Справжнi мисливцi не лише полюють

    Кілька днів тому закінчився визначений законодавством сезон полювання на хутрового звіра. Про цю подію, а також взагалі про справи мисливські у розрізі сьогодення ми розмовляємо з головою Олександрійського районного товариства мисливців і рибалок Володимиром Гордовим. А передусім – про те, що восени так схвилювало населення Олександрійщини: збільшення популяції вовків на її території.

  – Так, сірі хижаки справді докучали людям: наприклад, дійшло до того, що у с. Шарівці вовки проламали дах кошари, проникли всередину і порізали овець місцевого господарства. Також багато було нарікань від людей у Червоній Кам’янці: селяни втратили декілька кіз, протягом листопада минулого року нападали вовки на домашніх тварин і в Косівці та Костянтинівці. Звісно, мисливці нашого товариства проводили відстріл, їхніми трофеями стали 12 особин вовків.

   До речі, 22 січня закінчився сезон полювання на хутрових. Але я щойно відвіз клопотання до Кіровоградського лісництва і до мисливствознавців, щоб нам надали дозвіл на відстріл хижаків з 4 лютого, отож полювання, згідно з цим дозволом та складеними графіком і списком мисливців, які входять до групи з відстрілу, буде проводитися по 26 березня.

   – Тобто полюватимете не лише на вовка?

   – Так, крім вовків, на лисицю і єнотовидну собаку.

  – Ці види також перевищують граничну чисельність?

 – Лисиць у нас зараз налічується в середньому 92 особини на 1 тисячу гектарів. Приблизно така ж кількість була і минулого року. Це взагалі у межах норми, але лисиця найбільш небезпечна як рознощик збудника хвороби на сказ. Тому і ми самі працюємо на відстрілі з дотриманням заходів безпеки, адже лисиця небезпечна навіть не обов’язково будучи хворою, бо може бути просто носієм сказу. Отож ми завжди при собі маємо гігієнічні рукавиці, господарське мило, аптечку. Мисливським собакам обов’язково проводимо профілактичне щеплення.

   – Чим шкідлива єнотовидна собака?

  – Вона зазвичай людям шкоди не приносить, на відміну від лисиці, яка може і на подвір’я заходити, і що найстрашніше – здатна, як я вже сказав, розносити страшну хворобу. Випадків розповсюдження збудника сказу єнотовидними собаками я не знаю. Шкідлива вона переважно тим, що розорює гнізда водоплаваючої птиці, але не тільки її. Щодо вовків – у нашому регіоні я також не чув, щоб вони розносили сказ.

    До речі, відстріл хижаків стосується не лише тварин, а й хижих птахів – сорок, сірих ворон. Знаєте, одного часу була думка не вважати хижим птахом крука. Я дивувався: хто таке вигадав? Круки хапають не лише домашню птицю – вбивають будь-яких менших птахів і тварин. У позаминулому році сам бачив, як у полі два круки напали на кота і заклювали його. І це сталося дуже швидко: по кілька разів ударили (а там дзьоб, як долото – до 10 сантиметрів довжиною) – і все… Так само легко вбивають їжаків тощо. Достатньо й інших пернатих хижаків: минулого року я сам підстрелив кібця на підйомі, а той тримав півкуріпки у лапах… Сойка теж вважається хижим птахом, хоча і щодо неї теж велися «наукові» суперечки.

   – Можливо, у нашій екосистемі такі хижаки, як вовки, взагалі зайві?

  – Я з вами не погоджуся. У невеликих кількостях (не таких, як недавно спостерігалося) вовк потрібний. Як би там не було, але він природний санітар, очищає наше довкілля від хворих тварин. Так само і лисиця. Так, вона хитра і шкідлива, але знищуючи гризунів, лисиця регулює їхню кількість і цим приносить користь людині та довкіллю. Хоча ветеринари вважають інакше: кажуть, без неї було б спокійніше. Он у Новій Празі був випадок: забігла у село лисиця і погризлася з чиєюсь собакою. Ветеринарна служба, люди вжили всіх можливих заходів безпеки. Потім мисливці лисицю відслідкували і застрелили, лабораторні дослідження показали, що вона не заражена, але сама подія наробила великого переполоху. Тому про всяк випадок лисиць треба відстрілювати у першу чергу, адже і без сказу у селян іншого клопоту вистачає. Он минулого року, як відомо, був спалах африканської чуми свиней. Ми тоді проводили відстріл диких кабанів, здавали на аналіз. На щастя, ні разу збудника хвороби не виявилося. І трупів загиблих свиней ми також ніде не знаходили. Зате зараз у сусідньому Онуфріївському районі виявлено африканську чуму свиней, там проводиться депопуляція поголів’я. Небезпечне сусідство…

   – Членство товариства не зменшується?

  – Минулого року було 680 осіб, у цьому році станом на 1 січня – 710. Мисливці у нас – народ свідомий: довго умовляти не треба, варто лише зателефонувати про відстріл – і обов’язково зберуться. Можливо, не всі знають: первинні організації мисливців, крім іншого, займаються на своїх територіях і заготівлею кормів – сіна, «віників», кормових зернових відходів, солі. Особливо добре йдуть сіно і сіль, їх не лише зайці і кози підбирають, а навіть і лисичка по сіль приходить. До речі, 28 числа у нас відбудеться щорічна конференція.

   – Мисливство зараз – дороге задоволення?

  – На жаль, це так. Найдешевші мисливські набої – по 14-15 гривень за штуку. Але в залежності від типу шроту бувають і значно дорожчі. А якщо з кулею, то можуть бути і по 50, і по 80 гривень за один набій. Це я маю на увазі набої для гладкоствольної мисливської зброї. Ми самі для єгерської служби по діючих цінах закуповуємо, а ще ж треба пальне для машини… Але нікуди не дінешся, біотехнічні заходи виконувати треба.

   Так, задоволення недешеве. Але люди, які віддані цій справі… Розумієте, коли підходить період початку полювання, я напередодні ніч не сплю. І не тільки я: від інших також чув. Або кажуть: «Та я вже наче й не виходжу далеко. Але все одно пройшов трохи по степу, не важливо – добув ти дичину, чи ні, але зовсім по-іншому відчуваєш життя, інші думки з’являються при спілкуванні з природою… Воно у кожного своє – хтось захоплюється тільки риболовлею, а хтось і мисливством. Знаєте, якось під час полювання я навіть вірша склав. Само собою склалося в голові, потім приїхав, швиденько записав, щоб не забути. І між іншим, не я один такий.

   Якби ще люди ставилися до природи так, як треба… Якось у с. Веселому розробляли покинуті землі. Потім ми бачили, як після обробки полів дисковими боронами залишається багато побитих куріпок, фазанів, зайців: ширина захвату борони до 30-ти метрів, і вони встигають лише відбігти від трактора, але ж не від борони. І що тут зробиш – кому скаржитися? Хлопці кажуть: та ми й так починали поле з середини, щоб живність могла на краї вискакувати… Таке життя: ми у відповіді за наше довкілля, наших братів менших, бо нам тут жити. Що дітям і онукам залишимо після себе?

О.Наріжний