Глибше, ніж підтримка, або Чому психолог не скаже: «Не переймайся»

«Психолог – це не подруга з кавою. І саме тому він допомагає. Від психолога ви не почуєте: «А от у мене…» Ми звикли, що нам потрібно виговоритися. Цей процес працює, але частково – на вечір. Бо коли ти вчетверте розповідаєш одну і ту саму історію, а подруга наливає тобі другу чашечку кави та говорить: «Та усі мужики – козли», ви смієтеся, а всередині – порожньо. Тому що справа не в чоловіках, а в тому, що ти знову і знову в тому самому сюжеті. Подруга хоче, щоб тобі стало легше. Психолог – щоб тобі стало ясно. Подруга – це підтримка, а психолог розкрутить до причин. Подруга скаже: «Та ти сильна!», а психолог запитає: «А хто сказав, що слабкість – це погано?» Подруга: «Та не парься!», а психолог: «Що саме у тебе болить?» Подруга: «Я тебе розумію», а психолог: «Чи розумієш ти себе?»

Подруга – це підтримка. Поплакати у трубку – це перша психологічна допомога. А психолог – це про роботу та терапію. Зрозуміти, чому ти рятуєш всіх, окрім себе – це вже з психологом. Тому не плутайте подругу і психолога. Обоє потрібні. Але для різного. Порівняйте: «Та ти просто накручуєш себе!» – «Твої почуття маяють причину»; «Пішли вип’ємо – забудеш!» – «Проживемо цю емоцію, а не втечемо від неї»; «Та забий ти на нього!» – «Що саме тебе так зачепило в цій ситуації?»; «Та я на твоєму місці…» – «А чого хочеш саме ти?»
Психолог – не подруга. І подруга – не психолог. Це про різні ролі. І про різну глибину. Подруга поруч, щоб розділити емоції: підтримати, поспівчувати, сказати слова, які ти хочеш почути. Це тепло, близькість, спільний досвід. І це дуже цінно. Подруга може не витримати твоєї правди, бо вона включена емоційно. Психолог витримує і допомагає зрозуміти, що з цим робити. Подруга дає поради зі свого життя. Психолог допомагає знайти твої відповіді. І головне: з подругою ти залишаєшся у звичних сценаріях, з психологом – маєш шанс їх змінити. Ідеально – коли є і те, й інше. Бо підтримка важлива. А зміни – ще важливіші».
Так розповідає про один з напрямів своєї роботи психологиня Ольга Нємова з понад 25-річним стажем та позитивними відгуками від тих, кому вона допомогла.
«Немає більшого чи меншого болю. Кожен його переживає по-своєму, і більшість людей справляються самостійно, – говорить вона. – Але якщо ви не відчуваєте наповнення, ваше оточення вас не розуміє, ви відчуваєте що не справляєтесь самостійно – не відкладайте звернення по допомогу до психолога».
Ольга Нємова – висококваліфікована фахівчиня: психологиня когнітивно-поведінкового напрямку, кризова консультантка і травмотерапевтка, експертка у батьківсько-дитячих стосунках та сімейній взаємодії, тренерка курсу «Самодопомога Плюс», викладачка вищої категорії. Консультує в когнітивно-поведінковому напрямі, який поєднує науковий підхід і глибоке розуміння внутрішнього світу людини. Вважає, що ефективна психологічна допомога ґрунтується на безпеці, довірі й усвідомленості. Має широку спеціалізацію: панічні атаки, суїцидальні думки, тривожність, гендерно зумовлене насильство, горе та втрата, розлади настрою, травми та ПТСР, розлучення та розрив стосунків, вікові кризи, депресія, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), професійна самореалізація, самооцінка, вигорання, соціальні стосунки, копінг-стратегії, розлади навчання, фобії, стрес тощо. Є членом Української спілки супервізії та коучінгу (УССК). Працює з людьми різного віку – від підліткового до літнього. Постійно навчається і вдосконалюється. Так, у 2023 році пройшла тренінги з тем «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом: надання комплексної допомоги постраждалим» та «Самодопомога Плюс», а також підвищення кваліфікації «Психологічна допомога та робота з військовими та їх родинами у дні війни. Військова психологія».
«Навчання психолога – це процес без фінішної точки, – впевнена Ольга. – Неважливо, скільки років практики за плечима – 2 чи 20. Кожен клієнт, кожна історія, кожен новий виклик нагадують: знань ніколи не буває достатньо. Психолог не може дозволити собі зупинитися, бо змінюється світ і контекст життя людей, з’являються нові підходи та дослідження, поглиблюється розуміння навіть знайомих тем. Навчання – це не про «я ще недостатньо хороший». Це про відповідальність і повагу до тих, хто довіряє. Про живий інтерес до людини та про чесність із собою: я теж росту. Справжній професіонал – це не той, хто «вже все знає», а той, хто не припиняє вчитися. І саме в цьому – сила».
