Російська пропагандистська машина активно поширює вигадки про «звірства» українських військових у прифронтових зонах, щоб дискредитувати ЗСУ та перешкодити евакуації мирного населення. В рамках цієї інформаційної кампанії залякування використовується місцеве населення, а основним інструментом є надумані розповіді.
Пропагандисти вкотре застосовують перевірений метод — публікують історії місцевих мешканців, нібито свідків «злочинів» українських військових. У таких матеріалах ідеться про «розстріли» за відмову евакуюватися та «полювання» на дітей, хоча жодних підтверджень не надається. Більше того, «свідки» самі визнають, що не бачили подібних подій, а «чули від когось».
Ці фейки спрямовані на те, щоб залякати жителів прифронтових територій і переконати їх не приймати допомогу ЗСУ для евакуації з небезпечних районів. Мета — утримати цивільних у зоні бойових дій, обмежити маневри української армії та використати людей як «живий щит».
Завдяки таким маніпуляціям російська пропаганда намагається створити образ окупаційних військ як «рятівників» місцевого населення, водночас демонізуючи дії українських захисників.
Акторка народного аматорського театру Палацу культури «Світлопільський» Наталія Кірєєва вміє бути переконливою у будь-якому образі. Їй подобаються комедійні вистави, але режисер Юрій Дзбановський бачив її у серйозних драматичних ролях.
[Читати детальніше]
На останній позачерговій сесії Олександрійської міської ради було вирішено виділити кошти з місцевого бюджету для підтримки фінансово-економічного стану комунального підприємства «Теплокомуненерго». Як наголошувалося, це стало особливо необхідним в умовах підготовки до початку опалювального сезону 2024-25, який уже зовсім близько. І це не перший такий «транш» протягом поточного року, спрямований міською владою теплогенеруючому підприємству. На які потреби використовувалися бюджетні кошти, як триває підготовка до осінньо-зимового періоду і в якому стані готовності перебуває підприємство напередодні «старту» – на ці запитання відповідає директор КП «Теплокомуненерго» Ярослав Волощенко.
[Читати детальніше]
В’ячеслав Андрійович все життя дбайливо зберігав сімейну реліквію – пожовклий від часу зошит: лист з фронту, написаний 11 листопада 1944 другом його батька, осетином. Текст листа, адресованого його матері, В’ячеслав Андрійович знав напам’ять та цитував. У ньому повідомлялося про смерть батька, старшини ескадрону Андрія Прохоренка.
Коли прийшов цей лист, В’ячеслав Прохоренко був п’ятирічним хлопчиськом. Але події воєнних років міцно врізалися в дитячу пам’ять, і він усе життя пам’ятав їх ясно, начебто це було вчора.
[Читати детальніше]
