Катастрофа математичної освіти, або Чому не затребувана мова Всесвіту?

Математику називають універсальною мовою Всесвіту. 2020-2021 навчальний рік був оголошений Роком математики в Україні. За словами міністра освіти і науки, це мало допомогти привернути увагу всього суспільства до розвитку математичної грамотності не лише у школярів, а й у всіх громадян. Планувалося збільшити кількість годин на викладання цього предмета, впровадити нові курси для школярів, провести тренінги для вчителів та відкрити Музей науки. Втім… Міжнародне дослідження PISA показало, що в Україні 36% 15-річних учнів не досягають навіть базового рівня знань з математики.

Минулого навчального року вчитель математики та інформатики Олександрійського колегіуму, заслужений учитель України, двічі Соросівський лауреат і кандидат педагогічних наук Олег Зеленяк не викладав жодної години математики, вперше не набрався математичний клас. Про причини і наслідки занепаду інтересу до вивчення математики і про те, чи можна виправити цю ситуацію, Олег Петрович розповів в інтерв’ю.
Але спочатку трохи історії. Педагогічний стаж Олега Зеленяка майже 45 років. Він починав працювати у школі №13 у Перемозькому мікрорайоні, потім – у середній школі №6, де в середині 60-х відкрили перші спеціалізовані класи – математичний і мовний, і викладали кращі вчителі – І.Т.Чорний, Ю.О.Буслов та інші. Медалістів у школі було так багато, що медалі для них носили у портфелі. Уявіть собі: цілий портфель медалей – золотих, срібних та бронзових. Адже в цій школі навчались лише старші класи, яких було від 8 до 10. Саме тут з’явився перший у місті комп’ютер із перфокартами в якості носіїв інформації. Навчали дітей програмісти з електромеханічного заводу – М.М. Рахматуллін, Л. Д. Верещагін. Естафету в них і в І.Т. Чорного перейняв Олег Зеленяк, коли з 1985 року у всіх школах почали викладати інформатику. А в 1987 році уже добре відомий олександрійцям математичний клас був переведений у центр міста, у новостворену СШ №9. Практично всі його випускники до запровадження ЗНО успішно витримували конкурсні випробування і продовжували навчання у вишах.
30 років тому конкурс на вступ до спеціалізованого математичного класу у створеній в 1992 році Олександрійській СШ№20 (нині Олександрійському колегіумі) становив шість осіб на місце. Зараз бажаючих вивчати математику дуже мало. На думку Олега Петровича, причин багато, і це сталося не в один день. Можливо, старт «тренду» дав ще у 2010 році екс-міністр освіти, президент Академії педагогічних наук Василь Кремінь, який сказав: якщо дитина не хоче вивчати математику, не треба її змушувати. «Що значить: не треба змушувати? Математика – це праця. Якщо людина у мінімальному обсязі не засвоїла математики, вона і працювати не буде. Математика – фундамент, на якому заснована більшість наук. Вона привчає до посидючості, наполегливості, цілеспрямованості, виховує вміння доводити справу до завершення», – говорить Олег Зеленяк.
В інтерв’ю газеті «Україна-Центр» (№29 за 2021 рік) він відзначив, що останні 10 років математична освіта стрімко погіршується, і навів вражаючі приклади «шедеврів» з уроків зі збереженням стилістики відповідей і мови. Наприклад, на запитання, чому дорівнює 40 у квадраті, учениця 8 класу відповіла: 80. А чому дорівнює 40 помножити на 2? Після тривалої паузи: «Також 80». Друга учениця вважає, що 1/2 + 1/3 = 2/5. Ще приклад: на дошці зображується числовий проміжок, учениця 9 класу запитує: «Усі ці палочки счітать?» А ось приклад з тесту: за 6 однакових конвертів заплатили 3 грн. Скільки таких конвертів можна купити за 12 грн? Переконаний, шо навіть люди без освіти впоралися б з цим першим тестовим завданням, міркуючи приблизно так: у 4 рази більше грошей, отже, і в 4 рази більше конвертів, тобто 24. Але 12% випускників не спромоглися розв’язати вправу (це майже кожний восьмий). Елементарні вправи тесту не розв’язали від 20% до 45% учасників ЗНО. У завданні №21 потрібно було порахувати суму грошей за повернення квитка на потяг, з ним не впоралися 50% учасників. 31,11% не подолали визначений експертами бар’єр «склав/не склав», який в математиці найнижчий з усіх предметів ЗНО й становив усього 10 балів з можливих 67. Отже, не йдеться навіть про третину набраних балів. Між іншим, 10 балів – це рівень вгадування»…

– У чому причина низького рівня математичних знань учнів – погані підручники, дистанційне навчання, велика завантаженість дітей чи мала кількість годин для вивчення предмета?
