російська влада та церква (РПЦ) активно використовують релігійні свята, зокрема Різдво, як інструмент пропаганди війни проти України.

Під час різдвяних богослужінь у Росії, включаючи ті, в яких брав участь президент володимир путін, проповіді були насичені мілітаристськими меседжами та виправданням агресії проти України. патріарх московський кирило у своїх промовах наголошував на “особливому цивілізаційному шляху” росії, протиставляючи його “гріховному” Заходу, та закликав молитися за “православного президента путіна” і російську армію.

Крім того, російська пропаганда використала передачу Києво-Печерської Лаври від Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) до Православної церкви України (ПЦУ) для дискредитації української влади. Російські медіа та військові блогери заявляли про “захоплення” Лаври “єретиками та розкольниками”, намагаючись представити Україну як державу, що пригнічує релігійні свободи.

Кремль використовує релігію як зброю для дискредитації України та посилення власної пропаганди. Російський президент путін у своїй різдвяній промові подякував РПЦ за підтримку російських військ в Україні, що підкреслює тісний зв’язок між церквою та державою у просуванні воєнної риторики.

Таким чином, російська влада та РПЦ використовують релігійні свята, зокрема Різдво, для поширення пропаганди, виправдання військової агресії та формування негативного ставлення до України та західних країн.

Перехід до Православної Церкви України (ПЦУ) є важливим кроком у боротьбі за національну ідентичність, єдність і духовну безпеку України в умовах російської агресії. Російська православна церква (РПЦ) та її філія УПЦ МП стали інструментами кремлівської пропаганди, виправдовуючи війну і поширюючи ідеологію “русского мира”. Натомість ПЦУ, незалежна від москви, підтримує українське суспільство, армію та державність, об’єднуючи громади навколо ідеалів свободи і суверенітету. Вибір на користь ПЦУ – це розрив із російським впливом, відновлення історичної справедливості та захист духовного і культурного простору України.

Сержант-інструктор 199 навчального центру ДШВ ЗСУ з позивним «Лукас» розповів чому потрібно долучатись до БЗВП сьогодні

Сержант «Лукас» розпочав свій військовий шлях у 2000 році, проходячи строкову службу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Після цього він підписав контракт із Держприкордонслужбою та працював у підрозділі Міністерства внутрішніх справ, здобуваючи цінний бойовий досвід ще до 2014 року.

У 2014 році «Лукас» брав участь в Антитерористичній операції, а з 2017 року приєднався до новосформованого 148-го артилерійського дивізіону на посаді командира відділення вогневої підтримки. Саме тоді в дивізіоні почали активно використовувати безпілотні літальні апарати (БПЛА), сформувавши взвод безпілотних авіаційних комплексів. Очоливши цей підрозділ, «Лукас» у 2019 році пройшов підготовку з роботи з БПЛА в одному з навчальних центрів.

З початком широкомасштабного вторгнення «Лукас» продовжив службу як аеророзвідник, використовуючи різні типи безпілотників, зокрема українського виробництва «Фурія» та менші дрони типу «Mavic». Після поранення він вирішив передавати свій досвід новобранцям у 199-му навчальному центрі Десантно-штурмових військ, де створено сприятливі умови для підготовки бійців.

Інструктори центру, зокрема «Лукас», приділяють велику увагу вогневій, тактичній, інженерній підготовці та тактичній медицині. Особливий акцент робиться на протидії ворожим БПЛА, адже зараз багато дронів противника регулярно з’являються над лінією бойового зіткнення. «Лукас» наголошує, що дії бійців у таких ситуаціях повинні бути відпрацьовані до автоматизму, щоб забезпечити їх виживання та ефективність на полі бою.

Досвід використання БПЛА, накопичений за часів АТО/ООС, став важливим підґрунтям для масового застосування безпілотників після початку широкомасштабного вторгнення. «Лукас» переконаний, що без цього досвіду було б значно складніше адаптуватися до сучасних умов ведення бойових дій.

Сьогодні Збройні Сили України активно впроваджують новітні технології та методики підготовки, що робить службу в їхніх лавах не лише почесною, але й перспективною для тих, хто прагне захищати Батьківщину та опановувати сучасні військові спеціальності. Вакансії тут.

Російська пропаганда поширює страшилки про українську ГТС

Після припинення транзиту російського газу через українську газотранспортну систему (ГТС) з 1 січня 2025 року в інформаційному просторі почастішали повідомлення про можливі атаки на українську ГТС. Деякі з них стверджують, що Україна нібито сама планує знищити власну газотранспортну інфраструктуру, щоб унеможливити постачання газу до Європи.

Чому поширюються такі “страшилки”?

Поширення подібних повідомлень має кілька цілей:

1. Дискредитація України: Такі фейки спрямовані на підрив довіри європейських партнерів до України, створення сумнівів щодо її надійності як транзитера енергоносіїв.

