Коли футляр перетворюється на крила

У холі Олександрійського театру 13 березня відкрилася цікава фотовиставка. Світлини демонструють ставлення дітей до шкільної форми, яка колись була обов’язковою. Фотопроєкт має назву «Суб’єктність», його автор – учитель, журналіст, фотограф, автор книги «Барокові закапелки Олександрії», засновник і директор культурно-освітнього центру «Толока» у Попельнастому Валерій Жванко. Авторська ідея проєкту – залишити за дітьми право вибору, в чому ходити до школи. Під час зйомок діти експериментували з шинеллю гімназиста, яку Жванко назвав «імперським футляром». Це репліка форменого одягу олександрійських гімназистів початку минулого століття, яку пошили спеціально для проєкту. Учасниками фотосесій стали понад 100 дітей різного віку з Олександрії, Дніпропетровщини, Харківщини, Кропивницького – учні сільських та міських шкіл, екскурсійні групи, танцювальні колективи, спортсмени, вихованці приватного дитячого садочка, переселенці з зони бойових дій.
За умовами проєкту, під час зйомок сучасні українські діти обігрували «імперський футляр». Це репліка колишньої обов’язкової учнівської форми – шинель Олександрійської чоловічої гімназії. Учнівська форма в царській росії мала підкреслювати високий статус гімназистів і відокремлювала майбутню імперську еліту від «невчьоного» простолюду.

Проте не всі гімназисти були в захваті від своєї учнівської форми. Товариш Дмитра Чижевського по Олександрійській чоловічій гімназії якось розповів: «Я згадав учителя фізики Йовановича, серба. Він, мабуть, хотів зробити кар’єру на службі в школі, тому чіплявся до учнів, навчав їх «дисципліни». Гімназисти мусили носити приписані правилами кашкети з царським гербом на околичку. Ми, «вільнодумці», в зимові холодні дні надягали смушеві шапки – чорні і сиві. Раз мене побачив Йованович на вулиці в незаконній шапці і доніс інспекторові Гергієві Коморному. За сиву шапку мені висловлено догану. “Шкода, – сказав Чижевський. – Треба було б цьому “навуходоносорові” (так ми називали доносителів) порозбивати вікна…”
– Усі діти-актори напередодні або під час зйомок отримали інформацію про нашого видатного земляка Дмитра Чижевського, його дитячі і юнацькі роки в Олександрії, яку вони з Панасом Феденком називали «Сонгородом», – розповів Валерій Жванко. – Вони не тільки розбудили Олександрію і світ своїми науковими дослідженнями і працями, коли стали дорослими. Не тільки «побили глеки» з імперською, а потім і з радянською владою. Якось у дитинстві, захищаючи справедливість, ці розбишаки реально побили вікна «рудому попу»… Бунтівна натура, громадянська непокора наших земляків, їхня боротьба за власну незалежність має продовження в сучасній Україні.
Сподіваємося, що нове покоління українців уже ніхто не зажене у стійло імперії чи «назад в СРСР». Наш проєкт саме про це. Про «панцир», який може уніфікувати і зламати особистість, а може перетворитися на «крила», що підносять не тільки тіло, а й душу до високої мрії про своє призначення на Землі. Коли дитина їде на роликах, на скейті, на самокаті, шинель, накинута на плечі, перетворюється на “крила”. Діти намагалися жити в сучасному і показати різницю в ментальності однолітків, які йшли на службу в російській імперії, адже шинель – це одяг, уніформа, статус, але це і особиста закритість.
Шинель – це реконструкція, репліка учнівської форми Олександрійської чоловічої гімназії. Основу знайшла волонтер Любов Мороз, пошила шинель костюмер Палацу культури «Світлопільський» Оксана Василяка.
Діти-актори одягалися на зйомки у звичний та зручний для них одяг, в якому почуваються комфортно. Під час зйомок вони поводилися природно, навіть дуркували, і це контрастувало з футляром-шинеллю, яка має різний вигляд на моделях. Кожна світлина унікальна, як і кожна особистість.
– Свій образ я продумувала сама, – поділилася враженнями від зйомок одна з учасниць проєкту Єва Петрушевська. – Мала одягтися так, як я хочу, щоб виразити свій внутрішній світ і показати це тому, хто буде переглядати фотографії. Ми хотіли продемонструвати різницю двох світів.
Валерій Жванко наводить інформацію для довідки: «Устав гімназій і училищ повітових та парафіяльних» було затверджено 8 грудня 1828 року. Цей документ насаджував у навчальних закладах муштру, узаконював у початковій і середній школі фізичні покарання. Встановлювалася система найсуворішого нагляду за учнями і викладачами, прискіплива регламентація умов їхнього життя, навчання та поведінки».
Радянська шкільна форма фактично копіювала гімназійну форму царської росії. Єдина радянська шкільна форма була введена в добу Сталіна. Шкільна форма СРСР для хлопчиків була сірого кольору і складалася зі штанів і сорочки, по типу солдатської гімнастьорки. Доповнювалася вона широким поясом з масивною пряжкою і кашкетом з кокардою. Одягати укорочені бриджі або шорти – заборонялося. До гімнастьорки був обов’язковим ремінь з чорної шкіри з пряжкою жовтого металу та кашкет зі шкіряним ремінцем. На кашкеті закріплювався знак з жовтого металу: сонячні промені з літерою «Ш», оточені гілочками лавра. Такий само знак мав бути на пряжці пояса. Дозволялися тільки чорні черевики чи напівчеревики. Сандалії або будь-яке літнє взуття заборонялося.
Для дівчаток дозволялися лише найпростіші зачіски. Довге волосся, зазвичай, вкладалося у стандартну зачіску – коси. «Модельні зачіски» до кінця 1950-х років були під суворою забороною. Дозволялися повсякденно – чорні або коричневі банти, білі – тільки у святкові дні. Банти інших кольорів правилами не дозволялися. В цілому ж форма для дівчат практично повністю копіювала форму російської дореволюційної гімназії.
Шкільна форма зразка 1947 року майже в усьому копіювала фасон учнівської форми класичних гімназій – і за кольором, і за кроєм, і за аксесуарами.
І тільки на початку 1960-х років у рамках загальних тенденцій так званої «відлиги» шкільна форма була змінена у бік відходу від воєнізованості…
Переглянути виставку можна у Палаці культури «Олександрійський театр» до 25 березня з 10.00 до 17.00. Вхід безкоштовний, але працюють благодійні скриньки.

О.Маріїнська