– Насамперед, зауважу, що я свідомо нижче не буду торкатися двох найважливіших і невичерпних тем: держава і освіта, батьки і освіта. Економічний стан держави (оснащення шкіл, побудова нових навчальних закладів, зарплата вчителів), соціальні, моральні принципи, які функціонують у державі, та участь батьків в освітньому процесі, звичайно, є визначальними. Як аксіома: не може освіта бути якісною у державі, що переобтяжена економічними, соціальними і моральними проблемами.
На мою думку, головна причина таких «досягнень» – повний пофігізм, абсолютне ігнорування, небажання, байдужість учнів. Мені подобається влучний афоризм Козьми Пруткова: «Многие вещи нам непонятны не потому, что наши понятия слабы, но потому, что сии вещи не входят в круг наших понятий». І це не лише про випускників, які не склали ЗНО. Учні не приховують свого ставлення до предмету: «не хочу вчити», «навіщо мені це потрібно?» За 11 років шкільного навчання вони відсиджують 1500 уроків математики, з яких майже нічого не засвоюють. Звідси коротка пам’ять, невміння говорити, а сьогодні вже й писати. З огляду на свій великий педагогічний досвід, я вважаю, що шкільну програму з математики цілком можуть засвоїти понад 80% учнів – без додаткових занять. Просто потрібно докладати зусиль, вчити системно і послідовно: будь-який вчитель скаже, що не можна, не вивчивши одну тему, перескочити на наступну і «почати нове життя». Усі теми взаємопов’язані.
Українські підручники з математики усіх авторів прекрасні. Після кожної теми містять розв’язані приклади-зразки з детальними поясненнями. Тобто учень, що пропустив тему, може вдома сам прочитати підручник, опрацювати приклади і розв’язувати подібні. Якщо залишилися питання, завжди можна підійти до вчителя – він не відмовить і пояснить. Окрім підручників, посібників, в Інтернеті є багато відеоуроків.
Дистанційне навчання – також не завада. Усі вчителі працювали, і я в тому числі – проводив усі уроки і відповідав на всі питання. Тому знову ж таки – якщо дитина хотіла, вона вчилася. Для старшокласників дистанційний формат навіть кращий – вони могли більше уваги приділити предметам, які обрали для здачі ЗНО. Зрозуміло, що дистанційне навчання потрібно поліпшувати організаційно й технічно. Держава могла б забезпечити вчителів математики, фізики, хімії графічними планшетами для запису формул. Але нам довелося купувати планшет за власні кошти.
А от кількість годин на вивчення математики в загальноосвітніх класах, дійсно, недостатня. У першу чергу це стосується популярних класів з вивчення іноземних мов. Зараз затребувані іноземні мови, які діти вивчають з першого класу. І от скільки раніше було олімпіадників у мене з математики, стільки зараз з мов в спеціалізованих мовних класах. Але в цих класах тільки три години математики на тиждень. Що можна вивчити за три години? Нічого. Має бути принаймні п’ять годин. До того ж, іноземна мова зовсім не перешкоджає вивченню математики. Найкраще – вивчати обидва предмети. Адже знання мови, математики та інформатики відкривають значно більше можливостей. Академік Андрій Єршов, програміст і математик, один з творців та ідеологів шкільної інформатики, говорив, що головні шкільні предмети – це мови (у першу чергу – рідна), математика, інформатика.
