Головна |  Оголошення  |  Реклама  |  Афіша  |  Передоплата  |  Про нас  
8.06
2024

За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора викрито та повідомлено про підозру офіцеру одного з відділень Центрального управління військової служби правопорядку в одержанні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України).

За даними слідства, підозрюваний за 5 тис доларів США пообіцяв влаштувати громадянина до регіонального відділення ВСП.

Підозрюваному обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 605 600 грн.

Досудове розслідування здійснюється слідчими ГСУ ДБР за оперативного супроводу ДВБ Нацполіції України та у співпраці і взаємодії з Управлінням внутрішньої безпеки Міністерства оборони України.

Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3.06
2024

У червні бельгійці голосуватимуть за представників у регіональному, національному та європейському парламентах. Лідирує у виборчих перегонах радикальна сепаратистська партія «Фламандський інтерес», яка не лише виступає за відокремлення Фландрії, але й має найбільшу кількість прихильників Кремля серед своїх представників.

Еволюція та суперечливі альянси фламандського націоналізму.
Фламандський інтерес (Vlaams Belang)

«Фламандський інтерес» — це ребрендинг партії «Фламандський блок», яка розпалася після рішення суду в 2004 році, який засудив партію за расизм. Після реорганізації у «Vlaams Belang» партія продовжила основну філософію свого попередника, проводячи кампанію на сепаратистській та фламандській націоналістичній платформі.

Як і «Vlaams Blok», «Vlaams Belang» спочатку користувалася популярністю серед фламандського електорату і була однією з найуспішніших націонал-популістських партій у Європі. Проте з 2008 року партія зазнала зниження підтримки та членства, що збіглося з внутрішніми суперечками всередині партії та зростанням поміркованого націоналістичного Нового фламандського альянсу (Nieuw-Vlaamse Alliantie, N-VA), який також підтримує незалежність Фландрії. Під нинішнім керівництвом Тома Ван Грікена Vlaams Belang почав відновлювати підтримку населення та повернувся під час федеральних виборів 2019 року. Потяг до ідеї відділення Фландрії від Бельгії сприяв підтримці ідей Путіна щодо сепаратизму в Україні та анексії Криму. Партійці були присутні на так званих референдумах у Криму та виборах у самопроголошеній Донецькій народній республіці (ДНР), але на цьому підтримка російської інтервенції на Заході не закінчилася.

Філіп Девінтер

У червні 2014 року він зробив спільне фото з тодішнім віце-прем’єром Росії Дмитром Рогозіним.

Філіп Девінтер — перший віце-президент фламандського парламенту, член міської ради Антверпена та спостерігач на російських виборах. Він також є членом і колишнім лідером Партії фламандських інтересів.

Депутат Палати представників Бельгії Філіп Девінтер, який вже був спостерігачем на парламентських виборах у Росії в 2016 році, зазначив, що процес під час президентських виборів 2018 року був краще організований не тільки з технічної точки зору, але й з точки зору організації допоміжних заходів. 

У лютому 2017 року він відвідав російську військову базу Хмеймім у Сирії та зустрівся з сирійським диктатором Асадом, назвавши Росію «єдиною країною, яка надає реальну допомогу сирійському народу».

У 2018 році у складі бельгійської делегації відвідав Ялтинський міжнародний економічний форум у Криму, де планувалося надати 50 млн євро інвестицій для розвитку кримського бізнесу.

Філіп Девінтер також працював над відкриттям представництва Автономної Республіки Крим у Брюсселі. За словами бельгійського депутата Філіпа Девінтера, представництво допоможе «організовувати культурні проекти», подолати «негативний порядок денний навколо регіону» і дозволить «європейським бізнесменам реалізовувати бізнес-проекти на півострові».

У січні 2018 року він був співавтором резолюції про зняття санкцій з РФ, яка була подана до парламенту Бельгії.

У жовтні 2020 року, коментуючи отруєння Навального, він заявив, що не вірить у причетність російської влади, натомість натякнув на причетність «певних сил» із Західної Європи.

У березні 2022 року Філіп Девінтер дав інтерв’ю австралійському військовому кореспонденту Метту Вільямсу, яке опублікував на власному YouTube-каналі. Хоча в цьому інтерв’ю Філіп Девінтер засудив дії Путіна і назвав його агресором, він виступив проти жорстких санкцій проти Росії та постачання зброї Україні.

Бельгійський депутат Філіп Девінтер, представник правопопулістської партії Vlaams Belang, дав інтерв’ю «Голосу Європи» у грудні 2023 року.

Медіаплатформа «Голос Європи» також увійде до майбутнього 14-го пакету санкцій Євросоюзу проти Росії. Про це заявила віце-президент Єврокомісії Вера Йоурова. Наприкінці березня 2024 року уряд Чехії включив цю компанію в національний список санкцій, оскільки чеські спецслужби вважали, що платформа намагалася вплинути на європейські вибори.

У червні 2014 року він брав участь у парламентській конференції в Москві, яка фінансувалася з російського бюджету під головуванням тодішнього спікера Держдуми Наришкіна.

Френк Крейелман

У березні 2014 року Френк Крейелман брав участь у фейковому референдумі в Криму, заявивши, що кожен народ має право на самовизначення незалежно від міжнародного права. Разом з Люком Мішелем і Жан-П’єром Вандерсміссеном, ключовими фігурами Національно-європейської партії (Parti Communautaire National-Européen, PCN), які відомі своїми тісними зв’язками з російською політикою та участю в сумнівних міжнародних виборчих місіях. Їхні дії відображають загальну ідеологію PCN, яка підтримує націоналістичні та сепаратистські рухи, особливо коли вони просувають інтереси Росії.

PCN та її члени, в тому числі Френк Крейелман, Люк Мішель і Жан-П’єр Вандерсміссен, базуються на ідеологічному прагненні створити єдину європейську державу, що простягається від Росії до Атлантичного океану. Ця ідеологія часто включає підтримку геополітичних інтересів Росії та антизахідну риторику, спрямовану на розкол Європейського Союзу та зміцнення Росії як домінуючої сили в Євразії.

Після «референдуму» Крейельман продовжив свою діяльність, ставши «спостерігачем» на так званих виборах у «Донецькій народній республіці» в листопаді 2014 року та знову в 2018 році. Фламандського альянсу також був присутній, про нього ми поговоримо окремо.

Після початку повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року в інтерв’ю російському каналу Sputnik News він виступив проти надання зброї Україні, порівнявши в соцмережах вторгнення Росії з бомбардуваннями Сербії НАТО. Він стверджував, що війна була «частково спровокована іноземними силами з геополітичними та фінансовими планами, які не поважають Україну», і що конфлікт виник через «постійне переміщення кордонів ЄС і НАТО на схід».

У своєму профілі у Facebook він публікує статті, які частково виправдовують збройну агресію Росії в Україні та агітують проти військово-технічної співпраці між ЄС та Україною.

Френк Крейелман, колишній член ультраправої фламандської партії Vlaams Belang у Бельгії, був замішаний у значному шпигунському скандалі, пов’язаному з Китаєм. У звітах детально описано, як Крейелмана нібито завербували китайські спецслужби, щоб впливати на європейську політику на користь Пекіна. Це включало спроби схилити дискусії на чутливі теми, такі як Гонконг, уйгури та енергетична безпека Європи. Його дії нібито координувалися через спілкування з офіцером китайської розвідки на ім’я Даніель Ву, який намагався послабити відносини США та ЄС.

