Олександрійський щоденник
Щороку 17 вересня в Україні відзначають День рятувальника. Це професійне свято працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також усіх, хто займається порятунком людей від небезпек, стихійних лих та інших загроз.
В Олександрії учасники спільноти «Pantheon. Література та мистецтво» і шанувальники поетичного слова зібралися на презентації 5-го випуску Всеукраїнського літературного журналу LUMINOUS у бібліотеці-філії №3 Олександрійської МЦБС на вулиці Шевченка, 66.
До дитячого будинку «Перлинка» Таня потрапила у 14 років. На вигляд вона молодша. У дівчинки вроджена вада – заяча губа (щілина верхньої губи та піднебіння). І це не лише естетичний дефект. Без своєчасної операції вада може стати болючим вироком.
(більше…)Діана Толок – засновниця ініціативної групи «Безвісти зниклі та полонені Олександрії» – не любить, коли її називають головою чи очільницею об’єднання. Говорить, що вона просто представниця спільноти. Проте саме її стараннями група, до якої входять рідні безвісти зниклих і полонених воїнів, живе, зростає і розвивається. Сама Діана домоглася того, що до Олександрії взимку 2025 року приїжджали фахівці Південного регіонального центру Координаційного Штабу з питань поводження з військовополоненими. У приміщенні Дитячої музичної школи вони зустрілися з родинами оборонців, які зникли безвісти або потрапили у полон. На зустрічі також були присутні представники Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ветеранських організацій тощо. Упродовж зустрічі родини захисників отримали відповіді на свої запитання.
У Кропивницькому з робочим візитом перебував український архітектор, дослідник контекстуальної інклюзії та архітектурної безбар’єрності Артем Мойсеєнко. Мета візиту — просування інноваційної програми ПРООН, яка спрямована на інклюзивне відновлення України та створення безбар’єрних міських просторів.
(більше…)Смартфон став невід’ємним елементом сучасного життя: він допомагає нам підтримувати зв’язок, працювати, навчатися та відпочивати. Проте навіть надійні пристрої мають слабкі місця. Одним із таких є порт зарядки, який з часом може пошкодитися. Виникає закономірне питання: що робити, якщо гніздо живлення перестало працювати? Чи реально обійтися без нього і продовжувати користуватися телефоном?
(більше…)Світлана Піскова – директорка Будинку культури №1 селища Нової Праги – понад 30 років займається соломоплетінням і знає більше 30 технік, якими володіє досконало. Авторка методичних розробок та рекомендацій атестована Національною спілкою майстрів народного мистецтва України. Нещодавно майстриня повернулася з Польщі, де у місті Любліні у складі української делегації представляла зі своїми виробами Україну та Новопразьку громаду на Ягелонському ярмарку.
7 вересня – День підприємця
Анна Хворостина – член виконавчого комітету Олександрійської міськради. Успішна підприємиця, власниця магазину Ot rebenka k rebenku, мама двох доньок, Кіри та Вероніки (Кіра – чемпіонка зі спортивно-бальних танців). Анна встигає грати у театрі «Апельсин», і (її дуже люблять глядачі за талант, яскраві образи й гумор), та бере участь у благодійних проєктах. Колись вона мріяла про іншу кар’єру. А зараз не мислить себе на найманій роботі та готова боротися за права підприємців.
Як стало нещодавно відомо, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 902-р від 26 серпня 2025 р. включив Індустріальний парк «СТАН-ІНВЕСТ» в Олександрії до Реєстру індустріальних парків. Це можна розглядати як крок вперед до мети, яка не один рік стоїть перед міською владою і громадою Олександрії.
У збірці «Дорогою до мрії» олександрійської письменниці Наталії Фоміної є оповідання «Мрії здійснюються». У ньому авторка згадує реальний епізод зі свого життя. Наталія народилася і до 17 років жила у селі Житньому на Сумщині. Але щороку на літні канікули приїздила з бабусею в Олександрію, де жив мамин старший брат – військовослужбовець. І от, коли Наталії було років 14-15, вона вкотре гостювала у дядька, який жив на площі Покровській. У дівчини було хобі – колекціонування фотографій артистів. Одного разу біля кіоску, де продавалися фото кінозірок, вона познайомилася з хлопцем, її ровесником. Пару раз вони бачилися випадково – то у черзі за квасом, то просто на вулиці. Він розповів, що хоче стати актором. Наталія тоді на нього дивилася і думала: «Хіба з твоїми даними бути актором? Худий, довгов’язий, незграбний, блідий».