2. Виправдання можливих дій Росії: Розповсюдження інформації про нібито підготовку України до знищення власної ГТС може служити виправданням для можливих атак з боку Росії на українську інфраструктуру.

3. Посів паніки серед населення: Такі повідомлення можуть викликати занепокоєння серед українців щодо енергетичної безпеки країни, особливо в зимовий період.

Кому це вигідно?

Головним бенефіціаром поширення таких “страшилок” є Росія. Дезінформація дозволяє їй досягати кількох стратегічних цілей:

– Політичний тиск на Європу: Створення образу України як ненадійного партнера може спонукати європейські країни до пошуку альтернативних маршрутів постачання енергоносіїв, зокрема через Росію.

– Вплив на внутрішню ситуацію в Україні: Поширення панічних настроїв може дестабілізувати ситуацію всередині країни, послаблюючи позиції української влади.

– Виправдання власних агресивних дій: Створення інформаційного фону про нібито агресивні наміри України може служити виправданням для подальших атак на українську інфраструктуру.

Реакція України

Українська сторона неодноразово спростовувала подібні заяви, наголошуючи на своїй відданості зобов’язанням перед європейськими споживачами та прагненні до енергетичної співпраці.  Оператор ГТС України заздалегідь підготував систему до роботи без російського газу, що підтверджує її надійність та готовність до нових викликів.

Поширення “страшилок” про можливі атаки на українську ГТС є елементом інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію України та виправдання агресивних дій з боку Росії. Критичне мислення та перевірка джерел інформації є ключовими для протидії таким дезінформаційним кампаніям.

СБУ застерігає щодо спроб фсб рф вербувати українських підлітків для диверсійної діяльності.

Спецслужби РФ зараз вкладають великі кошти в вербування підлітків з України, для диверсійної роботи. Якщо раніше така діяльність велася аби як, то зараз це – СИСТЕМА. Працюють сотні людей, в тому числі психологи, мільйонні бюджети, цілі мережі вербувальників, аналіз і селекція по регіонах, окремі тарифи й «розцінки» на різні диверсії, залучення й заохочення нових учасників до «мережі». Без перебільшення це – такий собі «Синій кит» для українських дітей.

Для протидії цій загрозі Служба безпеки України створила чатбот «Спали ФСБшника».

СБУ закликає українців повідомляти через чатбот «Спали» ФСБешника» про спроби вербування для підпалів чи терактів

Служба безпеки України запустила спеціальний чатбот «Спали» ФСБешника» t.me/spaly_fsb_bot для оперативного збору інформації про спроби вербування російськими спецслужбами. Його створено в телеграмі, оскільки цю мережу ворог найчастіше використовує для того, щоб залучити громадян України, а особливо молодь і неповнолітніх, до підпалів авто ЗСУ, приміщень ТЦК, мінувань, різного роду диверсій і терактів.

Через чатбот «Спали» ФСБешника» можна за кілька кліків надати СБУ детальну інформацію про спробу вербування: вказати соцмережу чи месенджер, через який працювали російські спецслужби, зазначити на яких об’єктах пропонували вчинити диверсію, а також передати номер телефону чи нікнейм особи, яка схиляла до злочину. Всі ці деталі допоможуть нам ще ефективніше протидіяти спробам дестабілізувати ситуацію в Україні.

Ми гарантуємо конфіденційність надання інформації. Кожне повідомлення буде ретельно опрацьоване нашими співробітниками.

СБУ нагадує, що підпали авто ЗСУ, приміщень ТЦК та інших будівель, закладення вибухівки – є кримінальними злочинами, які передбачають суворе покарання навіть для неповнолітніх. Вчинення диверсії (ст. 113 Кримінального кодексу України) і теракту (ст. 258 ККУ) тягнуть за собою кримінальну відповідальність і увʼязнення до 10 років. Ця норма поширюється на громадян віком від 14 років.

Виконання доручень російських спецслужб – це робота в інтересах ворога, який зараз намагається знищити Україну. Такі дії гарантують не гроші, а реальний тюремний строк!

СБУ закликає: не пали своїх – «спали» ворога! Переходь у чатбот і повідомляй про спроби вербування!

Військовослужбовці мають шанс уникнути кримінальної відповідальності за повернення до служби до 1 січня 2025 року

До кінця року військовослужбовці, які самовільно залишили місце служби або вчинили дезертирство, мають можливість повернутися до військових частин без ризику отримати покарання.

Про це повідомляє Спеціалізована прокуратура Південного регіону, передає Златопіль.

У зв’язку з повномасштабним вторгненням рф, кількість правопорушень серед військовослужбовців значно зросла. Законодавство передбачало покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 років для тих, хто залишив службу або вчинив дезертирство.