Скандал було розкрито завдяки спільному розслідуванню провідних міжнародних ЗМІ, зокрема Financial Times, Der Spiegel та Le Monde. Розслідування підкреслило складність справи та її міжнародне значення. Після того, як факти були розкриті, Vlaams Belang швидко дистанціювався від Крейельмана та виключив його з партії. Справа Крейелмана також привернула увагу до його брата Стівена Крейелмана, активного однопартійця, який брав участь у подібних діях. Однак Стівен стверджує, що не знав про шпигунський контекст дискусій, ініційованих його братом.

Ян Пенріс

Ян Пенріс – депутат міської ради Антверпена та муніципальний радник Антверпена, спостерігач на фейкових виборах у «Донецькій народній республіці» (ДНР). Він є членом Партії фламандських інтересів.

У березні 2014 року разом із відомими Френком Крейельманом, Люком Мішелем і Жан-П’єром Вандерсміссеном він незаконно відвідав Крим під час «референдуму», назвавши його «народним гулянням», де «все пройшло правильно».

У листопаді 2018 року у складі тієї ж групи осіб був присутній як «спостерігач» на «виборах» у «ДНР», заявивши, що вибори там проходять «дуже добре» і бачить «людей, які вірять». у їхній демократії».

У лютому 2019 року під час пленарного засідання він нецензурно висловився на адресу депутата Каріни Ван Котер, після чого був змушений припинити політичну діяльність і пройти лікування від алкогольної залежності.

На сторінці Яна Пенріса у Facebook є російськомовне привітання радянського маршала Жукова з днем народження від «представника ДНР в Бельгії» разом із згаданим Крісом Романом.

Крістіан Верогстраете

Крістіан Веругстрате є почесним членом фламандського парламенту та колишнім членом Партії фламандських інтересів.

У березні 2014 року він незаконно відвідав Крим під час «референдуму» з уже відомими фігурантами.

У листопаді 2018 року був присутній як «спостерігач» на «виборах» в «ЛНР» (ЛНР). На цих виборах лідером псевдореспубліки було обрано Леоніда Пасічника.

Станом на 2022 рік припинив політичну діяльність.

Йохан Декмін

Йохан Декмін був обраний членом фламандського парламенту від виборчого округу Східна Фландрія у 2019 році.

Він був присутній на виборах президента Росії у 2018 році разом із двома іншими бельгійцями, Філіпом Чансом Вілмоттом (юрист) та Гілбертом Доктороу, відомим коментатором і аналітиком з міжнародних відносин, відомим своїми проросійськими поглядами та активною участю в російських ЗМІ. Протягом своєї кар’єри Доктороу часто з’являвся на російських телеканалах, таких як RT і програми Володимира Соловйова, де він часто висловлював підтримку російській зовнішній політиці, включаючи її дії на міжнародній арені. Його критична позиція щодо політики США та ЄС разом із закликами до більш жорстких заходів з боку Росії відображає його глибоку віру в необхідність зміцнення позицій Росії у всьому світі.

Спостерігачі з країн ЄС не виявили істотних порушень на виборах президента Росії в Астрахані, заявив журналістам медіаресурсу Interfax.ru представник місії ОБСЄ з Бельгії Йохан Декмін. «Ми відвідали сім дільниць і серйозних порушень не виявили. Загальне враження хороше. Єдине, що мені не сподобалось, так це котики на одній станції. Якщо пломби на всіх станціях зроблені за стандартами, то тут вони були пластикові», – сказав він.

Герольф Аннеманс

Герольф Аннеманс – депутат Європарламенту, який не засудив анексію Криму.

Крім того, у 2017 році євродепутат Герольф Аннеманс голосував проти надання Україні безвізу. У своїх промовах він часто згадує проросійського професора Тома Зауера з Антверпенського університету, який часто публікується в ЗМІ та виступає на різних конференціях. «Професор» вважає ідентичними ситуації навколо Косова та Криму, звинувачує Захід у війні Росії проти України, розглядає Революцію Гідності як переворот та використовує інші кремлівські наративи.

Кріс Роман

Згідно з відкритими джерелами, Кріс Роман у 1988 році агітував за тодішній Фламандський блок (попередник партії «Фламандський інтерес»). У 1994 році він визнав цю партію занадто поміркованою і покинув її.

Крис Роман із ватажком так званої «ДНР» Денисом Пушиліним.

Бельгієць Кріс Роман, родом з Антверпена, має тісні зв’язки з Росією і називає себе русофілом. Він не лише підтримує нацистську політику Путіна щодо війни в Україні, а й популяризує її в Європі, зокрема на батьківщині.

Кріс Роман розпочав свою політичну кар’єру в 1988 році, приєднавшись до партії «Фламандський блок» (попередник нинішньої партії «Фламандський інтерес»). Однак до 1994 року він вийшов з партії через її «надмірну поміркованість». Його відкрита любов до Росії почалася в 2000-х роках. У 2003 році Романа притягнули до кримінальної відповідальності за антисемітські та расистські висловлювання і засудили до дев’яти місяців умовно. За даними бельгійської газети DeMorgen, саме після цього Кріс Роман вперше відвідав Росію за допомогою Павла Тулаєва, ультраправого неоязичницького активіста. Російський історик і філософ Павло Тулаєв вважається одним з ідеологів російських ультраправих. У своїх творах він писав про «білу расу», «білу Русь», називав росіян «сучасними арійцями».

Кріс Роман на псевдовиборах у невизнаній “ДНР”.

У 2007 році після неодноразових візитів до Москви Кріс Роман вирішив відкрити аналітичний центр «Євро-Русь» під гаслом «За велику Європу — від Гібралтару до Владивостока». Кріс Роман неодноразово заявляв, що просуває вісь «Париж – Берлін – Москва».

Бельгійські журналісти-розслідувачі фламандського видання Apache пишуть, що завдяки своєму аналітичному центру Крісу Роману вдалося побудувати «вражаючу неонацистську мережу». Його називають посередником між екстремістськими російськими націоналістами, які мають добрі стосунки з членами путінської партії «Єдина Росія», а також західними ультраправими політиками, такими як Жан-Марі Ле Пен, Нік Гріффін і Девід Дюк.

Кріс Роман позує з представниками N-VA, такими як Тео Франкен і Зухал Демір.

Проросійський аналітичний центр закрили в середині 2021 року. Однак цікаво, що під час його діяльності одним із засновників був Герт Верекем, член партії «Новий фламандський альянс» і громадянка Росії Світлана Астачкіна. Політична сила має націоналістичну ідеологію та виступає за розкол Бельгії, зокрема, за відокремлення Фландрії.

На цьому зв’язки Кріса Романа з Росією не закінчуються. У 2018 році, після початку війни в Україні, він їздив на так звані вибори в так звану «ДНР» як «міжнародний спостерігач». Бельгієць заявив, що на окупованих територіях відбулися «відкриті та прозорі» вибори, яких, на його думку, бракує в Євросоюзі. За такі заслуги він отримав посаду представницького центру так званої «Донецької народної республіки» в Бельгії.

Після повномасштабного вторгнення в Україну він продовжив візити до Росії. У квітні 2022 року він навіть розглядав можливість переїзду до країни-агресора. Причиною таких думок була нібито небезпека для русофілів у Європі, а українські біженці, яких Роман називав «націоналістами», могли лише погіршити ситуацію.

