Книга повинна жити

Чи потрібні нам зараз книги і бібліотеки? За часів стрімкого розвитку IT-технологій та оцифровування інформації, здавалося б, книги і газети повинні неминуче піти в минуле і залишитися жити лише в якості артефактів. Але … вже багато десятиліть пророцтва про загибель не тільки книг, але і мистецтва в цілому – живопису, театру і т.д. – не збуваються. З появою фотоапаратів передбачали зникнення картин, телевізорів – відмирання театральних вистав. Проте до цього дня художники пишуть картини, письменники друкують нові творіння, актори грають на сцені. І так само живе книга, щоправда, тепер уже не тільки в звичному для нас вигляді. Вона змінюється, як і світ навколо нас, набуваючи різних форм.

– І в цьому немає нічого поганого, – вважає Надія Чуянова, директор Олександрійської районної централізованої бібліотечної системи, – людині властиво розвиватися, і вона повинна це робити. Ми ж не бачимо нічого поганого в тому, що стали їздити на комфортабельних авто, і ніхто не говорить про те, що це гірше, ніж їздити на возах. Або використовувати електричний струм замість гасової лампи. Тому не має значення, в якому вигляді люди будуть читати книги – друковані або електронні. Важливим є те, про що будуть ці книги. А читати люди будуть завжди, так же, як слухати музику, дивитися спектаклі, і не важливо, за допомогою якого пристрою це буде здійснюватися. Але все одно, змінюючись за потребою часу, бібліотека не повинна – та й не зможе – відмовлятися від звичних нам паперових форм літературних та періодичних видань. Тому що в кожного читача має бути вибір – чи використати комп’ютер, чи погортати сторінки книги. А ми цей вибір надаємо.

Треба згадати ще й про те, що радянське минуле залишило нам не тільки сумнівну літературу ідеологічного спрямування, але й багато цікавих та розумних творів, серед яких є просто унікальні. Чимало з них не завжди можна знайти в інтернеті. Наприклад, це спеціалізована професійна література.

Зараз змінюється не тільки формат книги, змінюється й вигляд, і діяльність самих бібліотек. На сьогоднішній день це не тільки сховище книг. Автор була вражена, коли дізналася, наскільки цікавим і активним життям живе сьогодні бібліотека ім. Чижевського. При бібліотеці з 2005 р. діє громадська організація «Олександрійський гендерний інформаційний центр». Як ГО, бібліотека може брати участь в різних конкурсах і проектах, тож її працівники з ентузіазмом це роблять. Завдяки перемогам в конкурсах, розробкам більше 15 проектів, їм вдалося залучити понад 300 тис. грн і отримати 15 сучасних новеньких комп’ютерів для розвитку бібліотек району. Тобто, це – не взявши ні копійки з місцевого бюд-жету, завдяки тільки своєму розуму та ентузіазму.

– Та все це було б неможливим без міцної команди однодумців, – каже Надія Миколаївна, – упродовж сімдесятилітньої діяльності бібліотеки змінилося не одне покоління фахівців, завдяки яким заклад культури завоював популярність серед населення міста і району. На сьогодні 70% нашого колективу – молодь. Тож мудрість старших вдало поєднується з ентузіазмом молодих. Методичний відділ очолює «гуру» нашого колективу Надія Іванівна Левченко, яка віддала бібліотечній діяльності майже півстоліття. Завдяки своєму досвіду, вона сучасно мислить і фонтанує новими ідеями.

Відділ обслуговування дорослих та молоді очолює Людмила Іванівна Кривченкова, дитячий відділ – Олена Вікторівна Губа. Є фахівець із проектів для дітей, з ігрових театралізованих  програм, це  Наталія Володимирівна Кізілова. Цікаво, що ці відділи в зв’язку з карантинними заходами переформатовують свою роботу, переходячи в онлайн-площину. Завідувачка відділу формування бібліотечних фондів Валентина Іванівна Баленко працює на всю бібліотечну систему. Методист Любов Кан є «мозковим центром» проектної діяльності бібліотеки, сертифікований тренер з саморозвитку дорослих. За останнє десятиріччя бібліотекою було впроваджено більше десяти соціально орієнтованих  проектів.

Ці проекти – дієві програми та тренінги, які дають реальний результат. Наприклад, завдяки проекту «Активна жінка – щаслива громада», який допомагав жінкам збільшити самооцінку та впевненість у собі, декілька жінок стали депутатами сільських рад. Взагалі, якщо почати перелічувати та описувати всі вдалі проекти, які були здійснені колективом ЦРБ, цілої газети не вистачить. Це проекти «Школа громадського аніматора», «Жіночий кластер: місце твого успіху» та ін. Методична служба бібліотеки використовує як традиційні семінари-практикуми, стажування, так і нові – тренінги, мозкові штурми, конференції печа-куча. Традиційними стали виїзні семінари, коли працівники наших бібліотек знайомляться з роботою своїх колег.

Відносно недавно був створений  відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів на чолі з Ілоною Володимирівною Гілюк. І в приміщенні бібліотеки поряд з нескінченними стелажами книг мерехтять екрани моніторів… Тобто, бібліотека сьогодні – це поєднання скарбів минулого з досягненнями сучасності.

На базі бібліотеки існує кіноклуб медіа-просвіти з прав людини Docudays UA  «Rакурс». У цьому клубі можна подивитись найновіші документальні кінострічки, фільми з різних країн світу на різноманітні соціальні теми. Після перегляду фільмів є можливість обговорити його та висловити свої враження разом з учасниками клубу та працівниками бібліотеки. До речі, у той час, коли, як кажуть, молоді в місті немає чим зайнятися, будь-хто може приєднатися до кіноклубу, його організатори будуть тільки раді.

А в уявленні багатьох робота бібліотекаря – видавати книжки читачам – і  все. Ну, ще перебирати і виставляти на полицях. Зізнаюся, я теж так вважала.

– Перебирати теж потрібно, – сміються разом зі мною працівники бібліотеки, – і читати їх теж, ми ж повинні знати, про що та чи інша книга, щоб порадити її читачеві.

А ще, уявляєте, тут, просто в нашому місті, можна зустрітися з улюбленими письменниками! Побачити їх, познайомитися, взяти автограф, поставити питання. Працівники ЦРБ не раз уже організовували такі зустрічі – наприклад, з Максом Кідруком, Володимиром Лисом та його дружиною, теж письменницею, Надією Гуменюк. В Олександрії був Олександр Жовна, завдяки зусиллям наших бібліотекарів. Іноді такі зустрічі організовуються на кошти самих працівників бібліотеки та читачів, шанувальників письменників. Погодьтеся, в наші часи таку відданість улюбленій справі рідко зустрінеш.

Тому буде дуже прикро, якщо наша влада у своєму невпинному прагненні все реформувати та перебудовувати ненароком знищить цей безцінний скарб, який зберігається в стінах бібліотеки, втратить величезний потенціал прекрасного колективу співробітників цього закладу… Адже книга повинна жити. Вдома, на полиці шафи, на стелажі у бібліотеці. Тому що бібліотека має бути місцем зберігання мудрості поколінь і місцем відпочинку для душі. Хіба вам довгими зимовими вечорами, бува, не хочеться вимкнути усі гаджети, та у тиші і напівтемряві настільної лампи, загорнувшись у теплу ковдру, відкрити ще не читану, або, навпаки, знайому та улюблену книжку?

Ольга Антонова