Однак, 21 листопада 2024 року був ухвалений Закон України №4087-IX, який дозволяє військовослужбовцям, що вперше скоїли такі правопорушення, повернутися до служби до 1 січня 2025 року без притягнення до кримінальної відповідальності.

Умови повернення:

• Прибути до своєї військової частини або місця служби.
• Офіційно заявити про намір відновити службу.
• Поінформувати спеціалізовані прокуратури у сфері оборони, територіальні управління ДБР, Національну поліцію або Територіальне управління Військової служби правопорядку.

Соціальні гарантії:
Для тих, хто повернеться до лав армії, передбачено поновлення грошового забезпечення та інших соціальних виплат.

Спеціалізована прокуратура наголошує: військовослужбовці, які виконають ці умови до 1 січня 2025 року, будуть звільнені від покарання за правопорушення, пов’язані із самовільним залишенням служби чи дезертирством.

Це важливий крок для зміцнення обороноздатності країни та відновлення справедливості в умовах воєнного стану.

Військовослужбовці можуть повернутися на службу до 1 січня 2025 року із поновленням соціальних гарантій – Сапьян

Військовослужбовці, які добровільно повернуться до військових частин до 1 січня 2025 року, будуть поновлені на службі з усіма соціальними гарантіями. Про це заявила радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань Тетяна Сапьян в ефірі телемарафону «Єдині новини».

За словами Сапьян, ключовою метою закону є створення умов для тих військових, які самовільно залишили місця служби, повернутися без докорів сумління та уникнути конфліктів із законом.

Що передбачає закон:

• Військовослужбовці, які залишили частини чи дезертували до набрання чинності законом, можуть добровільно повернутися на службу до зазначеного терміну.
• Командири частин мають відновити дію контракту, забезпечення військовослужбовця (грошове, продовольче, речове тощо) та всі пільги протягом 72 годин після повернення.
• Одночасно командир повідомляє органи досудового розслідування та військову службу правопорядку про поновлення контракту.

Юридичні аспекти:
Як пояснила Сапьян, автоматично запускається процедура закриття кримінальних проваджень, які були розпочаті щодо таких військовослужбовців.

Водночас, якщо військові не повернуться до служби до 1 січня 2025 року, кримінальні справи щодо дезертирства чи самовільного залишення частини можуть завершитися вироком.

«За такі дії передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років. Але сьогодні ми говоримо про те, що військові частини готові радо прийняти своїх побратимів назад на службу», – підкреслила радниця ДБР.

📹 Дивіться відеокоментар Тетяни Сапьян

СБУ затримала клірика УПЦ (МП), який був інформатором рф і шпигував за оборонцями

Служба безпеки затримала настоятеля одного із храмів Харківської єпархії УПЦ (МП), який підозрюється у роботі на ворога.

За матеріалами справи, на замовлення рф фігурант зливав інформацію про Сили оборони в регіоні. Зокрема, він намагався встановити орієнтовну кількість особового складу та наявне озброєння на українських блокпостах поблизу Харкова.

Також протоієрей відслідковував маршрути переміщення військової техніки ЗСУ у напрямку передової.

Отримані відомості клірик месенджером направляв агресору у вигляді позначок на гугл-картах та їхнім детальним описом.

За наявною інформацією, окупанти планували використати ці розвіддані для підготовки ракетно-бомбових ударів по локаціях Сил оборони, які залучені до захисту Харкова.

Служба безпеки спрацювала на випередження і запобігла ворожим атакам завдяки своєчасному викриттю російського інформатора, документуванню його злочинів і затриманню.

За даними слідства, 43-річний протоієрей почав виконувати ворожі завдання у жовтні 2024 року. Він народився у Мелітополі і протягом 2009-2018 року перебував на території рф.

Згодом він приїхав до Харкова, де працював ІТ-фахівцем єпархіального управління УПЦ (МП) та був призначений настоятелем місцевого храму.

Під час обшуків у затриманого вилучено мобільний телефон із доказами співпраці з окупантами. Також у нього виявлено російські рублі та кремлівські нагороди.

Слідчі Служби безпеки повідомили фігуранту про підозру за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (несанкціоноване поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ за можливості їх ідентифікації на місцевості).

Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує 8 років тюрми.

“наварити залізні конструкції над ліжками інвалідів” – мнс рф випустило пам’ятку для жителів курської області.

Комсомольська правда рф поширила пам’ятку МНС рф, де рекомендує мешканцям у випадку атак БПЛА ховатись слідом за домашніми тваринами, спати по черзі, бігти в сторону кордону з Україною, «заварити» інвалідів у металеві конструкції та захистити автомобілі каркасом, як військову техніку.

Спати по черзі, уважно спостерігати за домашніми тваринами та наварити залізні конструкції над ліжками інвалідів. МНС ерефії випустив трешові поради як сховатися від українських БПЛА.

