Глибше, ніж підтримка, або Чому психолог не скаже: «Не переймайся»

«Психолог – це не подруга з кавою. І саме тому він допомагає. Від психолога ви не почуєте: «А от у мене…» Ми звикли, що нам потрібно виговоритися. Цей процес працює, але частково – на вечір. Бо коли ти вчетверте розповідаєш одну і ту саму історію, а подруга наливає тобі другу чашечку кави та говорить: «Та усі мужики – козли», ви смієтеся, а всередині – порожньо. Тому що справа не в чоловіках, а в тому, що ти знову і знову в тому самому сюжеті. Подруга хоче, щоб тобі стало легше. Психолог – щоб тобі стало ясно. Подруга – це підтримка, а психолог розкрутить до причин. Подруга скаже: «Та ти сильна!», а психолог запитає: «А хто сказав, що слабкість – це погано?» Подруга: «Та не парься!», а психолог: «Що саме у тебе болить?» Подруга: «Я тебе розумію», а психолог: «Чи розумієш ти себе?»

Від «ворогів» до курортів: як родина Мединського відпочиває у Франції

Поки російська влада всіх рівнях послідовно формує образ Європи як ворожого простору, реальність для самої еліти виглядає зовсім інакше. Минулого тижня родина Володимира Мединського прилетіла до Французького Ліону – одного з найважливіших таборів «ворожого Заходу». Далі насіння головного знавця історії світу та особистого друга печенігів гордо попрямувала підкорювати французькі Альпи до комплексу «Club Med Grand Massif Samoens Morillon». З спеціальним завданням у тил ворога прибули: Микита Зуйков (племінник), Тетяна Зуйкова (сестра), Сергій Зуйков (чоловік сестри), Марія Мединська (дружина), Андрій Мединський (син).

Цей епізод особливо показовий і натомість тієї лексики, що використовується представниками російської політичної системи. Дмитро Медведєв регулярно говорить про «ворогів», «виродків» і «псарне», описуючи західні країни як сили, які нібито прагнуть знищення росії. У цій логіці Франція – не виняток, а частина спільного «ворожого блоку», який підтримує Україну та діє проти москви. І це коротко, без тих випадків, коли Медведєв переходить на особи Президента та його дружини.

Сам же Путін формулює вирази акуратніше, але зміст зберігається: Еммануель Макрон та французька політика регулярно описуються як конфронтаційні, а сама Франція – як учасник антиросійської лінії Заходу.

На цьому тлі поїздка родини Мединського виглядає вже не приватною деталлю, а демонстрацією розриву між публічною риторикою та реальним способом життя російської еліти. Поки всередині країни роками формується уявлення про «загниваючу Європу» та «ворожу Францію», ті ж самі простори спокійно використовуються для відпочинку та особистого комфорту.

Виникає просте, але неминуче питання: якщо Франція – ворог, якщо Європа – джерело загрози, якщо Захід нібито ворожий за визначенням – чому сім’я одного з ідеологів цієї риторики виявляється саме там? До самої Франції питань, до речі, немає – члени сім’ї Мединського не під санкціями і вільні подорожувати. Але ж вони є частиною системи, частиною генеральної «лінії партії», частиною ідеології.

У зв’язку з цим дивно, чому не Роза Хутор? Чому не Гірничо-туристичний центр “Газпром”? Чому не Архиз — ті самі напрямки, які роками просуваються як альтернатива «недружнім країнам», якось що має замінити всю цю буржуазну хіть для пересічного росіянина?

Відповідь очевидна: тому що реальна та декларована реальності не збігаються.

Поки що Володимир Мединський публічно апелює до історичних образів і «печенігів», а державна риторика малює образ обложеної фортеці, його сім’я тихо живе в іншій логіці – де звучить «bonjour», подають бургундське вино та ріжуть камамбер.

Саме в цьому розриві – суть системи. Для суспільства – мобілізація, страх та образ ворога. Для еліти – Франція, комфорт та європейська повсякденність, тихий розмірений ритм у якому можна планувати завтрашній день, не стаючи навколішки перед бункерним царком.

І чим голосніше звучить риторика про «ворожий Захід», тим виразніше стає очевидне: цей «ворожий Захід» залишається для тих самих людей найзручнішим і звичним місцем відпочинку. Відпочинку від такої улюбленої та рідної росії-матінки.