«Я кайфую від своєї роботи»

Кілька років тому на творчому небосхилі Олександрії з’явилася нова зірка – Тетяна Тарасенко. Явище не стало скороминущим, і сьогодні молода художниця вже твердо зайняла своє місце в міському творчому середовищі. Мало того, вона розвинула таку бурхливу громадську діяльність, що ми вирішили розповісти про це нашим читачам.

Тетяна закінчила середню школу №2 і більше 10 років працювала в мережевому маркетингу. Вийшла заміж, ростила двох дітей і нічим особливим не відрізнялася від звичайних ровесниць. Але трапилася в її долі криза, яка розділила життя на «до» і «після».

– У мене була жахлива депресія і панічні розлади, – розповідає Тетяна. – Здавалося, що це глухий кут, з якого немає виходу. Зверталася до психологів, і один з них сказав, що мені потрібно знайти заняття до душі і з головою піти в нього. Тоді я подумала, що такі поради може дати будь-хто, і нічого цінного в них немає, проте вирішила почати малювати. Ніяких особливих талантів у цій справі раніше за собою не спостерігала, але спробувала. Спочатку нічого не виходило і доводилося навіть змушувати себе через силу брати в руки пензель.

Потім відкрила YouTube і стала брати уроки, дивитися, як це роблять інші. Малювала без відпочинку, малювала все, що бачила навколо. Поступово квартира перетворилася на художню галерею, і знайомі стали говорити, що пора виводити картини “в світ”. Ніяких ілюзій з приводу своїх талантів я не мала, але все ж пішла в галерею Vashart gallery до Ірини Кваші. Боялася страшенно: там професійні художники, а у мене навіть приблизно ніякої відповідної освіти. Хто я? Але Ірина сказала: “Картини хороші, будемо виставляти”!
Те, що моя творчість може комусь подобатися, я зрозуміла через місяць, коли була продана моя перша робота. Так починався мій творчий шлях. Пізніше взялася за розпис одягу і аксесуарів, малювала на дзеркалах, стінах, склі, створювала панно, виготовляла прикраси. (За два роки Тетяна написала понад 60 картин, які розійшлися не тільки в Україні, але і за кордоном. Перша персональна виставка Тетяни Тарасенко – “Закохана в життя” відбулася в 2018 році, друга – “В пошуках унікальності” в 2019. В тому ж році вона брала участь у колективній виставці художників-аматорів Кіровоградської області “Радість життя в творчості”. Її картина “Зв’язок” потрапила на міжнародний конкурс “Портал незалежних художників”, де серед 765 робіт зайняла 3-є місце в своєму списку. Неодноразово брала участь в онлай-конкурсах, ставала переможницею на порталі “Таланти без кордонів” у конкурсі “Ой весела в нас зима…” з картиною “Сніданок снігура”. Робота “Моя орхідея” увійшла до списку “Приз глядацьких симпатій” на онлайн-ресурсі “Портал незалежних художників”. Ознайомитися з роботами Тетяни можна на її інтернет-сайті «TARASENKO_ART_UA», який зустрічає читачів девізом «Розмалюю ваше життя». – Авт.).
– Сьогодні я вже не хапаюся за все підряд, – продовжує Тетяна, – поверхневий квітковолубочний період пройшов, і тепер кожна робота проходить внутрішню підготовку. Я усвідомила, що картина повинна нести якийсь посил, змушувати задуматися. Тому на полотно викладаю те, що пройшло через мої роздуми, що виражає емоції. Особливо я захопилася пуантилізмом. (Пуантилізм від фр. pointillisme, від pointillе – «пунктир» – стилістичний напрямок в живопису неоімпресіонізму, в основі якого лежить манера письма роздільними мазками правильної, точкової або прямокутної форми. Характеризується відмовою від фізичного змішування фарб заради оптичного ефекту).
Коли я прийшла в галерею, почався не тільки новий творчий період в моєму житті, але й громадський. Я познайомилася з чудовими людьми і захопилася їхніми ідеями. Почалося з того, що запропонувала свою допомогу в облаштуванні галереї – там якраз ішов ремонт. Пам’ятаю, як із командою однодумців облаштовували фотозони, розмальовували магнітики на холодильники, щоб заробити на будматеріали, шукали спонсорів – збирали гроші на ремонт.
Тут я познайомилася з Ганною Орловською, яка своєю активністю “заражала” всіх навколо. Я теж стала втягуватися в суспільну діяльність. Було важко – я ж раніше була людиною, скажімо так, домашньою, а тут раптом така публічність. Але це допомогло розкрити потенціал, повірити у власні сили. Робота займала багато часу, тому я дуже рада, що мої діти мене підтримали. Я намагаюся з дитинства прищепити їм самостійність, і це стало в нагоді.
У 2018 році я зайнялася проєктом документального кіно і очолила місцевий кіноклуб “Docudays. UA” (у тому ж році він був визнаний кращим серед 107 подібних в Україні. – Авт.).
Хоч громадська робота і займає багато часу, через що малюю менше, але в голові дозріли п’ять нових картин, які, сподіваюся, зможу втілити на полотнах. Зараз більше займаюся соціальними проєктами і творчими замовленнями. Ось недавно закінчила оформлення автобусної зупинки в Червоній Кам’янці. Багато років вона стояла напівзруйнованою, поки місцевий активіст Сергій Гуліда не добився її відновлення. І мене запросили зробити художнє оформлення. Це було черговою хорошою творчою школою, а також випробуванням на фізичну стійкість. Перенести три сюжети на 30 квадратних метрів – це виявилося дуже непросто. Тим більше в спеку і працюючи на драбині. А останні штрихи довелося наносити навіть при світлі прожектора! На щастя, місцеві жителі виявилися напрочуд гостинними і чуйними людьми. Мені постійно щось несли – солодощі, напоїв вистачило б на цілий загін художників.
Зараз я – комунікатор тренінгового центру «Мозаїка», де слухачів навчають, серед іншого, і навичкам самореалізації, є членкинею регіонального відділення громадської організації «Інша жінка», керую клубом «Docudays. UA», координую проєкт громадської організації «Олександрійський гендерний інформаційний центр».
Звичайно, не можна не згадати і про проєкт, який ми здійснили на День Незалежності. Для цього команда молодих олександрійських художників пройшла кілька етапів відбору для втілення арт-події, яку організувала програма USAID «Мріємо і діємо». А 24 серпня біля ДК «Світлопільский» всі бажаючі могли приєднатися до розмальовування картини на тему цінностей української молоді, яку попередньо створила наша команда.
Всі роботи з усіх областей України розміщені на сайті «Молодь inUA» і запущене онлайн-голосування, за результатами якого буде обрано три найкращих малюнки. Згодом з них створять мурали в містах, які перемогли в голосуванні. Сподіваємося, наша робота буде оцінена (прошу всіх олександрійців активно проголосувати), і ми отримаємо грант на створення в місті справжнього муралу…
Сьогодні можу назвати себе самодостатньою людиною. Я кайфую від своєї роботи і не боюся братися за нову. У зв’язку з цим хотілося б сказати всім, хто читає ці рядки, – не бійтеся щось змінювати у своєму житті. Відкиньте сумніви і сміливо йдіть до нового. Нехай спочатку не буде виходити, нехай буде складно, але ваші устремління обов’язково винагородяться!

С. Іванов