Сьогодні 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення.

Це 1000 днів незламності, відваги та щоденної боротьби героїчного українського народу за свободу, який довів усьому світу, що його дух нездоланний, а прагнення до перемоги — непохитне.
Кожен день українського спротиву — це історії героїзму, болі, втрат і перемог. Це дні, коли вся країна, від військових до волонтерів, об’єдналася заради однієї мети — зберегти нашу незалежність і майбутнє.
Ми пам’ятаємо, за що боремося. Ми вдячні кожному, хто стоїть на захисті України, хто допомагає в тилу, хто підтримує інформаційний фронт. Наші 1000 днів — це не лише про боротьбу, а й про незламну віру в те, що Україна переможе.
🕊 Слава Україні

Масове дезертирство в російській армії. Понад тисячу окупантів зі складу 20-ї мотострілецької дивізії країни-агресорки Росії дезертирували з війни проти України.

У квітні 2024 року командування 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії Росії звернулося до регіональних влад із проханням допомогти розшукати військовослужбовців, які самовільно залишили фронт. У списку, отриманому журналістами «Важливих історій», було понад тисячу осіб — контрактників, мобілізованих та навіть строковиків.

Офіційні дані про кількість дезертирів та тих, хто самовільно залишив частину (СОЧ), у російській армії не розголошуються. Судові справи за цими статтями також не відображають повної картини, оскільки не всі випадки доходять до суду. Список, що опинився в розпорядженні журналістів, демонструє реальний масштаб втеч із російської армії під час війни. Лише з однієї дивізії втекло понад тисячу осіб, тоді як у війні проти України беруть участь щонайменше два десятки дивізій.

Журналісти «Важливих історій» підтвердили автентичність цього списку. Вони також знайшли кількох військовослужбовців, які втекли, та їхніх родичів, отримавши доступ до інших внутрішніх документів з’єднання. Ця історія розкриває реалії російської армії на прикладі однієї дивізії: підготовку до вторгнення в Україну, причини втеч із фронту, покарання тих, хто відмовляється воювати, втрати командування та причини повернення деяких військових на війну.

Як верифікували список

Документ, що опинився в розпорядженні журналістів, — це список «військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини (місця служби), включно з місцями виконання бойових (спеціальних) завдань» 20-ї мотострілецької дивізії. У списку — 1010 осіб із зазначенням ПІБ, дат народження, військових звань та інших деталей. Документ підписаний в.о. начальника Волгоградського територіального гарнізону гвардії полковником Шамілем Ягудіним. Список складено не пізніше квітня 2024 року.

Журналісти отримали від незалежного джерела реєстр бойового та особового складу 20-ї дивізії на весну 2022 року. 31 особа зі списку збіглася за ПІБ із військовослужбовцями з реєстру. Інші, ймовірно, були додані до штату після весни 2022 року, оскільки дивізія була значно недоукомплектована.

Журналісти повністю верифікували особи 65 військовослужбовців зі списку. Вони поспілкувалися з чотирма військовими дивізії, які підтвердили, що дійсно залишили службу. Родичі та знайомі деяких військових також підтвердили їхній статус або повідомили про загибель чи зникнення безвісти.

38 осіб зі списку перебувають у федеральному розшуку. Щонайменше 96 осіб зі списку фігурують у вироках гарнізонних судів за справами про самовільне залишення частини.

Підготовка до вторгнення

У січні 2022 року військовослужбовців 20-ї дивізії направили до Криму на «навчання». Один із них, 28-річний Михайло, розповів, що вже через пів року служби розчарувався в армії, але його заяви на звільнення ігнорувалися. У Криму їм повідомили, що вони залишаться там на невизначений термін.

Втечі з фронту

Після початку повномасштабного вторгнення в Україну багато військовослужбовців 20-ї дивізії зіткнулися з важкими умовами та бездарним командуванням. Це призвело до масових втеч із фронту. Деякі військові, як-от Михайло, залишили службу через небажання брати участь у бойових діях та через погане ставлення командування.

Покарання та втрати

Тих, хто відмовлявся воювати, піддавали покаранням, включно з арештами та кримінальними справами. Командування дивізії зазнало значних втрат, що вплинуло на моральний стан особового складу.

Повернення на війну

Деякі військовослужбовці, які втекли, згодом поверталися на фронт. Причини повернення різні: від тиску з боку влади до фінансових проблем та відсутності альтернатив.

Ця історія демонструє глибокі проблеми в російській армії під час війни проти України, зокрема масові втечі, некомпетентне командування та низький моральний дух військовослужбовців.

Прориву кордону російськими ДРГ на Чернігівщині не було. Про це повідомив Центру речник ДПСУ Андрій Демченко.