– Іноземні мови вивчають, бо більшість українців мріють працювати за кордоном, де рівень оплати праці значно вищий, ніж в Україні. Але ж Ваші учні працюють за кордоном саме завдяки тому, що добре знають математику та інформатику.
– Так, мої учні працюють за кордоном, але багато з них проживає в Україні. Вони працюють у закордонних компаніях, отримують високу зарплату, залишаючись на Батьківщині. Я обіцяв не говорити про економічний стан держави, але ми до цього повертаємось мимоволі.
Ще одна вагома причина низького рівня математичних знань учнів – низький інтелектуальний рівень вчителів математики, яких свого часу педуніверситети приймали із 120 балами ЗНО (для вступу у медуніверситет необхідно не менше 150 балів). На жаль, все продовжується за найгіршим сценарієм. Свіжий яскравий приклад: у Національний університет Чернігова цьогоріч на вчителя фізики вступив лише один абітурієнт, який склав ЗНО з фізики на 103 бали. Як можна брати на навчання до вишу людину без елементарних базових знань? До того ж, він уже зараз сумнівається щодо роботи в школі (вважаємо, що йому варто спочатку завершити навчання). Тут вам і знання, і покликання, і свідомий вибір, і майбутній суперучитель.
Окремо хочу наголосити на завищенні оцінок: викладачі вишів зберігають свої ставки і робочі місця, вчителі шкіл заради власного спокою уникають зайвих складнощів у відносинах з адміністрацією закладу і батьками. Простіше, заплющивши очі, «намалювати» у журналі завищену оцінку. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів розроблені для всіх предметів і є у вільному доступі на сайті МОН України. Я наполегливо раджу батькам ознайомитися з ними, а колегам дотримуватися цих критеріїв у роботі. «Малювати» оцінки на власний розсуд учителям дозволяє безкарність. Наприклад, дивно, що в процесі інституційних аудитів (зовнішнього оцінювання роботи шкіл) не проводяться письмові контрольні роботи. Ця величезна проблема негативно впливає на навчальний процес в цілому. Мені відомо, що вчителі математики, які принципово виставляють оцінки, звільняються з роботи через тиск з боку батьків та адміністрації.
А що буде з дітьми далі, у дорослому житті? Пригадаємо історію з депутатом Іллею Ківою, якому наукове співтовариство України усе-таки дозволило бути «науківцем». Брехня – завжди погано, брехня учням, взагалі, не може бути виправдана. Навчальний процес має відповідати абсолютним моральним цінностям, які формують характер дитини.
Другого лютого 2022-го року колегіуму виповниться 30 років. За цей період є чимало здобутків. Багато учнів спеціалізованих класів щорічно ставали переможцями предметних олімпіад та конкурсів МАН усіх рівнів. Практично всі випускники колегіуму продовжили навчання у вишах. 2006 року Олександрійський колегіум став лауреатом конкурсу «100 найкращих шкіл України».
Пишаюся випускниками класу з поглибленим вивченням математики. Вони успішно складали ЗНО (середній бал за всі роки – 183 рейтингових бали з 200). Нині це – науковці, викладачі, програмісти, менеджери, фінансисти, співробітники провідних державних і світових інститутів та компаній: Інституту кібернетики ім.В.М.Глушкова НАН України (Київ), «Виробничого об’єднання Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова» (Дніпро), ПАТ «Хартрон» (Харків), Харківського національного університету імені М.Є.Жуковського (ХАІ), Національного технічного університету (ХПІ), Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Microsoft Corporation, Cisco Systems, Amazon, Oracle Corporation, Samsung Electronics, Siemens AG, Bank of America, Ernst & Young та інших. Більше двадцяти з них здобули наукові ступені та вченi звання.
В останні роки важко не помічати втрати, зміни в колегіумі не на краще. Вони у вихованості, дисциплінованості учнів, спрямованості на навчання і навіть у зовнішньому вигляді. Але головне – це хибна освітня траєкторія закладу. У колегіумі сьогодні працює 25 вчителів іноземних мов і лише 6 вчителів математики. Не розумію логіки такого державного замовлення. Адже заклад не є приватним. У наш час усі кращі навчальні заклади України орієнтуються на STEM-освіту. Науково-технічна спрямованість нового підходу зумовлена стрімким розвитком технологій і тим, що найбільш затребуваними стали такі професії, як IT-фахівці, інженери big data, програмісти.
