Злий Притула

Днями моя добра знайома Ірма Вітовська-Ванца виставила дуже зрозумілий мені пост. Справа в тому, що Ірма підтримала одного з кандидатів у Президенти. У коментарях до її дописів у ФБ посипалось, цитуючи саму Ірму: «Сук@, зрадниця, агентка, брехлива, соска, дура, продалась за гроші канфєти званіє крісло міністра, бл@дь… і ще багато “приємних” слів.»

Ірма у своєму пості обурилась. І я солідарний з нею. Якого біса?!! Якого, панове?!!!

Ти за Колю, я за Галю! Ну і?!!! В чому проблема?! Невже ми не можемо висловлювати свої політичні вподобання без приниження опонентів?!! Ну ми ж можемо просто говорити: «Я за Васю»! Але нііііііііііі… ми маємо обов’язково сказати: «Я за Васю, а ті хто за Толіка – це дебіли»!!!

Я неодноразово писав у своїх постах про те, що культура спілкування наших громадян у соцмережах лежить нижче плінтуса. Я неодноразово бачив це у коментарях під своїми постами. І я зараз не про ботоферми.

Люди!!!!! Так не можна!!!!

Наше суспільство далеко не безнадійне, але має хронічні вади. Занадто багато людей у яких є дві системи координат думок: їх і неправильна! Всі хто не розділяє їх точку зору – вороги. Право на помилку? Забудь!!!

Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. А критикують, зазвичай, ті, хто якраз нічого не робить. Бо це дуже зручно. Критикувати.

Виставив звіт по освоєнню коштів на Армію – купив не те, купив не тим, «лучше б детям помог»!

Мій друг, закарпатський журналіст, оприлюднив відео, на якому словацький митник вимагав у нього невеличкий хабар. «На кавічку», себто на каву. Мовляв, традиція така. Після того, як відео з*явилось у мережі – скандал на рівні профільного міністерства у Словаччині. Міністр робить спеціальне звернення. Перевірки їдуть на митницю. А у мого друга під відео коментар «Ну і? Подумаєш. А з нашими митниками таке відео виставити слабо?».

В Тернополі мерія виділяє кожного року певну суму з бюджету для реалізації грантових проектів. Представники громадських організацій, які претендують на ці кошти влаштовують такі срачі в коментарях під постами один одного, що незрозуміло, як вони потім по вулиці ходять (місто маленьке, зустрітись в реалі можна швидше ніж в онлайні).

Ми маємо навчитись спілкуватись без хамства незважаючи на розбіжності поглядів. Ми маємо давати один одному шанс на помилку і маємо вміти визнавати свої помилки.

Ну от, приміром, я. Був проти мовних квот на радіо. Власне, не так проти квот (поправочка), як проти методів, якими ці квоти насаджувались. Вони вводились без врахування інтересів людей, які рулили в той момент радіоринком і теж були не проти квотування, але вимагали прислухатись до них. Я БУВ НЕПРАВИЙ, бо реально вважав, що радіо-лоббі обійде квоти просто доставивши по 1-2 пісні ОЕ чи Бумбоксу на годину і таким чином в ефірі нічого не зміниться. Квоти будуть, але молодим гуртам це не допоможе. І перших кілька місяців так і було. А потім… потім музичні редактори почали шукати, кого б то ще поставити в ефір. І тут, до речі, пригодився і Національний відбір на Євробачення. Хто б що не казав про Костю Меладзе, але він відкрив широкому глядачеві великі і смачні гурти: «Сальто Назад», «Пані Валькова», «Вів*єн Морт» тощо. Зрештою, квоти квотами, а мовне питання – це ще й територія держбезпеки і подальшої самоідентифікації нації. Тому, визнаю, що мої опоненти були в більшій мірі праві, аніж я.

Так, я помилився. І? І що? Я від того став поганим громадянином? Ворогом країни?

В часи, коли ця тема мусолилась у соцмережах, я вислухав десь приблизно те ж саме, що зараз Ірма, яка просто наважилась вголос заявити про підтримку одного з кандидатів у Президенти і, що головне, зрозумілою мовою аргументувала свою позицію. Я тоді дізнався, що я «г@ндон, що працюю на жи..вському каналі і що я «псевдопатріот», який піариться на АТО, а реально «московська консерва». Місцями навіть зачіпалась моя сім’я і моя дружина. Мою маму примудрялись обзивати в контексті зачаття мене. Це був просто якийсь фестиваль невігластва, до якого долучались як аноніми з фейкових сторінок, так і відомі в країні лідери громадської думки!

І от на фоні тисяч ваших коментарів під моїми постами і листами в особисті повідомлення, де ви писали мені «йди в Президенти», я кожного разу ловив себе на думці: скільки з вас харкнуть в мій бік, коли зі всіх каналів вам будуть розказувати, що я родич Хомутинника і балотуюсь за його гроші)), скільки з вас будуть смакувати мої «скелети з шафи» 10-15-річної давності, скільки моя родина буде змушена вислуховувати про мене і про себе лайна, яке хтось щедро накидатиме на вентилятори по всій країні?!!

З вашого дозволу, я поки трішки почекаю, поки це суспільство, яке наразі нагадує неврівноваженого підлітка, переживе «перехідний вік» і хоч трохи буде нагадувати вихованого молодого чоловіка, який не сякається на тролейбусній зупинці і не матюкається в присутності дітей.

Дякую за увагу.

Сергій Притула