На перейменування – місяць, на звикання – роки

Як відомо, згідно з Законом України про декомунізацію, в Олександрії зазнали перейменувань цілий ряд вулиць, провулків, площ. Про це неодноразово повідомляли всі місцеві ЗМІ. Звичайно, запам’ятати таку кількість нових назв (близько сотні) непросто. Для того, аби хоча б розібратись у них, відкрив відповідний розділ на офіційному сайті Олександрійської міської ради. Почав читати і… заплутався остаточно.

На перший погляд, ніби все розписано зрозуміло: таблиця з двома колонками, ліва – «Назва», права – «Колишня назва (довідково)». Наприклад, у лівій – пл. Європейська, у правій навпроти – пл. Свердлова. Тобто як є зараз і як було раніше. Наша центральна площа Соборна у різні часи мала аж три попередні назви, зазначені у правій колонці; вони по черзі змінювали одна одну: Жовтневої революції, Базарна площа, пл. Леніна. Теж все ясно. Але далі виникає купа запитань.
Наприклад, зараз площа Павла Корчагіна, попередня назва – порожня графа. Це як розуміти: полум’яний комуніст Павка Корчагін не підпадає під вищезгаданий закон? І як тоді раніше називалася площа, котра зараз носить його ім’я? Але нехай собі, залишимо у спокої ідейні тенденції сьогодення: у даному списку і без них шарад – хоч греблю гати.
Ось вулиця Героїв Сталінграда, яка була раніше Автомобільною. Але її перейменували не сьогодні і не вчора, а ще, здається, у 1983 році. Для чого наведені ці дані? Вони лише вносять плутанину. Втім, це також дрібниці порівняно з іншими.
Є в Олександрії вулиця Островського, попередня назва також не відома. Але якого Островського? Знамениті принаймні двоє: драматург-класик Олександр Островський і пролетарський письменник Микола Островський. Тільки таблиця це не уточнює: просто Островський, і крапка. А може, є ще якісь інші люди Островські, яких знають не всі?
Була колись вулиця Садова, а стала вулицею Свободи (принаймні, так випливає з таблиці). І тут же поряд значиться чинна назва «вул. Садова» з прочерком у колонці «колишня назва». Те ж саме і з вулицею Матросова, яка колись була такою, але згодом (теж, до речі, дуже давно) стала вул. Айвазовського. Однак і вул. Матросова далі теж значиться, як чинна назва. Перелік історичних імен, присвоєних вулицям та провулкам, і які повторюються у таблиці, цим далеко не вичерпується. Більше того: є й такі, що згадуються тричі! Наприклад, вул. Лесі Українки (попередня назва не вказана), і вул. Лесі Українки, як колишня назва для двох вулиць – Липневої і маршала Рибалка. Так само тричі у різних місцях згадується провулок Маяковського: в одному випадку він став провулком Індустріальним, в іншому – провулком Виборзьким, а в третьому – провулком Маяковського так і залишився (без попередньої назви)… Одним словом, довго нам доведеться не тільки розбиратись, а потім ще й звикати до майже сотні нових назв, присвоєних одночасно.

О.Шевченко, таксист

Із цим листом ми звернулися до членів міської топонімічної комісії, яка виконувала вимоги вищезгаданого закону. Пояснення вийшли загалом прості. Річ у тому, що зміна топоніміки в Олександрії лише за часів радянської влади відбувалася багато разів, хоча й не так масштабно, як остання «декомунізаційна». Так свого часу з’являлися, наприклад, чотири почергових назви центральної площі. І документ, який розміщений на сайті міськради, певною мірою відображає ці етапи, починаючи з доволі давніх часів (наочний приклад з тією ж вул. Автомобільною). А плутанина виникала, приміром, коли в одній частині міста вулицю Садову перейменували колись на вул. Свободи, а пізніше в іншій частині міста (Південний мікрорайон) цю ж назву «Садова» присвоїли місцевій вулиці. А назви провулка Маяковського та вулиці Л.Українки взагалі «блукали» по різних районах Олександрії тричі, відповідно також тричі вони згадуються у новій таблиці. Тільки таблиця цього не пояснює, тому й виникають ось такі запитання у читачів. Як пояснили нам топонімісти, за основу вищезгаданого документа було взято додаток до відповідного рішення Олександрійської міськради від 31.08.2007 року, а тому, мовляв, усі запитання щодо його якості – до тих, хто складав тоді цей перелік.
До речі, дані на сайті все-таки не повні. Коли міська комісія закінчила свою роботу з «антикомуністичних» перейменувань, аналогічна обласна повинна була “новонароджений” документ затвердити. Але обласні аналітики «зацінили» роботу недостатньо повною і дещо додали від себе. Ось тут не оминула «гірка чаша» і Павку Корчагіна з Островським, про яких так турбувався наш дописувач: їхні топоніми стали Знам’янською площею та вулицею Леоніда Чернова відповідно. Також обласна комісія, вважаючи себе значно далекогляднішою політично, ніж наша міська, «спустила згори» в Олександрію додатково ось такі назви: замість Кіровоградського шосе – Новопразьке шосе, вул. Білль-Білоцерківського стала вул. Набережною, вул. Дем’яна Бєдного – вул. Олександра Козьми. І далі: вул. Колгоспна – вул. Бойківська, вул. Петрівська – вул. Григорія Логвина, вул. Тельмана – вул. Олександра Козенка, вул. Фадєєва – вул. Григорія Волкова, пров. Інтернаціональний – пров. Вікторії Білаківської, пров. Маршала Жукова – пров. Новопетрівський, у смт Олександрійському (колишнє Димитрове) вул. Жовтнева – вул. Чарівна, у с. Марто-Іванівці вул. Жовтнева – вул. Гороновича, вул. Пролетарська – вул. Тиха.

О.Осауленко