На 20-річчя Валентина Петрівна подарувала онучці свою каблучку. Цей золотий перстень їй колись у молодості привіз із іншого міста чоловік. “Маркіз” з величезним рубіном. Тоді такі були в моді та коштували дорого. Вони були показником статусу, тому їх особливо полюбляли почесні працівники радянської торгівлі. Разом з величезним начосом на голові і золотими зубами, унизані «маркізами», «поцілунками» та печатками пальці справляли на простих робітників незабутній ефект.
[Читати детальніше]
У той час, коли БАМ добудовувався і заселявся, ПТУ №17 було найпопулярнішою «бурсою» в місті, і у дев’ятиповерховому гуртожитку поряд з ним жили учні і молоді працівники ОЕМЗ, у прибудові до нашого будинку на вулиці Гетьмана Мазепи, 29, відкрився магазин. Новий. У ньому було багато відділів, і ми часто бігали туди просто так, як на екскурсію. Подивитися було на що, а головне – тут працював відділ іграшок. І коли у когось з дворової компанії з’являлася нова скакалка, м’яч або лялька, ми всі точно знали, де це куплено. І всім хотілося такого самого. Але не кожному щастило.
[Читати детальніше]
Світлина відомого олександрійського фотохудожника Віталія Попкова визнана найкращим фото Кіровоградської області у конкурсі «Вікі любить пам’ятки-2023». На знімку зображений Палац культури «Олександрійський театр».
[Читати детальніше]