«Я очікую, що незабаром до Бельгії приїде кілька мільйонів українців, але не справжніх, а пропагандистів. Вони будуть як албанська мафія. І можуть бути конфлікти. Вони продовжать антиросійську пропаганду, але вже з Європи. Європа давно схожа на Титанік, але незабаром вона буде тонути ще швидше», – розповів Роман російським ЗМІ.

Зараз бельгієць активно підтримує російську армію і навіть побував на мітинговому концерті на стадіоні «Лужники», де прославляли окупантів і війну. За даними газети DeMorgen, Кріс Роман продовжує підтримувати контакти з фламандськими ультраправими молодіжними організаціями та намагається продати свої проросійські погляди появам франкомовних ультраправих груп.

Новий фламандський альянс (N-VA) може стати союзником Vlaams Belang

Наразі націоналістична партія Новий фламандський альянс – Nieuw-Vlaamse Alliantie (N-VA) є найбільшою політичною силою за кількістю місць у Палаті представників, Сенаті та фламандському парламенті. Партія має трьох депутатів у Європарламенті та ще трьох представників у Брюссельському парламенті.

Ідеологія партії базується на поміркованому консерватизмі та фламандському націоналізмі, спрямованому на відокремлення Фландрії від Бельгії. Лідер партії Барт де Вевер, який також є мером Антверпена, заявив, що «ніколи не відмовлявся від мрії про те, щоб усі голландськомовні люди жили разом», і запропонував об’єднати Фландрію з Нідерландами. Euronews повідомляє, що “Новий фламандський альянс” і “Фламандський інтерес” можуть об’єднатися після виборів у фламандський парламент.

Перед повномасштабним вторгненням лідер «Нового фламандського альянсу» Барт де Вевер відвідав Росію. Зокрема, у 2020 році він зустрівся з губернатором Санкт-Петербурга Олександром Бєгловим і підписав двосторонню угоду про соціально-економічне, науково-технічне, гуманітарне та культурне співробітництво. Однак після повномасштабного вторгнення він назвав Путіна «психопатом» і «божевільним».

Крім того, один із однопартійців Герт Верекем разом із «русофілом» Крісом Романом є співзасновником аналітичного центру «Євро-Русь». 24 лютого 2022 року, на початку повномасштабної війни проти України, Верекем опублікував на своїй сторінці у Facebook фото з підписом «Разом ми непереможні», натякаючи на підтримку російської армії.

Люк Мішель і Партія національно-європейського співтовариства (Parti Communautaire National-Européen, PCN)

Партія національно-європейської спільноти (PCN), заснована в 1984 році Люком Мішелем у Бельгії, є прикладом націонал-більшовицької мікроорганізації, яка прагне створити єдину європейську державу, що простягається від Росії до Атлантики. Ця партія відома своїми тісними зв’язками з Росією та активною участю в міжнародних політичних заходах, які просувають російські інтереси.

Ідеологічна основа та політичні зв’язки

Хоча PCN не здобула значного впливу на внутрішньополітичній арені Бельгії чи Франції, вона знайшла своє місце в ідеологічних і геополітичних кампаніях, орієнтованих на Росію. Люк Мішель, засновник і лідер партії, відомий своїми проросійськими поглядами та активною участю в моніторингу референдумів і виборів, які Росія використовує для легітимізації своїх дій на міжнародній арені, зокрема в Криму.

Співпраця з російськими організаціями

Люк Мішель тісно співпрацював з російським молодіжним рухом «Наші» і відвідував їхні табори, наприклад Селігер, де підтримував політичні ініціативи Кремля. Це підкреслює його роль у культурних та ідеологічних обмінах, спрямованих на підтримку зовнішньої політики Росії.

Легітимізація дій Росії

Однією з найзначніших ролей Мішеля був моніторинг фейкових референдумів у Криму. Російські державні ЗМІ представили його як спостерігача ОБСЄ, незважаючи на те, що організація не бере участі в цьому процесі. Це стало частиною ширшої російської стратегії використання західних «маріонеток» для легітимізації своїх політичних дій.

Інтернет мережа «Руссосфера»

Мішель також очолює «Руссосферу», пропагандистську мережу, що активно працює в соціальних мережах і спрямована на захист російських інтересів. Ця мережа була запущена ще до повномасштабного російського вторгнення в Україну та швидко набула популярності, зібравши тисячі передплатників. Він діє для захисту російських інтересів у соціальних мережах, які перебувають під санкціями, і використовується для поширення дезінформації.

Заключні зауваження

Діяльність Партії національно-європейської спільноти та її лідера Люка Мішеля чітко демонструє змішування політичної ідеології з геополітичними амбіціями. Хоча партія може здаватися маргінальною на внутрішньому фронті, її міжнародна діяльність і зв’язки з Росією відіграють значну роль у допомозі російському уряду та збереженні його впливу в Європі.

Жан-П’єр Вандерсміссен: співзасновник і діяльність

Жан-П’єр Вандерсміссен є ключовою фігурою в контексті зв’язків Партії національно-європейського співтовариства з Росією через його роль в Євразійській обсерваторії з питань демократії та виборів (EODE). EODE є однією з організацій, залучених до легітимізації сумнівних процесів виборів і референдумів, організованих або підтримуваних Росією, зокрема на спірних територіях, таких як Крим і регіони на сході України.

Роль в Євразійській обсерваторії

Як співзасновник EODE Вандерсміссен бере участь в організації спостережних місій, які часто фінансуються з російських джерел. Ці місії зазвичай спрямовані на підтримку наративів, сприятливих для Росії, стверджуючи «прозорість» і «демократичність» виборчих процесів, які міжнародна спільнота часто вважає сфабрикованими або несправедливими.

Співпраця з неонацистськими елементами

Зв’язки Вандерсміссена з неонацистськими діячами, такими як Жан-Франсуа Тіріар, ще більше підкреслюють екстремістську ідеологічну основу його діяльності. Це також демонструє змішування радикального правого екстремізму з проросійською геополітичною стратегією, створюючи сумнівні альянси на міжнародній арені.

Загальний вплив

Діяльність таких діячів, як Люк Мішель і Жан-П’єр Вандерсміссен у Партії національно-європейської спільноти, показує, як маргінальні політичні групи можуть використовувати міжнародні кризи та конфлікти для зміцнення та поширення своїх ідеологій. Їхні дії допомагають Росії утримувати свій міжнародний вплив і намагатися дестабілізувати політичний ландшафт за межами своїх кордонів.

Суперечливі зв’язки Бельгійської робітничої партії з Росією

Бельгійська робітнича партія, відома як Partij van de Arbeid van België (PVDA) (фр. Parti du Travail de Belgique, PTB), часто представляла себе захисником робітничого класу, твердо виступаючи проти ринкового капіталізму та виступаючи за соціалістичний ідеали. Однак нещодавні розслідування виявили тривожні зв’язки між PVDA та російськими інтересами, які вимагають уваги фламандських виборців. Ця стаття заглиблюється в докази приналежності PVDA та її небайдужу позицію щодо важливих міжнародних питань.

Робітнича партія Бельгії — ультраліва, марксистська та соціалістична політична партія Бельгії. Це єдина бельгійська партія, представлена ​​в парламенті, яка є повністю національною партією. Партія утрималася від голосування щодо засудження російського вторгнення в Україну в Палаті представників у 2022 році.

У своїй соціально-економічній програмі ПВДА часто з ностальгією повертається до радянського комунізму, наголошуючи на повазі до робітничого класу та відмові від ринкового капіталізму.

