Графіка почуттів

16 віршів та 20 графічних робіт, виконаних червоною і чорною гелевими ручками, увійшли до збірки відомої художниці з Кропивницького Ольги Краснопольської. Книга «Друзки болю і віри» присвячена нашим почуттям під час повномасштабної війни, і у ній мисткиня дебютувала у якості поетеси. Її вірші також нетипові, можна сказати, графічні, і дуже схожі на її малюнки. Тож книга, презентація якої відбулася 29 січня у Центральній міській бібліотеці, вийшла незвичайною, цікавою і зрозумілою для кожного українця, який з 24 лютого 2022 року залишився в країні і щодня переживає вир почуттів.

“Це моя перша книга як поетеси і художниці, своєрідний щоденник війни, – розповіла авторка. – У ньому зібрані картинки, які я малювала у своєму скетчбуці протягом першого року повномасштабного вторгнення. Рожевий скетч-бук став прототипом обкладинки і дизайну книги. Малювала свої рефлексії на певні події – свої відчуття, своє ставлення до того, що відбувається в країні. Окрім того, я почала активно писати вірші. Звичайно, писала їх і раніше, але цього разу поштовхом до творчості стали сильні негативні емоції. Я почала публікувати вірші у соцмережах, бо просто не могла тримати це всередині. На мій подив, вони викликали бурхливі реакції і обговорення. Люди просили мене писати ще, говорячи, що вірші допомагають їм справитися з емоціями. Ми ж усі зараз переживаємо спільний біль. Мої вірші прочитала голова обласної організації Національної спілки письменників України Надія Гармазій і запросила виступити з ними на сцені. «Друзки болю і віри» – так називалася виставка моїх робіт у музеї О.Осмьоркіна в Кропивницькому, присвячена Дню пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. За словами Надії, цей проєкт просився на сторінки видання, і ми з нею та за сприяння фахівців видавництва «Імекс» створили макет книги і подали його на конкурс, і книга потрапила у перелік видань за кошти обласного бюджету”.

Графічні роботи почалися з чорного янгола, який намалювався напередодні повномасштабної війни – 23 лютого 2022 року, як передчуття біди. Потім такі чорні янголи з’являтимуться у скетчбуці Ольги це неодноразово – вісники суму, горя і печалі. А вірш, який відкриває збірку, має назву «Тепер ми всі діти війни»… Написаний він був під враженням поїздки у міській маршрутці. Категорія пільговиків у транспорті – діти війни – часто ставала приводом для роздратування пасажирів, але після 24 лютого 2022 року ми всі стали дітьми війни – такі думки з’явилися в Ольги. З цього і почалися записи у блокноті, що згодом перетворилися на книгу.
«Друзки болю і віри» вийшла друком у кропивницькому видавництві «Імекс» накладом 400 примірників. Він розподілений між бібліотеками області.
Ольга Краснопольська – науковий співробітник художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна. Випускниця КДПУ ім. В.Винниченка, за освітою – викладач образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Працювала у Дитячій художній школі, галереї «Єлисаветград». Учасник Всеукраїнських та обласних художніх виставок та пленерів. Працювала як художник-ілюстратор. Мистецький проєкт Ольги «Друзки болю і віри» – поєднання поезії з графікою – феномен новітньої літератури, відображення подій, які ми переживаємо всі разом і кожен по-своєму. Вірші та малюнки – як спосіб передати почуття і вгамувати емоції. «Розпадаючись на друзки болю і віри, ми не слабшаємо. Навпаки – стаємо сильнішими. Так постає українська незламність», – говорить мисткиня.
Чоловік Ольги служить в ЗСУ. А сама вона з початку війни у кожну повітряну тривогу, спускаючись в укриття, брала з собою блокнот (скетчбук) і малювала все, що відчувала. Плела сітки, виготовляла окопні свічки, але зрештою вирішила займатися тим, що вміє найкраще, і у такий спосіб підтримувати українців морально і психологічно, і нехай це буде часточкою особистої боротьби. Всі вірші і малюнки створювалися зі сльозами на очах.
«Я і досі відчуваю синдром самозванця, – зізнається Ольга. – І не знаю, чи буде людям цікавою моя творчість. Довго не наважувалася назвати себе художницею, а зараз називаю мисткинею. Проте я відкинула сумніви і поставила себе в ряд з видатними художниками, які у своїх роботах відображали жахи війни: П.Пікассо («Герніка»), Д.Клаузеном («Скорботна юність»), Я.Гніздовським («Скитальці»), Гаррі Андерсеном («Іісус стукає у вікна ООН»), сучасниками Антоном Лонговим, Юрієм Шаповаловим, Нікітою Титовим, Сергієм Божком…
У якийсь час моя віра в Бога і людей похитнулася. І про це є у моїх віршах. Але я повторюю як мантру: «Ти не загинеш у цій війні». І я не загину». Іноді, щоб жити далі, треба виплеснути емоції, не тримати їх у собі. Арт-терапія – також спосіб пережити горе».
І це працює. Нотатки перетворилися на вірші, замальовки у скетчбуці – на малюнки у книзі, а ті, у свою чергу – на великі картини, які розійшлися музеями України.
Під час заходу Ольга Краснопольска продемонструвала презентацію «Мистецтво і війна» про історію створення своїх малюнків напередодні та під час війни. Окрасою творчої зустрічі були авторські вірші мисткині, які вона не лише особисто декламувала, а й презентувала один з них як пісню – «Переможемо – заспіваємо», музику до якої написав кропивницький художник і музикант Олександр Кир’янов.
Присутні були зачаровані проникливою розповіддю авторки. Зустріч з Ольгою Краснопольською залишила по собі приємні враження. А її книга доступна у бібліотеках міста.
Ярослава Волошко