Анна Орловська: «Важливо знайти те, від чого драйвить!»

Серія бізнес-сніданків з розповідями історій «НЕуспіху» від громадської організації «Інша жінка» користувалася популярністю і мала б продовжуватися в Олександрії, якби не війна. Мотиваційних зустрічей, на яких відомі і успішні жінки нашого міста відверто ділилися власними непростими історіями, надбаннями, досвідом і давали дієві поради, сьогодні не вистачає. Джерело натхнення, підтримка, оптимізм – особливо цінні зараз, необхідні для зберігання балансу і пошуку ресурсу. Тож у якості прикладу – правила життя керівниці регіонального відділення ГО “Інша Жінка. Олександрія”, громадської активістки, засновниці тренінгового центру “Мозаїка” Анни Орловської.

З Анною словосполучення «НЕуспіх» аж ніяк не в’яжеться. Можна навіть сказати: з нею особливо. За спеціальністю Анна юрист та менеджерка неурядових організацій. Має понад 10 років досвіду у проєктному менеджменті, займалася імплементацією реформи безоплатної правової допомоги на Всеукраїнському рівні, проходила програму стажування у відділі ООН в Австрії, випускниця програми Державного департаменту США з вивчення досвіду роботи державних установ та громадських організацій. Зараз вона дружина і мама маленької донечки Дарусі, проте знаходить час і сили для самореалізації, побудови бізнесу та громадської діяльності. В Олександрії, куди вона переїхала порівняно нещодавно, Анна встигла реалізувати кілька масштабних проєктів, заснувати тренінговий центр «Мозаїка» та регіональне представництво ГО «Інша жінка», активно працювала над розробкою програми «Олександрія – місто-магніт».
Недарма говорять, що за кожною перемогою, за кожним великим успіхом – своя непроста історія. Анна дуже відверто розповіла про себе, своє дитинство, мрії, прагнення та особисті якості – про все, що вплинуло і продовжує впливати на формування її особистості. Їй неодноразово доводилося почати життя спочатку на новому місці, де немає друзів і знайомих, налагоджувати партнерські стосунки, будувати спільноту, координувати роботу мережі.
Як знайти і обрати свій шлях у житті, що таке справжня свобода, які книги стали знаковими і корисними – про все це і багато іншого йшлося на нашій зустрічі з Анною. Усі, хто з нею знайомий, підтвердять: ця завжди позитивна і усміхнена дівчина дуже легка у спілкуванні і вміє навіть найскладніші труднощі і перепони долати з легкістю, завжди прийде на допомогу та намагається бути максимально корисною. Навіть свою шикарну косу Анна віддала на перуки онкохворим дітям.