Сьогодні вранці російські Telegram-канали поширили інформацію про нібито прорив кордону російськими диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ) на Чернігівщині. Центр протидії дезінформації при РНБО України наголошує, що такі повідомлення є частиною інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на дестабілізацію ситуації та посів паніки серед населення.

«Жодного прориву кордону не було. російський триколор був встановлений на зруйнованому мосту біля кордону, але диверсанти не заходили на територію населених пунктів. Місцевість під контролем українських сил, і додаткові підрозділи забезпечують протидиверсійну оборону», – зазначив речник ДПСУ Андрій Демченко

Метою таких інформаційних атак є деморалізація українського суспільства та військових, а також спроба вплинути на міжнародну підтримку України. Центр закликає громадян критично ставитися до інформації з неперевірених джерел та довіряти офіційним повідомленням.
Для перевірки достовірності інформації рекомендується користуватися офіційними ресурсами та звертатися до Центру протидії дезінформації.

Кремль залучає молодь до агресії проти України, призначаючи псевдоветеранів, тоді як Українські захисники отримують посади за відданість народу.

Так, призначення євгенія первишова на посаду губернатора Тамбовської області є ще одним прикладом того, як російська пропаганда використовує міфологізацію т.зв. «СВО» для легітимізації своїх рішень та формування уявлення про «героїзм» учасників цієї агресивної війни.

Ось кілька ключових моментів для розуміння цілей такої внутрішньої політики ворога:

1. Пропагандистська роль програми «Час героїв»

Програма позиціонується як спосіб підготовки «нової генерації лідерів», які довели свою лояльність і відданість режиму через участь у «СВО». Насправді ж це спроба додатково героїзувати чиновників і функціонерів, які лише номінально брали участь у війні, здебільшого для піару. Первишов є класичним прикладом: замість бойових заслуг він займався створенням іміджу «активного учасника» війни.

2. Призначення як частина політичної стратегії Кремля

Первишов до повномасштабного вторгнення займав високі посади в системі російської влади, що підкреслює його приналежність до еліт. Його призначення не є наслідком військових «заслуг», а радше демонстрацією того, що «СВО» тепер є способом кар’єрного просування для перевірених кадрів. Кремль таким чином сигналізує лояльним чиновникам, що участь у «СВО» (навіть символічна) може принести додаткові бонуси.

3. Міф про «героїзм» та реальні мотиви

Підрозділ «Каскад», в якому Первишов перебував, є структурою для чиновників і високопосадовців, створеною більше для забезпечення їхньої «участі» в бойових діях на папері, ніж для реального внеску у військові операції. Такі приклади лише демонструють фальшивість пропагандистського наративу про «героїв СВО», адже реальні воїни, які перебувають на фронті, рідко отримують подібні кар’єрні привілеї.

4. Маніпуляція суспільною свідомістю

Призначення Первишова використовується для створення ілюзії, що «СВО» — це шлях до особистісного та професійного зростання. Однак це підсилює розкол у російському суспільстві, де реальні ветерани часто залишаються без підтримки, а ті, хто лише імітував участь, отримують високі посади.

Призначення первишова — це показовий приклад того, як кремль експлуатує тему війни для внутрішньополітичних цілей, використовуючи її як інструмент для пропаганди та забезпечення лояльності. Це також підкреслює кризу системи, яка змушена підміняти реальні заслуги штучно створеними образами «героїв».

Україна зі свого боку віддячує справжнім захисникам. Ветерани війни обіймають керівні посади в органах місцевого самоврядування України

В Україні ветерани війни активно інтегруються в цивільне життя, обіймаючи керівні посади в органах місцевого самоврядування. Так, у серпні 2023 року Луцький міський голова Ігор Поліщук призначив Євгена Лущакевича, добровольця та ветерана війни, на посаду начальника відділу комунального майна Луцької міської ради. Євген, кваліфікований юрист з багаторічним стажем, добровільно пішов на фронт з початком повномасштабного вторгнення та служив у 14-й окремій механізованій бригаді. У жовтні 2022 року, під час боїв на межі Харківської та Луганської областей, він отримав поранення, внаслідок якого втратив ногу. Після реабілітації повернувся до активної діяльності та був призначений на керівну посаду в міській раді.

У січні 2024 року в Полтаві на посаду керівника департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи призначили Олександра Сорокового, колишнього військовослужбовця штурмової роти «Одін». Олександр, відомий своєю активною громадською позицією та участю в обороні країни, після служби в територіальній обороні та штурмовій роті, повернувся до цивільного життя та очолив департамент, відповідальний за цивільний захист та оборонну роботу в місті.

Ці призначення свідчать про визнання заслуг ветеранів та їхню активну участь у розбудові мирного життя в Україні.

