28.04
2023

Коледж престижних професiй

Рубрика: Новости. Автор: Gavrilenko

Продовжуючи знайомство з місцевими навчальними закладами, які розпочали активну вступну кампанію, сьогодні розповімо про Олександрійський аграрний фаховий коледж Білоцерківського аграрного національного університету.


директор коледжу Олександр Бодяко

Історія

Історія коледжу почалася 120 (!) років тому, коли на першому поверсі будинку № 79 на вулиці Перекопській (зараз – Діброви, 85) розташувалася кооперативна професійна школа, пізніше перейменована на агрономічну. Наступного року до школи прийшли перші 32 першокурсники. Згодом заклад став Олександрійським сільськогосподарським технікумом полеводства. Перший випуск агротехніків відбувся у 1931 році.

Заклад неодноразово змінював профіль та свою назву: зерновий, буряківництва, агролісомеліоративних робіт, сільськогосподарський, а після війни він став зооветеринарним.

У 1998 році технікум набув статусу державного аграрного технікуму, а з 2017 року Олександрійський технікум Білоцерківського національного аграрного університету став коледжем.

У 60-80-ті тут щороку навчалося більше 600 студентів на стаціонарному та за-очному відділеннях, діяла школа підвищення кваліфікації та курси підготовки техніків і операторів машинного доїння. За цей час були збудовані гуртожитки, їдальня, в гуртожитку № 1 кімнати переробили під житло для викладачів.

У 1972 році технікум об`єднали з колгоспом ім. ХІХ з’їзду КПРС. Нове господарство радгоспу-технікуму мало 6035 га землі, технічна база налічувала понад 30 комбайнів, 59 тракторів, 52 автомобілі. На фермі утримувалися 2600 голів великої рогатої худоби, 2 тисячі голів свиней, 17 тисяч голів птиці. На початку 80-х років почалося будівництво будинку для співробітників технікуму, гуртожиток на 340 місць та новий навчальний корпус.

Сьогодення

Розповідаючи про коледж, не можна обійти стороною долю двох гуртожитків, які вже більш як два десятиліття «муляють» очі олександрійцям. Три роки назад ми вже піднімали тему покинутих будівель двох гуртожитків, що стоять сьогодні руїнами. Зважаючи на гостроту проблеми зруйнованого житла тисяч українців, не можна пройти мимо кричущого факту безгосподарності державних діячів та депутатів Верховної Ради, у повноваженні яких вирішити це питання як на національному рівні, так і окремо в нашому місті. А справа в тому, що в Україні діє закон, прийнятий за прем`єрства Юлії Тимошенко, яким забороняється будь-яке відчуження будівель закладів освіти. Можливо, на той час це було виваженим кроком, але сьогодні це виглядає, як знущання над людьми, які залишилися без даху над головою… 

Отже, будівлі гуртожитків належать Білоцерківському національному аграрному університету, а значить, є державною власністю, яка підпадає під той самий закон.

Як каже директор коледжу Олександр Бодяко, навколо будівель уже багато років ходить немало зацікавлених осіб. Приходили комерсанти, пропонували дуже вигідні умови, міська влада теж хотіла б взяти будинки на свій баланс. Наша військова частина Нацгвардії свого часу виявляла зацікавленість взяти участь у реконструкції – навіть з рулетками приходили, вимірювали. Усі пропозиції були непоганими та схожими і влаштували б керівництво коледжу та університету: правонаступник зобов’язується капітально відремонтувати приміщення, а якусь їхню частину віддати студентам та викладачам. Здавалося б, усім добре, але…

– Я 17 років працюю у цьому навчальному закладі, і всі ці роки питання гуртожитків порушувалося багаторазово, але не вирішувалося – воно просто висить у повітрі, – каже Олександр Іванович. – Тут усе впирається у закон про приватизацію, який забороняє будь-які дії з державною нерухомістю навчальних закладів. З одного боку, може, й правильно, а з іншого? Ось як бути у нашому випадку? Грошей на ремонт держава не дає, але й віддати тому, хто може його зробити, не дозволяє. Виходить, хай краще руйнується, а ми свого не віддамо?

Можливо, ми змогли б щось зробити ще до війни, у 2018 році ми навіть зробити технічну документацію на ремонт двох гуртожитків, але спочатку потрібно виплатити зар-плату, стипендії, заплатити комуналку, а потім розпорядитися коштами, що залишилися. Але ж їх не залишається! Ось і виходить замкнене коло…

Той проєкт ми робили на перспективу – раптом держава матиме кошти на ремонт? А у нас уже готова документація! Проте нічого не вийшло. Сьогодні ж ми взагалі не можемо щось робити з цими приміщеннями, адже, як відомо, під час війни використовувати власні кошти дозволяється лише на захищені статті витрат – зарплату колективу, стипендії учням, оплату комунальних послуг.

Ось і виходить: з одного боку, є громадяни держави, які гостро потребують житла, з іншого – закон, який не дає, як у нашому випадку, на це права…

Але повернемося до навчального процесу. Коледж пропонує здобути освіту за спеціальностями: ветеринарна медицина, технологія виробництва і переробки продукції тваринництва, агрономія. Вступити в коледж можуть особи, які здобули базову загальну середню освіту (9 класів), повну загальну середню освіту (11 класів); освітньо-кваліфікаційний рівень фахового молодшого бакалавра, а також особи, які здобули будь-який ступінь вищої освіти.

– Сьогодні у нас навчається 290 студентів, – продовжує Бодяко, –  і можна напевне сказати, що майже всі вони, на відміну від минулих років, мотивовані на навчання. Це відбувається через те, що з кожним роком зростає престижність професій у сільському господарстві. До нас приходять вчитися не тільки сільські мешканці, половина студентів – жителі міст. І це не дивно – молодий спеціаліст наших спеціальностей вже з перших кроків у професії отримує зарплату близько 15 тисяч гривень! Проте й відповідальність має велику. Отже, щоб добре заробляти, треба добре вчитися!

На жаль, повноцінному отриманню знань заважають обставини, не залежні від нас, а саме – дистанційне навчання, яке ніяк не може сприяти підготовці високопрофесійних спеціалістів. Ми мусили його запровадити, бо в нас немає власного бомбосховища. Але зараз, щоб дати якомога більше знань, потроху вводимо змішану форму навчання.

Наших випускників охоче беруть до сільськогосподарських підприємств. 60 відсотків продовжують подальше профільне навчання у вузах, а відсотків 30 студентів одразу після випускної практики забирають підприємства, де вони її проходили. В наших випускниках зацікавлені такі відомі виробничі підприємства, як Глобинський м’ясокомбінат та свинокомплекс, ФГ “Південне” з Нової Праги, “Агровіста”, “Петриківське молоко” та багато інших.

Про те, що наш коледж відомий далеко за межами міста і області, свідчить географія студентів: Дніпропетровська, Полтавська, Одеська, Черкаська, Донецька області. Для них маємо гарні умови проживання у гуртожитку. Тут блочна система, студенти живуть по 2-3 чоловіки в кімнаті, є кухні, душові, пральня.

Стипендія складає 1,5 тисячі гривень, для отримання якої діє рейтингова система нарахування балів.

Отже ласкаво просимо до нашого закладу! Будемо раді прийняти вас до нашого дружнього колективу!

В. Петренко 

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Олександрійський тиждень

Олександрійський тиждень