Про психічне здоров’я і галузь «з ярликом»

Психічне здоров’я – це стан душевного благополуччя, який дає кожній людині можливість реалізувати власний потенціал, долати життєві стреси, результативно працювати. Всесвітній день психічного здоров’я відзначається щорічно 10 жовтня, починаючи з 1992 року. Він існує для того, щоби привернути увагу до проблем та скоротити поширення депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості. Але останнім часом акценти ставляться на підтримку психічної рівноваги будь-якої людини. Щодо нашої країни, то психічний стан українців уже півтора року дуже важкий і нестабільний.
Про це – наша розмова з лікарем-психіатром, дитячим психіатром, завідувачем стаціонарного відділення Олександрійської психіатричної лікарні Вадимом Мозговим.

– Наразі дітей з психічними розладами побільшало, – розповів Вадим Олександрович. – З чим це пов’язано – невідомо. Швидше за все – вплинула ізоляція під час пандемії та війна в країні. Все це не кращим чином позначається на психіці дорослих, а про дітей годі й говорити. Досить велика кількість дітей з розладами аутистичного спектра. Добре, що батьки зважають на порушення їхньої поведінки і звертаються до спеціалістів. Раніше батьки приховували це, діти з аутистичними розладами переходили у категорію дорослих, і тоді вже їм ставили зовсім інші діагнози. Останні роки у нас є дорослі з діагнозом дитячий аутизм, які могли оформити інвалідність, але не оформили. А діагноз залишився – дитячий аутизм, як того вимагає Міжнародна класифікація хвороб МКХ-10 (ICD-10).
– Чи лікуються аутистичні розлади?
– Розлади спектра аутизму – це не хвороба, а особливості психологічного розвитку, які відрізняються від загальноприйнятих. Труднощі у побудові соціальних стосунків, спілкуванні та особлива стереотипна поведінка не лікуються пігулками. Вони потребують тривалої кропіткої роботи цілої низки фахівців – психологів, корекційних педагогів, логопедів, психіатрів та психотерапевтів. І все це для того, аби максимально адаптувати людину, яка мислить і поводиться не так, як інші, до нашого суспільства. Чим раніше така корекція починається, тим більше шансів на те, що така дитина, коли виросте, матиме можливість отримати професію, влаштуватися на роботу, створити сім’ю. В Європі, США, деяких країнах Азії до цього ставляться зовсім інакше, ніж у нас. На жаль, наше суспільство не зовсім готове сприймати таких дітей і дорослих як рівних, але з особливими потребами. А психіатрія залишається галуззю «з ярликом», і, мабуть, пройдуть ще роки, поки все зміниться.
– Які особливості поведінки дітей мають насторожити батьків і стати приводом для звернення до фахівців?
– Якщо у сім’ї вже є діти, і поведінка молодшої дитини значно відрізняється від тієї, яка була у старшої, і ви не можете самостійно її скорегувати, це і є критерієм для звернення принаймні до психолога. Він, провівши діагностику, або відкоригує проблеми, або направить дитину до закладів охорони здоров’я. Що стосується розладів спектра аутизму, батьків мають насторожити відсутність мови і комунікації у той час, як однолітки дитини вже активно використовують мову як основний засіб спілкування; порушення поведінки (дитина неслухняна, неадекватно реагує на прохання і вимоги, і ви не можете це виправити) і коли дитина більше полюбляє бути на самоті, ніж спілкуватися з оточуючими. Не треба боятися звернутися по допомогу: дитину спочатку продіагностують, а лікування призначається лише тоді, коли порушення поведінки можуть завдати шкоди їй самій або оточуючим.
– У цьому випадку, певно, раннє звернення має велике значення.
– На жаль, ми стикаємося з проблемою, коли дуже велика кількість батьків приводять дитину до психіатра вже у крайньому випадку. Вони лікуються у неврологів, педіатрів, генетиків та в інших фахівців і таким чином втрачають найголовніше – час. Значно простіше продіагностувати дитину і, якщо у неї є проблеми, відкоригувати порушення, або якщо порушень немає, змінити способи виховання дитини. Багато батьків чекають, що дитина переросте. Але це залишки з радянських часів. Втрачається час, коли формуються основні навички поведінки. А потім такі діти йдуть до першого класу… І в перші 2-3 тижні кожного вересня кількість дітей, яких приводять на прийом, збільшується в рази. Тому що шкільна система не готова працювати з дітьми, які потребують особливої уваги до їхнього стану.
