Віршована філософія буття

Віктор Брикульський презентував в Олександрії свою першу книгу «По курсу – любов…». Дебютна поетична збірка лікаря вийшла у видавництві Pantheon і надрукована у Харкові накладом 100 примірників. Автор подарував книгу бібліотекам та навчальним закладам міста. Також збірку можна придбати у Віктора Борисовича.

На презентацію 30 листопада у Центральній міській бібліотеці зібралися шанувальники літературної творчості, рідні, друзі автора, колеги з літературно-мистецького клубу «Джерело» та журналу «Олександрійський маяк».
Лікар за професією і романтик за натурою, Віктор Брикульський робив перші проби пера ще у студентські роки, але до книги включив твори, написані у період 1995-2024 років. Тобто, деякі вірші чекали свого часу майже три десятиліття. Твори у збірці викладені не за розділами, а за хронологією написання. Вони різнопланові. Лірика присвячена найдорожчим – коханій дружині, дітям, онукам, братові. Тепла поезія вчить відчувати вдячність, насолоджуватися часом, проведеним з близькими, цінувати любов, родину. Болем сьогодення пронизані вірші про війну. Є поетичні роздуми про життя, доволі корисні, адже допомагають поглянути на себе і на світ під іншим кутом.
Я не речу себе поетом,
і не збираю я роки,
Та інколи, як зліт ракети,
летять віршовані рядки.
Хтось скаже: «Просто графомани,
хто вас читає і коли?»
А нас всього душевні рани
до віршування привели.
Розповідь про себе і свою творчість автор щедро ілюстрував власними віршами. Народився Віктор Брикульський у селі Ємилівці Голованівського району Кіровоградської області 20 лютого 1954 року. По закінченні сільської школи вступив до Первомайського медучилища, де познайомився з майбутньою дружиною Поліною. З тих пір вони йдуть разом по життю, виростили доньку і сина, мають онуків. Потім було навчання в Одеському медичному інституті.
В Олександрію Віктор Борисович приїхав за направленням у 1980 році. Впродовж 26 років працював у відділенні анестезіології з ліками для інтенсивної терапії Центральної міської лікарні, згодом був заступником начальника управління охорони здоров’я Олександрійської міської ради.
Під час роботи авторські сатиричні та саркастичні вірші не раз допомагали Брикульському залагоджувати конфлікти і знаходити вихід зі складних ситуацій. У нього є багато епіграм, які не увійшли до збірки, але ті, що автор прочитав на презентації, справили хороше враження – короткі, влучні, дотепні. У книзі є вірші про пасіку, адже Брикульський – бджоляр.
Діти виросли і вилетіли з батьківського гнізда – є у Віктора Брикульського щемливий вірш на цю тему. Пролетіли роки, і ось уже на роботі молодші колеги називають ветераном – і цю, не найбільш приємну подію, автор змальовує з гумором: «На мить, молоді, зупиніться, до бою ще йдуть старики!»
Віктор Борисович багато років писав «у шіхлядку», іноді під час чергувань у лікарні, на листках, де зазвичай пишуть історії хвороб. Читав вірші в обмеженому колі. Якось їх почула викладач Коледжу культури і мистецтв Тамара Горшельова і запросила Брикульського виступити перед студентами. З 2018 року Віктор Борисович є членом літературно-мистецького об’єднання «Джерело», його вірші увійшли до одноіменних альманахів за 2019 та 2023 роки. У 2022 році познайомився з письменницею та видавчинею Аліною Шевченко, друкувався у журналі «Олександрійський маяк» та інших виданнях. Після спілкування з колегами-літераторами з’явилася впевненість у собі, і от наважився на видавництво власної поетичної збірки, на обкладинці якої зображений вітрильник у бурхливому морі. Це – символ юнацьких мрій і незламності людини, що йде вперед крізь життєві бурі.
Великим випробуванням для всіх нас стала війна. Вона внесла корективи і у творчість. Тож провідними мотивами у віршах Віктора Брикульського 2022-2024 років залунали патріотизм, біль втрат, ненависть до агресора та віра у Перемогу. У коротенькому вірші про «тривожну валізу» йдеться про те, що найбільш цінне в житті – не матеріальне. Це – життя, власне і твоїх рідних та близьких:
Війна научила цінити буття,
розуміти, що так, що не так.
А все, що потрібне тобі для життя,
помістилось в маленький рюкзак.
Як пишуться вірші? По-різному. Пишуться, коли є відгук у душі, іноді під враженням від подій, курйозних випадків, навіюванням спогадів, а інколи достатньо однієї фрази, щоб згодом прийшли римовані рядки. Так, одного разу 14-річна онука Катя сказала Віктору Борисовичу: «А брови сіріють, мов хмари безсонної ночі». Ці слова лягли в основу вірша «Цінуй те життя», який з’явився через півроку:
Цінуй те життя, цінуй кожну мить,
цінуй щогодини, щоночі,
Бо брови сіріють щодень і щомить,
мов хмари безсонної ночі.
Значна робота над віршами починається вже після їх написання, зізнається автор: перевірка правопису, робота над помилками, заміна слів. Якість і високий рівень віршів відзначали літератори Олександрії, які завітали на презентацію. Так, голова літературно-мистецького об’єднання «Джерело» Анатолій Штанько, вітаючи Віктора Брикульського з виходом книги, зауважив: «Це – подія і для вас, і для міста. В Олександрії з’явився поет. А поет – це світогляд, іскринка в душі, яка є покажчиком у творчості. У ваших віршах – лірика, філософія, що місцями переходить у теологію». Дійсно, багато віршів у збірці спонукають до роздумів. І у кожному є настрій, як влучно сказав письменник Сергій Манукян.
У Віктора Брикульського є світле поетичне майбутнє, зазначила очільниця видавничої майстерні Pantheon, головна редакторка журналу «Олександрійський маяк», письменниця Аліна Шевченко, додавши, що пишається цією книгою і чекає автора у наступних проєктах. Зараз друкується антологія поезії та прози до другої річниці створення спільноти «Pantheon. Література та мистецтво». До видання увійшли твори 104 авторів, серед яких і Віктор Брикульський.

Ярослава Волошко