Хібукі та простір, де діти вчаться жити без страхів і стресу: як СЕЕН змінює освіту в Олександрії

У Мультипрофільному ліцеї Олександрії вже 5 років для учнів 5 та 6 класів викладається цікавий предмет – СЕЕН: соціально-емоційне та естетичне навчання. А нещодавно в навчальному закладі облаштували «Простір стійкості». Тепер навчання відбуватиметься в спеціально облаштованій аудиторії.

Викладає предмет учитель географії та СЕЕН Олександр Даценко, який вже тривалий час співпрацює з громадською організацією EdСamp Ukraine (“ЕдКемп Україна”), яка і розробила проєкт простору стійкості. Впродовж 5 років Мультипрофільний ліцей був учасником експерименту з соціально-емоційного та етичного навчання. В Олександрії це єдиний навчальний заклад, тоді як в Україні їх 26. Простір облаштували у період весняних канікул. У ньому діти почуватимуться в спокої, а це сьогодні дуже важливо.
Предмет СЕЕН впроваджується в Мультипрофільному ліцеї в якості експерименту.
16 квітня простір стійкості став місцем проведення майстерки для заступників директорів олександрійських закладів середньої освіти. Це було 5 годин управлінського та емоційного занурення від викладача СЕЕН Олександра Даценка. Елементи соціально-емоційного та етичного навчання можливо інтегрувати в будь-який шкільний предмет, говорить він: «Це була особлива розмова про стратегію та дієву практику. Не просто теорія, а реальні кейси. Покроково розбирали алгоритми, які допомагають СЕЕН стати міцним фундаментом стійкості для вчительства, учнівства, батьківства».
Ще декілька років тому, працюючи методистом Науково-методичного центру управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради, Олександр Даценко разом із колегами, зокрема директоркою Центру Оксаною Анніковою, почав активно реформувати освітній напрям у нашому місті.
«Зараз – нове покоління учнів, і старі методи навчання тут уже не проходять», – говорив він тоді. Олександр Даценко працює в освіті з 1999 року. Починав з учителя географії у школі села Високі Байраки біля Кропивницького. Через два роки приїхав в Олександрію. Певний час очолював відділ освіти у Новій Празі, де за підтримки селищного голови та селищної ради довелося створювати нову структуру практично з чистого аркуша. Але потім він зрозумів, що епіцентр змін – у школі. Повернувся і не пожалкував. Певний час був заступником директора, робота подобалася, але розумів, що треба щось змінювати. Сьогодні він упевнений, що першопричиною змін стала громадська організація EdСamp Ukraine (“ЕдКемп Україна”), після другої (не)конференції якої Олександр змінив школу на НМЦ управління освіти. Разом з Оксаною Анніковою вони подали заявку на проведення «ЕдКемпу» (освітньої конференції для вчителів) в Олександрії. Запросивши директорів, заступників, експертів, визначили проблему для реформування – індивідуальна модель підвищення кваліфікації для кожного вчителя. Знайшли у місті шістнадцять однодумців, які розробили шикарні курси, і провели в Олександрії освітній форум. Таким чином показали, що підвищувати кваліфікацію можна через тренінги. У кожного вчителя є свої форми, методи роботи, а НМЦ має допомогти йому зростати. Як зробити так, щоб учителю було комфортно? На ці запитання дають відповіді EdСamp Ukraine та Київський університет ім. Бориса Грінченка, що розробили альтернативну систему підвищення кваліфікації вчителів. Йдеться про нову методичну службу, Нову українську школу. Вчителі стали більше вмотивованими, згуртованими та захищеними.
Цьогоріч громадська організація «ЕдКемп Україна» відзначає своє 10-річчя. А Олександр Даценко вже 5 років викладає у Мультипрофільному ліцеї СЕЕН – соціально-емоційне та естетичне навчання. Пройшов навчання з хібукітерапії і використовує у роботі з дітьми Хібукі (Hibuki, від івр. «обійми») – терапевтичну м’яку іграшку у вигляді сумного песика з довгими лапами та липучками, розроблену ізраїльськими психологами для психологічної допомоги дітям, що пережили стрес, війну чи травму. Собака-обіймака допомагає дитині подолати тривожність та страхи. Мультипрофільному ліцею їх подарували. Хібукі використовуються у роботі з дітьми, з учительством, з батьківством, опікунством.