Кропивницька міська рада підтримала Закон України №9549, який спрощує процедури відведення земельних ділянок для розвитку цифрової інфраструктури. Документ Верховна Рада ухвалила 25 березня 2025 року.
(більше…)Сучасні планшети дивують нас яскравими кольорами, глибиною чорного та чіткістю картинки. Але чи знаєте ви, який тип дисплея встановлено саме у вашому пристрої? У більшості випадків користувачі орієнтуються лише на діагональ екрана, не замислюючись про його технологію. А дарма, адже від типу дисплея залежать зручність використання, автономність, ціна й навіть здоров’я очей. Якщо хочете ознайомитися з асортиментом дисплеїв для планшетів, вам сюди: https://www.aks.ua/catalog/displei-ekran/
(більше…)Володимир Ястребов прожив на світі всього 44 роки. Але багато встиг. Його спадщиною користуються досі – приміром, зібраними у нашому краї 70 зразками писанок. А щороку у міжнародний День музеїв (18 травня) у Кропивницькому вручається краєзнавча премія імені Володимира Ястребова, заснована обласною радою – за кращі науково-дослідницькі роботи з питань історії, культури та природи області. Так було увічнено пам’ять дослідника археології, етнографії, топонімії, засновника музейної справи в краї, педагога, який з’явився на світ на російських теренах, а відомим шукачем і збирачем старовини став у Центральній Україні.
Цього літа в Олександрії працюють декілька таборів відпочинку для дітей та підлітків. Усі вони – денного перебування, тобто, на ніч діти у них не залишаються, і у більшості зміни тривають один тиждень, деякі – два. Зрозуміло, йдеться про приватні ініціативи, і коштує такий відпочинок недешево.
Про ці сторінки нашої історії часів ІІ Світової війни не заведено було говорити багато і занадто голосно упродовж багатьох попередніх років – у радянські часи. На те були свої залізні аргументи радянської ідеології. Із зрозумілих причин: бо не надто звитяжно і славетно такі сторінки характеризують діяльність тодішнього військово-політичного керівництва СРСР часів сталінського режиму у міжнародній і внутрішній політиці, наслідком чого стали жахливі людські й матеріальні воєнні втрати держави, яка займала одну шосту частину суходолу земної кулі… Хто б там що не говорив про «Велику Перемогу над фашизмом», ціна її завдяки тій політиці радянського злочинного режиму була не просто страшною, а жахливою.
Найщасливішим днем свого життя Ярослав Янушев називає повернення додому з полону. 23-річний олександрієць – захисник Маріуполя – пройшов крізь пекло, але повернувся для того, щоб жити. Після всього пережитого у нього кардинально змінилися цінності, зізнається хлопець. Найбільші з них – це життя і сім’я. Три роки у російському полоні Ярослав максимально сумував за рідною домівкою. Все попереднє життя мріяв десь поїхати – вчитися, працювати. У полоні жив лише мріями про повернення додому.
Літо – час пригод і відпочинку, але у наш час далеко не всі батьки мають змогу по-їхати у відпустку разом з дітьми або забезпечити їм активне дозвілля. Саме тому варто звернути увагу на табір «Коло Лисиці» – затишне місце за містом, де панують розваги, подорожі, гармонія з природою, нові знайомства, яскраві враження та розвиток. Саме те, що потрібно влітку! Тут на дітей чекають тематичні ігри, творчі майстерки, захопливі квести та повноцінне харчування.
Тренуючись малювати портрети, Катерина найшла у Рinterest зображення дівчини. На його основі вона зробила декілька робіт, зображуючи цю дівчину в окулярах і без, з зеленим та рожевим волоссям. І одного разу на ярмарку майстрів у парку Шевченка Катерина побачила … її. У жовтих окулярах, із волоссям зеленого кольору, навіть одяг такий, як вона малювала. А риси обличчя не залишали сумніву – це саме та дів=чина! Буває ж таке! Поки юнка не загубилася у натовпі, художниця підбігла до неї знайомитися і намагалася розповісти все й одразу. Дівчина спочатку нічого не розуміла, аж поки Катерина не взяла її за руку і не відвела до своїх робіт на виставці. Дивлячись на портрети, дівчина завмерла. Це здавалося нереальним. Так Катерина знайшла реального прототипа своїх портретів в Олександрії. Цікаво, що дівчина-прототип навчається в Олександрійському фаховому коледжі культури і мистецтв за спеціальністю образотворче мистецтво і реставрація. Її портрети можна побачити на першій персональній виставці робіт художниці Катерини Капканець, що відкрилася третього липня в Олександрійському міському музейному центрі на вулиці Перспективній, 14.
