Пам’ятник, якого вже немає: хто створив перше погруддя Тараса Шевченка в Олександрії та чому монумент знесли

Біля погруддя Тараса Шевченка в Олександрії традиційно проходять урочистості з нагоди державних свят та пам’ятних дат. Для багатьох містян цей пам’ятник є звичною частиною міського простору. Однак далеко не всі знають історію його появи та ім’я скульптора, який створив перший монументальний образ Кобзаря для нашого міста.

Автором оригінального погруддя Тараса Шевченка в Олександрії був відомий кіровоградський скульптор Аркадій Юхимович Мацієвський. Він розробив проєкт пам’ятника, який урочисто відкрили у 1988 році на тодішньому проспекті Леніна (нині – Соборному) біля середньої школи №1, яка тепер називається гімназією ім. Т.Г.Шевченка.
19 травня виповнилося 95 років від дня народження Аркадія Мацієвського – скульптора, заслуженого художника, члена Національної спілки художників України, лауреата Кіровоградської обласної премії імені Юрія Яновського, автора понад 30 пам’ятників монументального мистецтва на території Кіровоградської області та близько 50 меморіальних дощок. Він працював у галузях монументальної та станкової скульптури. Його твори зберігаються в музеях Кропивницького, Києва, Чигирина та інших міст.
До ювілею скульптора Музей мистецтв Кропивницького презентував віртуальну виставку «Дотик рук майстра». Ім’я Аркадія Мацієвського займає гідне місце серед плеяди відомих митців Кіровоградщини. Він – скульптор за покликанням, головним для нього були якість і можливості матеріалів, котрі він освоював. Його роботи – це роздуми про взаємозв’язок минулого та сучасного, занурення у витоки духовної культури нашого народу.
Народився Аркадій Юхимович 19 травня 1931 року в селі Бобрик Любашівського району Одеської області. У 1953 році закінчив скульптурне відділення Одеського державного художнього училища. Вже з 1960 року брав активну участь у мистецьких проєктах та художніх виставках.

З 1970 року митець почав працювати у Кропивницькому – скульптором художньо-виробничих майстерень художнього фонду УРСР. У 1980 році Аркадій Мацієвський став лауреатом премії імені Юрія Яновського, у 1998 році був нагороджений дипломом I ступеня на конкурсі «Таланти Кіровоградщини» та численними відзнаками.
Понад 30 років він працював у Кропивницькому і залишив по собі помітну творчу спадщину. У співавторстві з відомим скульптором Віктором Френчком ним були виготовлені та встановлені меморіальні дошки Ференцу Лісту, Каролю Шимановському, Генріху Нейгаузу, пам’ятник «Козаку – захиснику Вітчизни» у селі Торговиці Голованівського (колишнього Новоархангельського) району Кіровоградської області та багато інших. Аркадій Юхимович – автор конкурсної моделі пам’ятника Володимиру Винниченку, скульптурного портрета Степняка-Кравчинського. Його скульптурні роботи і сьогодні можна побачити на вулицях сучасного Кропивницького. Серед них слід відзначити пам’ятники «Жертвам Чорнобиля» (колективна робота), першому трамваю, створеному до 100-річчя пуску в Єлисаветграді першого трамвая і 30-річчя виходу на лінію першого тролейбуса у Кіровограді – він був відкритий у 1997 році.
У роботах Аркадія Мацієвського втілені вічні теми – любов і материнство, краса світу та стурбованість за його майбутнє. Зокрема це відображено в скульптурних композиціях «Материнство», «Загиблим воїнам» та інших.
Роботи скульптора зберігаються в багатьох музеях та приватних колекціях в Кропивницькому, Києві, Чигирині, Івано-Франківську. У 2010 році за ініціативи Музею мистецтв та вдови скульптора Жанни Аркадіївни у Кропивницькому була встановлена меморіальна дошка на будинку на розі вулиць Гоголя та Арсенія Тарковського, де тривалий час жив Аркадій Мацієвський. Меморіальна дошка була виконана другом та колегою майстра – скульптором, членом Національної спілки художників України Віктором Френчком (1949-2019). В селі Бобрик Перший вулиця, на якій народився Аркадій Мацієвський, названа на його честь.
В Олександрії погруддя Тараса Шевченка було єдиним офіційним та широко відомим монументальним об’єктом авторства Аркадія Мацієвського. Більшість своїх монументів і пам’ятних знаків майстер зосередив у Кропивницькому та в інших великих районних центрах області – Світловодську, Знам’янці, Новоархангельську тощо. Його основні твори: «Два покоління» (1960), «На барщині» (1961), пам’ятний знак робочим заводу «Червона Зірка», загиблим у Другій світовій війні (створений у співавторстві з Віктором Френчком, 1974, м. Кропивницький), пам’ятник Тарасові Шевченку (1978, м. Світловодськ) (1977); пам’ятники Т. Шевченку в Олександрії, Знам’янці. Співавтор пам’ятника Кобзарю в Кропивницькому (1982).

