Зупинити самогубця

10 вересня – Всесвітній день запобігання самогубствам. Ця дата відзначається по всій планеті щорічно, починаючи з 2003 року. А що ми знаємо про це явище та звідки його витоки? Ось що розповіла олександрійський психолог Ольга Нємова.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на початку XXI століття з’явилася тенденція до збільшення кількості самогубств. Щорічно від них гине приблизно 600 тис. осіб. Це більше, ніж від убивств у мирний час. Для багатьох країн світу суїцид став однією з гострих соціальних проблем.
Статистичні дані про самогубства є приблизними, оскільки не всі суїциди та суїцидальні спроби зафіксовані офіційно.
Суїцидом вважають не всі дії людини, які мають наслідком її смерть. Замах людини на власне життя кваліфікують як самогубство за умови, що вона усвідомлює значення своїх дій і керує ними. У всіх інших випадках скоєння людиною дій, які завдають шкоди її психічному чи фізичному здоров’ю під впливом психопатологічних розладів, у стані психозу, слід кваліфікувати як автоагресивну поведінку, нещасний випадок.
Автоагресивна поведінка – специфічна форма особистісної активності, спрямована на завдання шкоди своєму здоров’ю, наприклад, різні форми самоушкодження, порізи, припалювання. Отже, суїцид є одним із проявів авто-агресивної поведінки, на жаль, крайнім і фатальним.
Ключовими чинниками, що призводять до самогубства, вважають психологічні. Усі інші чинники діють опосередковано через емоційні переживання, мотивацію людини.
Спроби самогубства відрізняється від самогубства припиненням акту до настання смерті. За висновками психологів, до суїцидних вчинків відносять вчинки людей, які ризикують життям задля порятунку інших; віддаються небезпечним заняттям, ризикованим видам спорту, пов’язаним із грою зі смертю, з прагненням її уникнути; надмірно виснажують себе працею; недбало ставляться до свого здоров’я, зловживають алкоголем, тютюном, наркотиками, сексом, нехтують небезпекою тощо.