Великого «НЕуспіху» у своєму житті Анна не бачить: зізнається, що мозок і свідомість витісняють таке формулювання. Родом вона із Херсону, але дитинство провела у маленькому селі, якого навіть немає на карті. Її батьки обрали життя в селі, бо вирішили допомагати хворому дідусеві і бабусі. Паралізований дідусь зумів не втратити доброти і сили духу, розповідав, як був у полоні у Німеччині, вчив онучку премудростям життя.
Аня з дитинства нічого не просила, допомагала батькам працювати у великому господарстві: знала, що сім’я – це одне підприємство, і якщо хтось не виконує свою роботу, все розвалиться. Дівчинка розуміла, що має вчитися і бути самостійною. Доводилося їй близько стикатися і з жорстокістю та агресивністю – це і був «НЕуспіх» у дитинстві, зізнається Анна, але саме це і зробило її сильнішою.
Анна називає себе дуже адаптивною, їй легко впускати людей в особистий простір і водночас вона чітко окреслює особисті кордони. Відкрита і відповідальна, дуже цілеспрямована, вона ладна наполегливо працювати, але у той же час ніколи не обмежувала себе у мріях, і зрештою мрії здійснювалися.
Після школи Анна вступила до медичного та юридичного коледжів, але обрала останній – там до неї більш привітно поставилися екзаменатори. Першу роботу знайшла у 16, і за рік – з 16 до 17 років – змінила 16 робіт. Доводилося розбивати і складати гранітні брили, і бути офіціанткою, і продавати товари через мережевий маркетинг. Кожна робота давала свій досвід. МЛМ навчив сміливо підходити до людей, пропонувати товари, вміти пережити відмови. За місяць у мережевому маркетингу Аня заробила більше, ніж її мама, проте залишила цю грошову роботу, оскільки вважала нечесним продавати те, чим сама не користується. Будучи офіціанткою, Аня познайомилася з багатьма людьми, які згодом стали її добрими друзями. Ця робота приносила їй таке задоволення, що вона сказала собі: їй платять за те, що витирає столи, бо все решта подобалося і не напружувало.
Другу, бухгалтерську, освіту Анна отримала заочно. На четвертому курсі почала працювати волонтером у Фонді милосердя та здоров’я. У 23 роки допомогла батькам купити 3-кімнатну квартиру в Херсоні. Завдяки роботі у громадській організації побувала у Канаді, навчалася і стажувалася у США. У неї був життєвий план: освіта, паралельно власна квартира, заміжжя, бізнес. Планувала їхати жити за кордон, проте все змінила Революція Гідності, і Аня знову стала волонтеркою. Окрім грошової допомоги, вона віддала в армію планшет, побутову техніку, збирала кошти на ярмарках.
Згодом вона зрозуміла, що у сучасному світі однієї професії замало. Тому пішла здобувати у Львові другу вищу освіту – менеджерки.
Аня говорить, що зустріч із майбутнім чоловіком Володимиром «нагадала» у Різдвяні святки. Перш ніж одружитися, вони два роки працювали в одній організації. «Я зрозуміла, що для мене цінність – це не гроші, – розповідає Анна. – Важливо, щоб життєві цінності, світогляд були схожими, а ще має значення відчуття комфорту поряд з людиною». Володимир – суддя Олександрійського міськрайонного суду, і саме він вибрав наше місто для переїзду, коли пройшов конкурс. Ще до переїзду в Олександрію Анна почала цікавитися нашим містом, шукати можливості знайти собі тут застосування, і швидко адаптуватися на новому місці. Через соцмережі познайомилася із художницею, засновницею галереї VashArt Іриною Квашою. «Я знаю, які у мене є цілі, і я можу бути корисною», – думала тоді Анна, і не помилилася. Завдяки Анні у галереї працювали волонтери проєкту «Будуємо Україну разом» і за підтримки Українського культурного фонду був реалізований проєкт «Зірковий шлях у мистецтві починається з Vashart gallery» – створення серії з дев’яти картин, що пропагують українську автентичність.
«Олександрія мені подобається. Для мене не має значення розмір містечка. Важливі люди, які тебе оточують. Не виключено, що колись у нас з чоловіком з’являться нові запити і ми змінимо місто проживання, проте для маленької дитини Олександрія – просто фантастична», – вважає Анна.
За її словами, саме сукупність життєвих обставин і події сформували її тою, якою ми всі її знаємо. Ось деякі з її висловлювань, які стануть у нагоді кожній:
• Я дуже вільна в усьому, у тому числі у стосунках з людьми. У мене велике почуття свободи, я знаю, що завжди можу піти, якщо щось не подобається.
• Дозволяю собі насолоджуватися життям, навчилася приймати подарунки і не почуватися винною – це теж свобода.
• Завжди розраховую тільки на себе. У мене є я. І я у будь-який час можу вчинити так, як вважаю за потрібне.
• Я дуже швидко вчуся, не чекаю натхнення. Багато чого переймаю в інших – читаю, що люди роблять, та придумаю, чим і собі зайнятися.
• Завжди заробляю на себе, навіть у декреті. Якщо не працюю, гасну.
• Мені подобається мотивувати людей, щоб вони пробували щось нове. Сама люблю експериментувати, навіть якщо багато разів не виходить, завжди поєдную освіту і практику.
• Не згадаю жодної книги, яка була б прочитана просто так. Майже усі книги були про саморозвиток – Роберт Кійосакі, Стівен Кові, Наполеон Хілл: купу бізнес-літератури я «проковтнула» ще у юному віці, тому що мені це було цікаво. З кожної книги я намагалася щось взяти і спробувати.
• Важливо пробувати, шукати свій шлях. Я б хотіла, щоб жінки були сміливими, надихалися прикладами інших жінок, знаходили підтримку і самореалізовувалися. На жінок покладено більше відповідальності та обов’язків, хоча й фізично вони слабші від чоловіків. Дуже важливо знайти те, від чого драйвить.
• Ніколи не припиняйте мріяти та йти до своїх цілей! Формуйте оточення, яке позитивно на вас впливає і видаляйте зі свого життя токсичних людей. Будьте чесними з собою та іншими – це набагато простіше, ніж бути не тим, ким ти є насправді.

Олена Карпачова