Електроенергія – «з нічого»

     На сторінках «ОТ» вже неодноразово розповідалося про різноманітні винаходи юних науковців Олександрійського відділення Малої академії наук. Багато їхніх ідей дивують своєю сміливістю, окремі ж взагалі перебувають на межі фантастики і реальності. Ось один з чергових успіхів МАН: учень 10-В класу Олександрійського колегіуму Данило Чесницький саме завдяки своєму винаходу став переможцем українського відбору на поїздку до літнього табору S’Cool LABSummer Camp Європейського центру ядерних досліджень (CERN) поблизу Женеви (Швейцарія). Втім, про це далі, а спочатку нехай винахідник сам розповість про свою ідею.

    – Моя робота має назву «Видобування електроенергії з атмосфери». В її основі лежить явище природної іонізації. Подібні дослідження проводив ще Никола Тесла на початку ХХ століття. Я вивчав його біографію, винаходи, напрацювання, які мені дуже допомогли. Моя головна новація – власне приймачі для отримання електроенергії. Вони можуть бути різними, але у моїй конструкції приймачі мають кульбабоподібний, або мітелковий вигляд, виготовлені з дроту. Для збільшення їхньої кількості і, відповідно, ефективності установки вони можуть бути зовсім невеликими, аж до нанорозмірів, і це збільшить приріст енерговидобутку. Принцип такий: завдяки іонізації повітря позитивно заряджені частки відриваються від атомів, а приймачі, наче магніти, завдяки природним фізичним процесам, притягують їх. Так ми отримаємо екологічно чисте джерело видобутку дешевої електроенергії, яку залишається лише транспортувати від установки до комунікацій і далі – до споживачів. Я можу сказати, що вже були проведені повноцінні експерименти. Наприклад, восени минулого року ми проводили випробування дослідного пристрою поблизу м.Умані, де отримали позитивний результат – максимальний струм в 1 мікроампер напругою у 1,5- 2 кіловольта. Енергія мала форму коронного розряду, а результат потрібний був, аби довести, що атмосфера справді є джерелом електроенергії, яку можна використовувати у побуті.

   – Сам приймач складний?

 – Зовсім ні. За основу взято принцип так званої люстри Чижевського – озонатора повітря. Експериментальна модель мала вигляд рами з натягнутим ніхромовим дротом і приймачами. Сама конструкція була приєднана до аеростата. Він потрібний, щоб підняти приймачі на висоту трохи вищу зони переміщення атмосферних розрядів. За розрахунками ця висота була 200 метрів. Але на практиці виявилося, що збирати струм можна і на 150 метрах від земної поверхні.

    – Як саме створюється іонізоване середовище?

    – Земля у даному випадку є полюсом гігантського конденсатора, а іонізований шар навколо землі (іоносфера) – іншим його полюсом. От і виходить, що ми живемо всередині такого собі гігантського акумулятора атмосферної електрики. До речі, не обов’язково застосовувати аеростат – він лише засіб досягти потрібної висоти. Наприклад, можна використовувати вже існуючі висотні будівлі і споруди, гірські вершини. В Олександрії я б запропонував для цього місцевий 14-поверховий будинок, який є найвищим серед загальної маси забудов.

    – Тобто виходить, що твій винахід – це, так би мовити, «люстра Чижевського навпаки»?

   – Саме так: вона іонізує повітря з гігієнічною метою, а в мене використовується вже іонізований природний простір для отримання електрики.

     – Хто допомагав тобі у дослідах?

  – Це і мої батьки, які завжди підтримували мене, а також учитель фізики нашого колегіуму Наталія Миколаївна Конакова, наукові куратори Сергій Анатолійович Камінський, Олександр Іванович Сіріков і звичайно ж, Світлана Вікторівна Піскова, керівник відділу технічних наук МАН у нашому місті. А вчителі іноземних мов допомагали заповнювати анкети для участі у конкурсах.

    – Ти спочатку став переможцем обласного етапу в секції екологічно-безпечні технології. Як далі розвивалися події?

   – Потім узяв участь у міжнародному відборі у Києві, доповідав там перед англійською комісією. Конкурс передбачав набір 24-х учнів віком від 16 до 19 років (по одному з кожної європейської країни) з 2600 претендентів на поїздку до літнього табору у Швейцарії. Журі відбирало кандидатів у два етапи, я їх пройшов і один отримав запрошення від України. Перебування у таборі триватиме два тижні з 23 липня цього року. Воно передбачає наукові заняття, різні екскурсії, нам обіцяють показати знаменитий великий адронний колайдер у центрі ядерних досліджень тощо, а також спілкування з науковцями.

     Ну а яка ж доля власне винаходу Данила – запитуємо у його керівника Світлани Піскової.

   – Спілка підприємців України дуже зацікавилася нашою установкою для отримання електрики з атмосфери. Даний напрямок енергетики у певного кола практичних науковців-інвесторів раніше вже розроблявся на основі їхнього патенту. Але коли я подивилася на існуючу конструкцію приймачів, то побачила, що вона дуже складна порівняно з нашою, це і зацікавило підприємців, які хочуть втілювати саме нашу ідею, оскільки наша конструкція набагато простіша і дешевша, отож вони готові інвестувати в неї кошти.

О.Наріжний