Все, що ви хотіли знати про психологів

Дехто досі не вважає психологію наукою. Хтось переконаний, що психологи взагалі не потрібні: сильна людина цілком може сама впоратися зі своїми проблемами. Але життя людини – дуже непередбачуване. Будь ви хоч найуспішнішим – поряд із позитивними емоціями та зльотами неминучі падіння, страхи, біль та розчарування. Тим більше, зараз в країні війна, і емоційний, психічний стан багатьох дуже нестабільний. Іноді людині важко утримати тяжкість цих проблем на своїх плечах, і вона може втратити надію, віру в себе, а найголовніше – своє здоров’я. Уникнути цього нам допомагають мудрі поради досвідчених фахівців – психологів.
Про свою професію відверто розповіла відома в Олександрії практикуючий психолог та психотерапевт Марина Молчан-Неїшсало. Зараз Марина живе за кордоном, але активно веде блог у Тік Ток. У її розповідях – цікаво і пізнавально про речі, які турбують кожного, як-то: як жити в реальному, а не в ілюзорному світі, про усамітнення і самотність, розчарування, сміливість бути живим, як навчитися приймати і поважати себе і ще багато про що. А в інтерв’ю “ОТ” Марина відповіла на запитання про те, що ви хотіли знати про психологів, але соромилися запитати.

