Як захистити дітей

Нещодавно ми розповідали про спеціалізовану службу первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, але напередодні Дня захисту дітей, що відзначається в Україні 1 червня, вирішили знову повернутися до цієї чутливої та важливої теми.

Керівник служби Юлія Банковська повідомила, що з початку 2023 року в Олександрії зафіксовано 15 фактів насильства над дітьми.
– Здебільшого фіксуються випадки фізичного насильства, – розповідає Юлія. – На жаль, ще й досі ми стикаємося з наслідками пострадянського виховання, коли фізичне покарання було нормою. Тому ми працюємо з такими сімями, підвищуємо рівень знань щодо ефективних методів виховання дітей, розяснюємо, що методи фізичного покарання є насильством відносно дитини і карається законом, тому, що це принижує особистість дитини і впливає на ефективну соціальну комунікацію. Батькам важливо памятати, що є час, коли ми вкладаємо свої сили, ресурси, знання у виховання дитини, і є час, коли ми пожинаємо наслідки нашого ж виховання, коли діти дорослі. Треба додати, що в останні роки почали все частіше зустрічатися ще й такі явища, як булінг, кібербулінг, розбещення неповнолітніх. Додала також нових проблем війна, через яку люди, що знаходяться під постійним тиском негативних емоцій, стають знервованими, виплескують свої почуття через агресію до оточуючих. Тож роботи всім службам та установам міста, які відповідають за захист дітей, вистачає. Наша служба безпосередньо працює з кожним із причетних до конфліктних ситуацій. Ми працюємо до повного вирішення проблеми. Фахівці служби постійно здійснюють супровід родин, де трапилися домашні насильства, надають соціально-психологічні послуги, тісно співпрацюють із суб’єктами соціальної роботи: Нацполіцією, службою у справах дітей, закладами освіти, охорони здоров’я, вторинною правовою допомогою, управлінням соціального захисту населення та ін. У співпраці з Нацполіцією проводимо систематичні рейди по родинах, у яких були зафіксовані факти вчинення домашнього насильства, та в родини вразливих верств населення. Із членами сімей ведуться профілактичні бесіди і психологічні консультації. Разом із службою у справах дітей та ювенальною превенцією окремих проблемних батьків попереджаємо про наслідки неналежного виконання батьківських обов’язків. Від початку війни фахівці служби проводять заняття з дітками та дорослими з числа переселенців. Адже психологічні тренінги допомагають знизити рівень пережитого стресу та успішно адаптуватися до нових реалій. Для того, щоб попереджувати насильство, ми регулярно проводимо профілактичну роботу в закладах освіти, організовуємо акції та ознайомчі заходи, надаємо психологічну допомогу дітям у «зеленій кімнаті», що функціонує на базі відділу поліції. Ведемо тренінгові програми, наприклад, на такі теми, як "Статева грамотність", "Як не потрапити в пастку насильства", "Особисті кордони тіла", "Що робити у випадках, коли насильство таки відбулося" – що треба робити, куди, як звертатися тощо. І, звичайно, завжди оперативно реагуємо на всі кризові ситуації, які трапляються в нашій громаді. Розмову продовжила психолог служби – Тамара Перва. – Не менш фізичного небезпечне і психологічне насильство, бо воно травмує психіку, після чого душевні рани можуть залишитися на все життя. Нам часто доводиться стикатися з нерозумінням цих моментів з боку дорослих. Батьки не усвідомлюють наслідків такого тиску. Психіка людини у малолітньому віці надзвичайно тендітна – для неї все нове, вона тільки починає набувати досвіду комунікації з батьками та оточуючими. Саме в цей час у неї формується уявлення про себе, про відношення до себе з боку інших людей, у першу чергу батьків. І коли вона бачить негатив у свій бік, може формувати заниження самооцінки, комплекс неповноцінності. Для батьків, чиї діти у підлітковому віці, надзвичайно важливо вибудувати комунікацію та довірливі стосунки. Перш за все це має бути повага і увага, причому емоційне включення. Не можна зводити спілкування до щоденних формальностей типу: "Як справи в школі, уроки вивчив?" Батьки мають цікавитися всім, що стосується свого "чада", причому це не має бути просто буденне запитання-відповідь. Дитина має відчувати, що вам це дійсно цікаво. Якщо ж ви робите це автоматично, "задля галочки", то підсвідомо дитина це відчує. Як наслідок, з її боку почнуть проявлятися недовірливі стосунки. Дитина може не відчувати себе потрібною в сімї, починає шукати увагу і любов на стороні. Тож краще 15 хвилин живого спілкування, ніж 2 години “ні про що”.
Серед зафіксованих фактів, що згадувалися, були і випадки розбещення неповнолітніх. Таке найчастіше трапляється, коли жінка намагається влаштувати своє особисте життя, починає заводити стосунки з чоловіками. Звичайно, це добре, якщо на меті створення повноцінної сім’ї, але близьким треба бути уважними до стосунків незнайомих чоловіків з вашими дітьми.
А ще тут криється небезпека відчуження дитини. Зазвичай у таких випадках їй починає здаватися, що до неї стало менше уваги, що вона відходить на другий план. Тож у цій ситуації треба бути ще більш уважними, роз’яснювати, що відбувається в сім’ї, намагатися не давати приводів для таких думок. Дитина повинна відчувати свою важливість у житті родини.
Важливий період настає у підлітковому віці, коли розширюється навколишнє середовище, з’являються нові друзі, нові авторитети. Часто тут спостерігається наслідування поведінки однолітків. Підлітків у ці роки часто “штормить”, вони намагаються позбавитися контролю з боку дорослих. З’являється так званий стадний інстинкт, починаються питання – чому йому/їй можна, а мені ні? У цих випадках найголовніше – вибудовувати довірливі відносини, не йти методом тотальних заборон, а спокійно роз’яснювати, що добре, що – ні, що можна робити, а що ні і окреслювати межу дозволеного.
Дітям у цьому віці важче, ніж дорослим. Для них багато чого відбувається вперше в житті. Вони розгублюються, не знають, як треба себе поводити у тому чи іншому випадку. Тож потрібно слідкувати та корегувати ситуації, але ж, ще раз повторюся, без натиску. Дитині треба дати зрозуміти, що ви старший, відповідальний, що ви турбуєтеся про неї.
До речі, те ж саме стосується і “відносин” дитини з гаджетами. Світ уже не змінити, тож телефони і комп’ютери стали його невід’ємною частиною. Це треба прийняти, а відтак не забороняти, не забирати телефон, а пояснювати, коли є час для сидіння перед гаджетом, а коли має бути час для живого спілкування або для інших справ.
Це лише кілька невеликих порад, які слід знати та застосовувати у вихованні дітей. І якщо слідувати цим азам педагогіки, то вже незабаром ви відчуєте, як зміняться ваші відносини, як потеплішає сімейна атмо-сфера.
В. Петренко