«Щастя бути разом» – нова вистава народного театру

23 березня о 18.00 на сцені Палацу культури «Світлопільський» – прем’єра! Народний аматорський театр представить нову виставу – драму «Щастя бути разом» за п’єсою американської драматургині Віньї Дельмар. Авторка відома своїми щирими та емоційними творами, які розкривають глибини людських стосунків та змушують співпереживати героям.

Коли футляр перетворюється на крила

У холі Олександрійського театру 13 березня відкрилася цікава фотовиставка. Світлини демонструють ставлення дітей до шкільної форми, яка колись була обов’язковою. Фотопроєкт має назву «Суб’єктність», його автор – учитель, журналіст, фотограф, автор книги «Барокові закапелки Олександрії», засновник і директор культурно-освітнього центру «Толока» у Попельнастому Валерій Жванко. Авторська ідея проєкту – залишити за дітьми право вибору, в чому ходити до школи. Під час зйомок діти експериментували з шинеллю гімназиста, яку Жванко назвав «імперським футляром». Це репліка форменого одягу олександрійських гімназистів початку минулого століття, яку пошили спеціально для проєкту. Учасниками фотосесій стали понад 100 дітей різного віку з Олександрії, Дніпропетровщини, Харківщини, Кропивницького – учні сільських та міських шкіл, екскурсійні групи, танцювальні колективи, спортсмени, вихованці приватного дитячого садочка, переселенці з зони бойових дій.
За умовами проєкту, під час зйомок сучасні українські діти обігрували «імперський футляр». Це репліка колишньої обов’язкової учнівської форми – шинель Олександрійської чоловічої гімназії. Учнівська форма в царській росії мала підкреслювати високий статус гімназистів і відокремлювала майбутню імперську еліту від «невчьоного» простолюду.

Проблеми олександрійського онкодиспансеру: звідки все почалося і куди рухатись далі?

Наприкінці минулого року значний сус-пільний резонанс мали реорганізаційні заходи стосовно оптимізації (простіше – закриття) олександрійського онкологічного диспансеру, а також і реорганізація ще двох диспансерів, розташованих у місті. При цьому значна частина обурених відгуків у соцмережах та в усних обговорюваннях жителів міста спрямовувалась у бік міської влади: мовляв, чому вона це зробила (допустила)? Чому такі заклади, як спочатку протитуберкульозний диспансер, наркодиспансер, шкірвендиспансер і в кінцевому підсумку – онкодиспансер були закриті? Але попри всі намагання пояснити, що дані медичні заклади підпорядковані зовсім не Олександрійській міськраді, а Кіровоградській обласній раді, багато хто все одно залишився твердо переконаним, що міська влада може все: хоче – відкриває лікарні, а хоче – закриває їх без жалю і сумнівів…
Чергову спробу з трибуни донести до громади справжню причину зробив на недавній сесії депутат, медичний працівник за професією, голова постійної комісії міської ради з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства, соціального захисту населення Олег Носов. Зокрема він сказав таке: