Які новини з фронту очікувати влітку цього року?
Авіація рф залишається значною загрозою для сил оборони України, особливо це помітно у прифронтових районах, де ворог КАБами рівняє з землею міста та села. Часто російські бомби не потрапляють у ціль, але більшість все ж, за рахунок великого радіусу дії, вражають цілі. Ф-16 із західним озброєнням кращі ніж наявні Міг-29 для виконання бойових завдань, але навіть, коли Україна отримає перші Ф-16, це не гарантує швидкого нівелювання цієї загрози. У російських пілотів більше льотного досвіду, досвідченіші наземні служби, ніж швидко перенавчені українські та більше злітно-посадкових смуг поблизу лінії зіткнення, але з часом Україна може досягнути паритету.
Російські дрони-розвідники Supercam та Zala продовжать давати змогу вести аеророзвідку в оперативному тилу ЗСУ біля третьої лінії оборони завдяки покращеній оптиці. Часто, саме вони «доводять» на ціль балістичні ракети – “Іскандери” чи їхні північнокорейські аналоги.
Пострадянський протиповітряний арсенал України для ЗРК “Оса”, “Стріла” чи комплексів “Тунгуска” з ракетами з наведенням по фотоелементу або з підривом неконтактних підривників біля цілі добре показав себе у цій війні проти різноманітних дронів. Але ці тисячі ракет, що дісталися Україні від СРСР, закінчуються. Так само вичерпується запас “Стінгерів” після атак сотень крилатих ракет, “Шахедів”, “Орланів” та інших розвідувальних дронів. А поки є дефіцит із засобами ППО, все більше російських безпілотників проникає в тактичний та оперативний тил ЗСУ і може наводити високоточну зброю та балістику.
Західна допомога Україні продовжується.
Зараз на Заході укладаються контракти по закупівлі боєприпасів для ЗСУ, у Німеччині відновлюється виробництво “розумних мін”, а завод снарядів 35х228 мм для “Гепардів” вийде на планову потужність у середині 2024 року.
Україна локалізує виробництво “Байрактарів”, безпілотники зарекомендували себе під час повномасштабного вторгнення і їх продовжують застосовувати. До того ж, працює “коаліція дронів”, в рамках якої Франція, Німеччина, Британія та інші передають Україні сотні дронів-камікадзе та розвідувальних апаратів.
Окрім того, Польща, Німеччина, Румунія, Іспанія та Нідерланди збираються купити до 1 тис. ракет PAC-2 GEM-T з можливістю “працювати” по балістичних цілях з неконтактним підривником. Щодо снарядів, то є перспективи отримати 1,5 млн 155-мм боєприпасів від країн ЄС, зокрема і за рахунок “чеської ініціативи”.
Нещодавні пакети допомоги від Німеччини є найкращим показником того, що Європа посилює підтримку України – 130 БМП Marder модернізованих до версії “1А3” та кілька сотень дронів поїхали на підсилення ЗСУ.
Мобілізація українського тилу буде надзвичайно важлива.
Існує багато варіантів для мобілізації тилу, наприклад:
- просити у союзників верстати та проводити реформу ПТУ (наприклад, у першу зміну там навчатимуться студенти, а в дві інші йтиме виробництво для ВПК).
- децентралізація та перенесення виробництва до передмість. Організувати на одному підприємстві виробництво лише корпусів та лиття, на іншому – підривників, а збирати все це на десятках невеликих майданчиків.
- перенесення виробництва та створення у Східній Європі робочих місць для українських біженців.
Загалом військове виробництво в умовах війни цілком реальне – німці під час Другої світової нарощували ВПК під стратегічними бомбардуваннями союзників і могли виробляти сотні тисяч тонн бомб на рік.
Потенційні напрямки атак ворога.
Часів Яр та його висоти є воротами на Костянтинівку й далі до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Противник там має можливість ховатися в руїнах Бахмута і накопичувати сили, а також працювати з-за міста авіабомбами. Він намагатиметься вибити ЗСУ біля Кліщіївки та форсувати канал Сіверський Донець-Донбас. А наступ на Куп’янськ – це боротьба за логістику.
Якщо ЗСУ там відіб’ються, то це вже буде загроза російським лініям – у навколишніх лісах буде важко викопати три лінії бетонних укріплень.
Кремінна-Сватове – це важлива артерія, “передпілля” залізничної гілки на Старобільськ. Росіяни хочуть просунутися тут, щоб ЗСУ не били залізницю “Хаймарсами” та дронами, вони витрачають величезні ресурси в атаках на села та посадки в цьому району і до Куп’янська. Вони намагаються відсунути високоточне озброєння ЗСУ від окупованої залізниці.
Крім того, армія РФ кілька разів з минулого року намагалася просунутися під Вугледаром, регулярно залишаючи там десятки одиниць техніки, включно як з танками Т-72Б3 випуску 2022 року, так і старими Т-55.
Тобто йтиме позиційна війна у стратегічно важливих секторах – велику роль відіграватимуть не лише інженерні укріплення, а й наявність військового “валового продукту”: мін, важкого піхотного озброєння, вагонів снарядів.
Висновок.
росія програла “швидку” війну проти України, яку планувала в 2022 році, але прагне або заморозити ситуацію, провести роботу над помилками й спробувати знову, або передавити ЗСУ на полі бою людськими хвилями та масивами техніки.
Ворог накопичує ракети для ударів по тилу та оснащує нові підрозділи – танкові й артилерійські бригади та полки.
Агресор налаштований на затяжну воєнну кампанію, можливо, техніки вистачить лише до кінця року, але кремль, поставив все на кін цієї війни і готовий витратити всі свої ресурси на роки вперед, аби зайняти максимум українських територій.
Залишити відповідь