Сильні олександрійці

Одного весняного дня я прогулювалася з подругою вулицями міста, і біля міського басейну ми стали свідками тренувань на свіжому повітрі. Спостерігаючи, як кремезні чоловіки та на вигляд зовсім не кремезні дівчата носять та перекидають величезні та важкі шини, моя подруга вражено промовила:
– І навіщо ж так себе мучити?..
І ось, спілкуючись з Олексієм, головою Олександрійської громадської організації «Сильна Олександрійщина», маючи нагоду, я йому це переказала.

– Та годі! Ніхто себе не мучить, ми робимо це з власної волі, – посміхаючись, відповів Олексій, – я вам скажу більше – ми отримуємо від цього задоволення. Тим більше, що до такої сили та витривалості ми прийшли поступово, і це не важко. Нервова робота, сімейні та буденні справи й т. ін. – все це забувається під час заняття, тренування надає сили, енергії, натхнення для життя і діяльності.
Мені давно хотілося дізнатися більше про цих дивовижних силачів та про те, чим вони займаються – пауерліфтингом та армліфтингом.
– Це силові види спорту, суть яких полягає в подоланні ваги, – розповів Олексій, – тільки у пауерліфтингу займаються із штангою (присідання, тяга із штангою, жим лежачи), а армліфтинг – підйом ваги рукою, змагання на силу хвата. А силовий екстрим – це те, що ви з подругою бачили – силові вправи з нестандартними знаряддями: покришками, бетонними шарами, товстими грифами та ін..
Олексій, відклавши деякі справи, яких у нього дійсно дуже багато (надалі ви це зрозумієте), погодився мені розповісти про те, як і чим живуть сильні олександрійці.
– ГО «Сильна Олександрійщина» була юридично оформлена 22 вересня 2013 р. Відтоді ця дата вважається її днем народження. За майже вісім років існування її керівництвом було організовано й проведено 15 обласних чемпіонатів, 9 чемпіонатів та кубків України й зафіксовано 3 рекорди України. Спортсмени «Сильної Олександрійщини» стали призерами 4 чемпіонатів Європи та 2 чемпіонатів світу. З 2018 року на базі «СО» існує також дочірнє відділення «Всеукраїнське об’єднання пауерліфтерів» .
Голова організації, Олексій Чиж, зокрема, є сам неодноразовим чемпіоном України та призером чемпіонатів Європи, двічі переможцем чемпіонатів Європи, в 2019 став срібним призером чемпіонату світу з багатоповторного жиму лежачи, взяв участь у встановленні 3 рекордів України з силового екстриму та у 2020 році встановив рекорд Європи з кистьової тяги гирі. У 2015 році отримав міжнародну суддівську категорію з армліфтингу та успішно відсудив 4 чемпіонати світу та 2 чемпіонати Європи в якості центрального судді на помості. Окрім того, що очолює ГО «Сильна Олександрійщина», з недавніх пір він був обраний головою Громадської ради міста Олександрії.
Олексій дуже різностороння людина. Він має першу освіту за фахом «Ветеринарна медицина», працював у райдержадміністрації в управлінні АПР, завдяки другій освіті – вчитель фізичної культури – в Олександрійському колегіумі та реабілитологом в СК Sporttrend. На даний час працює пожежним рятувальником в 11-й Державній пожежно-рятувальній частині 2-го Державного пожежно-рятувального загону в Кіровоградській області. Відмінна фізична форма дуже допомагає йому в роботі.
–Так, рід занять змінювався, але спорт з дитинства завжди був у моєму житті, – говорить Олексій, – я виріс у спортивній сім’ї, починав із плавання, в університеті був капітаном команди з баскетболу, у 2006 році познайомився з силовим екстримом та пауерліфтингом, відтоді й почалося моє захоплення цими видами спорту.
Тренування, змагання та встановлення рекордів не єдина сфера діяльності «Сильної Олександрійщини». Олексій та інші спортсмени є донорами і регулярно здають кров у рамках акції «Ми однієї крові!» Цікаво було б порахувати, скільки життів врятовано завдяки сильним олександрійцям. Також вони займаються різного роду волонтерською діяльністю.