Абсолютно переконаний, що основною іноземною мовою, яка вивчається в школі, має бути англійська. Це не просто мова, це – мова інформації. Інтернет, науковий світ, ІТ-сфера як наука і прикладна діяльність – переважно англомовні. Нарешті, спілкування у більшості країн на міжнародних виставках і конференціях відбувається саме англійською.
– Чи зміниться найближчим часом ситуація з вивченням математики?
– Поки що тенденцій покращення немає. Знання учнів погіршуються, завдання ЗНО щороку спрощуються, знижується поріг балів. Дивно, що вчителів і викладачів, які незадоволені такою ситуацією, небагато…
Раніше математичні класи були престижними. Влітку я вивчав аналоги ЗНО з математики у різних країнах: Гаокао у Китаї, Сунин у Південній Кореї, Матура у Польщі, Центральне тестування у Білорусі, Единый государственный экзамен (ЕГЭ) у Росії тощо. Найслабшим тестування виявилося в Україні, найскладнішим – в Кореї та Китаї, а найбільш правильним і збалансованим, на мою думку, – ЕГЭ. Важливо розуміти, що у Кореї та Китаї тільки через успішне складання Сунин і Гаокао можна потрапити до вищих щаблів влади, в науку тощо. В Україні все можливо навіть без вищої освіти або з фальшивим дипломом. Не випадково ж ми «прославилися» на весь світ фальшивими посвідченнями вакцинації.
– Що було реально зроблено державою для поліпшення математичної освіти у Рік математики?
– Нічого. Окремі школи отримали проєктори і Smart Вoard. В Англії, наприклад, ця проблема закрита в усіх школах і класах всіх міст і сіл ще 20 років тому. Немає «вдосконалення ресурсного забезпечення освітнього процесу, популяризації математичної освіти, придбання обладнання для STEM-лабораторій і навчальних кабінетів, розширення мережі математичних гуртків, створення математичних хаб-просторів», як було брехливо розрекламовано.
– Ви викладаєте також інформатику. Із цим предметом така сама ситуація?
– Якщо підручники з математики чудові, то з інформатики – погані, і, взагалі, шкільна програма вивчення інформатики потребує змін і вдосконалення. Зараз вона нагадує «кнопкодавство», а основи інформатики як науки не вивчаються. Майже щороку підручники змінюються, і це створює додаткові складнощі і для вчителів, і для учнів. Та насправді багато чого залежить і від самого вчителя, його компетентності, професіоналізму та від прагнень учнів.
– Але ж Ви є автором власних підручників.
– Я є автором двох посібників та 75 статей у провідних фахових науково-методичних виданнях України та Росії. Посібники – успішні. «Практикум программирования на Turbo Pascal» отримав гриф «Наукове видання» і тому поступив до всіх наукових бібліотек пострадянських країн. Він знаходиться у списку рекомендованої літератури для студентів Московського державного університету, Харківського політехнічного університету та, взагалі, більшості пострадянських вузів, чим я пишаюся. Посібник написаний на основі власного досвіду викладання програмування в спеціалізованих математичних класах. Нині мова програмування Turbo Pascal застаріла, але посібник мало прив’язаний до неї і 200 задач-алгоритмів можуть використовуватися при вивченні інших мов програмування. Посібник з геометрії «Решение задач по планиметрии. Технология алгоритмического подхода на основе задач-теорем. Моделирование в среде Turbo Pascal» фігурує у списках літератури для підготовки до ЗНО та ЕГЭ. Саме він має найбільшу кількість цитувань у наукових виданнях серед усіх моїх робіт – 49 (наукометрична база даних Google Scholar).
– Ви правильно зауважили: багато чого залежить від учителя. Сьогодні розповсюджена думка, що вчителі навмисне дають мало інформації на уроках, щоб діти ходили до них на платні додаткові заняття.