Пряма мобілізація: військові можуть обирати частини для служби без участі ТЦК

З початку жовтня 2024 року в Україні набрала чинності нова норма, що дозволяє військовозобов’язаним напряму мобілізуватися до обраної військової частини, оминаючи стандартний процес через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).

Згідно з новим порядком, кандидати на мобілізацію тепер можуть звертатися безпосередньо до військових частин, де пройдуть тестування та співбесіди. Медичне обстеження та остаточний призов здійснюються через територіальний центр, але основну роль у відборі відіграють командири частин.

Такий підхід дає військовозобов’язаним змогу потрапити саме до обраної частини після проходження базової військової підготовки.Жителі області активно долучаються до Збройних Сил України, усвідомлюючи небезпеку війни.

Також триває мобілізація спеціальних транспортних засобів, але звичайні автомобілі громадян вилучати не планують. Ніхто, крім нас, не захистить нашу країну. Ми маємо відстоювати нашу свободу та незалежність.

Чому молодь обирає військову освіту: можливості та перспективи

Обираючи військову освіту, молодь в Україні робить вибір, що поєднує здобуття професії та можливість служити країні й захищати рідну землю. Це рішення потребує внутрішньої сили та відповідальності, а також готовності взяти на себе почесну роль в обороні держави та підтриманні миру.

Отримання військової освіти дає молодим людям шанс долучитися до військової спільноти, здобути офіцерське звання і впевнено розпочати професійну кар’єру в лавах Збройних Сил України. Багато хто знаходить у цьому рішенні не лише кар’єрний розвиток, але й відчуття гідності та гордості за свою службу на благо держави.

Майбутні курсанти можуть обрати різні вищі військові навчальні заклади, серед яких:

• Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного – asv.mil.gov.ua
• Військова академія (м. Одеса) – vaodesa.mil.gov.ua
• Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ» – vitv.mil.gov.ua
• Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова – kzmi.mil.gov.ua
• Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка – mil.knu.ua
• Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут – viti.edu.ua

Детальну інформацію про вступ і можливості навчання можна знайти на офіційних сайтах кожного з навчальних закладів.

Сім основних деструктивних наративів про мобілізацію, які поширює ворог.

В Україні почастішали інформаційні вкиди, спрямовані на зрив мобілізаційної кампанії. Зокрема, ворожі ресурси активно транслюють такі деструктивні наративи, що не відповідають дійсності:

«Представники ТЦК та СП проводять облави з метою власного збагачення»;

«В Україні мобілізують усіх поспіль — хворих записують здоровими»;

«Українська влада забороняє медіа висвітлювати роботу ТЦК та СП»;

«Українці масово тікають від ТЦК та СП за кордон»;

«В Україні скоро знизять мобілізаційний вік»;

«Представники ТЦК та СП проводять масові облави та “бусифікацію” українських чоловіків»;

«Мобілізація в Україні не є справедливою, а дії ТЦК та СП підривають обороноздатність».

Звертаємо вашу увагу, що кожна з вищенаведених фраз не відповідає дійсності та поширюєтьсяється з метою зірвати мобілізаційну кампанію в Україні, поширити паніку та недовіру до української влади та Збройних Сил.

Вкотре нагадуємо, що загальна мобілізація була оголошена в Україні у зв’язку з початком повномасштабного вторгнення росії як вимушений захід та єдиний спосіб врятувати країну від кремлівських загарбників. Працівники ТЦК та СП діють у межах своїх повноважень згідно з чинним законодавством. Військовозобов’язані також мають бути готові виконати свій конституційний обов’язок і стати на захист країни в разі потреби.

Автоматизація процесу військового обліку для громадян віком 16-25 років

Міністерство оборони України розробило експериментальну постанову, згідно з якою громадяни України віком від 16 до 25 років можуть автоматично стати на військовий облік без фізичного візиту до територіальних центрів комплектування (ТЦК).

Про це повідомила заступник Міністра оборони України з питань цифровізації Катерина Черногоренко під час інтерв’ю.
«Це стосується наших громадян, які живуть в Україні, а також перебувають за кордоном», — зазначила вона, відповідаючи на запитання щодо того, як бути громадянам, які мають реєстрацію на окупованих територіях або проживають за межами країни.
Для інших категорій військовозобов’язаних, таких як резервісти та призовники, поки що не передбачено можливості стати на облік без візиту до ТЦК. Проте, за словами Катерини Черногоренко, команда Міністерства оборони активно працює над тим, щоб у майбутньому цей процес був доступний для всіх категорій військовозобов’язаних.
Окрім цього, військовозобов’язані громадяни повинні пам’ятати, що, навіть за наявності автоматизованих систем обліку, зобов’язані ставати на облік у відповідних ТЦК у своїх регіонах. Міністерство оборони наголошує на важливості актуалізації даних, які необхідні для забезпечення належного мобілізаційного планування та підготовки обороноздатності країни.
Гаряча лінія з питань мобілізації та обліку військовозобов’язаних надає оперативну інформацію щодо військової служби, що значно спрощує процес взаємодії та підвищує рівень поінформованості громадян в умовах воєнного стану.
Зі свого боку, Call-центр Командування Сухопутних військ підтримує зв’язок між військовозобов’язаними та військовими частинами, а також допомагає вирішувати питання, пов’язані з проходженням служби, підготовкою та підтримкою військовослужбовців.

