий одяг, нова натільна білизна, вовняні та оксамитові очіпки, величезна кількість найрізноманітніших хусток… Збоку скрині була припасована невеличка шухлядка з кришкою – прискриньок, у якому лежали хрестики, маленькі іконки, прикраси, ґудзики, нитки та інші цінні для бабусі дрібні речі. Кожну витягнуту зі скрині річ бабуся тримала в руках, повільно і плавно її розгортала, прискіпливо оглядала, обережно витрушувала і просушувала на сонці. Під час цього сакрального дійства бабуся поринала у спогади, докладно розповідаючи історії кожного «жителя» скрині.
Новини звідусіль