– Якщо існує така думка, значить, такі вчителі є. Але я не з їх числа. Завжди відповідаю на будь-які запитання учнів і навіть запрошую приходити до школи по суботах, адже в ці дні працюю. У кабінеті є комп’ютери, а вдома вони є не у всіх учнів. Сьогодні, напевно, у половини немає. Діти розповідають батькам, що їм не потрібен комп’ютер для навчання, краще купити крутий смартфон. А домашні завдання з інформатики (і не тільки) мають виконуватися саме на комп’ютері, хоча б на ноутбуці – малюнки, презентації, моделі, аудіо- та відео-файли тощо. Тому пропоную своїм учням, у кого вдома немає комп’ютера, приходити до школи в суботу і виконувати домашні завдання. Якщо є запитання, поясню і допоможу. Ще коли я працював у школах №6, №9, усі знали, що четвер – день консультацій, а ті, хто погано написав контрольну, просто зобов’язані були приходити. Зараз я не наполягаю, а пропоную. Проте у дітей немає прагнення.
– Дивно, що представники покоління Z і покоління Альфа, які проводять весь свій вільний час в інтернеті, залежні від соц-мереж і нібито краще за інших розбираються в технологіях, є такими невігласами в математиці.
– На мою думку, Інтернет, соціальні мережі, гаджети нині більше перешкоджають школярам, ніж допомагають. Навчанню математики, звісно, допомагає комп’ютер, але йдеться не про мережі, а про застосування серйозних інтелектуальних програм для моделювання, обчислювальних експериментів, перевірки гіпотез тощо, які, на щастя, є і розповсюджуються безкоштовно.
Мережі розвивають синдром дистанційної упередженості, коли висновки про людину робляться на основі її власного подання себе. Постійне слідкування за життям інших людей і співставлення себе з ними без живого спілкування формують хибні враження і самооцінку, яка абсолютно не відповідає дійсності. Друзі й кумири здебільшого подають себе і в мережах мають вигляд щасливий та безпроблемний. У підсумку «мережеве життя» поглинає час, який діти раніше витрачали на ігри, спорт, читання, живе спілкування.
Психологам необхідно розробляти актуальні рекомендації для батьків, учителів, суспільства в цілому, як враховувати реалії і діяти правильно. Можливо, так, як, приміром, співаючий ректор КНУКіМ М. Поплавський, який помпезно анонсував і вже відкрив перший у світі факультет для підготовки TikTok-ерів: «Сьогодні TikTok – це медіафеномен, найпопулярніша соціальна мережа молоді! Моя місія – українізувати TikTok, вести за собою креативну, амбітну та перспективну молодь, яка творитиме нову історію України!» Напевно, його TikTok-відео «Класне дзеркало» є прикладом такого творіння історії. Спадають також на думку слова А. Ейнштейна: «Я боюся, що обов’язково настане день, коли технології перевершать просте спілкування людей. І тоді світ отримає покоління ідіотів». На жаль, те що ми бачимо зараз, стрімко наближає нас до цього дня.
Сучасні діти майже не читають книг. Це призводить до невміння говорити і до нерозвиненої пам’яті. Втім, читання надважливе. Воно пояснює людські долі й стосунки, змушує дізнаватися нові слова, розвиває пам’ять і уяву краще, ніж фільми. Читання породжує емпатію.
У США набирає обертів індустрія будівництва приватних в’язниць. Цікаво, що майбутнє зростання їхньої кількості розраховують залежно від опитування: який відсоток 10-ти й 11-річних не можуть читати. У Китаї звернули увагу на наукову фантастику та фентезі. Чому? Тривалий час китайці створювали чудові речі, але не покращували і не винаходили. І тому вони послали делегацію в США, в корпорації Apple, Microsoft, Google і розпитали людей, які придумували майбутнє, про них самих. І виявили, що ті читали наукову фантастику, коли були хлопчиками і дівчатками. Найяскравіші приклади – Білл Гейтс та Ілон Маск.
З позиції оптиміста залишається сподіватися на вирішення у майбутньому ланцюжка взаємопов’язаних проблем: покращення економічного стану держави, підвищення престижності вчительської професії, справжня профілізація старшої школи.

Поліна Харченко