100 запитань про Собор

Новина про відновлення Покровського собору на однойменній площі Олександрії (колишня пл. Кірова) відразу викликала жваве обговорення – і в живому спілкуванні, і в соцмережах, а в першу чергу на інтернет-сайті «Олександрійського тижня».

 
Крім окремих громадян, які побачили у відбудові Собору політичну небезпеку, перейнялися новиною і конструктивно налаштовані читачі. Судячи з тематики питань, сумніви щодо будівництва храму зародилися лише у невеликої частини олександрійців – і тим не менш вони варті того, щоб про них поговорити. Редакція розглянула міркування читачів і прокоментувала їх, виходячи з нашої інформації про нинішню ситуацію та на основі нашого бачення майбутнього Олександрії. (Орфографію авторів запитань зберігаємо, але нецензурні слова пропускаємо).

Надежда Ш. Почему город не захотел отдать кинотеатр детям? Под танцевальные группы, театральные кружки?
Здание бывшего кинотеатра им. Кирова никто никому не отдавал – Украинская Православная Церковь купила его за деньги, и не у города, а у частного лица. Государственной собственностью это строение перестало быть много лет назад, поэтому никакого отношения к городским властям данный объект давно уже не имеет.

Ирина Н. Ждали-ждали…..и на тебе б…. – храм!….а кино посмотреть едем в другой город….. фантастика…епрст. У нас в городе сколько храмов церковных? А кинотеатр?
Уважаемая Ирина, мы согласны: плохо, что кинотеатра в городе нет. И похоже, в скором времени и не будет, потому что с коммерческой точки зрения такой объект культуры в нашем населенном пункте нерентабелен: слишком малый процент горожан готов платить 50–200 грн за один билет.
Что касается «храмов церковных», с культурной и духовной точки зрения они гораздо полезнее для человека, чем кинотеатр. Возможно, по молодости лет вы этого не понимаете, но поверьте пока на слово – такое понимание рано или поздно придет.

Лара И. А с детьми гулять где? и тем более это спальный район, куча пяти- и двухэтажек вокруг, а колокольный звон изо дня в день будет трезвонить…
А почему нельзя будет гулять с детьми по благоустроенной территории храма? У пра-вославных принято украшать церковный двор цветами и зелеными насаждениями, устраивать аллеи, скамьи и дорожки для прогулок. В каждом храме постоянно присутствует дежурный, который следит за порядком и может ответить на все вопросы прихожан и просто гостей. О колокольном звоне: в епархии сразу пообещали, что «трезвонить изо дня в день» никто не будет.
Taisia Y. У нас соборів більше, ніж віруючих. На БАМі теж церкву збудували, а діти в школи кілометри долають. Богу можна і дома помолитися, головне. щоб віра в серці була.
Де зв’язок між школами, які фінансує держава, і церквою, яка, згідно з законом, відокремлена від держави і живе на пожертвування віруючих? Відповідно, школи будує держава, храми (в тому числі й собори) – Церква, в нашому випадку Українська Православна. Шановна Taisia, справа в тому, що помолитися можна і вдома – віруючі люди моляться про себе також і на вулиці, і на роботі, і в транспорті. Але святі таїнства – євхаристія, хрещення, вінчання тощо можна здійснювати тільки у храмі. Та й звичайна молитва у храмі зовсім не та, що поза ним.

Артем Б. Ночного клуба в городе нету, это позор.
Наверное, ночной клуб в Александрии в самом деле был бы не лишним. Но глядя правде в глаза, скажем: у нас достаточно и других поводов для стыда. Например, абсолютное большинство жителей озабочены не тем, как весело прогулять честно заработанные деньги, а тем, где их заработать. Не потому ли несколько попыток открыть ночной клуб в городе не увенчались успехом?
Марина О. Краще б Храм ПЦУ побудували, а не вкладали гроші в московських попів.
Звісно, прихильники ПЦУ так само могли б побудувати свій храм на місці зруйнованого Покровського собору і покинутого кінотеатру. Але вони чомусь не купили занедбане приміщення, коли приватна особа – попередній власник – виставила його на продаж. А кому жертвувати гроші, кожна віруюча людина вирішує сама.
Репліку щодо «московських попів» ми коментувати б не хотіли, оскільки її можна кваліфікувати за Ст. 161 КК України як «розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті». Зазначимо, що серед священиків Олександрійської єпархії Української православної церкви немає жодного відрядженого з-за кордону, більшість з них народилися на Кіровоградщині або мешкають тут з дитинства.
Владимир Д. Заводы строить надо, а не храмы, слишком много храмов для Александрии. Туда ходят одни пожылые люди и то только по праздникам, а когда их не станет, опять будем перестраивать.
Строительство заводов, которые действительно могли бы поднять экономику нашего края (да и всей Украины), никоим образом не пересекается со строительством храмов, одно другому не мешает. Касательно верующих в церквях Александрии, то убедиться в том, что средний возраст прихожан – далеко не «пожылой», несложно. Можно зайти в любой храм во время службы и посмотреть, сколько вас встретит молодых и совсем юных лиц. К слову, до начала большевистского богоборчества в нашем городе при населении 20 тыс. человек действовало 5 церквей.
Vitaliy. Питання, невже немає більш розумного застосування цим грошам? В місті все добре?
У місті, може, і не все добре. Але куди застосовувати свої гроші, кожен вирішує сам. Віруючі Православної Церкви вирішили своїм коштом відродити старий храм, який був – і буде знов – крім усього іншого і окрасою міста. Відбудова Покровського собору вестиметься на пожертвування прихожан – власне, як і все, що будує Церква. Ще раз наголосимо, що держава не має стосунку до фінансування цього проекту. І нарешті, поява ще одного церковного приходу точно буде на користь Олександрії. Адже кожна нова церковна громада – це новий осередок духовності, від якої, як відомо, залежить розвиток усіх інших сфер суспільства.

Люба Любовь. Я не против церквей но, можно сделать что то для молодёжи.
Если уважаемая Люба Любовь хотела поставить в конце своей реплики вопросительный знак, то мы ответим тоже вопросом: а кто сказал, что церковь – это не для молодежи? Визуально, в иных приходах прихожан в возрасте до 30 лет – не менее трети. Стереотип, что в церковь ходят только старушки, остался с советских времен, когда костяк парафий в самом деле составляли люди рождения до Октябрьского переворота 1917 года. А вот сегодняшние бабушки и дедушки как раз-таки ходят в церковь мало, потому что они росли и воспитывались в период богоборческой советской власти и гонений на церковь. А нынешняя молодежь более свободна в выборе убеждений, и поэтому так часто молодые граждане Украины обращаются к вере своих предков – и идут в православный храм.

Віктор Г. Чому збираються будувати споруду у псевдо-візантійському стилі, без жодних ознак багатої історії і культури барокових споруд сакрального українського мистецтва? Архітектурне заповнення міста має відбуватись із врахуванням національно-ідентичних образів.
Церква вирішила відбудувати храм, який стояв саме на тому місці, і цілком логічно, якщо він буде саме таким і на вигляд. Стосовно національно-ідентичних образів українського мистецтва: якщо Покровський собор 1897 року був побудований українцями у самому центрі України – це хіба не українське мистецтво?

В. Несторенко