Інформація

Руді Кеннес є провідним кандидатом від PVDA на майбутніх виборах до Європейського парламенту. Він був одним із провідних представників профспілок на колишньому заводі Opel/GM в Антверпені та служив у місцевій раді Віллебрука.

Ухильна позиція PVDA щодо російського вторгнення в Україну

Одним із найяскравіших ознак проблемної позиції PVDA є її позиція щодо вторгнення Росії в Україну. Незважаючи на офіційну позицію партії, що засуджує вторгнення та критикує режим Путіна, PVDA неодноразово утримувався або голосував проти заходів на підтримку України в різних парламентах. Наприклад, під час пленарного засідання у фламандському парламенті 24 лютого 2022 року член PVDA Кім де Вітте розкритикував підтримку України Заходом і НАТО, навіть згадавши Джона Міршаймера, професора, відомого своїми проросійськими наративами.

Крім того, у вересні 2023 року представник PVDA Набіль Букілі виступив проти постачання Україні винищувачів F-16, що узгоджується з наративами російської пропаганди про участь Заходу в конфлікті.

Зв’язки PVDA виходять за межі парламентських голосувань. У 2019 році Марк Ботенга, представник PVDA в Європейському парламенті, зустрівся з Комуністичною партією Франції, зокрема з Франсісом Вюрцем, активним учасником заходів, організованих російським «Товариством друзів L’Humanité». Такі зустрічі свідчать про ідеологічне та потенційно оперативне узгодження з російськими інтересами.

Чергові докази співпраці з’явилися в лютому 2023 року, коли лідери ПВДА зустрілися з Максимом Гольдарбом, головою забороненої в Україні партії «Союз лівих сил – за новий соціалізм». Результатом цієї зустрічі в Брюсселі стала угода про співпрацю та досягнення цілей міжнародної ініціативи «Європа заради миру», співорганізатором якої є PVDA​. Участь українського діяча, якого підозрює СБУ (Служба безпеки України), підкреслює масштаб суперечливих зв’язків PVDA.

Поширення російських наративів

Риторика PVDA часто відображає російську пропаганду, зокрема щодо НАТО та впливу санкцій на Європу. Йос Д’Газе, лідер PVDA у фламандському парламенті, публічно заявив, що антиросійські санкції завдають шкоди світовому робітничому класу, про що часто говорять російські державні ЗМІ.

Крім того, позиції ПВДА регулярно висвітлюються на російських пропагандистських платформах. Згадки про партію та її членів з’являються на таких каналах, як Soloviev Live і Telegram-канал Олексія Пушкова, підкріплюючи наратив про те, що PVDA є рупором російських інтересів у Бельгії.

Післямова

Перевірка Vlaams Belang і Робітничої партії Бельгії (PVDA) виявила значне занепокоєння щодо їх узгодження з іноземними інтересами, зокрема з Росією. Vlaams Belang, що вийшов із суперечливого Vlaams Blok, зберіг свою націоналістичну програму, водночас демонструючи тривожну модель підтримки дій Росії, включаючи анексію Криму та вторгнення в Україну. Такі відомі члени, як Філіп Девінтер і Френк Крейелман, брали участь у проросійській діяльності, що ще більше підкреслює суперечливу міжнародну позицію партії.

Подібним чином те, що PVDA утрималася під час ключових голосувань із засудженням вторгнення Росії в Україну та її зв’язків з афілійованими з Росією організаціями, викликає тривогу. Риторика партії часто відображає російську пропаганду, підриваючи цілісність бельгійської політики. Такі лідери, як Марк Ботенга та Йос Д’Газе, брали участь у діяльності, яка узгоджується з російськими інтересами, ставлячи під сумнів відданість партії суверенітету Бельгії.

Для фламандських виборців ці відкриття підкреслюють важливість ретельного вивчення політичних пристрастей і потенційного впливу іноземних програм. І Vlaams Belang, і PVDA представляють себе як борці за інтереси місцевого населення та робітничого класу, але їхні дії свідчать про сприйнятливість до зовнішніх впливів, які можуть поставити під загрозу національну цілісність. Оскільки політичний ландшафт змінюється, пильність і обґрунтоване прийняття рішень є вирішальними для збереження демократичних цінностей і суверенітету Бельгії.

Є партії, які мають російські зв’язки, є представники інших партій, які своєю політикою та рішеннями служили російським інтересам. Так, прем’єр-міністр Бельгії Александр Де Кроо (OpenVLD) був одним із останніх, хто відвідав Україну після повномасштабного вторгнення в листопаді 2022 року. Міністр закордонних справ Бельгії Хаджа Лахбіб (MR) незаконно відвідав Крим за півроку до повномасштабного вторгнення. масштабного вторгнення як журналіста, і, незважаючи на це, досі призначений МЗС. Петра де Суттер (Грун), як представник Бельгії в ПАРЄ, рекомендувала повернути Росію до Ради Європи в 2019 році і зараз є віце-прем’єр-міністром.

Сьогодні по Брюсселю гуляє близько 100 російських «дипломатів». Громадяни Росії працюють в установі Euroclear, яка відповідає за заморожені російські активи. Такий російський бізнес, як «Лукойл», досі почувається тут комфортно. Через бельгійський порт Зебрюгге російський СПГ потрапляє в увесь світ.

Політика умиротворення перед повномасштабним вторгненням, а також недостатня та запізніла підтримка України зараз коштує життя Україні та безпеки Європи.

31.05
2024

Росія хотіла тільки капітуляції. Сторони не були близькі до угоди, це російський наратив для дискредитації та демотивації України.

Якуб Кумох, екс-держсекретар канцелярії Анджея Дуди, який супроводжував українську делегацію на переговорах у лютому-березні, дав розгорнуте інтерв’ю виданню Polska Times (https://i.pl/jakub-kumoch-ujawnia-kulisy-negocjacji-rosja-nie-chciala-pokoju-tylko-kapitulacji-ukrainy/ar/c1p2-26324503) (перекладене виданням “Нова Польща”) (https://novayapolsha.eu/article/deistvitelno-li-mir-byl-blizko-zakulise-peregovorov-rossii-i-ukrainy-v-2022) і розвіяв багато міфів про ті переговори.

Напевно, це найдетальніші відомості про ті переговори на цей момент.

▪️У західних медіа шириться кремлівський тезис, що навесні 2022 року Україна та Росія нібито були близькі до підписання миру, але в останній момент Київ відмовився. Кремль перекладає відповідальність на українську сторону. Насправді Росія хотіла капітуляції.

▪️Це було на самому початку повномасштабної війни, 28 лютого. Після нічних спроб штурмувати великі міста російські танки стояли знищеними. “Українська армія не розбіглася”, – ця фраза одного з коментаторів виявилася знаковою.

▪️Ідею про переговори запропонував нібито Лукашенко, тобто росіяни. Вони планували “вручити” українцям умови капітуляції. Це говорить про те, що ці умови були готові ще до повномасштабного вторгнення. Росіяни не оцінили належним чином ситуацію на фронті і під час перших переговорів, ймовірно, зондували настрої українців. Це був просто театр для відволікання уваги.

▪️Один член української делегації після переговорів сказав мені: “Ти знаєш історію крейсера “Москва”? Я хотів сказати росіянину: російський військовий переговорник, йди нах**”.

▪️Туреччина – другий напрямок переговорів, про який заговорили на початку березня. Я був послом у Туреччині (зараз Кумох посол Польщі в Китаї), я знаю їхню еліту. Ми хотіли зрозуміти, в яку гру грає Туреччина.