У 2001 році Ольга з відзнакою закінчила соціально-педагогічний інститут «Педагогічна академія» й отримала запрошення на кафедру психології в Кіровоградський інститут. Було страшно, але погодилася, не замислюючись. Згодом отримала вищу категорію, повагу студентів, професійну репутацію серед клієнтів. Самовдосконалення, розвиток та наполеглива праця стали засобами до професіоналізму в галузі психології. Вона любить свою роботу і пишається нею. Але це не єдина любов у її житті – у Ольги є коханий чоловік – теж психолог Вадим Нємов, який наразі служить в ЗСУ, і три доньки, одна з яких обрала професію психолога. Ольга багато читає і захоплюється подорожами та їздою на мотоциклі.
«Більшість з нас хоче стати впевненішими у собі, сильнішими, успішнішими. Але чи кожен готовий докласти зусиль, щоб змінитися в кращий бік? Запрошую разом зі мною зробити крок до себе! Твій шлях до успішного життя почнеться малесенькою стежкою, яка проходить через чагарники минулого досвіду, хащі травм дитинства і зарості нав’язаних стререотипів суспільства. На наших сесіях можеш очікувати на підтримку та розуміння своїх емоцій, розкриття потенціалу своєї особистості, роботу над стресом, тривогою, вдосконалення навичок взаємовідносин», – звертається вона до всіх, хто не наважується на зміни у своєму житті.
Ольга веде індивідуальні консультації, групові заняття та сесії, співпрацює з Централізованою бібліотечною системою, зокрема у рамках проєкту в просторі «Разом Хаб», з громадськими організаціями «Серце матері», «Важлива» тощо. Працює з ветеранами та членами родин військовослужбовців, полонених і зниклих безвісти. Маючи спеціалізацію клінічного психолога, навіть деякий час працювала у міській лікарні. Історично психологічна допомога в медичних закладах України розглядалася як доповнення до лікування. Однак під впливом світових тенденцій і реформ в системі охорони здоров’я роль психологів розширилася. Після пандемії і початку повномасштабної війни психологічна підтримка набула статусу необхідного комплексного лікування.
«З чого почати зміни у житті? «Якщо вам здається, що у вашому житті треба щось змінювати, то це вам не здається. Усвідомлення того, що більше так жити ви не хочете. Якось до мене на консультацію прийшла дівчина, яка вирішила схуднути на 20 кілограмів. Одного разу вона їхала у переповненому автобусі, де не було вільних місць, і стояла навпроти літньої жінки, яка її довго роздивлялася, а потім встала зі словами: «Сідай, ти ж вагітна». Дівчина настільки засоромилася, що зрозуміла: так більше тривати не може, треба щось змінювати, – ділиться історією з власного досвіду психологиня і радить – Отже, насамперед має прийти усвідомлення: те, що ви хочете, не відповідає тому, що ви маєте. Але не до всіх приходить такий інсайт. Що ж робити? Коли ви отримали від життя чи від людей мотивацію, раджу поставити собі головне запитання: «Що я хочу змінити?» Візьміть аркуш паперу та намалюйте на ньому коло. Потім розділіть його на сім рівних частин. Кожній частині дайте назву семи сфер життя: здоров’я, стосунки, оточення, матеріальне благополуччя, яскравість життя, саморозвиток і робота. Оцініть задоволеність своїм життям у цих сферах за десятибальною шкалою. Таким чином ви визначите, які сфери першочергово потребують вашої уваги та зусиль. Якщо всі сфери отримали приблизно однакову кількість балів, рекомендую зосередитися на здоров’ї та стосунках – саме вони мотивують нас до самовдосконалення.
Як же змусити себе діяти? Спочатку зробіть ревізію свого життя, доведіть себе до свідомого неприйняття реальності: «Я більше не хочу так. Я хочу краще». Далі ви маєте пересилити страх, який гарантовано виникне та змусить вас залишити все як є.
Ще одна допоміжна методика. Знову візьміть аркуш паперу, вгорі напишіть «Що буде через 5 років», проведіть вертикальну лінію посередині, і підпишіть дві колонки «Якщо я залишу все так, як є» та «Якщо я буду працювати над собою». Будьте чесними з собою, запишіть відповіді на ці питання і прийміть рішення. Так ви знатимете, в якому напрямку працювати, куди рухатися та які результати на вас чекають. Починайте зміни вже зараз. Навіть один відсоток докладених зусиль, помножений на 365 днів – це вже значний результат. І через рік ви побачите реальні зміни. Робіть крок до мети щодня».
23 квітня – Всеукраїнський день психолога. Бути психологом – це не просто професія. Це вибір. Це шлях, де немає готових відповідей, натомість є жива присутність, увага та серце. Психологи поруч у найвразливіші моменти. Тримають простір, коли слова губляться. Дають надію, коли її вже майже не залишилося. І ми цінуємо їх за емпатійність і чесність, чутливість і стійкість. За те, що йдуть поруч із тими, хто шукає себе, і не забувають знаходити себе в цьому теж. Нехай у кожного психолога буде своя опора, свій ресурс і люди, з якими можна просто бути. Їхня робота впливає на життя тих, хто довіряє їм свої думки, переживання, а іноді і весь свій внутрішній світ.

Олена Карпачова