Не треба недооцінювати

Отак ходиш собі вулицями міста, бачиш різних людей… Познайомишся із звичайною жіночкою, яка нічим не відрізняється від інших, а виявляється вона – неодноразова призерка та чемпіонка турнірів з шашок. Ось зовсім недавно, 11 червня, Катерина Гончарова повернулася з м. Рівного, де вона брала участь у змаганнях на Кубок України.

– Позитивних емоцій отримала масу, – розповідає Катерина, – це була неперевершена подія в моєму житті. Хочу висловити велику подяку за це свято, яке мені подарували голова громадської організації «ОМО ВФСТ «Колос» Юрій Миколайович Котов та спонсор, депутат обласної ради, керівник ТОВ ” Гермес-трейдинг” Юрій Олексійович Скічко, які допомогли мені потрапити на чемпіонат України зі стокліткових шашок. У змаганнях брали участь дванадцять учасниць-жінок, серед яких були один гросмейстер, п’ять майстрів спорту і шість першорозрядників. Було важко, це був перший у моєму житті турнір такого рівня, тим більше, що у стокліткових шашках я змагалася вперше.
Але Катерина посіла десяте місце, що дуже добре, враховуючи кваліфікацію суперниць та рівень змагань, а також той факт, що Катерина самоучка. В неї немає тренера, і вчиться вона тільки по книжках та у більш досвідчених друзів, спостерігаючи за грою відомих гравців. Чому так? Тому, що в нашому місті просто немає тих, у кого можна тренуватися, взагалі немає секції чи гуртка, в якому можна б було навчатися грі в шашки. І не тільки клубу немає, але і жінка, яка професійно займається цім видом спорту в нашому місті єдина – Катерина.
– Ще в моєму дитинстві, коли я тільки знайомилася з шашками, був клуб, який називався «Біла тура». Але, на жаль, я про нього не знала, а невдовзі його закрили, – говорить Катерина, – любителі гри в шашки збиралися на площі Леніна просто неба (і зараз збираються) та влаштовували маленькі турніри. Якось я прийшла туди, зіграла раз, другий і ще більше зацікавилася цим видом спорту. А через деякий час мене стали запрошувати на чемпіонати до Кропивницького, потім у Кременчук, Черкаси та ін. Перші мої виїзні змагання сталися у 2007 р., в той час я увійшла в десятку. Зараз я дуже часто буваю в цих містах на турнірах. Ще їздила у м. Алушту на чемпіонат України серед працівників газового господарства, адже працюю в Олександрійському УЕГГ.
Жінка народилася не в Олександрії, але проживає в нашому місті з 1980 року і вважає себе олександрійкою. Грати в шашки Катерина почала ще в дитинстві, років у вісім, вдома з бабусею. За її думкою, шашки не менш складні та цікаві, ніж шахи, і даремно більшість зневажливо ставиться до цієї гри. Звісно, вона знається й на шахах, але не так досконало. Взагалі, шашки з’явилися раніше за шахи, та існує думка, що вони є предками шахів. Також шашки більш різноманітні: існують вавилонські, турецькі, японські й т.ін., і скільки шашок – стільки систем, правил. Шашки бувають блискавичні, класичні, дошка для гри може бути з шістдесяти чотирьох, ста клітин і т.д. Наприклад, стокліткові європейські шашки складніші за шахи. Катерина розповідає, що колись спостерігала за партією, яка тривала близько п’яти годин.
У 2015 році Катерина познайомилися з Юрієм Миколайовичем Котовим. Він дізнався про Гончарову випадково, та напевно, в нашому житті немає нічого випадкового. Юрій Миколайович запросив шашистку в с. Головківку на спартакіаду. З тих пір він неодноразово організовував її поїздки на чемпіонати, а вона здобувала для Олександрії перші місця.
– Не завжди, звісно, я перемагаю. Якби в мене був хороший тренер, то й результати були б ще кращі. І більше практики, тому що чим більше граєш, тим вища майстерність. Але не так часто, як хотілося б, вдається побувати на змаганнях на рівні країни, а це перш за все – великий досвід, це завжди крок уперед, сходинкою вище у розвитку, і, насправді, не важливо – виграла я чи ні. Беручи участь у чемпіонатах, я бачу, як грають сильніші спортсмени і вчуся в них. І не тільки ходам та прийомам, наприклад, тому, що ніколи не слід недооцінювати суперника, як це трапилося зі мною на Кубку України: я дуже красиво виграла в більш досвідченої шашистки, яка потім зізналася, що розцінила мене слабкою противницею. А ще ніколи не варто боятися, потрібно вірити в себе, налаштовуватися на отримання задоволення від самої гри та не падати духом, не засмучуватися, якщо програєш.
І Катерина ніколи не засмучується та не лякається труднощів, хоча поїздки на змагання бувають дуже виснажливими. Вона інвалід з дитинства, але бере участь у турнірах не серед інвалідів. Тому що в неї загальне захворювання, а в нашій країні проводять змагання з шашок тільки для людей з вадами зору та слуху або опорно-рухового апарату.
У Катерини дуже великі плани на майбутнє: багато тренуватися, вчитися, підвищувати майстерність та виграти в наступному році чемпіонат України. Вона сподівається, що в неї вийде на нього потрапити. А там, можливо, і на Олімпіаду, звісно, якщо шашки все ж таки визнають олімпійським видом спорту. Невдовзі ця подія повинна статися, тому що Міжнародний олімпійський комітет уже розглядає це питання. Катерина дуже сподівається, що таке відбудеться, колись у нашому місті буде клуб чи гурток для гравців у шашки, що цим видом спорту зацікавиться молодь, адже на сьогодні серед олександрійських любителів цієї гри немає молодих. В шашки можна пограти в комп’ютері, і, напевно, що багато хто з людей це робить. Але Катерина говорить, що ніякий штучний інтелект не зрівняється з людським, і грати, тренуватися з людиною набагато цікавіше. Шашками, як і будь-яким спортом, потрібно займатися не в комп’ютері, а в житті. Тому варто більше уваги приділити розвитку цього виду спорту в нашому місті, заохочувати молодь до занять. Адже не слід недооцінювати ніякий вид спорту, вважає Катерина.

Ольга Антонова