Фонтан ідей б’є дедалі вище

У суботу, дванадцятого вересня, місто відзначало свято фізкультурника. Але частина жителів нашого міста вирішила відсвяткувати цей день подвійно, так би мовити, з продовженням. Ця частина – мешканці будинку №22, що по вул.Семашка. І йшли вони до цього заходу планомірно, послідовно і заздалегідь. Ще у травні цього року в “ОТ” розповідалося про небачений досі сплеск ініціатив та ідей, якими відгукнулися жителі шестипід’їздної дев’ятиповерхівки на оголошений олександрійською громадською організацією “Нова хвиля” та місцевою радіостанцією “Маяк” конкурс на краще облаштування прибудинкової території. Робота на подвір’ї будинку кипіла протягом місяця, найактивніші його жителі один з поперед одного змагалися у винахідливості та майстерності “домашнього” благоустрою.

Результат виявився вражаючим: подвір’я з баюрами, проваленим асфальтом, зарослими бур’яном газонами змінювалися просто на очах: з’явилися розбиті зі знанням справи квітучі клумби, виготовлені з неабиякою фантазією різноманітні декоративні елементи на них, стилізовані під лебедів, гномів, гігантських чайних чашок-вазонів тощо, барвисто розфарбовані місцевими умільцями. І як підсумок – журі від засновників конкурсу одностайно присудило першу премію будинку №22.

Голова журі (він же депутат міської ради і голова ГО “Нова хвиля”) Володимир Дожджаник на загальних зборах мешканців будинку вручив першу премію – 10 тисяч гривень. А в жителів уже була готовою наступна ідея, як розпорядитися нагородою: для дітвори і підлітків у дворі не вистачає спортивного майданчика, вирішили вони. Отож заслужені 10 “штук” треба витратити саме на його облаштування. Тоді ж на нараді активу було складено орієнтовний кошторис робіт і визначено термін – до Дня фізкультурника майданчик повинен бути готовий. А щодо місця його розташування проблем не було: з протилежного від двору боку – занедбаний пустир.

Робота знову закипіла: спочатку горизонтальне планування грунту бульдозером, потім підсипка щебеню, грунту, відсіву. Для облаштування огорожі майданчика закупили відпрцьовані автомобільні шини, які пофарбували у яскраві кольори. А в цей час на побвір’ї інша частина мешканців продовжувала і далі вдосконалюватись у мистецтві ландшафтного дизайну, розбиваючи нові клумби, вигадуючи різноманітні малі архітектурні форми. І навіть за гроші отриманого “гранту” найняли художника графіті, який прикрасив дворову бойлерну “тривимірним” зображенням Ейфелевої вежі та соняшникового поля. Незграбна цегляна будівля стала невпізнанною, на неї тепер приходять милуватися з інших дворів, на її фоні фотографуються…

Тим часом настала пора здачі в експлуатацію майданчика. Щоб не створювати конкуренції загальноміським (і державним) заходам з нагоди Дня фізкультурника, люди вирішили перерізання стрічки перенести з суботи  на неділю, продовживши таким чином свято. І все відбулося, як годиться: на “пуск об’єкта” – прикрашеного повітряними кульками і прапорцями міні-футбольного поля – знову прибули вищезгадані організатори конкурсу з подарунком: футбольним м’ячем. Інвентар відразу ж вручили одному з місцевих юних футболістів, і йому, як капітану команди, відтепер доведеться відповідати за збереження колективного м’яча…

А ще організатори привезли з собою спортсменів-аматорів для показових виступів, і ті неабияк потішили своєю майстерністю глядачів, майбутніх господарів майданчика – юних спортсменів, та їхніх старших уболівальників – батьків і бабусь-дідусів. “Поки що це тільки футбольний майданчик. Але він ще вдосконалюватиметься, на ньому з’явиться, наприклад, стійка з баскетбольним щитом. Головне ж, чого вдалося досягти, – конкурс підштовхнув людей, які просто “засиділися”. Він об’єднав їх навколо спільної мети, дав змогу проявити кращі людські якості. Багато хто з активістів тепер самі дивуються результату цієї спільної праці. Було важко все це розпочинати, але рухатися вперед потім ставало дедалі легше”, – говорять старші будинку, “ідеологи” і організатори місцевих самодіяльних творчих особистостей Любов Левенець та Людмила Хитренко.

…Колись дядько Ньютон сказав, що маса – це міра інерції. І він знав, що говорив, бо чим більша маса, тим важче її зрушити з місця. Але коли вже вона набрала прискорення, то спробуй-но її зупини… І “розбуджених поштовхом” жителів 22-го будинку вулиці Семашка, здається, теж уже не зупинити: у них безліч нових планів з подальшого благоустрою власної будинкової територіїї. Адже результат виправдовує засоби.

О. Нарiжний