▪️Згодом The Insider, Bellingcat та Wall Street Journal розповіли про отруєння у Туреччині Романа Абрамовича, який був посередником на переговорах, і члена української делегації Рустема Умерова, (нині міністра оборони). Можу сказати те, що сам бачив. Я бачив людину, яка скаржилася на погане самопочуття, схоже на те, що було у його колеги та українського політика. У Анкарі ми відразу ж пішли до клініки, де їх оглянули. Я дуже хотів знати, чи немає у мене слідів “новачка” чи чогось такого, перш ніж відвідаю дружину і дітей в Анкарі. Лікар сказав, що це якась нешкідлива хімічна речовина, з нами все буде в порядку. Не знаю, кому і навіщо це було потрібно. Думаю, хтось хотів налякати, але не завдавати шкоди. Мовляв, “не думай, що втечеш від нас”.

▪️Проект Стамбульської мирної угоди був, м’яко кажучи, своєрідний. Очевидно, росіяни підготували його ще до повномасштабного вторгнення. Він передбачав, зокрема:

  • визнання анексії Криму;
  • визнання незалежності східних регіонів України;
  • обмеження чисельності українського війська;
  • запровадження російської мови;
  • заборону на вступ до НАТО;
  • безстроковий нейтралітет.

▪️Були й дуже принизливі для України пункти:

  • зобов’язання провести “денацифікацію”;
  • ввести культ Великої Вітчизняної війни.

▪️Росія привезла Україні список законів, які та повинна змінити. Починаючи з Конституції. Країна “А” ніколи не може нав’язувати такого країні “Б”.

▪️Мені сподобалися українські представники Олександр Чалий та Микола Точицький. Не знаю, чи вистачило б у мене професіоналізму в умовах війни просто не встати з-за столу і не вибухнути. Але вони чемно крок за кроком пояснювали, чому той чи інший пункт потрібно прибрати. Вони не зривали переговори. Вони чекали, поки росіяни розкриються. А росіяни виявили велику нетерплячість і в певний момент зняли маски.

▪️Українці загнали їх у пастку, дописавши до проєкту договору фрагмент про Будапештський меморандум 1994 р. – документ, який підписала Росія. Меморандум гарантував територіальну цілісність України, а російський переговорник відповів, що це неприпустимо, тому що… змінилися кордони. І все. Так Росія визнала, що здійснює спробу захоплення української території.

▪️Звісно, ми все це знали, але одне діло – факти, і зовсім інше – коли росіяни офіційно зізнаються, що намагаються викинути на смітник принцип непорушності кордонів.

▪️Про будь-які компроміси можуть дозволити собі писати окремі ЗМІ, але жоден політик не прийме таке рішення. Хіба що той, хто готовий нести відповідальність за нові війни на Балканах та у Східній Європі, а можливо і на Заході.

▪️Якщо Україна не вступає до НАТО, де гарантії того, що Росія знову не нападе? Будапештський меморандум не спрацював. Хто дасть Україні гарантії? Була й інша ідея: нейтралітет, але озброєний. Як Фінляндія після 1940 р., за підтримки партнерів – із потужною армією, тотальною обороною і так далі. Але Росія домагалася скорочення українського війська. На цьому переговори зупинилися.

▪️”Кіпрський варіант” – коли є невизнана територія, але ніхто в нікого не стріляє – Росія цього не хотіла. Вона хотіла: визнайте Крим, Донбас, скоротіть армію, введіть російську мову, і тоді, повірте нам на слово, можливо ми на вас не нападемо. Це ментальність XIX століття. Могло скластися враження, що на переговорах був прогрес, але прогресу не було.

▪️Росія хотіла такі гарантії безпеки для України, на які вона могла накласти вето. Читай, не хотіла. За її сценарієм, Росія – один із гарантів, і без її рішення нічого не можна було зробити по суті те ж саме, що й у Радбезі ООН, де Росія ветує всі незручні їй ініціативи. Це з самого початку була гра в імітацію.

▪️Навіть якби Росія припинила вимагати, щоб в Україні офіційно ввели російську мову і поставили пам’ятники маршалу Конєву, Росія б не відступилася від питання кордонів і роззброєння України.

▪️Президент Анджей Дуда не вірив у договір на російських умовах. Дуда прагнув до прискорення інтеграції України з ЄС та відкриття шляху в НАТО. Ми говорили: Польща не погодиться на жодні рішення щодо України без України. Дуда значною мірою вплинув на еволюцію позиції США.

▪️Дуда краще за будь-якого іншого західного лідера володів інформацією про стан справ. У Дуди був проєкт російсько-українського договору. Він використовував цей проєкт, щоб показати, як діє Росія. Він цитував документ і казав, що у РФ немає намірів підписувати мир. Він запитав, хто з присутніх підписав би таке? Усі були одностайні.

▪️Я прочитав статтю в Foreign Affairs нашуміла стаття про те, що Україна була за крок від підписання договору, але Зеленський під впливом Заходу відмовився, цю статтю від корки до корки розібрав (https://www.youtube.com/watch?v=fb1CJHZPmow) Майкл Наки. Я – посол Польщі в Китаї, я знаю, що говорить російська дипломатія. Той документ, який потрапив до рук Foreign Affairs, очевидно, версія, підготовлена російською стороною. У тому документі йдеться про “Російську Федерацію” і “українську сторону”. Це типовий наратив російської пропаганди, яка уникає слова “Україна”. Не скажу, що автори статті працюють на Росію, просто іноді медіа так працюють. Вони просто отримали матеріал і вирішили його опублікувати.

▪️Російська пропаганда особливо активна в Китаї, Бразилії та Туреччині. Один із турецьких переговорників написав мені, що та стаття – це… дуже нецензурне російське слово.

▪️У ній завуальоване звинувачення Зеленського. Мовляв, він міг би вберегти нас від цієї трагедії, але не підписав мирну угоду 2022 року. Ще й тому, що хтось на Заході змусив його відмовитися від цього. Ті, хто не любить Зеленського, особливо в Україні, можуть підтримувати ці наративи. Але я запевняю: по-перше, він не міг; по-друге, його ніхто не примушував. Тут нема про що говорити.

▪️Всім дипломатам очевидно, що новина про те, що сталося в Бучі, не могла призвести до того, що група переговорників від України встане з-за столу. Навпаки. Це був момент разючого ослаблення Росії. Саме по собі зондування того, що російська делегація отримає нові інструкції і пом’якшить підхід, було варте того, щоб залишитися.

▪️Кажуть, “яструбом” був Борис Джонсон. Я не помітив значних розходжень між позиціями Джонсона і Дуди. Коли з Києва поверталася фон дер Ляйєн, я теж не помітив значних розходжень. Було багато розмов, але про те, як допомогти Україні.

▪️Цінність у переговорів все ж була – розроблявся механізм обміну полоненими і гуманітарні коридори.

▪️Усі війни завжди супроводжуються переговорами і закінчуються мирними договорами. Немає нічого неможливого. Я просто хочу сказати, що ті переговори з самого початку були в глухому куті. Думаю, відповідь проста: ключі до миру лежать не в Києві, а в Москві. Москва не бажала довгострокового миру.

