Дива бувають

Без перебільшення історичною була подія, в якій взяли участь численні олександрійці та мешканці інших населених пунктів нашого краю минулого понеділка. У селі Світлопіль освятили відновлений старий храм, який простояв у запустінні понад 90 років.

Історики майбутнього напишуть у своїх замітках про цей день: 2021 року 8 листопада. Церква Св. Димитрія Солунського у с. Світлопіль відновила свою роботу. Храм простояв недіючим з 1928 року.
Те, що звершилося цього дня – справжнє диво. Ті, хто бував тут протягом кількох останніх років, не можуть пояснити це інакше. Наші пращури молилися Богу на цьому місці вже кілька сотень років – як мінімум, з 1787-го, коли місцевий землевласник полковник Ісидор Трандафілов збудував на пагорбі над селом дерев’яну церкву, яку відвідували мешканці Світлополя та навколишніх сіл. У період з 1896 по 1914 роки замість дерев’яної будівлі звели кам’яну, яка зберегла найменування на честь Димитрія Солунського – покровителя воїнів та захисників Вітчизни. Так само в ній молилися за поліпшення свого земного життя та за спасіння душі місцеві селяни й пани.
Так було аж до приходу більшовиків, коли покоління наших дідів та батьків перервало цей ланцюжок спадкоємності. У церкві облаштували зерносховище, двері переробили на ворота для вантажівок, а перед ними поставили вагову і конторку обліковців. Після колгоспу ще чверть століття тут не було нічого – тільки вітер гуляв там, де колись були куполи. І ось настав час виправляти помилки.

Ще влітку у старому храмі не було ані вікон, ані дверей. Але Українська Православна Церква вже протягом кількох років опікувалася покинутою спорудою: прихожани єпархії розчищали від чагарників територію, прибирали уламки цегли і штукатурки. І щороку на день пам’яті Св. Димитрія служили молебні, декілька разів – навіть літургію, на служби з’їжджалися мешканці з усієї округи. А у червні цього року сюди прийшла Хресна хода з Олександрії.
Ще на першому молебні у 2017 році архієпископ Боголєп під шум вітру і дощу у порожніх вікнах висловив у проповіді переконання, що якщо кожен з присутніх хоча б іноді молитиметься святому Димитрію, цей його храм неодмінно відродиться. І диво сталося – храм відбудовано. Тим, хто був тут ще влітку, важко усвідомити, що це одна й та сама споруда: замість залишків покрівлі з деревами – новий дах і куполи, замість куп глини і провалів – вимощена плиткою підлога з підігрівом, замість побитих негодою стін – свіжа фарба й ікони. Навіть ті, хто не пропустив тут жодного молебню з 2017 року, не впізнають старої церкви.
На літургії, яку в понеділок служили архієпископ Олександрійський і Світловодський Боголєп і архієпископ Новосанжарський Веніамін за участю священиків нашої єпархії, возносилися здравиці на честь прихожан, які молитвами та матеріальною допомогою брали участь у відродженні світлопільської церкви. Несподівана радість: один із олександрійців подарував храмові ікону, яку днями привіз… від самого великомученика Димитрія Солунського, просто з грецького міста Салоніки (раніше Солунь).
А насамкінець усіх здивував і розчулив місцевий мешканець Анатолій Забіяка. Разом з дружиною Анною вони принесли на службу справжню реліквію – старовинну ікону, яка дісталася Анатолію від його матері. Взагалі він пам’ятає цей образ ще у володінні своєї бабусі, і в сім’ї з роду в рід передавалося, що це ікона саме із Світлопільського храму Димитрія Солунського. Великий, не хатній формат, манера виконання і вік образу також говорять за це. Певно, наприкінці 1920-х, коли активісти закривали церкву, ікону вдалося винести і сховати. Сьогодні важко навіть уявити, за яких обставин це відбувалося, швидше за все, порятунок ікони був пов’язаний з ризиком і неприємностями. Але тепер, через 97 років, ми маємо такий потрібний нам усім приклад мужності й відданості своїй вірі.
Владика Боголєп із вдячністю прийняв дорогоцінний образ, який прості сельчани зберігали вдома протягом десятиліть атеїстичної влади, розрухи та економічних негараздів.

І. Тимошенко