Авг
18

На вітчизняному внутрішньополітичному просторі затишшя. У ЗМІ не з’являються повідомлення про чергові міжпартійні чи внутрішньо-фракційні парламентські бійки і скандали – народні депутати на канікулах. Але як з’ясувалося, не всі: користуючись нагодою, депутат Верхо-вної Ради і лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко розвинула бурхливу діяльність, намагаючись через судові інстанції оскаржити рішення НКРЕКП про встановлення тарифу на газ у майже 7 тис. гривень за тисячу кубів, який вступив у силу з 1 квітня цього року.

Колишня «газова королева», як охрестив її свого часу народ, вважає такий тариф економічно невиправданим. Уже навіть відбулося попереднє судове засідання з цього питання. Разом з тим ЗМІ зауважують, що на засіданні представники Кабінету міністрів не змогли чи не захотіли надати суду розрахунки, на підставі яких так суттєво підвищували ціну на газ. І позиваючись до згаданого урядового рішення, Ю.Тимошенко також зі свого боку не надала чітких обґрунтувань її власного бачення ситуації. Отож така диспозиція у багатьох аналітиків викликає якщо не скепсис і недовіру, то принаймні іронію: мовляв, лідер впливової політичної сили намагається просто «підзаробити» на канікулах трохи «залікових балів» у народу.
Тим часом у багатьох місцевих радах України своя логіка дій: там почали одні за одним оголошувати мораторій на введення в дію тарифів на водопостачання та гарячу воду. Але в уряді повністю ігнорують такі дії і називають їх «популізмом місцевих органів влади». Про тарифні демарші – директор Інституту міста Олександр Сергієнко: «Рішення обласних рад про накладання мораторію на підвищення комунальних тарифів, при всій повазі до них (бо очевидно, що вони мали благі наміри), є суто популістськими. Звідси зрозуміло, чому уряд ніяк не реагує на них: місцеві ради виходять за межі своїх повноважень, і з юридичної точки зору такі рішення є нікчемними. Ймовірно, слід було йти іншим шляхом – своєчасно добиватися скасування (або неприйняття наприкінці квітня цього року) ціни газу, яка сягнула майже 6900 гривень за тисячу метрів кубічних і викликала зростання цих тарифів. Між іншим, введення єдиної ціни на газ не є вимогою Міжнародного валютного фонду, як багато хто нас наполегливо переконує, вона є одним із пунктів коаліційної угоди парламентських фракцій. Однак і тут встановлювати єдину ціну можна було двома способами: збільшуючи мінімальну або зменшуючи максимальну вартість газу. Та на жаль, уряд пішов найгіршим шляхом. Він почав різко піднімати відносно невелику, більш-менш прийнятну ціну для населення, яка становила 3600 гривень за 1 тис.м3 у минулий опалювальний сезон. А ціна у 6900 гривень, на моє переконання, просто не відповідає платоспроможності населення. Уявіть собі невелику квартиру площею 50 м2, де вартість опалення нараховується в 31 гривню за 1 квадратний метр. Виходить, півтори тисячі гривень треба буде викласти лише за опалення! А наприклад, середній розмір пенсії в Україні минулого року становив 1700 гривень. Отож коли лише один з багатьох комунальних тарифів уже не співрозмірний з доходами громадян, то сам по собі приходить висновок, що такий тариф складений абсолютно неадекватно. І субсидії, про які наголошує уряд, не врятують населення. Бо по-перше, вони надаються не на все житло, а на певну нормовану його площу і тому не відшкодують всіх захмарних тарифних витрат; а по-друге, лише за 6 місяців цього року Державний бюджет уже має виплатити комунальникам 35 мільярдів гривень, тоді як у ньому закладено тільки 40 мільярдів на весь 2016 рік. Тобто на другу половину року коштів на надання субсидій майже не залишається. З огляду на все це найбільш зваженою і конструктивною є пропозиція київського мера В.Кличка про скасування цієї так званої єдиної ціни і встановлення її на нижчому рівні, що дасть змогу не підвищувати тарифів на тепло і гарячу воду до таких неможливих меж та зняти напругу, яка виникла у суспільстві, а заодно заспокоїти тих популістів, котрі зараз з усіх сил намагаються здобути собі політичні бали на тлі нібито боротьби за зниження тарифів на місцевих рівнях».
Отже, думки певною мірою розділились. Одні аналітики вважають дії місцевих органів влади з їх оголошенням мораторію на вже підвищені тарифи чистим популізмом і виправдовують дії вищих політиків, які намагаються протистояти уряду і Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг. Інші ж, навпаки, вважають, що лише представницькі органи влади на місцях повинні сказати своє вагоме «ні».
Як уже повідомлялося, на одній з недавніх сесій Олександрійської міської ради депутатами також пропонувалося ввести аналогічний мораторій. Але тоді обмежилися лише листом-зверненням до голови ВР та Прем’єр-міністра України відповідного змісту – з вимогою скасування непомірних тарифів. Який з цих двох варіантів є у даній ситуації більш логічним, ми запитали у депутата міської ради від «Опозиційного блоку» юриста Олега Банковського.
«Місцеві органи самоврядування справді не мають впливу на формування тарифів на енергоносії, бо згідно з чинним законодавством, це виходить за межі їхніх повноважень. Тому очевидно, що будь-які рішення місцевих рад стосовно самостійного встановлення ціни на газ чи теплову енергію, яка постачається централізовано і пов’язана з ціною на природний газ, не є правочинними. Поглянемо на механізм оплати: природний газ приходить в Олексанлрію за певною, визначеною НКРЕКП ціною. Відповідно місто повинно заплатити певну суму за отриману кількість метрів кубічних цього палива. А ми (місто) скажемо: ні, ми заплатимо лише частину цієї суми. Хто тоді заплатить за нас різницю? Звісно, це спрощений приклад, але він наочний.
Разом з тим згадані мораторії місцевих рад на підвищення тарифів можна розглядати, як форму незгоди з рішенням вищих органів влади, не заборонену законом. Дозволених протестних способів, як відомо, є цілий ряд, і дану форму теж можна віднести до їх числа. Тому таке своєрідне народне волевиявлення вважається у даних умовах виправданим», – сказав правознавець.
Що ж, чи вдасться відсудити в уряду меншу ціну на газ нашим народним представникам у вищих ешелонах влади і чи прислухається до голосу народу у вигляді мораторію Кабмін, покаже час. Шкода тільки, що до зими його зовсім небагато. І нам залишається втішати себе тільки тим, що принаймні тихенько протестувати проти «непопулярних рішень» нам поки що закон не забороняє. Правда, радість від цього чомусь зовсім не розпирає грудей…

О.Осауленко

Один комментарий

  • Аноним пишет:

    «Проїхавшись», по Батьківщині, яка хоч щось чірікає з приводу дійсно і вочевидь дебільних тарифів, автор, намагається звести думку, до того, що всі невдоволені навкруги популісти, а наймудріший, це існуючий режим. (Хоча навіть МВФ такого тарифного геноциду не передбачив!)
    Сміти перечити йому, даремний труд і марна праця, і коли в когось щось навіть получиться, то у нього не розіпре груди від радощів! Забуваючи зовсім про Конституційне право НАРОДУ на протест і ПРЯМУ, а не тільки опосередковану(делеговану), демократію і самоврядування. -Це не є обов’язково палаючі скати і майдан. Його не буде, якщо правячі брехливі та зарозумілі негідники, не будуть опиратися, коли Народ, на першому етапі масово візьме у руки Мітли, відомої чистоти…

    Мне нравится! Thumb up 0

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован.

Страница 1 из 11