Кожен водій знає, що його професія відрізняється великою кількістю специфічних особливостей, але є й переваги з деякими недоліками. Так у будь-якій професії, адже деякі складнощі можуть виникнути навіть у того, хто думає, що робота – це легка прогулянка з мінімальним набором обов'язків та вимог до себе.
Колишній директор Олександрійського рудоремонтного заводу, автор декількох власних книг з віршами, прозою та крає-знавчими розвідками, Віталій Куроп’ятник до свого 85-річчя, яке відзначив минулого року, написав нову книгу – «Із життя Олександрійщини». Як завжди, набрати і зверстати книгу допомогла вірна помічниця – бібліотекар Зінаїда Гнойова, але надрукувати її немає можливості – місцева друкарня ліквідована, на співпрацю з видавництвом у Віталія Карповича, який попри хвороби тримається і навіть намагається зберігати бодай якусь активність, коштів немає.
В Олександрійському міському музейному центрі відкрилася виставка «Світ дитячої скульптури». На ній представлені вироби з глини вихованців гуртка з гончарства дитячої художньої школи: скульптурні композиції з тваринами, казковими героями, міні-посуд та елементи декору. Така виставка в Олександрії проходить вперше, її особливість у тому, що більшу частину робіт виготовили діти з інвалідністю.
З початку цього року, в результаті тривалої і складної переговорної роботи ряду украінських служб зі стороною країни-агресора росії щодо обміну військовополоненими, в Україну вдалося повернути вже понад тисячу наших бранців. Зокрема це так званий обмін «1000 на 1000», який реалізується у декілька етапів. Також обговорюється обмін за формулою “всіх на всіх”, що включає молодих людей до 25 років, важкохворих та тяжкопоранених. В рамках таких обмінів додому повернувся і ряд наших земляків з Кіровоградщини.
…Ми багато говоримо про міжнародні правила утримання комбатантів (військових. – Прим. авт.), про права людини взагалі. Ми намагаємося демонструвати і доводити світу, що наші умови утримання полонених ворожих зайд, які неочікувано і підло увірвалися на нашу землю, щоб нас же на ній нищити, – що ці умови людяні, гуманні, справедливі. І рашистських полонених убивць та мародерів у місцях їхнього утримання смачно і ситно годують, одягають, не надто напружують роботою, дають відпочити і дистанційно спілкуватися зі своїми сім’ями. Одним словом, усе, «як пише книжка» під назвою «Женевська Конвенція». А тепер для порівняння – розповідь нашого бійця, звільненого порівняно недавно з російського полону (точніше б сказати – пекла на землі), якою він поділився після деякого часу своєї реабілітації. Хоча про повне його одужання поки що говорити зарано, на жаль. (Фрагменти його розповіді, наведені нижче, збережені в оригіналі).
Американська актриса Сандра Буллок якось сказала: «Іноді життя вириває тебе з твого місця і змушує почати з нуля. Це лякає, так. Але водночас — це шанс побудувати щось краще. Не бійся відпустити те, що більше не служить тобі. Хороше ніколи не залишає тебе з порожніми руками».
З лютого в нашому місті діє громадська організація «Олександрійський сувенір». Вона об’єднує 44 митці та майстри ручної роботи з нашого міста, які беруть участь у виставках-ярмарках – у юнацькій бібліотеці, у парку Шевченка та на площі Соборній до Дня міста, у Музейному центрі до Дня іграшок, активно проводять майстер-класи. Подібної громадської організації принаймні у Кіровоградській області не існує. Отже, вона унікальна. Але, на жаль, не має власного приміщення для облаштування виставкового центру і простору для творчості.
В Олександрії почали розробку програми з розвитку інклюзивної освіти. 11 червня у міській раді під головуванням заступниці міського голови Ірини Чемерис відбулося перше засідання робочої групи щодо створення програми розвитку інклюзивної освіти в Олександрійській громаді – відповідно до Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти.
Новини звідусіль