Росія використовує північнокорейських військових як засіб залякування: історичні аналогії та сучасні проблеми

Останнім часом російська армія почала активно використовувати військовослужбовців із Північної Кореї, однак замість зміцнення бойових підрозділів вони стали радше інструментом залякування. За словами російських солдатів, які служать поруч із ними, ефективність такого підкріплення залишається вкрай низькою через мовний бар’єр, що робить координацію та керування неможливими.

Цей підхід, за оцінками аналітиків, більше нагадує спробу посіяти страх та створити ілюзію збільшення чисельності, ніж забезпечити реальну боєздатність. Подібні методи не нові: в історії вже траплялися приклади, коли війська однієї країни поповнювалися іноземними солдатами для збільшення “маси” військової сили та психологічного тиску. Наприклад, під час Першої світової війни Османська імперія залучала німецьких військових радників та спеціалістів, які хоч і допомагали стратегічно, але через культурні та мовні бар’єри часто стикалися з труднощами в комунікації з османськими солдатами. Подібні випадки траплялися і в армії Наполеона, де численні іноземні легіони, хоча й збільшували чисельність, але часто ставали джерелом напруги та конфліктів через різні культури та відсутність взаєморозуміння.

На сучасному фронті російські командири, як і їхні історичні попередники, стикаються з подібними проблемами. Присутність північнокорейських військових має швидше символічне значення для підвищення бойового духу російських підрозділів та залякування супротивника, ніж реальну користь. Відсутність базової комунікації і культурні відмінності значно ускладнюють інтеграцію північнокорейців у бойові підрозділи. Самі російські солдати навіть називають їх «некерованим стадом», вказуючи, що іноземні військові більше заважають, ніж допомагають.

Історія вказує на те, що такі експерименти рідко приводять до успіху. І хоча для Росії це є спробою «заповнити прогалини» і показати силу перед противником, аналітики вважають, що ця стратегія може призвести до зворотного ефекту. Використання військових підкріплень, позбавлених злагодженості та єдності, може стати джерелом розбіжностей і додаткових труднощів у вже напруженій ситуації на фронті.

Від шахтаря до героя-захисника: історія солдата Миколи Савіних

Микола до того, як стати військовим, працював на шахті в Лисичанську. Він активно допомагав нашим воїнам як волонтер, та згодом, а саме у 2020, вирішив піти на військову службу.

Про бійця розповіло 19 вересня оперативне командування «Північ».

Спочатку Микола служив механіком-водієм БТР-80, де разом зі своїм підрозділом майже пів року ніс бойове чергування на південному напрямку.

Потім перебував на Ізюмському напрямку Харківської області, де тримав оборону і не дозволив ворогу налагодити понтонну переправу через річку.

Отримавши наказ висунутися вперед назустріч колоні, його підрозділ потрапив під щільний ворожий обстріл танків, мінометів та артилерії. Микола на своїй бойовій машині зумів вивезти з-під обстрілу 23 бійці.

За свою відвагу та героїзм нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

Під натиском переважаючих сил ворога Микола разом зі своїм підрозділом ще декілька днів тримав оборону. Весь цей час чоловік евакуював особовий склад, підвозив підкріплення та боєприпаси.

Під час одного з авіанальотів після вибуху ФАБу отримав контузію, наслідки якої спочатку не відчув і продовжував виконувати бойові завдання.

Згодом під час чергового рейсу на бойове завдання він відчув, що одну сторону свого тіла не відчуває. Вимушений направитись на лікування, потім — операція та реабілітація.

Через стан здоров’я Микола не зміг продовжувати службу в бойових підрозділах і був направлений до Бориспільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у взвод охорони.

Боєць 505 батальйону морської піхоти з позивним “Фартовий” підписав контракт у 22 роки, 23-річчя зустрів у бліндажі під звуки повітряної тривоги в навчальному центрі ЗСУ, а 24 — у Кринках.

Просто не міг залишитися осторонь тієї біди — офіцер ТЦК розповів про свою мотивацію

Капітан Юрій Марченко добровільно призвався до ТЦК, потім у складі стрілецького батальйону воював на авдіївському напрямку, після чого повернувся в Козельщину.

Про бойовий шлях офіцера розповіло оперативне командування «Північ».

Юрій за освітою вчитель. Працював за фахом, потім — в органах місцевого самоврядування. Був заступником, а потім і головою районної ради.