– Та головною метою існування і діяльності ГО «Сильна Олександрійщина» є насамперед популяризація спорту і прагнення зробити його доступним для всіх, – розповідає Олексій, – тому тренування у нас безкоштовні. Я готовий ділитися своїм досвідом, знаннями, витрачати свій час на спортивне виховання молоді, якщо їй це буде цікаво, і я це роблю, вимагаючи натомість тільки виконання таких умов, як дотримання дисципліни, регулярних тренувань та здорового харчування. Також власним прикладом намагаюся довести молоді, що якщо я можу, то зможуть і вони.
З метою популяризації спорту ми регулярно проводимо показові виступи, до речі, запрошуємо всіх бажаючих відвідати одне з них, присвячене Дню міста, яке відбудеться 29 травня о 10 годині на території дев’ятої школи, а 30 травня проводимо Кубок України з окремих дисциплін пауерліфтингу. Також ми співпрацюємо з управлінням молоді та спорту міської ради.
Але цього всього замало. В нашому суспільстві майже відсутнє таке поняття, як «фізичне виховання». Навіть у школі, де мені довелося деякий час працювати, недостатньо приділяється уваги фізичному розвитку. Та справа не тільки у шкільній освіті – найбільше залежить від батьків. Якщо мама дозволяє дитині не ходити на уроки фізкультури, тому що «вони тобі не потрібні», без кінця обмежує: «Не бігай!», «Не стрибай!», тому що «захворієш»… Якщо тато сидить на лавочці, тримаючи пляшку пива в руках і наказує дитині підтягнутися на турніку: «Давай, синку, підтягуйся!» Хлопець відповідає: «Я не вмію!», «А ти вчись!» – каже батько, не намагаючись хоча б показати синові, як це робити. Та ні, таке не працює. А от якщо батько візьме сина за руку та піде з ним до тренувального залу, де покаже йому, що та як потрібно робити, де вони разом позаймаються, то буде набагато більше шансів зацікавити дитину спортом, відірвати від комп’ютера та виростити здоровою. Та і самим батькам, напевно, тоді не знадобиться звертатися до спеціалістів з приводу правильного харчування, набрання м’язової маси або скидання ваги. І я завжди намагаюся донести до людей, що не існує чарівних пігулок для схуднення, що не можна за пару сеансів масажу позбутися целюліту, біцепси не збільшаться за рахунок тільки якихось харчових добавок – нічого не станеться само собою, без докладання зусиль. Потрібно ставити цілі і щось починати робити для їх досягнення, тільки так і не інакше.
Також запитують про спортивне харчування. Існує таке, трохи негативне та насторожене ставлення до спортивного харчування. Дехто вважає його шкідливим для здоров’я, напевно, тому, що плутають із таким поняттям, як допінг. Але це цілковито різні речі. Я вважаю, що шкідливо випивати сто грамів перед сном та їсти біляші на ринку, а не підтримувати гарну фізичну форму за допомогою спортивного харчування. А допінг я не підтримую та не рекомендую своїм учням.
На сьогоднішній день в «Сильній Олександрійщині» налічується 19 членів. Серед них п’ятеро дівчат. Наймолодшому спортсмену – сім років, це мій син Данііл, який вже має невеликі досягнення і є призером обласних чемпіонатів із силових видів спорту. Найстаршому – п’ятдесят, це Віктор Оніщенко, ветеран спорту, майстер спорту міжнародного класу, рекордсмен Європи та України, срібний призер чемпіонату світу, чемпіон Європи та України з армліфтингу, майстер спорту та чемпіон України з пауерліфтингу, кистьової тяги гирі, переможець багатьох обласних чемпіонатів із силового екстриму та т.ін.
«Сильна Олександрійщина» з 2014 року підтримує дружні стосунки з військовим формуванням «Святослав» з Кропивницького, а хлопці з його особового складу є частими гостями на чемпіонатах, які ми організовуємо. Ми давно маємо хороші відносини з Сергієм Кузьменком, ще задовго до його обрання мером міста. Він, його команда та компанія «УкрАгроКом» за всі роки існування «СО» жодного разу не відмовили нам у допомозі, за що їм величезна подяка. Також ми дуже вдячні за підтримку нашим давнім друзям, міським підприємцям Костянтину Пушкарю, Дмитру Губарєву, Сергію та Івану Єгоровим і постійному спонсору наших змагань підприємству шкіргалантереї Alexo. Завдяки щирій допомозі цих людей наша організація має змогу жити та розвиватися.
А ще робити багато хороших справ, тому що наші сильні олександрійці та їхні друзі сильні не тільки міцними м’язами, але й духом та добрими серцями.

Ольга Антонова