Чи можна вирішити квартирне питання олександрійців?

Ті, кому довелося жити в епоху “розвинутого соціалізму”, чудово пам’ятають, що означав для будь-якої сім’ї довгоочікуваний ордер на отримання житла. Його чекали роками і десятиліттями, але люди знали: рано чи пізно заповітний документ відкриє двері у нову квартиру. З розвалом соціалістичної системи держава самоусунулася від будівництва соціального житла, переклавши проблему на плечі місцевих громад і залишивши їм величезні й практично безперспективні квартирні черги.

Про те, як ідуть справи в цьому питанні в Олександрії та чи є хоч якісь шанси у черговиків на поліпшення житлових умов, ми запитали у начальника управління житлово-комунального господарства міськради Генна-дія Лоцмана.

– Станом на березень 2016 року в чергах на поліпшення житлових умов при Олександрійській міській раді перебувають 975 сімей, – повідомив він.

– Наскільки відомо, таких черг декілька. Що це за черги і як вони просуваються?

– Категорії громадян, що потребують надання житла, знаходяться у різних чергах, які умовно можна поділити на такі: позачергове отримання житла – це 150 сімей (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, молоді спеціалісти, що приїхали працювати в місто з інших населених пунктів, працівники прокуратури, судді); першочергове отримання житла – ще 269 сімей учасників АТО, інвалідів війни, багатодітних сімей, одиноких матерів, сімей, що виховують дітей-інвалідів, учителів, які користуються пільгою; загальна черга – 385 сімей (особи, які потребують поліпшення житлових умов, але не користуються пільгами); черга за окремим реєстром для категорій осіб, що забезпечуються житлом за рахунок державного бюджету – це 110 сімей (потерпілі від Чорнобильської катастрофи, переселенці із забрудненої території Чорнобильської АЕС, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку, учасники бойових дій у Республіці Афганістан, інваліди Великої Вітчизняної війни); черга на кімнату в гуртожитку міста – 61 сім’я.

– І хтось із цих людей дочекався своєї черги?

– Протягом останніх 5 років надано житло 80 сім’ям, які перебували на чергах поліпшення житлових умов, а саме: позачергове отримання житла – квартири 9 сім’ям (усі 9 – дітям-сиротам); першочергове отримання житла – квартири 11 сім’ям (1 – інваліду війни, 1 – учаснику бойових дій, 1 – учаснику АТО, 4 – багатодітним сім’ям, 4 – одиноким матерям);

Із загальної черги квартири отримали 9 сімей. Дане житло було надано рішенням виконавчого комітету у зв’язку зі збереженням житлового фонду, який не користується попитом на території Олександрії (Перемозький і Жовтневий мікрорайони, сел. Димитрове і Пантаївка).

Також було виділено житло за окремим реєстром для категорій осіб, що забезпечуються житлом за рахунок Державного бюджету – квартири 48 сім’ям ( 3 помешкання надано за окремою державною програмою працівникам з вадами зору, що працюють в ОУВП УТОС; 3 – багатодітним сім’ям за рахунок коштів, виділених державною іпотечною установою; 1 – особі, яка повернулась із державного дитячого закладу; 6 – учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, 35 – військовослужбовцям). Ще три кімнати було виділено трьом сім’ям у гуртожитках.

– Усього 3 кімнати? Але в місті є велика кількість гуртожитків, де є вільне житло.

– Так, на балансі КП «Житлогосп» знаходиться 8 гуртожитків за адресами: пр. Леніна, 136, вул. 6-го Грудня, 138, вул. Калініна, 67, пл. Кірова, 23, вул. Першотравнева, 57а, вул. Героїв Сталінграда, 27, вул. Садова 56а, вул. Трудових Резервів,1 (Жовтневий мікрорайон). На сьогоднішній день практично всі кімнати приватизовані й проблема у тому, що в даних гуртожитках близько 20% людей проживає без ордерів. Вони видавалися у різні часи за розпорядженнями керівників підприємств, на чиїх балансах перебували ці гуртожитки. Проте сьогодні багато підприємств, яким належали гуртожитки, не функціонують, а люди проживають на підставі реєстрації, яка була здійснена законно і підтверджена документально.

– То чи є хоч якась надія поліпшити житлові умови нашим черговикам?

– На жаль, сьогодні держава не будує соціального житла, а підприємства міста не мають коштів на своє будівництво. Як альтернатива – реконструкція напівзруйнованих будівель, які можна переобладнати під житло. Треба сказати, що одним із шляхів забезпечення житлом громадян міста є прийняття до комунальної власності та реконструкція гуртожитків по вул. Карла Лібкнехта, 71 та Діброви, 85, які не використовуються більше 10 років.

Міська влада неодноразово зверталася до керівництва Білоцерківського національного аграрного університету щодо передачі даних будівель до комунальної власності міста з метою їх реконструкції і, у подальшому, надання житла громадянам, які перебувають у чергах. Але на даний час триває процес передачі цього майнового комплексу Білоцерківського національного аграрного університету від Міністерства аграрної політики та продовольства до Міністерства освіти і науки.

Після завершення процесу передачі та при об’єктивному бажанні власника передати гуртожитки до комунальної власності територіальної громади Олександрії питання буде вирішене.

– Скільки квартир чи кімнат можна буде надати черговикам у разі позитивного вирішення цього питання?

– Зараз називати якісь цифри було б некоректно, адже спочатку треба розробити проект, вирішити, який буде метраж помешкань. До того ж, якщо реконструкція відбуватиметься за рахунок співфінансування з якоюсь комерційною структурою (адже для цього потрібні величезні кошти), то тут має бути розумне співвідношення – кому і скільки має належати квартир. Але, без сумніву, такі кроки допоможуть значно скоротити квартирну чергу місцевої громади.

– Це було б добре, але долю усіх черговиків навіть такі кроки не вирішать.

– Так, і саме для цього міський голова Степан Цапюк буде наполягати, щоб житло, у тому числі гуртожитки, що перебувають на балансі міста, були в подальшому реконструйовані під квартири, які надаватимуться громадянам, що потребують поліпшення житлових умов. Якщо гуртожитки будуть передані місту, щороку поступово можна доводити до ладу хоча б один поверх і надавати житло.

Сергій Гавриленко