Стратегічний запас Олександрії

«Громадяни! Радіаційна небезпека! Одягніть протигази, марлеві пов’язки. Для захисту поверхні тіла використовуйте підручні засоби: поліетиленові плівки, накидки, куртки або плащі. Перевірте герметичність житлових приміщень, стан вікон та дверей. Використовуйте захисні споруди ЦЗ, підвали будинків, погреби».

Саме це почують олександрійці в разі радіаційного зараження місцевості. Для боротьби з подібними надзвичайними ситуаціями при міській раді існує управління цивільного захисту населення. Згідно з тими ситуаціями, які можуть виникнути в нашому регіоні, управлінням розроблені різні варіанти оповіщення: аварія, аварія на транспорті, повітряна тривога, загроза аварії (аварія) на дамбі, НС природного характеру, хімічна тривога, загроза радіоактивного зараження. Наскільки реальними є такі сценарії і як місто буде їм протистояти? Про це ми розпитали начальника управління Ігоря Ермолюка.
– Ми готові до будь-яких ситуацій, для цього розроблені методики їх усунення, плани оповіщення, евакуації, створений матеріальний запас.
У кожному регіоні своя специфіка, свої географічні умови і потенційно небезпечні об’єкти. Що стосується Олександрії, то, наприклад, сейсмологічно ми знаходимося в благополучній зоні, немає у нас і хімічно небезпечних об’єктів. Однак є потенційно небезпечні: АЗС, зерно-сховища, автомобільна газонаповнювальна компресорна станція «Укртрансгаз» і виробничий комплект ПАТ «Оболонь». Крім цього, є газові магістралі, аварійні будинки, гідротехнічні споруди. Також ми повинні бути готові до небезпечних природних явищ.
Тож нами щороку проводяться обстеження об’єктів і даються розпорядження і рекомендації щодо зменшення ступеня їх небезпеки.
– Як конкретно це працює?
– Наприклад, ми знаємо, що у нас є дамба Войнівського водосховища. У разі її аварії можливе підтоплення значної території нижньої частини міста. Нами прораховано, що в зоні ризику може виявитися близько 470 чоловік. Згідно з цим розроблений план їх евакуації, розселення, харчування.
Для цих заходів укладені договори з конкретними закладами харчування, автоперевізниками, визначені пункти евакуації – шкільні спортзали. Підготовлений запас найнеобхіднішого на три доби.
Або інший приклад. Раптом станеться ураган, який зруйнує житлові будинки. На цей випадок потрібні будуть будматеріали – шифер, скло і т.д. Тому в Олександрії існує матеріальний резерв для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
– І де зберігається цей запас? Його миші не з’їдять?
– Не з’їдять (Сміється. – Авт.). Резерв, як такий, не лежить десь у коморі. На складі зберігається тільки те, що має тривалі терміни зберігання. Все інше – це договори з торговими підприємствами, згідно з якими, в разі першої необхідності, вони постачатимуть нам усе, що прописано в документах. Це стосується і товарів, і будматеріалів, техніки для нагальних робіт в разі виникнення НС.
Обсяги і структура матеріального резерву визначаються з урахуванням прогнозів ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій. Дозвіл на використання резерву за призначенням дає виконавчий комітет на підставі рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Резерв щорічно інвентаризується, а про постачання і зберігання щоквартально подаються звіти.
– Що ж входить в матеріальний резерв?
– Паливно-мастильні матеріали – 5 тонн бензину А-76 і 5 тонн дизельного палива, 200 л масел для двигунів. 12 тонн борошна, а також триденні запаси солі, цукру, чаю, круп і макаронних виробів. Бавовняні костюми, берети, натільна білизна, шкарпетки, комплект з куртки і штанів, шапки-вушанки зі штучного хутра, рукавиці, взуття, постільна білизна, матраци, подушки, ковдри, рушники – все по 100 штук, ковдр – 200. Предмети і засоби першої необхідності: мило (26 кг), сірники (200 коробок), пральний порошок (200 пачок), відра (200). Також сюди входять інженерно-будівельні засоби, мотопомпи з комплектами рукавів, мотопилки, лопати та інше. Зберігається це все на складах комунальних підприємств.
– А що у нас із бомбосховищами? Їх існування актуальне?
– Колись у місті було 32 сховища 3-го класу. Це було викликано необхідністю роботи установ і підприємств в умовах війни, в т.ч. і ядерної. Тоді під міськрадою був розташований командний пункт, а, наприклад, на «ЕТАЛі» можна було заховати до 3 тисяч чоловік. Але часи змінилися, а з ними і завдання об’єктів. Змінювалися і власники територій, на яких ці об’єкти були розташовані. Їм ці притулки ні до чого, та й для міської влади утримувати їх недоцільно – для цього потрібні великі кошти. Тому на сьогоднішній день залишилося 2 або 3 бомбосховища.
А ось прості підвальні укриття потрібні. Таких у місті 244 і 50% з них знаходяться в хорошому стані. Ми це контролюємо.
Будемо сподіватися, що вони ніколи не знадобляться городянам для надзвичайних цілей, але бути готовими до будь-яких подій ми повинні.

К. Сергєєв