«Уряд захмарних тарифів»

         Гройсман прозвітував про «сто днів роботи» очолюваного ним уряду. Слід відзначити, звіт не був занадто гучним і розлогим (пригадаймо для порівняння аналогічний перелік численних «досягнень» попереднього уряду України, якими з величезною помпою регулярно ділився свого часу з телеекранів і газетних шпальт Арсеній Яценюк). Та все ж В.Гройсман і собі не відмовив у задоволенні виставити гарні оцінки «за чверть».

        Серед таких досягнень називалися реформації з цінами на газ, котрі начебто унеможливили фінансові зловживання на рівні різних державних і комерційних структур, стабілізація курсу гривні, відновлення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. От тільки чи всі (а передусім – народ країни) погоджуються з самооцінками «перезавантаженого» уряду, В.Гройсман змовчав… Про 100 днів уряду економічний експерт Міжнародного фонду Блейзера Микола Зименко: «На превеликий жаль, ніяких несподіванок не відбулося, а насамперед – не відбулося дива. Тобто позиція уряду вирішувати проблеми країни за рахунок добробуту громадян цієї країни залишалася незмінною. Ми не бачимо обіцяного створення конкурентного середовища на ринку, як про те заявляли представники уряду. Коли підвищили тарифи і привели їх «у відповідність до ринкового рівня», необхідно було спочатку або водночас провести демонополізацію ринку, чого не було зроблено, і всі субсидії, які надаються пересічним громадянам (якщо людям ще вдається їх оформити), потрапляють до тих самих монополістів, котрі традиційно працюють на вітчизняних ринках електроенергії, палива, видобутку газу і т.д. Виходить, що держава начебто витрачає кошти на субсидіювання витрат громадян, проте гроші у кінцевому результаті потрапляють до кишень усім відомих олігархів.

      Що стосується робіт уряду у напрямку деякої фінансової або макроекономічної стабілізації, яку уряд намагається показати, як власні досягнення, то слід сказати, що це не результат роботи діючого уряду, а перш за все – наслідок катастрофічного знищення купівельної спроможності населення, результат вичерпання будь-яких запасів у громадян, малого та середнього бізнесу. Тому деякі ресурси справді прямують до валютного ринку, ми бачимо незначну його стабілізацію, в той же час курс гривні протягом доби може істотно змінюватись. Якщо ми говоримо про зміцнення гривні, то вона відбувається дуже повільно, а девальвація національ- ної грошової одиниці тим часом проходить на значно більшому рівні. Стосовно роботи уряду, як команди, то, на превеликий жаль, ми також не бачимо злагодженої «командної гри», не бачимо стратегії, якої треба дотримуватись. А в останній заяві Прем’єра, що «восени ніякого армагеддона не буде», навіть важко зрозуміти, кого він заспокоює – пересічних громадян чи самого себе», – сказав експерт.

      І у відновленні співпраці з МВФ результати уряду, які теж були означені ним як досягнення, дещо перебільшені (м’яко кажучи). Це про черговий транш позики в 1,7 мільярда євро, що повинен був, як переконував нас В.Гройсман ще на початку року після «перезавантаження» уряду, надійти у березні. Але на дворі вже серпень, а МВФ не поспішає з траншем, і не дуже визначені перспективи з ним вкотре переносяться у часі: хто каже до вересня, а хто – і до грудня. Схоже, що у міжнародних «фінансових партне- рів» віра до чинного уряду і України, як позичальника, дещо похитнулася.

          Ну і не можна не згадати про «злагоджені дії уряду і влади», які ми спостерігали напередодні «ста днів» – наприкінці парламентської сесії. Бійки, взаємні звинувачення між опозицією і коаліцією. Опозиція вимагає створення тимчасоввої слідчої комісії по тарифах, прийняття «антиофшорного» закону і закону про спецконфіскацію майна. Коаліція ніби й не проти, але й не «за». Чому не «за», зрозуміло й коню: бо тоді конфісковувати мільйони, яхти і вілли доведеться у самих депутатів. Результат – штовханина, популістські гасла від обох сторін, блокування трибуни. А потім одного чудового дня, неза- лежно від того, хто з якої партії, фракції, коаліції, опозиції – всі дружненько, одним чартерним авіарейсом злітали в Париж на один день на футбольний чемпіонат Європи , «відсвяткували» там і поверталися. Вже наступного дня знову чубилися у Верховній Раді, і кожен кричав, що саме він найнайбільший державник, і він найдужче уболіває за народ. Одні партії розхитують ситуацію, бажаючи виборів, бо вони опинилися в опозиції, а інші хочуть залишитися при владі, де кожен день приносить ті чи інші бонуси і потоки. І ніхто – ні влада опозицію, ні навпаки – не хоче чути один одного. Опозиція відкидає всі пропозиції влади, намагаючись довести цим, що влада погана, влада ж навпаки, чхати хотіла на опозицію, відтягуючи час і використовуючи його з користю для себе. Все зводиться до одного: «Дурний – сам ти дурний», і обидві сторони якось забувають, для чого вони тут взагалі придумані. Просто в останні сесійні дні всім народним обранцям позаріз треба було наростити політичні бали. Здавалося б, що простіше: сісти і домовитися – для цього час: справді, давайте по офшорах створимо комісію! Тільки як: поло- вина ж Верховної Ради – це офшорники, які не хочуть платити податки, але з людей і своєї держави здирають, що тільки можна. Як і слід було чекати, три вищезгадані законопроекти так і не були прийняті, як не була виконана і обіцянка не йти на літні канікули, доки не будуть ухвалені згадані «доленосні» рішення. Нардепи вже давно ніжаться десь на океанських пляжах і зовсім не переймаються офшорними проблемами і питаннями «взаємодії з перезавантаженим урядом».

      Говорить директор столичного аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк: «Бойки, онищенки, тимошенки та іже з ними роблять золотими такі країни, як Панама, Дубай, Кіпр. Вкладають вкрадене тут на купленому газі в чужі економіки, а потім нам кажуть: платіть за нього утричі більше. Отож замість того, щоб домовитися з опозицією і запропонувати пакет дій, вони прийшли до «геніального» рішення: а давайте встанемо на годину раніше, ніж опозиція, і раніше, ніж вона, заблокуємо трибуну! Це що, така позиція влади, така державна політика – хто хитріший, той і зверху? Це законодавчий орган країни?! Вони виміряють свою позицію дуже прагматично, з точки зору електоральних рейтингів, тільки й чекаючи, що їм скажуть: «Якщо ви не перестанете блокувати трибуну, доведеться розпустити парламент». Між собою вони ніколи не домовляться, бо у кожного – своя кишеня і кожен думає тільки про неї. Треба було «запам’ятатись» перед відпустками. Бо відпустки у депутатів немаленькі, їх довго не буде на телеекранах і в прямому радіоефірі трансляцій із сесійної зали, отож за цей час виборці можуть трохи дещо і підзабути, якщо депутати вестимуть себе на сесіях спокійно”… Зараз усе стихло, надворі літо, платіжки люди отримують поки що без урахування вартості теплопостачання. Але осінь не забариться. Пішла наступна «сотня днів уряду». «Уряду скажених тарифів», як охрестили його в народі.

Н.Олександров