Уміти уважно слухати і чути клієнтів, емоційно відгукуватися на них – от що насамперед має вміти справжній психолог. У своїй роботі Марина використовує безліч методик: позитивну психотерапію, транзактний психоаналіз та інші. Говорить: скільки людей – стільки різних підходів, а кожен стиль, кожен метод – це інструмент. Що ширший інструментарій, то більш гнучко і безболісно проходить адаптація, і робота з собою буде не така травматична для клієнта.
До повномасштабної збройної агресії, живучи в Олександрії, Марина була учасницею проєкту «Посиденьки з психологом» Олександрійської централізованої бібліотечної системи, а це – понад 170 годин роботи з підлітками, їхніми батьками, особисті консультації. Співпрацювала Марина і з «Лікарняними клоунами», проводила тренінги для мам дітей з інвалідністю з громадської організації «Серце матері» (у самої Марини дочка з аутизмом), для усиновителів та прийомних батьків.
– Моя історія перетину з психологією та робота в цій сфері починалася з особистого досвіду, – розповіла Марина. – У певній ситуації я зрозуміла, що мого досвіду та знань вже недостатньо для вирішення проблеми. І я вирішила звернутися до спеціалістів. Це важке рішення, тому я чудово розумію хвилювання своїх клієнтів, коли вони приходять уперше. Кожен психолог обирає свою специфіку. Якщо хочеш працювати якісно, треба присвячувати цьому багато часу, напрацьовувати досвід і практику. Я багато працюю з травматиками – людьми, які отримали травми, що заважають їм жити повноцінно та долати щоденні завдання. Психологу важливо поповнювати знання. Це дозволяє оперувати великою кількістю технік.
Мене дуже цікавить віддача у моїй роботі – коли вкладені зусилля конвертуються у зростання, успіх клієнта. Найпотужніша і швидка віддача – у дітей та підлітків, у молодих людей до 35-40 років. Пізніше вже багато життєвого досвіду, і бар’єри та захист можуть бути товщими й важчими. Мені цікаво працювати з підлітками та молоддю. Тут важлива і робота з батьками. Велика подяка тим, хто на це погоджується.
– Чому Ви обрали професію психолога? Якою собі її уявляли, і яка вона насправді?
– Для мене професія психолога – це більше вимушена необхідність, ніж мрія. У дитинстві хотіла бути вчителем, і я отримала диплом педагога та працювала за фахом у Києві. Потім, коли стало відомо, що у доньки аутизм, і звичайна педагогіка їй не підходить, філософія «хорошої дівчинки» заважала мені приймати свою дитину та себе. Я пішла до психолога як клієнтка. І зрозуміла, що займаючись психологією, зможу реалізувати свої мрії та потреби.
Звичайно ж, як і в будь-якій іншій професії, у психології теж є очікування та реальність. Бувають моменти, коли ти кайфуєш і насолоджуєшся своєю роботою. Бувають сірі будні. Багато залежить від людей, які приходять на особисті консультації та у групи. Впливає і внутрішній стан фахівця. Тому я досі регулярно проходжу терапію сама, консультуюсь із приводу практики і своєї роботи. Це важливо. Усі ми люди і можемо помилятися. Головне – не загратись у Господа Бога, ніби ти все знаєш сам.
– Чого люди чекають від психолога?
– Скільки людей, стільки й очікувань. Хтось приходить вирішити проблеми у сім’ї. Проблеми з дитиною – це відлуння відносин із батьком і всередині сім’ї. Хтось прагне повоювати і за допомогою психолога довести своїм рідним, що він чогось вартий. Хтось хоче переконатися, що психолог його не розуміє, допомогти не зможе, тому він все робить правильно: просто не вирішує свою проблему. Знецінює спеціаліста, щоб не йти до змін. Не засуджую. Я цілком можу зрозуміти такий підхід – це природний механізм захисту нашої психіки. У такий момент людина розмовляє не з терапевтом, а з кимось ще в особі терапевта. Це називається перенесення. Коли психолог зрозуміє, на кого кричить клієнт, починається справжня жива робота. І людина отримує свободу – звільняється від зацикленої поведінки, бо нарешті вона розфокусувалася. Це дуже важливо і цінно.
Дуже багато хто зараз хоче пізнати себе, навчитися справлятися зі своїми емоціями. Це супер. Люди ростуть і розвиваються. У такі моменти відчуваєш щастя від того, що ти робиш.
– Психолог може допомогти собі? Чи для цього потрібний інший психолог?
– Психолог – це жива людина зі своїми проблемами, блоками та страхами, скелетами в шафі. Якщо йдеться про міжособистісні проблеми, краще навіть не намагатися розбирати себе самого. У психологів витончені психологічні захисти. Можна обдурити себе і навіть цього не помітити. Я у такі ігри намагаюся не грати. Називаю їх «талановитим самодурством». Буває, витрачаєш кілька років на якусь установку, а вона не працює. Ти просто вимотуєш сам себе. Тому я вважаю, що потрібно регулярно ходити до терапевта. Відволікаючись на події в житті інших людей, ти втрачаєш свої й накопичуєш перекоси.
– Чим вимірюється успішність психолога? Якими здобутками він може пишатися?
– Мірило успішності – якість особистого життя, внутрішнього стану, взаємодії з зовнішнім світом. Не так, як це бачать люди, а як комфортно і здорово для самого психолога. Комплекс рятувальника руйнівний для себе і для інших.
Чим ще вимірюється успішність психолога? Я ставлю собі завдання-мінімум. Часто люди приходять у кризі. Потрібно допомогти їм зрозуміти, де вони і куди йдуть, стабілізувати, сфокусувати, щоб вони повернулися до життя та ввімкнулися. Для кожного важливо зустрітися з собою і міцно взяти себе за руку. Прекрасно, коли спостерігається динаміка, видно зростання. Це позначається і на діяльності людини, і на взаєминах з іншими людьми. Психотерапія працює за накопичувальним методом.
– Чим відрізняється психолог від психіатра?
– Я за освітою психотерапевт. Почувши це слово, люди часто насторожуються і лякаються. Коли я вперше прийшла в групу і дізналася, що її веде психотерапевт, так само насторожилася і злякалася. Психологи та психотерапевти працюють з умовно здоровими людьми. Але формат роботи та методи у них різні. Психіатри працюють з людьми, які мають патології та певні діагнози.
– Ходити чи не ходити до психолога? Як вибрати свого фахівця?
– Я думаю, до цього кожен приходить сам. Звертатися до психолога за консультацією людина має самостійно. Я практикую таке, що вперше підлітка може записати мама. Але якщо йому 15 і старше – бажано, щоб він записався сам. Це перший крок його рішучості. Перший вияв волі. Він хоче й готовий поговорити. Працюватиме над собою. Комусь для цього потрібно дійти, як-то кажуть, до ручки. І це право кожного. Кожна людина відчуває свої ресурси. Може, у нього поріг чутливості й болю вищий. І те, що вам здається жахом, для нього норма. Багатьох дуже лякає думка, що треба щось змінювати. Але без змін немає розвитку. Ми всі боїмося нового. Тож люди не поспішають. Вони дозрівають.
Звичайно ж, важливо обрати свого психолога, чи психотерапевта, чи психоаналітика. Як ми вибираємо перукаря, майстра нігтьового дизайну, масажиста, косметолога? По-перше, важливо, щоб якість послуги відповідала нашому запиту. І по-друге (а може, і по-перше), щоб майстер підходив за особистісними даними.
Якщо ви відчуваєте, що психолог занадто м’який з вами, ви хочете більш суворого та конкретного, ви можете це озвучити, і психолог, можливо, підбере інший метод роботи або порадить когось із своїх колег. По суті психолог – це «догулювання батьківської історії». Хтось хоче добру маму, комусь потрібний суворий тато. Важливо розуміти, що вам потрібно.
– Психолог – професія майбутнього?
– Психологія, психотерапія, психоаналіз – це досить перспективні сфери та перспективні професії сьогодні і в майбутньому. Ми багато часу проводимо на роботі. Багато хто вже каже, що не вистачає часу на сім’ю та стосунки. На жаль, ця тенденція швидше за все збережеться і в майбутньому. Тому психолог, психотерапевт, психоаналітик залишаться затребуваними. Тим, хто обере ці професії, потрібно усвідомлювати, як багато доведеться працювати зі своєю особистістю, щоб не загратися у творця, залишитися людяним та живим, а це зараз у дефіциті. Важко знайти друга, який залишатиметься людяним, незважаючи, нагорі ти чи внизу. Друзів, які готові допомогти, більше. А друзів, які витримають твій успіх і продовжать тебе підтримувати, знайти важче.
Важливі моменти для психолога: прийняття клієнта, витримування всіх його емоцій, різних фаз у процесі терапії. Важливо витримувати іншу людину та себе одночасно. А ще – бачити в клієнтові не частину себе, а іншу особу.
– Про що Ви мрієте як психолог?
– У мене є особиста мрія. Я мрію, що ми перестанемо боротися з підлітками через їхню незручність і неправильність, робити з них ворогів або ставати для них ворогами, суперниками. Сподіваюся, ми зможемо піти на випередження, створити для них соціальні клуби для комунікацій, спілкування, проведення дозвілля, спілкування та самовираження. Хочеться, щоб дорослі товаришували і ладили з підлітками, незважаючи на їхню колючість: у цей період життя вона для них життєво важлива, і це сигнал, що всередині людини росте особистість, а не наша з вами тінь.

О.Маріїнська