30.05
2024

24.05
2024

Третій рік йде повномасштабна агресивна війна росії проти України. Геноцид на окупованих територіях, тортури та вбивства полонених, страти без суду та слідства, мародерство, зґвалтування, примусові переміщення цивільних за межі України. Напевно, вже не залишилося такого злочину, який би не чинили окупанти. Застосування заборонених міжнародними конвенціями засобів ведення війни, особливо проти мирних громадян та цивільних об’єктів, вже стало візитною карткою російської армії. Весь цивілізований світ здригається від фотографій і відео, які безальтернативно свідчать про факти злочинного порушення російськими військами будь-яких норм та правил ведення війни.

Серед заборонених боєприпасів, росія активно застосовує протипіхотні фугасні міни «ПФМ-1С» та «ПФМ-1», які називають «пелюстками», або «метеликами». Від вибуху цих досить «чутливих» та малопомітних на місцевості мін постраждали вже сотні людей. Невеликого розміру, у пластмасових корпусах зеленого або коричневого кольору – ці протипіхотні міни майже непомітні в траві або в кущах. Використання протипіхотних мін невиборчої дії — це справді велика проблема цієї війни, яка зберігається і лише посилюється. Це призвело до того, що територія України стала однією з найзабрудненіших мін у світі. І це несе велику загрозу громадянському населенню нашої держави.

При тому сама росія не знає меж в своїй цинічності. Українськи сапери виявляють такі незвичні підходи окупантів до розповсюдження мінно-вибухових предметів, які несуть загрозу саме цивільному населенню, зокрема дітям. Так, на вулицях Первомайського Харківської області виявили ліхтарики з вибухівкою замість батарейок, які детонують при вмиканні.

Як повідомляють представники ЗСУ, такі ліхтарики розкидають проросійські негідники по населених пунктах. Всередині замість батарейок –вибухівка. При вмиканні вона детонує. Заряд невеликий, але пошкодження кінцівок забезпечено.

Застосовуючи такі звірячі методи на території України, росія, в той же час, активно звинувачує в цьому нашу державу. Це черговий прояв гібридності у розрахунку на тиск з боку Західних партнерів та, як наслідок, зменшення допомоги для України.

22.05
2024

Чергове вдале влучення наших ракетчиків по базі рашистів. Ракети SCALP-EG “прилетіли” так званою “Академією внутрішніх справ”, у селищі Ювілейному у передмісті окупованого Луганська. Про це повідомив голова Луганської ОВА Артем Лісогор.

“У місцевих чатах луганчани підтверджують, що на місці влучення облаштоване військове містечко посеред цивільної забудови. До 2014 року в цьому районі працювала академія внутрішніх справ, яку потім уподобали рашисти”, – уточнив Лисогор.


Супутникові знімки підтверджують влучне влучення у розташування росіян.

Російський телеграм-канал зазначає, що “Академія МВС” використовувалася як командний пункт угруповання військ “Південь”. Крім того, повідомляється, що на момент удару в будівлі проводилася нарада. Внаслідок атаки загинули 13 російських військовослужбовців, ще 26 отримали поранення, у тому числі й командувач військ Південного військового округу Геннадій Анашкін.

22.05
2024

15.05
2024

14.05
2024

На кадрах друга лінія оборони фортифікаційних споруд на Харківщині, яка знаходиться на більш безпечній відстані від кордону з рф, що дало змогу побудувати із залученням приватного партнерства із застосуванням важкої техніки.
Процес її зведення інспектував ще в березні 2024 року голова ВЦА Олег Синєгубов.

13.05
2024

Олександр Яковець зазначив, що найбільш підготовлений рубіж – той, що розміщений на деякій відстані, що дозволяє використовувати й засоби інженерного озброєння, й залізобетонні споруди. Перед ним розташований рубіж, де працюють підрозділи Командування сил підтримки ЗСУ та Державної спеціальної служби транспорту.

“Перший рубіж і так званий передній край, звичайно, він утримується підрозділами, обладнується самими підрозділами. І тут говорити про використання важкої техніки, залізобетонних споруд, на жаль, немає можливості”, – заявив Яковець.

За його словами, перший рубіж на Харківщині розташований на відстані від 1,5 до 5-6 кілометрів від кордону з Росією. Це залежить від умов місцевості, природних перешкод та панівних висот. 

Крім цього, Яковець відмовився коментувати подробиці щодо другого рубежу оборони через міркування безпеки.

Водночас третій рубіж розташований на різній відстані, залежно від умов місцевості, від 17 до 35 кілометрів. З інженерного погляду він найбільш обладнаний – із встановленням залізобетонних споруд, як вогневих, так і для укриття і проживання особового складу.

Яковець також прокоментував заяву командира взводу розвідки 1-го стрілецького батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Дениса Ярославського щодо відсутності першої лінії фортифікацій і мін на Харківщині.

“Знаєте, коли це говорять експерти, які перебувають на відстані 700-1000 кілометрів до районів бойових дій, це ще можна якось зрозуміти. А коли військові, то, чесно кажучи, я цього не розумію. Інформаційні вкиди щодо можливості обладнання триповерхових бетонних споруд під вогневим впливом противника, м’яко кажучи, є абсурдними. І знецінюють ті зусилля, яких сьогодні дійсно докладають і військовослужбовці інженерних підрозділів, і цивільний персонал”, – наголосив голова Держспецтрансслужби.

13.05
2024

Слідчі Нацполіції оголосили підозру шахраям, які легалізували в Україні понад 25 млн грн незаконного прибутку, отриманого у співпраці з росією

Під час повномасштабного вторгнення фігуранти розміщували рекламу інвестиційних проєктів та освітніх курсів в російській пошуковій системі «Яндекс», соціальній мережі «Вконтакте» та на розважальному порталі «Дзен.ру». Таким чином просували товари та послуги російської держкорпорації Газпром та одного з найбільших банків росії «Тінькофф».

Для оплати послуг з розміщення реклами та конвертації отриманих коштів У криптовалюту, фігуранти використовували московську криптобіржу «Garantex». В Україні, Великобританії та США на неї наклали санкції, щоби завадити росіянам уникнути фінансової блокади, запровадженої після вторгнення в Україну.

Гроші з підсанкційної російської біржі обготівковувались в Україні через неофіційні обмінні пункти, після чого вносились на банківські рахунки через підставних осіб, які не знали, що беруть участь у злочині.

Таким чином без сплати податків фігуранти встигли легалізувати в Україні більше 25 мільйонів гривень, отриманих у ході співпраці з росією.

10.05
2024

9.05
2024

Ось так проходять навчання мобілізовані у одному з центрів підготовки Збройних сил України.

8.05
2024

Рашистські війська вже робили спроби захопити Сумщину. Їм навіть це не вдалося. Але мешканці вирішили окупантам про всяк випадок нагадати, що у разі ще однієї спроби, в них земля буде горіти під ногами, як це було з нацистами під час Другої світової війни. Бо Сумщина – це край, де воювали бійці Першої Української партизанської дивізії під проводом легендарного українського ватажка – Сидора Артемовича Ковпака. Кожен окупант та колаборант буде знищений, нагадують місцеві патріоти на фоні пам’ятника командувача партизанським рухом.

7.05
2024

“Той, хто між війною та ганьбою обирає ганьбу, отримає і війну і ганьбу”
Вінстон Черчилль ©️
Якщо росія захопить Україну, всіх чоловіків вона поставить в стрій і відправить на м’ясні штурми. Саме так вони зробили спочатку в Криму, потім на Донбасі, потім в окупованих частинах Запоріжжя та Херсонської області. Саме так завжди робить окупант. Кожен має замислитись над цим.

