Спогади про будинок Соболєва

Колись цей будинок був окрасою нашого міста. Він був розташований на місці п’ятиповерхівки навпроти сучасного Головпоштамту. Масивні різьблені двері, високі стелі з ліпниною, мармурові сходи, підлога з візерунковими кахлями всередині, і балкони та куранти на фасаді – таким запам’ятався будинок купця Соболєва тим, хто бачив його на власні очі.

Федір Мержанов у своїй книзі «Олександрія до Жовтневої революції 1896-1919 років» писав про нього: «На північно-східному розі вулиці Діброви, на її перетині з Жовтневою вулицею (теперішнім проспектом Соборним. – Авт.), стояла капітальна будівля купця Соболєва. На нижньому поверсі у просторому залі розміщувався магазин мануфактурних товарів. Верхній поверх був зайнятий апартаментами бездітного купця та його дружини. У дворі був гуртожиток штату службовців, а також комори та підвали для складів товарів, якими забезпечувався весь повіт. Склади стоять і тепер (книга написана у 1962 році. – Авт.).
Після встановлення радянської влади купця не стало, а його будинок був перетворений на чудовий Палац піонерів. У грудні 1943 року Палац був зруйнований німцями при відступі, і на його місці тепер багатоквартирний житловий будинок».

У радянські часи на першому поверсі п’ятиповерхівки навпроти Головпоштамту працював гастроном №1, а сьогодні – магазин секонд-хенд.
Як зазначає у своєму блозі історик та краєзнавець Надія Жахалова, поряд з будинком Соболєва, на якому був годинник, на сучасній вулиці Діброви (у минулому – Інгульській, Перекопській. – Авт.) був ще один будинок купця.
У дитячих спогадах ветерана війни та праці, вчительки Тамари Кондиревої ця будівля залишилася такою: «У 1927 році, до 10-ої річниці Жовтня, у нашому місті був відкритий Палац праці. Розташовувався він у найкрасивішій будівлі міста, у будинку колишнього купця Соболєва, і вирізнявся своєрідною архітектурою. Особливістю було оформлення кутка будівлі. Він був зрізаний, по боках на другому поверсі виступали два балкончики, а зверху, у центральній частині, встановлені часи-куранти, які завжди правильно відбивали час. У цьому Палаці проводилися міські заходи, зібрання, зустрічі, злети. У 1936 році в будинку Соболєва відкрився Палац піонерів імені Г.Петровського.
Палац був дійсно палацом у повному розумінні цього слова, з прекрасним інтер’єром. При вході звертали на себе увагу масивні, гарні різьблені двері з великою блискучою ручкою. У вестибюлі – візерункова підлога, викладена кольоровими кахлями. Мармурові сходи з блискучими лакованими перилами вели на другий поверх. Стелі у кімнатах прикрашені декоративною ліпниною, на стінах – гарні панно, розмальовані олійними фарбами. Особливо чарівним був великий зал на першому поверсі будівлі. У ньому проводилися вечори, репетиції, танці.

У Палаці дзвеніли дитячі голоси, вирувало життя. Працювали гуртки, проводилася громадська робота. Директором Палацу була Раїса Борисівна Лев, дружина голови райвиконкому Никифора Харитоновича Луценка, вожатою – Раїса Семенівна Турбаївська, масовиком – Альберт Гринер, гурток рукоділля вела Олександра Вікторівна Кускова, фортепіано – Слава Соломонівна Сосновська. Були й інші гуртки: драматичний, балетний, хоровий, юних натуралістів.
Потрапити до Палацу було непросто. На дверях завжди стояв швейцар. У гуртківців були перепустки. А на вечори видавали квитки-запрошення. Бажаючих потрапити на вечори були сотні, а запрошення отримували декілька десятків». Ця розповідь – уривок з книги Почесного громадянина Олександрії, відмінника освіти, ветерана Антоніни Кріуленко «Сторінки життя вчителя» (друкарня МВС України, Київ, 2002 рік).
Будинок Соболєва зображений на одній із найвідоміших світлин часів нацистської окупації Олександрії. Знаменита фотографія – фашисти на мотоциклах в’їжджають у наше місто – зроблена 13 серпня 1941 року і зберігається у німецькому Бундесархіві. Тривалий час багато олександрійців вважали, що гарна будівля на знімку – це колишня Земська управа (сьогодні – Центр дитячої та юнацької творчості). Але насправді це будинок Соболєва – саме на ньому, як зазначалося вище, був годинник зі своєю власною історією, про яку буде окрема розповідь.
У роки Другої світової війни у величній будівлі нацисти розмістили гебітскомісаріат. Під час відступу нацисти його підірвали. Після звільнення Олександрії будинок Соболєва певний час стояв напівзруйнований, а потім був знесений. На жаль, він залишився лише гарною згадкою на небагатьох світлинах. І доля його першого власника досі залишається невідомою…

Ярослава Волошко