Для Олександрії автор створив залізобетонний бюст Кобзаря заввишки 1,5 метра, обкований міддю. Постамент висотою 1,2 метра був виготовлений із залізобетону й облицьований полірованими гранітними плитами. На ньому містився рельєфний напис: «Т.Г.Шевченко. 1814-1861». Цей пам’ятник прикрашав центральний проспект нашого міста два десятиліття.
Оскільки бюст був лише зовні обкований тонким шаром міді, за 20 років перебування під відкритим небом залізобетонна основа всередині пам’ятника почала кришитися через перепади температур і вологу. Реставрація була технічно неможлива: на момент демонтажу погруддя у 2008 році його внутрішня конструкція була повністю деформована. Спроба зняти або перемістити аварійний бетонний виріб призвела б до його остаточного розсипання, тому об’єкт визнали непридатним для музейного зберігання. Художню цінність мала лише зовнішня обшивка, тож пошкоджені залишки конструкції утилізували під час заміни на новий міцний монумент.
Автором нового погруддя Тараса Шевченка в Олександрії, яке стоїть у сквері біля гімназії й дотепер, є скульптор Олексій Рожик. Заміну бюста на нову модель було проведено у 2008 році. На постаменті змонтували нову роботу Олексія Рожика, тоді як історична архітектурна основа пам’ятника залишилася.
У 2021 році, до 30 річниці Незалежності України, була проведена комплексна реконструкція пам’ятника Т.Шевченку та скверу біля нього. Підрядна організація замінила плити підніжжя пам’ятника, облаштувала сходи та місця для сидіння. Майданчик укладений тротуарною плиткою. Тоді оновили алеї, встановили нові лавки, виконали сучасне озеленення, а комісія міськради офіційно затвердила для цієї зони статус скверу Тараса Шевченка.
Аркадія Мацієвського не стало 14 грудня 2006 року. Але пам’ять про людину, яка значну частину життя прожила на Кіровоградщині та багато зробила для цього краю, жива.
Автори книги «Скульптор Аркадій Мацієвський», виданої у 2011 році у Кропивницькому, пишуть: «Його роботи, виконані у галузі станкової та монументальної скульптури, – це розповідь про події, які відбувалися у певний період, це сторінки історії, втілені у бронзі та граніті».
Хоча перше олександрійське погруддя Тараса Шевченка авторства Аркадія Мацієвського не збереглося, саме воно стало важливою сторінкою в історії міста. А ім’я його творця й сьогодні заслуговує на пам’ять і вдячність як одного з митців, чия праця залишила помітний слід у нашому краї.
Пам’ятники можуть змінюватися, реконструюватися чи набувати нового вигляду, але справжнє мистецтво залишається жити у пам’яті людей. Саме таким спадком для Кіровоградщини стали роботи Аркадія Мацієвського — митця, який умів мовою скульптури розповідати про історію, людські долі та духовні цінності.

Ярослава Волошко