3.05
2024

Авіація рф залишається значною загрозою для сил оборони України, особливо це помітно у прифронтових районах, де ворог КАБами рівняє з землею міста та села. Часто російські бомби не потрапляють у ціль, але більшість все ж, за рахунок великого радіусу дії, вражають цілі. Ф-16 із західним озброєнням кращі ніж наявні Міг-29 для виконання бойових завдань, але навіть, коли Україна отримає перші Ф-16, це не гарантує швидкого нівелювання цієї загрози. У російських пілотів більше льотного досвіду, досвідченіші наземні служби, ніж швидко перенавчені українські та більше злітно-посадкових смуг поблизу лінії зіткнення, але з часом Україна може досягнути паритету.

Російські дрони-розвідники Supercam та Zala продовжать давати змогу вести аеророзвідку в оперативному тилу ЗСУ біля третьої лінії оборони завдяки покращеній оптиці. Часто, саме вони «доводять» на ціль балістичні ракети – “Іскандери” чи їхні північнокорейські аналоги.

Пострадянський протиповітряний арсенал України для ЗРК “Оса”, “Стріла” чи комплексів “Тунгуска” з ракетами з наведенням по фотоелементу або з підривом неконтактних підривників біля цілі добре показав себе у цій війні проти різноманітних дронів. Але ці тисячі ракет, що дісталися Україні від СРСР, закінчуються. Так само вичерпується запас “Стінгерів” після атак сотень крилатих ракет, “Шахедів”, “Орланів” та інших розвідувальних дронів. А поки є дефіцит із засобами ППО, все більше російських безпілотників проникає в тактичний та оперативний тил ЗСУ і може наводити високоточну зброю та балістику.

Західна допомога Україні продовжується.

Зараз на Заході укладаються контракти по закупівлі боєприпасів для ЗСУ, у Німеччині відновлюється виробництво “розумних мін”, а завод снарядів 35х228 мм для “Гепардів” вийде на планову потужність у середині 2024 року.

Україна локалізує виробництво “Байрактарів”, безпілотники зарекомендували себе під час повномасштабного вторгнення і їх продовжують застосовувати. До того ж, працює “коаліція дронів”, в рамках якої Франція, Німеччина, Британія та інші передають Україні сотні дронів-камікадзе та розвідувальних апаратів.

Окрім того, Польща, Німеччина, Румунія, Іспанія та Нідерланди збираються купити до 1 тис. ракет PAC-2 GEM-T з можливістю “працювати” по балістичних цілях з неконтактним підривником. Щодо снарядів, то є перспективи отримати 1,5 млн 155-мм боєприпасів від країн ЄС, зокрема і за рахунок “чеської ініціативи”.

Нещодавні пакети допомоги від Німеччини є найкращим показником того, що Європа посилює підтримку України – 130 БМП Marder модернізованих до версії “1А3” та кілька сотень дронів поїхали на підсилення ЗСУ.

Мобілізація українського тилу буде надзвичайно важлива.

Існує багато варіантів для мобілізації тилу, наприклад:

  1. просити у союзників верстати та проводити реформу ПТУ (наприклад, у першу зміну там навчатимуться студенти, а в дві інші йтиме виробництво для ВПК).
  2.  децентралізація та перенесення виробництва до передмість. Організувати на одному підприємстві виробництво лише корпусів та лиття, на іншому – підривників, а збирати все це на десятках невеликих майданчиків.
  3. перенесення виробництва та створення у Східній Європі робочих місць для українських біженців.

Загалом військове виробництво в умовах війни цілком реальне – німці під час Другої світової нарощували ВПК під стратегічними бомбардуваннями союзників і могли виробляти сотні тисяч тонн бомб на рік.

Потенційні напрямки атак ворога.

Часів Яр та його висоти є воротами на Костянтинівку й далі до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Противник там має можливість ховатися в руїнах Бахмута і накопичувати сили, а також працювати з-за міста авіабомбами. Він намагатиметься вибити ЗСУ біля Кліщіївки та форсувати канал Сіверський Донець-Донбас. А наступ на Куп’янськ – це боротьба за логістику.

Якщо ЗСУ там відіб’ються, то це вже буде загроза російським лініям – у навколишніх лісах буде важко викопати три лінії бетонних укріплень.

Кремінна-Сватове – це важлива артерія, “передпілля” залізничної гілки на Старобільськ. Росіяни хочуть просунутися тут, щоб ЗСУ не били залізницю “Хаймарсами” та дронами, вони витрачають величезні ресурси в атаках на села та посадки в цьому району і до Куп’янська. Вони намагаються відсунути високоточне озброєння ЗСУ від окупованої залізниці.

Крім того, армія РФ кілька разів з минулого року намагалася просунутися під Вугледаром, регулярно залишаючи там десятки одиниць техніки, включно як з танками Т-72Б3 випуску 2022 року, так і старими Т-55.

Тобто йтиме позиційна війна у стратегічно важливих секторах – велику роль відіграватимуть не лише інженерні укріплення, а й наявність військового “валового продукту”: мін, важкого піхотного озброєння, вагонів снарядів.

Висновок.

росія програла “швидку” війну проти України, яку планувала в 2022 році, але прагне або заморозити ситуацію, провести роботу над помилками й спробувати знову, або передавити ЗСУ на полі бою людськими хвилями та масивами техніки.

Ворог накопичує ракети для ударів по тилу та оснащує нові підрозділи – танкові й артилерійські бригади та полки.

Агресор налаштований на затяжну воєнну кампанію, можливо, техніки вистачить лише до кінця року, але кремль, поставив все на кін цієї війни і готовий витратити всі свої ресурси на роки вперед, аби зайняти максимум українських територій.

30.04
2024

Момент вчорашнього удару касетним “Іскандером” по Одесі.
Посеред дня по місту, по мирному населенню…
Відео – місцеві ЗМІ.

24.04
2024

Війна, особливо тривала та насильницька, може спричинити значний стрес та травму. Люди, які пережили воєнні конфлікти, можуть втратити віру в світ, людей і себе. Це може призвести до розвитку пригніченості та втрати мотивації.

Апатія означає відсутність інтересу, емоційну відстороненість і відчуття втомленості від життя. Демотивація проявляється у втраті мотивації до руху вперед і досягнення цілей. Важливо зрозуміти, що апатія та демотивація під час війни — це реакція на складні життєві обставини, а не психологічна вада. Надзвичайно важливо надавати підтримку та розуміння людям, які переживають ці емоційні стани. Психологічна підтримка, спілкування з близькими, групові заняття або терапія можуть допомогти знайти шлях до одужання та відновлення мотивації.

Чому ми й досі відчуваємо апатію, пригнічення та відсутність сил після другого року війни? Апатія та пригніченість можуть продовжувати впливати на життя людей з кількох причин. Війна — це тривалий і складний процес, що супроводжується значними емоційними, фізичними та соціальними викликами. Ось декілька факторів, які можуть пояснити, чому брак мотивації і пригніченість можуть тривати:

  1. Тривалість стресу: Перебіг війни може тривати протягом багатьох років, що викликає тривалу емоційну напругу. Постійні загрози, страх, втрати та переживання можуть виснажити людські ресурси і спричинити зневіру та пригніченість.
  2. Травми і втрати: Військові дії можуть призвести до серйозних травм і втрат, як фізичних, так і емоційних. Втрата близьких людей, руйнування майна, порушення особистої безпеки — все це може спричинити тривалу пригніченість та втрату віри в майбутнє.
  3. Постійна нестабільність: Військові конфлікти часто супроводжуються постійною нестабільністю, невизначеністю та змінами у житті людей. Ця нестабільність може ускладнити планування майбутнього і спричинити втрату мотивації.
  4. Недостаток ресурсів і підтримки: Війна може призвести до обмеження доступу до основних ресурсів, таких як їжа, вода, медична допомога та соціальні послуги. Недостатність підтримки та ресурсів може поглиблювати психологічний дискомфорт і збільшувати відчуття пригніченості.
  5. Втрата надії: Чим триваліше триває війна, тим більше людей може втрачати надію на завершення конфлікту та повернення до звичного життя. Почуття безвихідності та втрата надії можуть сприяти розвитку депресивних станів.

