Харе Крішна по-олександрійськи

Мабуть, кожен, хто хоч раз бачив на вулиці процесію веселих молодих хлопців у помаранчевих вбраннях з барабанами та дівчат у різнобарвних сарі з квітами, що, пританцьовуючи, виспівують «Харе Крішна, Харе Рама», надовго запам’ятовує це яскраве та незвичне дійство. Це монахи миряни з товариства свідомості Крішни, яке також відоме як Рух Харе Крішна.

Сьогодні ми зустрілися з головним провідником цієї релігійної течії у нашому місті Романом Чугуєм. Роман – цікава багатогранна особистість. Він займається музикою, пише вірші, складає пісні, захоплюється йогою та мантра медитацією, вивчає видичну психологію, філософію, теологію та кулінарію, читає лекції на теми сімейних відносин, конфліктології, самоосвідомлення та призначення.
– Те, що часто бачать перехожі на вулицях багатьох міст і не тільки в Україні, а й по всьому світу – це називається Санкiртана, спiльний спiв Iмен Бога та розповсюдження духовноi лiтератури. Ми співаємо так звану маха-мантру, що складається із 16 слів, які є іменами Бога на санскриті: Харе, Крішна та Рама, – розповідає Роман. – Мета руху – очистити свою свiдомicть вiд матерiальных недолiкiв, розвинути якостi чесноти, проявити свою духовну природу та досягти любовi до Бога.
Роману 40 років, він закінчив Олександрій-ський колегіум. Його мати – педагог, а батько був військовим льотчиком, тож і син з дитинства готувався до військової професії, планував вступати до Суворовського училища. Проте планам не судилося збутися, і юнак став студентом Олександрійського політехнічного коледжу, де вивчився на математика-програміста.
– Я з дитинства був надзвичайно допитливим, – розповідає Роман. – Ще в юності мене почали цікавити філософські питання сутності буття, наприклад, хто я, звідки все, для чого я живу? Ніхто не міг дати мені відповідь. Часто чув таке: «Підростеш, вивчишся, одружишся, почнеш заробляти – і все буде добре.». Це мене зовсім не влаштовувало. Життя йшло, а я продовжував шукати відповіді.
Ми з майбутньою дружиною переїхали до Кривого Рогу, де була гарна робота, квартира, подорожі, ресторани, кінотеатри. Проте зовнішній комфорт ніяк не гармонував з внутрішнім станом і незадоволеність життям продовжувала наростати.
І ось одного разу в 2007 році, проходячи 95-м кварталом (є у Кривому Розі такий район), побачив хлопчину, що роздавав якісь буклети. Протягнув і мені. Я пройшов повз, але подумав: зараз, якщо обернуся і хлопець стоїть з протягнутою до мене рукою – повернуся. Якщо ні – йду собі далі. Виявилося, що хлопець ніби чекав на мене, стоячи з протягнутим буклетом.

Я повернувся та почав ставити провокаційні запитання, сподіваючись, що відповіді будуть безглузді, а я потішуся з хлопця. Тож моєму здивуванню не було меж, коли почув виважені та обґрунтовані відповіді. Одним словом, він мене “зачепив”. Його звали Геннадiй (Шрi Кешава Рая- духовне iм’я) i вiн був монахом Днiпровськоi Ведичноi духовнoi aкадемii.
На першу зустріч з їхнім товариством я йшов з невеликим острахом – а раптом це якась секта, а раптом загипнотизують? Жінка хотіла піти зі мною, проте я вирішив, що ризикувати буду я сам. На зустріч запізнився, прийшов, коли всі вже розійшлися. Проте залишився той хлопець, з яким ми познайомилися. Ми довго розмовляли, і я зрозумів: це те, що шукав. Кожна його відповідь була саме тією, на яку я сподівався, яку хотів почути, яка заходила прямісінько до мого серця. Так я став прихильником і сповідачем цієї течії. Через рiк, у 2008 році, я зустрiв свого духовного вчителя Олександра Хакiмова (Чайтанья Чандра Чаран). Пiд його керiвництвом почав вивчати Ведичну фiлософiю та практикувати бгактi-йогу.
У 2010 році життя внесло свої корективи – ми з дружиною планували дитину, але екологія Криворіжжя нас зовсім не влаштовувала. Тож ми повернулися до Олександрії. Вдома я почав шукати однодумців, проте нікого не знайшов. Ті, що сповідували свідомість Крішни у 90-х роках минулого століття, з різних причин покинули місто, роз’їхавшись по всьому світу. Тож мені довелося розпочинати все з нуля.
Зараз у нашому осередку близько 20 чоловік, є приватний будинок, який слугує нам храмом і де ми регулярно збираємося, аби вивчати духовну науку, прославляти Бога та спілкуватися на важливі для кожного теми.
Про себе хочу сказати, що протягом багатьох років цікавився, вивчав релігії світу, філософські течії, історію та традиції різних народів. Також активно займався айкідо. Під впливом фільмів зі Стівеном Сигалом став фанатом цього виду спорту. Пам’ятаю, що інколи навіть прогулював заняття у коледжі, аби змогти двічі на день сходити на тренування. Пізніше навіть тренував молодші групи. Багато років захоплююся йогою. А ще пишу музику, складаю вірші. Пісні виходять здебільшого у стилі рок. Граю на гітарі, фортепіано, фісгармонії, мріданзі (різновид барабана), кахоні. Постiйно навчаюсь. Понад 15 років ми з дружиною вегетарiанцi.
Також ділюся своїми знаннями з тими, хто хоче збагатити свій внутрішній світ – читаю освітні лекції на теми гармонійних сімейних відносин, культури поведінки, основ набуття самосвідомості та духовної практики.
Хочу сказати, що прихильність до свідомості Крішни дуже допомагає в житті, у буденних справах. Адже це не абстрагована філософія, а, якщо можна так сказати, прикладна наука. І головним завданням для себе я бачу передачу своїх знань іншим. Вони допомагають людям стати щасливішими навіть у сьогоденні та у пошуку відповідей на класичні філософські питання: хто ти, що буде далі, як можеш бути корисним суспільству, як можна не тільки отримувати знання, а й застосовувати їх у житті.

В. Петренко