Як стають письменниками

Хто такі письменники? Чи взагалі складно написати книгу? Звідки взяти впевненість, що твої думки, почуття, історії, описані в твоєму творі, будуть цікаві іншим? Які вони, письменники – веселі чи завжди замислені, прості чи поважні та серйозні? Якщо вас цікавлять такі питання, то вам варто було б сходити на зустріч із молодою письменницею Аліною Rоss, яка 6-го серпня в приміщенні Центральної міської бібліотеки презентувала свою чергову нову книгу «Любов народжується в мовчанні».

Аліна Ross (Кривенець) – уродженка Олександрії. Але вже багато років живе та працює у Києві і ніколи раніше не презентувала свої книги ніде, окрім Києва. Та цього разу розпочала свій творчий маршрут з презентації саме з Олександрії – свого рідного міста. Далі будуть Кременчук та Кропивницький.

Відкрита й харизматична дівчина, Аліна дуже цікаво, захоплююче та водночас просто і легко розповідала про себе та свою книгу. А також із задоволенням, відверто і охоче відповідала на запитання тих, хто завітав на презентацію.
– Напевно, письменниками не стають, ними народжуються, – сказала Аліна, – коли людина замислюється над тим, що є її покликанням, чим вона може бути корисна цьому світові, мені здається, треба повернутися в дитинство й згадати, що вона робила в той час, і знайдеться відповідь. Пишу я з дитинства. Перший мій твір «Якою я бачу Україну в 2050 році» був написаний в десять років. Тоді за нього на Всеукраїнському конкурсі я отримала грамоту та енциклопедію в подарунок. Під час навчання у школі, це вже було в Києві, писала багато віршів, в інституті також, але зрозуміла, що я стовідсотково не поетеса. Почала писати прозу, і це була моя найперша книжка. Та створена вона була не відразу, а з великою перервою у чотири роки між початком та завершенням. Але до того був чималий шлях. Довгий час я мріяла бути телеведучою, і після навчання у Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка працювала у Луцьку на місцевому телебаченні, потім на телеканалі «1+1», далі займалася маркетингом та копірайтингом в інтернеті, створила власний проєкт на YouTube «Откровенно про бизнес с Алиной Кривенец», перщий в Україні такого плану. Не скажу, що шкодую, хіба зовсім трохи, що не вистачило якогось напору та терпіння «розкрутити» цей проєкт.
– Аліно, як зрозуміти, чи варто писати, чи буде те, що ти робиш, цікаво людям?
– Кожен закоханий в те, що він робить – актор чи музикант. Автор, який, наприклад, написав пісню, і він упевнений, що вона в нього найкраща, або я написала роман і вважаю, що він дуже класний. Просто творча людина завжди любить те, що вона робить. А потім потрібно чекати, що скажуть люди. І коли тобі кажуть, що це класно, тоді виростають крила. Впевненість в тому, що ти робиш, повинна бути, але не самовпевненість.
– Аліно, ваша книга «Любов народжується в мовчанні» – це твір про стосунки чоловіка та жінки, психологічний роман. Всі ваші книжки на цю тему?
– Так, цей роман про чоловіка та жінку з різних країн, які навіть не знають мови один одного, але все одно між ними спалахує кохання. Це вже моя четверта книга, дві були перекладені на англійську мову. Більше дізнатися про мене та мої книжки можна в соцмережах Facebook та Instagram Alina Ross. Книга «Любов народжується в мовчанні» написана російською і перекладена на українську та англійську мови. Вона про Україну та українців, і я хотіла, щоб цю книжку прочитали також англійською ті, хто тут не був, тобто таким чином популяризувати традиції та культуру нашої країни. Три з моїх книг – романи, а одна по інтернет-маркетингу. Я вісім років вела проєкт як SМM, налаштовувала таргетинги в Facebook, писала тексти для сайтів, сценарії для реклами, для бізнесу в Instagram і т.ін. І на основі цього досвіду написала книжку «21 кейс інтернет-маркетолога».
– Отака різноманітність… Тож, Аліно, чи складно написати книгу?
– Я пишу по дві сторінки за час, іноді буває більше, наприклад, п’ять, і, якщо так, то вже дуже добре. Та майже нічого не правлю, як робить багато письменників: міняють та викреслюють цілими абзацами, або по пів сторінки. Здебільшого всі мої книжки засновані на моїх власних переживаннях, але особисті почуття я перекриваю вигаданою сюжетною лінією. Особисто мені писати легко. На сьогодні важко книгу видати. Чому в Україні зараз з’являється мало імен молодих письменників? Тому що це «дороге задоволення» – видати книгу. Це може бути дуже хороший твір, навіть кращий, ніж у відомих авторів, але його важко донести до людей, тому що банально немає коштів. Але це можливо зробити через соцмережі, тобто користуватися максимально тим, що може дати інтернет.
– А як ви вирішували цю проблему?
– Книгу, яку я сьогодні презентую, мені допоміг надрукувати меценат Сергій Вовченко, він сам пише вірші і допоміг не тільки мені, а ще деяким письменникам. До речі, він якраз прочитав мою попередню книгу «Два Річарди» в інтернеті і після цього слідкував за моєю творчістю, коли ж дізнався, що я знову пишу роман, сам запропонував допомогти у його виданні. Я могла б і самостійно книгу надрукувати, але вона була б не в тій якості, в якій зараз є – це був би не той тираж, інший вигляд і т.д. Першу книжку я взагалі не друкувала, розмістила на Amazon, потім на ЛітРес та замовила лише двадцять екземплярів для себе та родичів.
– Аліно, а ви сама які книжки більше читаєте – паперові чи електронні?
– Беру книги в бібліотеках. До речі, Олександрійська Центральна міська бібліотека дуже гарна, тут приємно знаходитися. Також шукаю книги в інтернеті, купую на Yakaboo.ua. Електронні наче зручніші, але все одно хочеться читати паперові книжки. Паперові найчастіше купую, коли подорожую. Електронна книжка ніколи не замінить паперову.
– Розкажіть про ваші мрії, плани на майбутнє.
– Так, у мене є мрія – хочу екранізувати свою останню книжку. І наразі я вже спілкуюся з одним американським продюсером, який зацікавився моїм романом. Тож можна сказати, що це вже стає планом на майбутнє.
…Аліна жила на вул. Карла Лібкнехта (зараз Сокальського), читала книжки з бібліотеки на тій самій вулиці, закінчила Олександрійський колегіум. А зараз планує екранізацію свого роману. Й чомусь не виникає жодного сумніву, що в неї все вийде.
Ось такі вони – письменники. Люди, дуже схожі на нас з вами – з почуттями, думками, мріями… Тільки, напевно, трішки впевненіші, трішки завзятіші, сміливіші в досягненні мрій та закохані у те, що їм подобається робити.

Ольга Антонова