Ці фактори підкреслюють, що військові конфлікти мають тривалий та складний вплив на психологічний стан людей. Для подолання депресії та пригніченості важливо надавати психологічну та соціальну підтримку, відновлювати доступ до ресурсів та сприяти стабільності та безпеці.

Як знайти мотивацію для продуктивної роботи під час триваючої війни може бути важким завданням, але не неможливим. Ось декілька порад, які можуть допомогти вам знайти мотивацію та продуктивно працювати, навіть у таких непевних умовах:

Знайдіть свою мету: Спробуйте зосередитися на тому, що дійсно важливе для вас і як ваша робота може сприяти досягненню цієї мети. Сконцентруйтесь на значущості вашої праці і як вона може вплинути на життя інших людей.

Розплануйте свої завдання: Розбийте свою роботу на менші, керовані завдання. Це допоможе зробити процес більш досяжним і контрольованим. Поставте собі малі, конкретні цілі і відстежуйте їх виконання. Створіть режим та розподіліть час:

Стабільний режим роботи: Врахуйте обмеження та небезпеки, з якими ви зіткнулися. Створіть розклад, який включає робочий час, час для відпочинку та час для саморозвитку. Дотримуйтесь цього розкладу, щоб зберегти структуру і дисципліну.

Знайдіть підтримку: Поділіться з колегами, сім’єю або друзями: Розмовляйте з кимось, хто може зрозуміти ваше положення. Поділіться своїми почуттями і переживаннями. Підтримка соціального оточення може допомогти вам витримати та знайти мотивацію.

Зберігайте здоров’я та добробут: Піклуйтеся про своє фізичне і психічне здоров’я: Навіть у важких умовах важливо дотримуватися здорового способу життя. Здорове харчування, фізична активність та здоровий сон можуть підтримувати вашу енергію та настрій.

Знайдіть джерела надихаючої інформації: Читайте, дивіться або слухайте історії успіху, мотивуючі промови або інші матеріали, які вас надихають. Це може допомогти підтримати вашу мотивацію та позитивний настрій.

Навчайтеся і розвивайтеся: Використовуйте цей час для покращення своїх навичок або навчання чогось нового. Розвиток особистості і освіта можуть стимулювати вашу мотивацію і допомогти вам розвиватися навіть у складних умовах.

Пам’ятайте, що знаходження мотивації під час триваючої війни може бути викликом, і це може зайняти певний час. Будьте терплячими з собою і шукайте малі кроки вперед, щоб працювати, підтримувати свою мотивацію та продуктивність.

Збереження мотивації до навчання під час тривалої війни має вирішальне значення з кількох причин.

Для розвитку особистості.

Навчання та постійне здобуття знань є важливими складовими розвитку особистості. Війна може обмежувати можливості фізичного розвитку, але навчання дозволяє розширити свій розум і розвиватися інтелектуально. Це може допомогти зберегти позитивний настрій та віру в майбутнє.

Для підготовки до майбутнього.

Навчання є важливим для підготовки до майбутнього, незалежно від того, яким воно буде. Набуті знання та навички можуть стати основою для подальшої кар’єри, самореалізації та відновлення після війни. Це допоможе зберегти надію та впевненість у власних можливостях, зокрема, для працевлаштування.

Для зміцнення психологічної стійкості.

Навчання може допомогти зміцнити психологічну стійкість в умовах війни. Знання надають людині впевненість, адаптаційні навички та ресурси для подолання викликів. Вони допомагають краще зрозуміти світ навколо і розвивають ментальну гнучкість для ефективного реагування на нові ситуації.

Для побудови майбутнього суспільства.

Навчання є фундаментом для побудови майбутнього суспільства після війни. Якщо люди зберігають мотивацію до навчання, вони зможуть впроваджувати нові ідеї, інновації та розвивати соціально-економічну структуру. Навчання може сприяти відновленню та розбудові післяконфліктного суспільства.

Отже, збереження мотивації до навчання важливе під час війни, оскільки воно сприяє особистісному розвитку, підготовці до майбутнього, зміцненню психологічної стійкості та побудові майбутнього суспільства. Навчання стає тією моральною та інтелектуальною опорою, що допомагає людям зберегти надію та протистояти випробуванням, які несе війна.

НЛП може суттєво допомогти підтримати мотивацію та здоровий ґлузд під час війни.

НЛП допомагає усвідомити та перевірити свої внутрішні програми або переконання, які можуть впливати на вашу мотивацію. Часто люди мають негативні переконання, такі як “Я не здатен” або “Нічого не можна змінити”. Використання технік НЛП, таких як “переформулювання” або “зміна підсвідомих образів”, може допомогти перетворити ці негативні переконання на позитивні та мотивуючі.

Використовуючи техніки візуалізації та асоціації, НЛП допомагає створити внутрішні образи успіху та досягнень. Ви можете уявити себе в майбутньому, досягнувши своїх цілей, відчуваючи емоції та зорові образи успіху. Це може надихнути вас та підтримати мотивацію для досягнення цих цілей, навіть у скрутні часи.

Використання метафор у НЛП може бути ефективним способом стимулювати мотивацію. Створіть метафоричну історію або образ, який відображає вашу ситуацію та внутрішній стан. Це може бути історія про витримку, перетворення або перемогу, яка надихне вас і підтримає вашу мотивацію. Цього люди навчаються на базовому рівні НЛП – курсі НЛП-Практик.

19.04
2024

У березні російське Сочі приймало Всесвітній фестиваль молоді. І поки тисячі його учасників проводили час під пропаганду на престижному курорті, до Луганська повезли невелику групу іноземних ентузіастів налагоджувати «міжнародні відносини» з окупантами. Осінтери Центру готовності цивільних з’ясували деякі цікаві деталі візиту та ризик цієї мандрівки.

Із фестивалю у Сочі на псевдовибори у Луганськ: пропагандистські контрасти для іноземної молоді

15.04
2024

Армія морських дронів «Sea Baby» може запросто «закрити» багатомільярдний флот у портах базування, не даючи йому виконувати бойові завдання. Про це сказав співробітник військової контррозвідки СБУ, який керував морським дроном «Sea Baby», що вразив Кримський міст у 2023 році.

«Сотня-дві таких дронів може зробити флот тягарем, а не корисним інструментом у досягненні військових цілей, адже він просто не зможе нікуди рипнутися», — зазначив спецпризначенець СБУ.

Він також поділився унікальною інформацією про нове покоління дронів «Sea Baby». Вони мають покращені аквадинамічні й технологічні характеристики та можуть проходити понад 1 тис. км. з більш як 1 тонною корисного навантаження несучи різні види озброєння.

Олександрійський тиждень

Олександрійський тиждень