Цікаво, що Олександр зі шкільних років мріяв стати вчителем географії. Він народився в Туркменістані, у селищі Тагтабаза Марийської області, де його батьки прожили 25 років. У 1993 сім’я переїхала в Україну – в село Копенкувате Голованівського району, де Олександр навчався у 10 та 11 класах місцевої школи. За два роки опанував українську, якої до того не знав, великою мірою тому, що читав бібліотечні книги. Також вплинуло мовне середовище – російською в селі ніхто не спілкувався. Олександр успішно закінчив школу, а потім – Кіровоградський державний педагогічний університет, отримав диплом вчителя географії і біології. Говорить, завжди любив географію – напевно, тому, що сім’я постійно подорожувала. Крім того, велику роль у виборі майбутньої професії відіграла вчителька географії Тамара Григорівна. Олександру дуже подобалися її уроки. Одного разу вона запропонувала йому провести урок у своєму класі на тему тваринний світ Світового океану. Сашко загорівся, набрав кучу книг у бібліотеці, ретельно підготувався та успішно провів урок не лише у своєму, а й в паралельних класах. Після цього у творі на тему «Ким ти хочеш бути» Олександр написав: «Я буду вчителем географії». Його дитяча мрія здійснилася, і вже понад 21 рік він працює за спеціальністю, провівши тисячі уроків і вже навчає дітей своїх перших учнів і з задоволенням розповідає про випускників, які стали вчителями або здобули освіту географів, геодезистів, картографів.
У мультипрофільному ліцеї Олександр Даценко викладає і географію, і СЕЕН – соціально-емоційне та етичне навчання. Це міжнародна освітня програма, розроблена Університетом Еморі (США), спрямована на розвиток м’яких навичок (soft skills), усвідомленості, співпереживання та емоційного інтелекту в дітей та підлітків. Програма допомагає керувати стресом, будувати стосунки та приймати зважені рішення.
«До цієї програми я вперше долучився в 2017 році, – розповів Олександр Даценко. – Потім у 2018 пройшов навчання у когорті 30 осіб, які впродовж 5 років впроваджували СЕЕН у закладах освіти. Мультипрофільний ліцей став одним із 26 ЗНЗ в Україні, де реалізовувалася ця програма. Ми пробували різні варіанти – уроки, виховні години – і дійшли висновку, що найкраще СЕЕН підходить для учнів 5-6 класів. За цей час ГО EdCamp Ukraine випустила багато посібників з розробленими уроками. Структура уроків відрізняється від класичної. Приміром, кожен урок завершується малюванням. Якщо ми вивчаємо злість, обов’язково малюємо вулкани злості та розглядаємо, чому людина злиться, і що робити, щоб вона не злилася. Малюнки дають мені змогу зрозуміти потреби учнів і використовувати різні стратегії, щоб допомогти дітям пізнати себе та навколишній світ.
І це дуже важливо. Я щодня себе ловлю на думці, що поки я завершую урок, світ уже змінився. Поки я доносив якусь філософію, вона вже змінилася. Це і штучний інтелект, і те, що ми стаємо громадянами не лише своєї країни, але й світу, навчилися співпереживати, бо тепер розуміємо, наприклад, що відчувають жителі Ізраїлю, бо ми проживаємо це щодня, щохвилини. І ми розуміємо, для чого необхідні іграшки Хібукі».
«Яким чином СЕЕН крокує Україною? По завершенні навчання від ГО «ЕдКемп Україна», вчителям надають посібники, розроблені плани роботи. А потім вони у своїх закладах повідомляють колегам та батькам учнів про те, що у школі буде викладатися такий предмет, знайомлять з його змістом та завданнями, – продовжує Олександр. – На уроках СЕЕН дітям дається вибір і простір для творчості. І я говорю батькам: «Хочете пізнати свою дитину – відкрийте її зошит з СЕЕН».
Щодня бачу результати своїх учнів та учениць. Я сучасний вчитель, який впроваджує різні методики. Думаю, що це такий вайб і для них, і для мене, тому що точно знаю: вони люблять мої уроки, на яких час летить дуже швидко. Шестикласники запитують: «А у нас будуть ці уроки в наступному році?» Я кажу: «Діти, цей предмет вивчається лише два роки». – «Ну придумайте щось!»
Сучасні діти – це інше покоління, їм інформацію треба подавати чітко і коротко. Вони не будуть, наприклад, під час літніх канікул читати книги, розтягуючи задоволення. Їм треба пропонувати інші варіанти – можливо, прослухати аудіокнигу. Дитина у цей час буде щось робити, і паралельно у навушниках слухати книгу.
Ми всі любимо своїх дітей і вважаємо їх найкращими – і так воно і є. Але у кожної дитини є світ, у якому вона живе. І я завжди батькам говорю про те, що ми маємо оберігати їхній інформаційний простір. Впускати чи не впускати когось у свій світ – це має визначати дитина. Просто іноді їй треба допомагати, адже вона ще росте, у неї ще не сформована певна думка. Ми шукаємо стратегії, виходимо з різних ситуацій. А батькам варто попри завантаженість знаходити час для своїх дітей. Побільше бути з ними, побільше говорити. Вивчати вікову психологію – зараз безліч книжок, які можна навіть завантажити в інтернеті».
Олександр багато подорожує. На своїй Facebook – сторінці він часто публікує власні вірші. Пише він їх у незвичній манері – вони більше схожі на верлібри, де кожне слово написане з великої літери, і після кожного слова стоїть крапка. Такий стиль оформлення зазвичай відносять до поетичного авангарду, модернізму або постмодернізму, де автори експериментують із формою, графікою та ритмом. Цей прийом має назву графічна поезія або візуальна поезія. Використання великих літер та крапок перетворює вірш на «картину», де кожне слово стає окремим елементом, незалежною смисловою одиницею. Крапка після кожного слова працює як сповільнювач, змушуючи читача робити паузу, акцентуючи увагу на кожному слові окремо. А у верлібрі, де немає рими, ритм створюється графічно.
Таким чином Олександр передає свої відчуття, сенси – це ніби його особистий нотатник. Своїм учням вчитель пропонує при вивченні географічних тем вмикати уяву, малювати. Звісно, учням на таких уроках дуже подобається, і географію вони люблять. І СЕЕН також.
Життя. Подорож.
Без готових. Мап.
Без чітких. Дороговказів.
Власний. Маршрут.
Знайомі. Стежки.
У невідоме.
Долати. Вершини. Рівнини.
Зустрічати. Світанки. Заходи Сонця.
Відчувати. Втому. Піднесення.
Бачити красу. У дрібницях.
Зупинятися. Біля важливого.
Відпускати. Зайве.
Життя. Подорож.
Валізи. Наш досвід.
Сувеніри. Наші спогади.
Світлини. Сліди. У серці.
Зустрічі. Пейзажі.
Рішення. Нові відгалуження.
Миті. Точки. На мапі.
Життя. Справжня подорож.

Олена Карпачова