24 лютого 2022-го пішов добровольцем до ТЦК та СП у Козельщині. На той час з військового досвіду мав лише строкову службу наприкінці 1980-х років. На початку 2000-х пройшов навчання та здобув лейтенантське звання, військовий фах — офіцер з МПЗ.

«Мене спонукало, як і більшість добровольців, усвідомлення, що треба йти захищати свою Батьківщину, власну родину. Просто не міг залишитися осторонь тієї біди, що навалилася на нашу землю», — розповів Юрій Марченко.

Одразу був мобілізований до роти охорони ТЦК та СП в Козельщині. Був заступником командира з морально-психологічного забезпечення. Та за рік, 24 лютого 2023-го за власним бажанням записався до лав 407-го окремого стрілецького батальйону, який тоді якраз формувався. Призначений на посаду командира стрілецької роти, а за кілька місяців по тому переведений на посаду начальника групи розвідки штабу.

Після трьох місяців навчання та злагодження у травні 2023-го підрозділ вибув на місце виконання завдань. Харківська область, потім — Херсонська, Київська. Виконували завдання з охорони об’єктів на 2-3 лінії оборони.

Восени отримали нове завдання: висунутися на Донеччину на Авдіївський напрямок.

«Наприкінці жовтня потрапили на Авдіївський коксохім. Я був начальником військової розвідки, ми займалися плануванням. Основним було налагодження взаємодії з іншими підрозділами, планування розвідки та спостереження за противником та забезпечення інформацією командування», — згадував Юрій Марченко.

Позиції стрілецького батальйону ворог безперестанно атакував з різних видів озброєння – міномети, артилерія, танки, регулярно скидали з літаків КАБи. Важкі бої відбувалися, коли ворог зайшов у тил українським підрозділам — через розгалужену систему підземних комунікацій в районі «Царської охоти» наприкінці січня.

Тоді наступ вдалося відбити, були пропрацьовані усі комунікації на території заводу, щоб більше не допустити ворога цим шляхом на територію коксохіму, розповідає офіцер.

Основний особовий склад окремого стрілецького батальйону були виведені з території заводу 12-13 лютого 2024 року.

«Планувалося переміщення батальйону в іншу частину. Наш командний пункт залишався там на місці. Але так склалася ситуація, що ми отримали команду на вихід. 15 числа виходили малими групами по п’ятеро — нас там залишалося 24. Далі нас підбирали автомобілі та вивозили в Мирноград», — повідомив військовий.

За його словами, тоді виходили пішки по невідомій місцевості, під постійними обстрілами та між мінами. Тоді за два дні нарахував майже 250 КАБів по території заводу — ворожі літаки були в повітрі майже безперестанно.

Капітану Марченко вдалося вийти без поранень. Однак, зізнається, контузій було багато — їх у тих умовах ніхто не рахував. Хоча було важко, каже військовий, але тримався на вірі в те, що все буде добре. Підтримував зв’язок з рідними завдяки інтернету. Також з побратимами, які були поруч, підбадьорювали один одного.

З Мирнограда підрозділ вивели на відновлення на Черкащину. Юрій лікувався після отриманих контузій та згодом пройшов ВЛК і за його висновками був визнаний непридатним для служби в бойових частинах.

Узяв відношення та вже у квітні повернувся до рідного Четвертого відділу Кременчуцького ТЦК та СП в Козельщину. Очолив групу документального забезпечення.

Працює з документами, займається кадровими питаннями та матеріальним забезпеченням. Підкреслює, що для того, щоб здобути перемогу проти сильного ворога, Збройним Силам України потрібне вмотивоване поповнення.

«Якщо не нам, чоловікам, захищати свою Батьківщину, то кому? Бо інакше ворог дуже швидко прийде сюди — на Полтавщину. Ми вже бачили, як швидко він може просуватися, коли не зустрічає спротиву. Я розумію, наскільки важлива робота територіальних центрів комплектування в питаннях поповнення Сил оборони. Однак, бачу і той інформаційний прес, який сьогодні йде проти ТЦК. Тому що завдання ворога — всілякими засобами зірвати мобілізації до лав ЗСУ. А ці ІПСО не лише лякають цивільних чоловіків, які в результаті всіляко намагаються уникнути мобілізації. Це також і демотивує воїнів, які б’ються за Україну — дехто і по три-чотири роки. Військовим теж потрібен час на відпочинок. Але ким їх замінити? Єдиний вихід — відкласти усі відмовки та кожному стати на захист України», — зауважив Юрій Марченко.

Як повідомляла АрміяInform, про таких, як боєць 81 аеромобільної Слобожанської бригади Сергій, на позивний “Фантом”, кажуть, що вони народились у сорочці. Все тому, що воїн вцілів після розриву 82-мм міни за кілька кроків від себе.