Три історії про вибір

Мотивуючі історії про випадкові невипадковості у пошуку праце-влаштування і про те, що ніколи не варто покладати рук, зневірюватися у собі та падати духом.

Історія перша: прийняв виклик долі

«Я прийняв жорстокі виклики долі і зараз бачу, що світло у моєму житті з’являється, – зізнається переселенець з Донеччини Олег Денисенко. – Роботи я не боюся. Оселившись у невеличкому селі Новий Стародуб, поставив перед собою завдання: шукати будь-яку роботу, щоб мати якесь підгрунтя для життя».
Не знаючи на новому місці нікого, чоловік звернувся до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості. Під час співбесіди з кар’єрним радником він повідомив, що свого часу закінчив Костянтинівський сільськогосподарський технікум, де здобув спеціальність агронома. Однак трудовий його шлях склався геть по-іншому. Довелося працювати слюсарем з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водієм автотранспортних засобів, трактористом, охоронником, експедитором.

«Я був переконаний, що моє бажання працювати пересилить усі перешкоди, і я матиму роботу. Так і сталося. Мені запропонували взяти участь у громадських роботах, що організовувало одне з комунальних підприємств селища Балахівки. Я погодився: хоч і тимчасова, та все ж робота», – згадує О. Денисенко.
Як робітник з благоустрою, він взяв участь у громадських роботах, організованих Балахівською житлово-комуна-льною конторою. Зарекомендував себе відповідальним та старанним. Згодом на підприємстві було створене постійне робоче місце, яке й запропонували Олегу Денисенку. «Як свідчить мій власний досвід, немає нічого неможливого. Мені було непросто після переїзду, але я прийняв жорстокі виклики долі і зараз бачу, що світло у моєму житті з’являється», – говорить Олег Денисенко.
Ця історія вкотре доводить, що бажання мати роботу, працьовитість та відповідальність стають запорукою реального шляху до власної зайнятості. Не важливо, що робота може бути тимчасовою, до постійної – лише один крок.

Історія друга: «Продовжую працювати
у банку і щоденно
навчаюся»

Життя внутрішньопереміщених осіб не можна назвати легким. Воно сповнене різних емоцій, спогадів, вражень і безлічі історій, не завжди приємних. Війна розділила їхнє життя на до і після, змінила долю багатьох… Жителі декількох областей були змушені залишити власні домівки й розпочати нове життя в інших куточках нашої країни.
Події на сході України змусили Ірину Тетерятник виїхати з міста Авдіївки Донецької області. У травні минулого року жінка переселилася до Олександрії, де продовжила віддалено працювати в АТ КБ «Приватбанк». Далеко не всі її колишні колеги змогли собі це дозволити. «Через активні бойові дії в Авдіївці зупинили роботу відділення, і я залишилася без роботи», – згадує Ірина Анатоліївна.
Після звільнення наступне робоче місце знайшлося дуже швидко, адже бажання працювати й забезпечувати себе і свою родину було непереможним. Завдяки допомозі фахівців Олександрійської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості, які доклали максимум зусиль, аби пришвидшити працевлаштування пані Ірини, невдовзі безробітній запропонували дві посади. Звісно, вибір у дівчини був: ПуАТ КБ «Акордбанк» або Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які мали потребу в фахівцях. За попередньою домовленістю пані Ірина відвідала обох роботодавців.
Маючи вищу економічну освіту, яку здобула у Донецькому університеті економіки і права, близько 16 років досвіду роботи в банківській сфері на посадах економіста та керуючого відділення, безробітна вирішила стати частиною команди ПуАТ КБ «Акордбанк», де була вакантною посада керуючого банку.
Наявність у кандидата професійних навичок, які цінуються в усіх професіях – комунікабельності, вміння розв’язувати проблеми, лідерські якості та організаторські здібності, справили гідне враження на працедавців, тому Ірина отримала пропозицію і працевлаштувалася в «Акордбанку».
Наразі пані Ірина успішно продовжує свою професійну діяльність у банківській справі, натхненно займається самоосвітою та вдосконалює професійну майстерність, адже добре розуміє, що сьогодні дуже важливо орієнтуватися в процесах переміщення ресурсів, уміти сконцентровувати систему фінансових послуг на інтересах клієнта, працювати з кредитами тощо.
Звичайно, як і у багатьох внутрішньопереміщених осіб, у неї багато переживань з приводу майбутнього. Але є і велика віра в те, що в країні і у кожній домівці знову настане мир.

Історія третя:
як матуся 10 дітей перемогла у «єРоботі»

Майже десять років Тетяна Десятнікова працювала секретарем у суді, а згодом – помічником судді. Її основними обов’язками була робота з текстами, документами та офісною технікою. Це відіграло свою роль у подальшому житті жінки, коли вона вирішила стати підприємницею та скористатися грантовою програмою «єРобота».
Тетяна з чоловіком виховують 10 дітей, 9 з яких – прийомні. Часу на родину жінці катастрофічно не вистачало, і вона вирішила щось змінити. По-перше, зрозуміла, що треба звільнитися з роботи та започаткувати власну справу. Однак для втілення цієї ідеї бракувало фінансів. Але це не зупинило Тетяну. Вона вирішила спробувати попри все.
«Ідея мого бізнесу полягає у створенні центру надання послуг. Це будуть, зокрема, послуги копіцентру: ксерокс та роздруківка документів, сканування, набір та редагування текстів, ламінування, брошурування, фотодрук, створення фото-магнітів, фотографування та інше. Водночас я маю намір здійснювати роздрібну торгівлю канцелярськими товарами, а також товарами, пов’язаними з фотодруком», – поділилася своїми планами Тетяна Десятнікова.
Дізнавшись про дію урядової програми безповоротних грантів «єРобота», яка допомагає побудувати власну справу з нуля та розвивати діючий бізнес, у жінки з’явилася надія, а мрія стала більш досяжною.

За кілька місяців Тетяна повністю сформувала бізнес-ідею, провела аналіз ринку в обраному сегменті та здійснила попередні розрахунки. Жага до започаткування власної справи не покидала молоду підприємницю, і вона пройшла курси на порталі Дія.Бізнес, серед яких: «Гра в довгу», «10 кроків для початку власної справи», «Електронний документообіг для підприємців», «Фінансова грамотність для підприємців», після чого успішно склала фінальні тестування в Національній онлайн-школі для підприємців.
Жінка підготувала бізнес-план, подала заявку на отримання мікрогранту та презентувала свою ідею членам комісії Кіровоградського обласного центру зайнятості. І вже незабаром отримала схвальне рішення.
На грантові кошти переможниця орендувала приміщення, закупила необхідну техніку. Для початку створила робоче місце для однієї людини, а надалі у центрі працюватимуть два робітники.
«Я маю мрію і велике бажання втілити усе задумане в життя. У мене достатньо знань та досвіду для цього, а ще вдосталь вільного часу, який я хочу заповнити корисними справами. Це, з одного боку, забезпечить мені фінансову незалежність, а з іншого – я буду корисною людям, приноситиму їм радість і задоволення відмінним сервісом. Так, якби не грантова програма, моя мрія і надалі залишалася б лише на папері. А зараз я не лише покращу своє фінансове становище, а й створю робочі місця, чим зможу допомогти й іншим. Тому ніколи не припиняйте мріяти! Все лише у вашому світогляді та наполегливості. Дійте рішуче та будьте впевненими у власних можливостях», – ділиться власним досвідом Тетяна Десятнікова.

О.Маріїнська, за інформацією Державної служби зайнятості