Олена Ніколаєнко приїхала до Олександрії з Мелітополя. Керівник громадської організації, до війни вона консультувала підприємців – представників малого бізнесу щодо бухгалтерського обілку та звітності. За освітою Олена психолог. Їй за 60, але вона має значно молодший вигляд, і цим пишається, називаючи результатом роботи над собою.
Нещодавно олександрієць Максим Живанов був нагороджений бойовим орденом «За мужність» І ступеня. Цей орден у нього вже третій, отож військовослужбовець таким чином став його повним кавалером, і це вперше таку високу нагороду отримує захисник з Олександрії. Вручення ордена відбулося у міській раді – від імені Президента України з високою державною нагородою захисника привітав міський голова Сергій Кузьменко.
Максим наразі проживає у Кропив-ницькому, але нам вдалося поспілкуватися з ним, зустрівшись в Олександрії, де ветеран війни перебував проїздом, прямуючи разом з дружиною і сином до своїх батьків у с.Марто-Іванівку.
«Не минути болю втрати у найважчі дні.
Не питають у солдата, як-то на війні…»
У холодильнику ми зберігаємо багато різноманітної їжі. Особливо це відчувається перед святами. Приємно відчинити дверцята та побачити багато різних страв, які згодом опиняться на святковому столі. Але іноді враження псується через неприємні запахи. Якщо у вас холодильник Samsung з системою охолодження No Frost чи Multiflow, доступний за посиланням https://www.ctrs.com.ua/ru/holodilniki/brand-samsung/, він самостійно впорається з відведенням запахів. Утім іноді це не вдається.
У грудні минулого року в адміністрації комунального підприємства «Теплокомуненерго» відбулися зміни: на посаду директора, згідно з контрактом, було призначено Ярослава Волощенка. Розмова, викладена нижче, відбулася з новопризначеним керівником, який ще зовсім недавно ніс службу у Збройних силах України, а тепер очолив велике місцеве теплогенеруюче підприємство.
4 лютого у віці 99 років пішла з життя Лідія Куженко – учасниця бойових дій, інвалід війни, яка залишалася єдиною в Олександрії з числа колишніх партизанів Другої світової. Свого часу «ОТ» розповідав про життєвий і бойовий шлях партизанки, що проходив переважно на Кіровоградщині. У знак вшанування пам`яті героїні, котра визволяла наш край від нацизму, наводимо спогади, якими вона поділилася з автором в інтерв`ю у 2015 році, що виходило в газеті до дня тодішнього її 90-річного ювілею.
Про те, що до Афганістану відправляють наших військових, Тетяна Бессараб випадково дізналася на початку 1980 року. Після закінчення Олександрійського медичного училища вона працювала медсестрою у районній лікарні і жила в гуртожитку ОФДП (зараз – готель «Дружба» на Софіївській). Вечорами у холі гуртожитку збиралася молодь. Там Таня почула розмову хлопців, які приїхали до Олександрії з Білої Церкви ремонтувати гелікоптери. Вони розповіли, що наші живуть там у землянках, багато поранених, а медиків не вистачає. Тоді до Афганістану відправляли лише на три місяці. Таня, вихована прикладом батька-фронтовика, рішення прийняла відразу.
На початку повномасштабного вторгнення через Олександрію проїжджали десятки тисяч переселенців зі Сходу країни. Більшість – транзитом, але, за офіційними підрахунками, понад 11 тисяч внутрішньо переміщених осіб залишилися жити в нашому місті на певний період. Дехто проживає і зараз. Більше половини з них позитивно оцінили роботу закладів охорони здоров’я, освіти, надання соціальних та комунальних послуг в Олександрії.
[Читати детальніше]Наскільки поширений і популярний в Україні хокей (зараз ми говоримо про хокей з шайбою) або зимові види спорту взагалі? Дуже непросте питання. Ви ніколи не побачите відеотрансляцій чи якихось інших репортажів з українських гірськолижних змагань, сноуборду, ковзанярського і санного спорту, фігурного катання – їх начебто й не існує в природі. (Відразу обмовка: мова не про час нинішнього воєнного стану – така ж ситуація завжди була і в мирні часи). Хоча про їхне існування ми все ж дізнаємося, коли проходять чергові Олімпійські ігри або чемпіонати світу чи Європи. Виявляється, зимові види у нас таки є, і Україна зазвичай представляє більшість їх на міжнародних змаганнях (про результати поки що не говоримо – то інша тема)! А от щодо популяризації зимових видів – тут якраз усе досить сумно. Бо якщо виходити з пріоритетів спортивних новин, то у випусках і репортажах домінує лише біатлон, як найуспішніший зимовий вид спорту в Україні. З іншого боку, хокей має в нашій країні давні, більш ніж столітні традиції. І час від часу все-таки можна почути короткі новинні повідомлення також і про ті чи інші хокейні матчі. Тобто великий хокей, як такий, в Україні все ж є, і він розвивається.
А тепер перейдемо до стану речей місцевого значення.
У перший день лютого в Олександрії виступив CHEEV, якого переважна більшість українців знає завдяки його хіту «Гарно так». Насправді у нього багато хороших різнопланових пісень і якісна музика, у чому переконалися всі, хто потрапив на концерт у Палаці культури «Світлопільський».
[Читати детальніше]16 віршів та 20 графічних робіт, виконаних червоною і чорною гелевими ручками, увійшли до збірки відомої художниці з Кропивницького Ольги Краснопольської. Книга «Друзки болю і віри» присвячена нашим почуттям під час повномасштабної війни, і у ній мисткиня дебютувала у якості поетеси. Її вірші також нетипові, можна сказати, графічні, і дуже схожі на її малюнки. Тож книга, презентація якої відбулася 29 січня у Центральній міській бібліотеці, вийшла незвичайною, цікавою і зрозумілою для кожного українця, який з 24 лютого 2022 року залишився в країні і щодня переживає вир почуттів.
50 років тому в Олександрії відкрився Палац урочистих подій – одна з найгарніших будівель, що стала брендом міста. У жовтні 1974 року в ньому одружилися перші наречені. Його величний зал висотою 9 метрів і довжиною 20 метрів, сходи у вигляді підкови, на вигині якої пари проходять повз вітраж з об’ємного скла, – все це вражає і сьогодні, не те, що півстоліття тому. І можна лише уявити, скільки закоханих пар пройшло сходами-підковою під марш Мендельсона назустріч своєму щастю.
Серія бізнес-сніданків з розповідями історій «НЕуспіху» від громадської організації «Інша жінка» користувалася популярністю і мала б продовжуватися в Олександрії, якби не війна. Мотиваційних зустрічей, на яких відомі і успішні жінки нашого міста відверто ділилися власними непростими історіями, надбаннями, досвідом і давали дієві поради, сьогодні не вистачає. Джерело натхнення, підтримка, оптимізм – особливо цінні зараз, необхідні для зберігання балансу і пошуку ресурсу. Тож у якості прикладу – правила життя керівниці регіонального відділення ГО “Інша Жінка. Олександрія”, громадської активістки, засновниці тренінгового центру “Мозаїка” Анни Орловської.
