З історії жіночої гімназії

Минулого року Олександрійській жіночій гімназії виповнилося 150. Вона відкрилася 6 лютого за старим стилем 1873 року і спочатку була прогімназією – навчання відбувалося протягом трьох років і рік у додатковому підготовчому класі. У 1907 році гімназія стала класичною – з семирічним терміном навчання. Навчання було платним, не всі батьки могли дозволити собі дати своїм донькам середню освіту, яка давала їм право бути вчителями в народних земських школах та у заможних родинах. Серед випускниць жіночої гімназії – сестри краєзнавця Федора Мержанова Ксенія і Поліна, а також Марія Чижевська – сестра Дмитра Чижевського. У гімназії були суворі правила, дівчатам не дозволялося гуляти вулицями у сутінках і відвідувати розважальні заклади. Гімназистки повинні були носити встановлений формений одяг – і в гімназіях, і поза нею, крім дому, де проживали. Їм заборонялись «излишние украшения».

Після революції Олександрійські гімназії – чоловіча та жіноча – стали радянськими школами. У будівлі чоловічої гімназії була започаткована школа №1, а в приміщенні жіночої гімназії почала працювати школа №2. Скоріше за все, вона спочатку була семирічною, а згодом стала середньою. Після Другої світової війни у стінах жіночої гімназії розміщувалися початкові класи школи №2. Згодом у цю будівлю переїхало педагогічне училище, яке працювало тут ще у 90-ті роки. У 1991 році Вадим Козенко мав намір відтворити класичну жіночу гімназію і протягом трьох років був її директором. Декілька разів навчальний заклад змінював назву і статус. Сьогодні це – Центральноукраїнський науковий ліцей, підпорядкований обласній раді.
Як розповіла завідувачка краєзнавчим відділом Олександрійського міського музейного центру Ольга Божко, дата заснування Олександрійської жіночої прогімназії вказана в довіднику Одеського навчального округу за 1913/1914 навчальний рік, до якого входили олександрійські навчальні середні заклади, підпорядковані Міністерству освіти.

У газеті «Известія Александрійскаго уезднаго земства» за 1910 рік повідомлялося про те, що з 1873 року Олександрійська жіноча прогімназія складалася з підготовчого та трьох основних класів, а в 1905/1906 навчальному році на основі звернення опікунської ради переформована в повну класичну жіночу гімназію. У 1907/1908 навчальному році при Олександрійській жіночій гімназії відкритий додатковий педагогічний клас. Це дало випускницям право бути вчителями в народних земських школах та у заможних родинах.
Однією з перших начальниць Олександрійської жіночої прогімназії була Марія Тулуб (Домбровська) – донька професора Київського університету Домбровського, автора багатьох праць з історії України. Після смерті чоловіка Марія Тулуб переїхала до Олександрії, де спочатку «отримує роботу викладача географії, а потім стає начальницею прогімназії. Викладала вона також російську, німецьку та французьку мови».
З 1905 року Олександрійську жіночу прогімназію очолила Євдокія Долинська. За часів її керівництва прогімназія стала класичною гімназією. Головою педагогічної ради Олександрійської жіночої прогімназії був Олександр Єстаф’єв. З 24 лютого 1909 року головою педагогічної ради Олександрійської жіночої гімназії став директор Олександрійської чоловічої гімназії Олександр Богданович, дійсний статський радник.

Протягом тридцяти років в Олександрійській жіночій прогімназії викладав Закон Божий священник Успенського собору, один з перших краєзнавців Олександрії Василь Никифоров. Певний час лікарем і викладачем гігієни у гімназії був земський лікар Григорій Сокальський, згодом – голова Олександрійської земської управи.
Як уже зазначено, навчання було платним. Не всі батьки, які хотіли дати своїм дітям середню освіту, могли собі це дозволити. Існували стипендії для «неимущих» від обох управ – міської та земської. Інколи впроваджувались й іменні стипендії від меценатів.
У жіночій гімназії вивчалися: математика, арифметика, фізика, космографія, природознавство, історія, географія, російська, німецька, французька мови, малювання, співи, гімнастика і танці, гігієна, рукоділля. У чоловічій гімназії – майже ті самі предмети плюс латинь. У закладі працював лікар, були дві бібліотеки – для вчителів і учениць.
У жіночій гімназії викладали і жінки, і чоловіки, а в чоловічій – лише чоловіки. У кожному класі були наглядачки – помічники вчителів, які контролювали поведінку учениць, перевіряли умови проживання, слідкували за виконанням домашніх завдань.
Кожна гімназія мала своїх попечителів, які очолювали попечительську раду, що опікувалася матеріальним забезпеченням гімназій, їх фінансуванням, вирішувала різні спірні питання.
Олександрійські гімназії не мали своїх гуртожитків, тому учням доводилось винаймати кімнати для проживання у містян. Хтось з гімназистів жив у родичів. За харчування відповідали власники кімнати. Батьки доставляли продукти, якими подекуди користувались і господарі. За правилами, кімнати для гімназистів повинні були бути спеціально обладнаними. За цим слідкували і перевіряли. Та, звичайно ж, головне, щоб було місце для виконання домашніх завдань, спальне місце і гігієнічні умови. Треба зазначити, тоді в Олександрії ще не було електричного освітлення, каналізації, водоводу. Всі дівчата мали довгі коси, за ними треба було доглядати, як і за тілом, одягом. Гімназисткам, звісно, було складно – все у тазику, мисках, вода з колодязя…
Якщо гімназистка була відсутня на заняттях, наглядачами того ж дня з’ясовувалася причина пропуску. До хворих додому негайно викликали лікаря, адже боялися епідемій.
Правила поведінки для гімназисток були стандартними, їх затверджував Попечитель Одеського навчального округу. Вони стосувались у тому числі й поведінки поза стінами гімназії і дому. Дівчаткам не дозволялося гуляти вулицями у вечірній час після настання сутінок; відвідувати театр, цирк, концерти без супроводу батьків чи опікунів і лише до 8-ї години вечора. А оперетки, фарси, маскаради, клуби, танцкласи, ресторани, кофейні взагалі не дозволялося відвідувати.
Сьогодні у приміщенні колишньої жіночої гімназії працює Центральноукраїнський науковий ліцей. Заклад вважається правонаступником гімназії, за 150 років у ньому збереглися деякі традиції. Приміром, про початок та кінець уроків сповіщає механічний дзвоник, обов’язково проводяться уроки хореографії. Зберігся і «фірмовий» підхід до учнів, намагання виховати у них інтелігентність, підвищити загальний рівень культури. Переважна більшість сьогоднішніх ліцеїстів є членами Малої академії наук, частина – входить до Наукового учнівського товариства. Вони пишуть і захищають наукові роботи. Зараз освіту у закладі здобувають і хлопці, але переважна більшість дівчат.
І наостанок – в Олександрійському міському музейному центрі можна замовити тематичну екскурсію про навчальні заклади Олександрії ХІХ- початку ХХ століття.

Ярослава Волошко