– Але ж є інклюзивні навчальні заклади.
Для того, аби потрапити до інклюзивного закладу, дитина має пройти обстеження, у тому числі і у психіатра. Законом України «Про психіатричну допомогу» визначено, що огляд дітей психіатром проводиться лише за письмової згоди обох батьків або законних представників. Але це проблематично, коли батьки в розлученні або не живуть разом. Тоді треба звернутися до органу опіки і піклування, який дає тимчасовий дозвіл на огляд. Часто на підгрунті того, що дитина була оглянута психіатром і їй встановлений діагноз, хтось із батьків звертається до суду. Людям важко пояснити, що вони можуть приховувати наявність психічних порушень у своїх дітей лише до певного часу. Вони все одно стануть відомими, коли дитина по завершенні школи вирішить продовжити навчання або працевлаштуватися. Але за наявності підтвердженого діагнозу, якщо дитина адаптована і на підході до дорослого життя спроможна вчитися, виконувати певні види робіт, психіатр надає дозвіл, і дитина має багато можливостей. Ми будемо довго йти до розуміння цього. Можливо, зміниться не одне покоління, але я думаю, ми прийдемо до того, як це відбувається в європейських країнах.
– Чому психіатрія вважається галуззю «з ярликом»?
– Поясню на простому прикладі. Якщо у вас є гіпертонічна хвороба, ви не зможете виконувати певні види робіт. Так само і в психіатрії є певний перелік діагнозів і Постанова КМУ, яка чітко регламентує, з якими діагнозами і з якими станами людина може бути допущена або не допущена до певних робіт. Психічне порушення може виникнути у бідь-якому віці, від цього ніхто не застрахований. І стан людини може зашкодити не лише їй, приміром, якщо водій рейсового автобуса раптово втратить свідомість. Для цього і створені медичні норми при працевлаштуванні.
Ярлики залишилися з радянського періоду, коли була каральна психіатрія. Ще жива велика кількість людей, які пройшли крізь це, і їхні розповіді вражають. Але, з іншого боку, якщо ваш сусід має психічні порушення і не дає вам спати або погрожує, то питання, чи потрібні психіатричні установи, відпадає саме собою.
– Але ж сусіда можуть госпіталізувати лише за його згоди?
– Є два варіанти, які прописані у чинному законодавстві: за згоди пацієнта або за рішенням суду. Причому в останньому випадку це може бути не добровільне лікування, якщо людина ще не скоїла злочину у хворобливому стані, і примусові заходи медичного характеру, коли людина скоїла злочин і рішенням суду їй призначено покарання у вигляді лікування.
– У стаціонарі Олександрійської психіатричної лікарні є такі пацієнти?
– Ні. Для цього є спеціальні установи з певними видами нагляду.
– Наскільки психічне здоров’я залежить від самої людини?
– Два роки тому я би сказав, що на 90 відсотків. Зараз скажу, що відсоток менший. Тому що є фактори, про які ми раніше думали як теоретичні, а тепер відчули на собі. Цими непереборними силами, які можуть зламати навіть найсильніших, стали пандемія та війна. Досить велика кількість людей, які вважали себе сильними, ламаються, м’які стають жорсткими. Якщо людина спокійна і врівноважена, вона переживатиме стреси (крім надпорогових) досить спокійно. Вірити і сподіватися, що чудодійна пігулка вирішить усі ваші проблеми, марно. Ліки можуть допомогти і змінити стан на краще. Але якщо хотіти мільйон і при цьому лежати на дивані, нічого не вийде. Так само пацієнти в депресії, які нічим не зайняті, не зможуть вийти з цього стану. Чим менше шкідливих звичок, чим більше занять спортом, зайнятості, способів отримати задоволення від життя, знаходити його навіть під час війни, тим менше шансів потрапити в поле зору психіатра у якості пацієнта.

Олена Карпачова